Рішення

від 29.05.2012 по справі 1пд/5014/877/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.12 Справа № 1пд/5014/877/2012.

За позовом Християнського товариства Евангелізації, м. Луганськ

до Дочірнього підприємства "Центральний ринок міста Луганська" Луганської обласної спілки споживчих товариств, м. Луганськ

про зобов'язання відповідача укласти договір

Суддя Зюбанова Н.М.

П р е д с т а в н и к и :

від позивача - ОСОБА_1, довіреність б/н від 05.01.12;

від відповідача -ОСОБА_2, довіреність № 133 від 10.05.12;

Суть спору: про зобов'язання відповідача укласти з позивачем договір про надання торгівельної площі, розташованої на території відповідача за № 155 у секторі 1, у редакції викладеної позивачем у проекті договору.

Відповідач у відзиві на позовну заяву за листом від 03.05.12 № 128 проти позову заперечує з посиланням на відсутність у позивача права землекористування та статусу суб'єкта господарювання за діючим законодавством, оскільки згідно ст. 19 Закону УРСР від 23.04.91 № 987-ХІІ "Про свободу совісті та релігійні організації" виробнича і господарська діяльність релігійних організацій здійснюється опосередковано, тобто шляхом заснування інших юридичних осіб -суб'єктів господарювання, які й безпосередньо здійснюють підприємницьку діяльність. Тому за твердженнями відповідача, укладання договору оренди торгового місця буде протирічити статутній діяльності Християнського товариства Євангелізації.

При порушенні провадження по справі суд залучив третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Луганську міську раду, але, як вбачається з наданих відповідачем у засіданні суду документів, за відповідним договором оренди земельної ділянки згода орендодавця не вимагається при укладанні договорів оренди торговельного місця. Тому Луганську міську раду ухвалою від 10.05.12 виключено зі складу учасників по справі.

Дослідивши обставини справи, додатково надані документи, вислухавши представників сторін, суд дійшов до наступного.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду від 20.10.11 по справі № 1/145пд/2011 (арк. справи 49-50), яке набрало законної сили, встановлено, що 29.06.93 виконавчим комітетом Луганської міської ради було прийнято рішення № 259/1 "Про надання земельних ділянок на умовах оренди для розміщення капітальних споруд за результатами проведення некомерційного конкурсу", яким у відповідності до додатку № 1 для позивача -Християнського товариства Евангелізації було виділено земельну ділянку площею 22,5 м 2 на території Центрального ринку, маг. Промтовари з метою оренди строком на 1 рік. У відповідності до акту відводу ділянки від 02.08.93 позивачу було виділено в натурі земельну ділянку площею 22,5 м 2 під розміщення кіоску по розповсюдженню християнської літератури, строк оренди якої, виходячи з вказаного рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 29.06.93 № 259/1, закінчився 29.06.94 .

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач є орендарем земельної ділянки за адресою: м. Луганськ, вул. Челюскінців, 1, площею 3,2082 га на підставі договору оренди земельної ділянки від 06.02.03 (реєстраційний запис № 4263 від 12.02.03), укладеного з виконавчим комітетом Луганської міської ради. На вказаній орендованій земельній ділянці розташований Центральний ринок м. Луганська та відповідач здійснює свою господарську діяльність.

При розгляді справи судом встановлено, що 01.01.05 між Дочірнім підприємством "Центральний ринок м. Луганська" (відповідачем) та Християнським товариством Евангелізації (позивачем) було укладено договір (арк. справи 30), за умовами якого відповідач передав позивачу торгівельну площу у кількості 2 торгових місць (загальною площею 4,4 м 2 ) кіоск № 155 (сектор 1) по вул. Челюскінців для здійснення позивачем торгівлі з відшкодуванням частини загально-ринкових витрат.

У відповідності до умов п. 5.1 даного договору строк його дії визначено сторонами до 31.12.05, який також закінчився.

В обґрунтування позову про зобов'язання відповідача укласти договір про надання торгівельної площі, розташованої на території ринку за № 155 у секторі 1, позивач посилається на оформлену ним заяву з пропозицією про укладання відповідного договору та його проект, які були вручені відповідачу у квітні 2012 року (арк. справи 32-34). Відповідач факт одержання даних документів (вхідний № 125) не заперечує.

Також позивач посилається на ст. 777 ЦК України, згідно якої наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін у їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Так, правове регулювання правовідносин щодо укладання господарських договорів здійснюється Господарським кодексом України (далі -ГК України). Зокрема, за приписами ч. 3 ст. 179 даного Кодексу, укладання договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Отже, обов'язковість укладення договорів встановлена лише для певного кола суб'єктів, зокрема, це виробники послуг, органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 187 ГК України судом розглядаються спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі, якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. Тобто спонукання до укладення договору можливе тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов'язаною укласти договір через пряму вказівку закону або на підставі обов'язкового для виконання акта планування.

Щодо регулювання ринкової діяльності, то у відповідності до постанови КМ України від 29.07.09 № 868 "Деякі питання організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків", яка є чинною з урахуванням постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 12.05.11 по справі № 2а-3943/10/2670, затверджено Положення про основні вимоги до організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків та Типовий договір оренди торговельного місця.

Згідно з п. 4 вказаного Положення у разі, коли підприємець сплатив ринковий збір за 30 і більше днів на одному ринку, суб'єкт господарювання зобов'язаний за заявою такого підприємця укласти з ним договір оренди торговельного місця згідно з типовою формою, затвердженою постановою КМ України від 05.03.09 № 278 "Про заходи щодо стабілізації цін за надання послуг та оренду торгових приміщень (площ) у торговельних об'єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів в умовах фінансово-економічної кризи".

Таким чином, у Положенні чітко вказується на необхідність застосування типової письмової форми договору оренди торговельного місця за одночасної наявності таких умов: 1) сплата підприємцем ринкового збору за 30 і більше днів на одному ринку; 2) подання заяви підприємця до суб'єкта господарювання (позивача) про укладення договору оренди торговельного місця згідно з типовою формою.

Позивач ставить питання про спонукання відповідача на укладання з ним договору оренди торгової площі, розташованої на території Центрального ринку м. Луганська під розміщеним кіоском по розповсюдженню християнської літератури, який за своєю правовою природою є договором оренди торговельного місця.

Як свідчить зміст проекту договору, оформленого позивачем, останній не використовував Типовий договір оренди торговельного місця.

Крім цього, звертає на себе увагу організаційно-правова форма позивача, яка обумовлює специфіку правосуб'єктності Християнського товариства Євангелізації.

Так, у відповідності до ст. 7 Закону УРСР від 23.04.91 № 987-ХІІ "Про свободу совісті та релігійні організації" релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із

своїми статутами (положеннями). Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об'єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій.

Позивач є релігійною організацією (Релігійним братством) та у відповідності до Статуту товариства, зареєстрованого у встановленому порядку, для виконання своїх завдань може вступати у договірні відносини з різними організаціями та підприємствами.

Господарський суд погоджується з доводами відповідача про те, що виробнича і господарська діяльність релігійних організацій здійснюється опосередковано , оскільки у відповідності до ст. 19 Закону УРСР від 23.04.91 № 987-ХІІ "Про свободу совісті та релігійні організації" релігійні організації у порядку, визначеному чинним законодавством, мають право для виконання своїх статутних завдань засновувати видавничі, поліграфічні, виробничі, реставраційно-будівельні, сільськогосподарські та інші підприємства, а також добродійні заклади (притулки, інтернати, лікарні тощо), які мають право юридичної особи.

У відповідності до Правил торгівлі на ринках м. Луганська, затверджених рішенням Луганської міської ради № 13/4 від 14.10.03, ринок -це суб'єкт господарювання, створений на відведеному у встановленому законодавством порядку, функціональним призначенням якого є надання послуг та створення для продавців та покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за ринковими цінами.

Тому суд звертає увагу позивача на те, що, оскільки метою договору оренди торговельного місця є провадження торговельної діяльності , то у разі його укладання, така діяльність позивача буде протирічити його Статуту та взагалі правилам здійснення виробничої та господарської діяльності релігійних організацій в Україні. З огляду на викладене судом відхиляються твердження позивача про те, що він при укладанні спірного договору буде здійснювати некомерційну господарську діяльність.

В обґрунтування позову позивачем не наведено прямих вказівок закону, згідно з якими договір оренди торговельного місця є обов'язковим для укладення сторонами в розумінні ст. 179 ГК України.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що по справі відсутні правові підстави для спонукання відповідача до укладання договору про надання торговельної площі, розташованої на території Центрального ринку м. Луганська за № 155 у секторі 1 (або вважати його укладеним), тому у задоволенні позову слід відмовити.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача згідно ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 35, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1. У задоволенні позову Християнського товариства Евангелізації, м. Луганськ до ДП "Центральний ринок міста Луганська" Луганської обласної спілки споживчих товариств про зобов'язання відповідача укласти договір про надання торговельної площі (на території Центрального ринку м. Луганська за № 155 у секторі 1) в і д м о в и т и.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складене 05.06.12.

Суддя Н.М.Зюбанова

Помічник судді Г.А.Кравцова