Рішення

від 05.06.2012 по справі 1004-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РІШЕННЯ

Іменем України

05.06.2012Справа №5002-32/1004-2012

Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі судді Гризодубової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

до відповідачів - товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» в особі Севастопольської філії (99011, м. Севастополь, вул.. Леніна. 70, ідентифікаційний код 33104014);

товариства з обмеженою відповідальністю «Алькасар» (98100, АР Крим, м. Феодосія, вул.Базарна, 4, ідентифікаційний код 31284786);

Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» ( 01033, м. Київ, вул.. Щорса, 36-б, ідентифікаційний код 34047020),

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Крим-Інтеройл» (98300, АР Крим, м. Керч, вул.Свердлова, 2, ідентифікаційний код 30889790)

про визнання недійсним договору

Представники сторін:

Від позивача - ОСОБА_4, представник, довіреність б/н від 27.02.2010р.

Від відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» - не з'явився.

Від відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Алькасар» - не з'явився.

Від відповідача Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - ОСОБА_5, представник, довіреність № 1 від 14.02.2012р.

Від третьої особи - ОСОБА_6, представник, довіреність № 1 від 14.02.2012р.

Представникам роз'яснено права і обов'язки передбачені статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Сутність спору: фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» в особі Сімферопольської філії та до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алькасар», в якому просить визнати недійсним договір іпотеки від 27.04.2007р., укладеного між ТОВ «Алькасар» та ТОВ «Укрпромбанк».

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим 28.03.2012р. порушено провадження у справі.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Строк розгляду справи продовжений в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Позовні вимоги із посиланням на статті 1177, 215 Цивільного кодексу України, мотивовані тим, що спірний договір укладений внаслідок протизаконних дій керівника ТОВ «Алькасар», тоді як саме позивач є власником переданого за договором іпотеки майна, у в зв'язку із чим позивач вимагає відшкодувати шкоду шляхом визнання договору іпотеки недійсним .

У відповідності до статті 15 Господарського процесуального кодексу України, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо. Справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Оскільки одним з відповідачів по дані й справи є ТОВ «Алькасар», місцезнаходженням якого є м.Феодосія, позивачем правомірно обраний господарський суд Автономної Республіки Крим, із дотриманням вимог діючого процесуального законодавства.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.04.2012р. до участі у справі залучено в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці позивача ТОВ «Крим-Інтеройл».

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.05.2012р. в якості іншого відповідача залучено ПАТ «Дельта Банк».

Крім того, у судовому засіданні 17.05.2012р. третьою особою ТОВ «Крим Інтеройл» заявлене клопотання про забезпечення позову шляхом заборони Підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ МЮ України вчиняти наступні дії щодо ТХС «Альбіон»: «створювати перешкоди по виробничій експлуатації ТХС «Альбіон» законному власнику ТОВ «Крим Інтреойл», здійснювати примусове переміщення або буксирування ТХС «Альбіон» з порту Керч до порту Севастополь, проводити заходи в процесі виконання провадження щодо розміщення заяви про проведення публічних торгів ТХС «Альбіон» на сайті Міністерства юстиції або в печатних засобах масової інформації, заборонити проведення публічних торгів щодо реалізації ТХС «Альбіон». Беручи до уваги, що позивачем зазначене клопотання не заявлялося, а статтею 66 Господарського процесуального кодексу України визначено виключний перелік осіб, за заявою яких суд має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову, до яких третя особа не відноситься, суд відхилив зазначене клопотання.

Відповідачі ТОВ «Укрпромбанк» та ТОВ «Алькасар» явку повноважних представників в судове засідання не забезпечили, незважаючи на те, що були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду даної справи рекомендованою поштою.

Адреса, зазначена в позовній заяві повністю співпадає із адресою, вказаною у Витязі з ЄДРЮОФОП на відповідача, залученому до матеріалів справи ( а.с. 63).

В пункті 11 Інформаційного листа «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» Вищий господарський суд України зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Крім того, в матеріалах справи міститься картка поштового повідомлення із підписом відповідача ТОВ «Укрпромбанк», що свідчить про оповіщеність його про розгляд справи у суді. (а.с. 50).

Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідачів про час та місце судового засідання.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористувався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У зв'язку з тим, що відповідачі не використали наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.

Представник відповідача ПАТ «Дельта Банк» проти задоволення позовних вимог заперечував.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 30.05.2012р. здійснено заміну відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» в особі Сімферопольської філії на Товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» в особі Севастопольської філії.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ :

27.04.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» в особі Севастопольської філії ( Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Алькасар» ( іпотекодавець) укладений договір іпотеки № 42/Zkin-07. ( а.с. 11-14).

Відповідно до пункту 1.1 договору, іпотека за цим договором забезпечує вимоги іпотекодержателя за кредитним договором на відкриття відновлювальної кредитної лінії №42/К-07 від 27.04.2007р.

Предметом іпотеки за договором є риболовне транспортно-холодильне судно «Альбіон» дата та місце побудови - 1957, Німеччина, порт приписки Севастополь, як то встановлено пунктом 1.2 договору.

Крім того, в пункті 1.2 договору також зазначено, що предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності на судно від 26.04.2004р. серії НОМЕР_2.

Згідно з пунктом 5 договору, іпотекодавець підтвердив, що попередив іпотекодержателя про всі відомі йому права та вимоги інших осіб на предмет іпотеки, що предмет іпотеки досі не проданий, не подарований, не підлягає вилученню і вільний від зобов'язань, крім тих, що передбачені договором, не знаходиться у спільній частковій власності, податковій заставі, не є часткою, паєм.

Так, статтею 1 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Нерухоме майно (нерухомість) - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці і невід'ємно пов'язані з нею, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Застава повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання, космічних об'єктів, майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено, регулюється за правилами, визначеними цим Законом;

Приписи статті 5 наведеного Закону України твердять, що предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за умови, що нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація.

Стаття 6 Закону України «Про іпотеку» твердить, що іпотекодавець зобов'язаний до укладення іпотечного договору попередити іпотекодержателя про всі відомі йому права та вимоги інших осіб на предмет іпотеки, в тому числі ті, що не зареєстровані у встановленому законом порядку. У разі порушення цього обов'язку іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання та відшкодування іпотекодавцем завданих збитків.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на обтяження зазначеного судна «Альбіон», відповідно до якого він є «фактичним власником» судна, та посилається на встановлення зазначеного факту Вироком Феодосійського місцевого суду Автономної Республіки Крим у справі за звинуваченням ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (а.с.22 оборот сторінки).

Проте, як встановлено вироком Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 22.08.2011р., у кримінальній справі № 1-356/11/0121 з обвинувачення ОСОБА_8 ( директора ТОВ «Алькасар»), ОСОБА_9, ОСОБА_10, «обвинувачений ОСОБА_8 з метою заволодіння кредитними коштами при оформленні кредиту на громадянина ОСОБА_7 в сумі 750 000,00 грн., вмовив ОСОБА_1 (позивача по справі) виступити поручителем та надати в заставу банку судно «Ніяра», документально зареєстроване на ОСОБА_1, проте фактично належного ТОВ «Алькасар». ОСОБА_1 17.02.2007р. здійснив обмін суднами, передавши ТОВ «Алькасар» 2 своїх судна та отримавши судно «Альбіон», яке в подальшому стало предметом іпотеки оспорюваного договору. ( а.с. 21).

Таким чином, як вбачається з вироку Феодосійського місцевого суду, дійсно позивачем свої судна обміняні на судно «Альбіон» внаслідок обману директора ТОВ «Алькасар». Проте, фактично здійснений обмін, про який йдеться у вироку суду, не наділяє позивача по даній справі правом власності на судно «Альбіон», в розумінні норм діючого законодавства.

З аналізу взаємовідносин сторін, які були предметом дослідження в рамках судового слідства у кримінальній справі вбачається, що позивач є потерпілою особою від незаконних та неправомірних дій посадової особи ТОВ «Алькасар», яка ввела його в оману та спонукала віддати в іпотеку два судна, що належать позивачеві під ефемерними обіцянками передати йому у власність судно «Альбіон».

Проте на момент укладання оспорюваного договору іпотеки, власником судна залишалась особа, на яку таке право було оформлене, тобто ТОВ «Алькасар».

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Посилання позивача на те, що він був власником переданого судна не підтверджується належними та допустимими доказами.

Зокрема, згідно з частиною 4 статті 334 Цивільного кодексу України, право власності у набувача майна за договором відчуження майна, який підлягає державній реєстрації, виникає з моменту такої реєстрації.

Частина 4 статті 640 Цивільного кодексу України встановлює, що договір, який підлягає державній реєстрації, є укладеним з моменту його державної реєстрації.

Стаття 16 Кодексу торговельного мореплавства України передбачає, що судна України можуть перебувати у всіх формах власності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України.

Частина 2 статті 20 цього Кодексу встановлює, що власником судна є суб'єкт права власності або особа, яка здійснює відносно закріпленого за нею судна права, до яких застосовуються правила про право власності.

Відповідно до статті 26 Кодексу торговельного мореплавства України українські судна, технічний нагляд за якими здійснюють класифікаційні товариства, підлягають реєстрації у Державному судновому реєстрі України, українські судна, що не підлягають реєстрації у Державному судновому реєстрі України, реєструються у Судновій книзі України.

Власник судна протягом двох тижнів з дня змін відомостей, що підлягають внесенню в Державний судновий реєстр України або Суднову книгу України, повинен повідомити орган реєстрації судна, що передбачено статтею 30 Кодексу торговельного мореплавства України.

До Державного суднового реєстру України підлягають включення відомості про назву судна, ідентифікаційний номер, технічні параметри судна, а також про власника та його юридичної адреси, організації, яка здійснює технічний нагляд судна, що передбачено Порядком ведення Державного суднового реєстру України і Суднової книги України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1069 від 26 вересня 1997 року.

До суднових документів, які повинно мати судно, віднесено свідоцтво про право власності на судно, яке видається капітаном порту, в якому зареєстроване у Державному судновому реєстрі України судно, що слідує зі статей 35 та 38 вказаного Кодексу.

Вказане свідоцтво про право власності повинно зберігатися на судні в оригіналі чи в нотаріально засвідченої копії, що передбачено статтею 39 Кодексу торгового мореплавства України.

Таким чином, право власності (правочин про відчуження права власності) на судно підлягає обов'язковій державній реєстрації, а тому право власності на таке судно виникає саме з моменту державної реєстрації.

Тоді як позивачем, всупереч вимогам Господарського процесуального кодексу України, не надано доказів того, що право власності на судно «Альбіон» зареєстровано ним у встановленому Законом порядку.

Пунктом 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема вироком Феодосійського місцевого суду встановлено: «інша особа та ОСОБА_8 вмовили ОСОБА_1 (позивача) виступити по кредиту Мялковського поручителем та надати в залог банку судно «Шельф» зареєстроване на ОСОБА_1 запевнив що у його володінні знаходиться та залишається судно «Альбіон» на яке ТОВ «Алькасар», інша особа та ОСОБА_8 претендувати не будуть… Фактично відбувся обмін судами, без переоформлення права власності. Даний обмін був офіціально оформлений за договором бербоутного чартеру №1,2,3 від 17.02.2007р. » (а.с.22 оборот сторінки).

Проте, констатований вироком суду факт того, що ОСОБА_1 був «фактичним власником» судна «Альбіон», та факт «офіційного оформлення» обміну судами за договором бербоутного чартеру, не може бути прийнято господарським судом в якості належного документу, що підтверджує право власності позивача на судно «Альбіон».

У відповідності до статті 203 Кодексу торговельного мореплавства України, за договором чартеру (фрахтування) судна на певний час судновласник зобов'язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальнику для перевезення пасажирів, вантажів та для інших цілей торговельного мореплавства на певний час.

Надане фрахтувальнику судно не споряджене і не укомплектоване екіпажем визначається як бербоут-чартер.

У відповідності до статті 20 Кодексу торговельного мореплавства України, судновласником у цьому Кодексі визначається юридична або фізична особа, яка експлуатує судно від свого імені, незалежно від того, чи є вона власником судна, чи використовує на інших законних підставах. Власником судна є суб'єкт права власності або особа, яка здійснює відносно закріпленого за нею судна права, до яких застосовуються правила про право власності.

Таким чином, при укладанні договору фрахтування, в тому числі й бербоут-чартер, власником судна в будь-якому випадку залишається особа, право власності на яку оформлено у відповідному порядку.

Більш того, як вбачається з договору бербоутного чартеру №4 від 21.08.2007р. укладеного між власником судна «Альбіон» - ТОВ «Алькасар» та ТОВ «Крим-Інтероіл», зазначене судно передано у користування третій особі, та вибуло з будь-якого користування позивача ще у 2007 році.

Позивач обґрунтовує право на звернення до суду із вимогою про визнання недійсним договору іпотеки укладеного між ТОВ «Алькасар» та ТОВ «Укрпромбанк», частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України, позиціонуючи себе в якості «іншої зацікавленої особи», якій зазначеною нормою надано право оспорювати правочин.

Проте, беручи до уваги, що сторона в матеріально-правовому сенсі - лише припустимий носій спірного права чи обов'язку, то з урахуванням аналізу вище перелічених обставин справи, суд не вбачає в позивачеві носія спірного матеріального права, за захистом якого він звернувся до суду із обраним ним способом захисту - визнання договору іпотеки судна «Альбіон» укладеного між ТОВ «Алькасар» та ТОВ «Укрпромбанк» недійсним, покладаючи при цьому у нормативне обґрунтування позову статтю 1177 Цивільного кодексу України - відшкодування шкоди державою фізичній особі, яка потерпіла від злочину, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин.

Крім того, стаття 1192 Цивільного кодексу України визначає виключний перелік способів відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, відповідно до якого, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Таким чином, визначений позивачем спосіб захисту порушеного права - як відшкодування шкоди шляхом визнання договору іпотеки недійсним, не передбачено нормами діючого законодавства. Більш того, відшкодування шкоди здійснюється винною особою, тобто у даному випадку особою, яка визнана вироком суду винною у скоєнні злочину і, відповідно заподіянні шкоди майну потерпілого. Проте, позивачем визначено відповідачами інших осіб.

Тобто, беручи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку, що позивач жодним чином не був учасником спірних матеріальних правовідносин, тобто на момент укладення спірного договору, власником судна «Альбіон» не являвся, а був лише тимчасовим користувачем, згідно договору №3 бербоутного чартеру від 17.02.2007р., та з 21.08.2007р. (моменту передачі судна «Альбіон» за договором бербоутного чартеру №4 ТОВ «Крим Інтероіл») взагалі втратив жодне відношення до судна «Альбіон», яке було предметом оспорюваного договору іпотеки.

При цьому суд не приймає доводи позивача із посиланням на Договори поручительства №2, №3 від 27.02.2007р. та 22.02.2007р., як на доказ переходу права власності на судно «Альбіон» до позивача під передумовою, у в зв'язку із тим, що право власності на судно виникає з моменту державної реєстрації, що виключає зазначені договори як належний та допустимий доказ, в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 не є належним позивачем.

Згідно з пунктом 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Приписами статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 18 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Іпотечний договір повинен містити такі істотні умови:

1) для іпотекодавця та іпотекодержателя - юридичних осіб відомості про:

для резидентів - найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців;

для нерезидентів - найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу;

для іпотекодавця та іпотекодержателя - фізичних осіб відомості про:

для громадян України - прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання із зазначенням адреси та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів;

для іноземців, осіб без громадянства - прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), адресу постійного місця проживання за межами України;

2) зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання;

3) опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані, у тому числі кадастровий номер. У разі іпотеки земельної ділянки має зазначатися її цільове призначення;

4) посилання на видачу заставної або її відсутність.

У разі відсутності в іпотечному договорі однієї з вказаних вище істотних умов він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду.

Іпотечний договір може містити інші положення, зокрема, визначення вартості предмета іпотеки, посилання на документ, що підтверджує право власності іпотекодавця на предмет іпотеки, відомості про обмеження та обтяження прав іпотекодавця на предмет іпотеки, визначення способу звернення стягнення на предмет іпотеки.

Іпотечний договір та договір, що обумовлює основне зобов'язання, можуть бути оформлені у вигляді одного документа. Цей документ за формою і змістом повинен відповідати вимогам, встановленим у цій статті, та вимогам, встановленим законом, для договору, який визначає основне зобов'язання.

У разі якщо іпотекою забезпечується повернення позики, кредиту для придбання нерухомого майна, яке передається в іпотеку, договір купівлі-продажу цього нерухомого майна та іпотечний договір можуть укладатися одночасно.

З аналізу наведених вище норм можна зробити висновок, що при укладанні договору іпотеки, по-перше, безпосередньо сторони договору знайомились з документами, що підтверджують відомості, необхідні для укладання договору іпотеки та лягли в основу укладеного правочину. До того ж, при посвідченні договору нотаріусом, що є обов'язковою умовою дійсності договору іпотеки, нотаріус також перевіряє достовірність даних сторін.

Згідно із статтями 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Підсумовуючи все вищевикладене, у суду відсутні підстави для задоволення позову.

У судовому засіданні 05.06.2012р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 06.06.2012р.

Судові витрати покладаються на позивача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України, та набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Гризодубова А.М.