Постанова

від 28.05.2012 по справі 34/17-5040-2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2012 р.Справа № 34/17-5040-2011 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мишкіної М.А.

суддів Бєляновського В.В.

Будішевської Л.О.

при секретарі судового засідання Литовчук Г.П.

за участю представників сторін:

від позивача -ОСОБА_2 -по довіреності;

від відповідача -ОСОБА_3 -по довіреності

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „АСТО-ТРАНС ЛТД"

на рішення господарського суду Одеської області від 01 березня 2012 року

по справі №34/17-5040-2011

за позовом Публічного акціонерного товариства „ПроКредит Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „АСТО-ТРАНС ЛТД"

про стягнення 661151,88грн.

Сторони належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.

У судовому засіданні 24.05.2012р. згідно ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 28.05.2012р.

У судовому засіданні 28.05.2012р. згідно ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Встановив:

У грудні 2011р. Публічне акціонерне товариство „ПроКредит Банк" (надалі -позивач, Банк) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „АСТО-ТРАНС ЛТД" (надалі -відповідач, Товариство, позичальник) про стягнення заборгованості за рамковою угодою №565 від 19.06.2006р., договором про надання траншу №5.9861/565 від 20.06.2006р. та договором про надання траншу №5.14307/565 від 21.08.2007р. у розмірі 668 032,05грн.

В обґрунтування позовних вимог Банк посилався на те, що позичальником прострочено термін сплати відсотків та погашення кредиту згідно графіків повернення кредиту. Банк 09.08.2011р. направив вимогу про повне дострокове погашення кредиту, відсотків та пені за прострочення термінів сплати кредиту, але останні залишись без відповіді. Заборгованість станом на 25.11.2011р. становить: за рамковою угодою №565 від 19.06.2006р., договором про надання траншу №5.9861/565 від 20.06.2006р. та договором про надання траншу №5.14307/565 від 21.08.2007р. на загальну суму 668032,05грн., що складається з: заборгованості з основного боргу за договором про надання траншу №5.9861/565 від 20.06.2006р. в сумі 13 909,15дол.США, що за курсом НБУ на дату розрахунку складає 111 129,94грн., відсотки за користування кредитом в сумі 10 190,38грн. (еквівалентно 1 275,44дол.США), комісія за управління кредитом у розмірі 6 880,17грн., пеня в сумі 112 042,80грн. та заборгованості з основного боргу за договором про надання траншу №5.14307/565 від 21.08.2007р. в сумі 40 626,81дол. США, що за курсом НБУ на дату розрахунку складає 324 596,02грн., відсотки за користування кредитом в сумі 34 021,10грн. (еквівалентно 4258,12 доларів США), комісія за управління кредитом у розмірі 14 934,51грн., пеня в сумі 54 237,12грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від16.12.2011р. позовну заяву

прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №34/17-5040-2011.

10.02.2012р. Банком було подано заяву про виправлення помилки, відповідно до якої позивач зазначив про помилкове включення до позовної заяви заборгованості по комісії за управління кредитом згідно договору №2 про внесення змін до договору про надання траншу №5.9861/65 від 20.06.06р. в сумі 6865,89грн., яка була сплачена відповідачем до подачі позовної заяви та виклав позовні вимоги в новій редакції: стягнути заборгованість за рамковою угодою №565 від 19.06.2006р., договором про надання траншу №5.9861/565 від 20.06.2006р. та договором про надання траншу №5.14307/565 від 21.08.2007р. в розмірі 661 151,88грн.

28.02.2012р. ТОВ „АСТО-ТРАНС ЛТД" подано клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи на вирішення якої слід поставити наступні питання: Які дати є початком та закінченням нарахування пені за прострочення платежу чи частини платежу згідно договору про надання траншу №5.9861/565 від 19.06.2006р., що є невід'ємною частиною рамкової угоди №565; Які дати є початком та закінченням нарахування пені за прострочення платежу чи частини платежу на підставі договору про надання траншу №5.14307/565 від 21.08.2007р., що є невід'ємною частиною рамкової угоди №565; На момент призначення експертизи яка сума пені за прострочення платежу чи частини платежу згідно договору про надання траншу №5.9861/565 від 19.06.2006р., що є невід'ємною частиною рамкової угоди №565; На момент призначення експертизи яка сума пені за прострочення платежу чи частини платежу на підставі договору про надання траншу №5.14307/565 від 21.08.2007р., що є невід'ємною частиною рамкової угоди №565.

Клопотання було розглянуто у судовому засіданні 28.02.2012р. та судом не задоволено, оскільки вирішення вищенаведених питань не потребує спеціальних знань в розумінні ст.41 ГПК України.

Рішенням господарського суду Одеської області від 01.03.2012р. (суддя Фаєр Ю.Г.)

позов задоволено частково; стягнуто з ТОВ "АСТО-ТРАНС ЛТД" на користь ПАТ "ПроКредит Банк" заборгованість за кредитом по договору про надання траншу №5.9861/565 від 20.06.2006р. в сумі 13909,15дол.США, що за курсом НБУ на дату розрахунку складає 111129,94грн., відсотки за користування кредитом в сумі 1275,44дол.США (еквівалентно 10190,38грн.), пеню в сумі 21612,12грн. та заборгованість за кредитом по договору про надання траншу №5.14307/565 від 23.08.2007р. в сумі 40626,81дол.США (еквівалентно 324596,02грн.), відсотки за користування кредитом в сумі 3258,12дол.США (еквівалентно 26034,3грн.), комісію за управління кредитом у розмірі 14934,51грн., пеню в сумі 5077,02грн. , судовий збір у розмірі 10539,67грн.; в частині стягнення процентів за кредитом згідно договору про надання траншу №5.14307/565 від 23.08.2007р. в сумі 1000дол.США(еквівалент 7986,80грн. на дату погашення 27.02.2012р.) провадження у справі припинено на підставі п.1 1 ст.80 ГПК України за відсутністю предмету спору.; в решті позову відмовлено.

Рішення суду обґрунтовано посиланнями на положення ст.ст. 11, 12, 204, 546, 548, п.1 ч.2 ст. 258, п.3, ч.4 ст. 267, ч.1 ст.509, ч.1 ст. 530, ч.ч. 1, 3 ст. 549, ч.ч. 1, 2 ст. 551, ч.1 ст. 625, ч.1 ст. 1050, ч.1 ст. 1054 ЦК України, ст. 193, ч.2 ст. 232, ч.2 ст. 343 ГК України, ст.ст. 1, 3 ЗУ „ Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та вмотивовано тим, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача наявної станом на 25.11.2011р. заборгованості за кредитом по договору про надання траншу №5.9861/565 від 20.06.2006р. в сумі 13909,15дол.США, що за курсом НБУ на дату розрахунку складає 111129,94грн., відсотків за користування кредитом в сумі 1275,44дол.США (еквівалентно 10190,38грн.) та заборгованості за кредитом по Договору про надання траншу №5.14307/565 від 21.08.2007р. в сумі 40626,81дол.США (еквівалентно 324596,02грн.), відсотків користування кредитом в сумі 3258,12дол.США (еквівалентно 26034,3грн.), комісії за управління кредитом у розмірі 14934,51грн., є правомірними, підтвердженими матеріалами справи, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню; судом першої інстанції зроблено розрахунок пені з врахуванням вимог ч.6 ст. 232 ГК України згідно формули розрахунку (Лист НБУ №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання ЗУ „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань") та в межах строку встановленого п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України станом на 25.11.2011р., пеня за невиконання зобов'язання за договором про надання траншу №5.9861/565 від 19.06.2006р. складає 21612,12грн., за договором про надання траншу №5.14307/565 від 21.08.2007р. складає 5077,02грн.; в матеріалах справи наявні виписки по рахунку відповідача за період з 19.06.2006р. по 27.02.2012р., що підтверджують отримання відповідачем кредитів за договорами про надання траншів, а також відображають повернення кредитів та відсотків за їх користування за договорами, зокрема, сплату відповідачем під час розгляду справи 1000дол.США(еквівалент 7986,80грн. на дату погашення 27.02.2012р. ) в рахунок погашення процентів за кредитом згідно договору про надання траншу №5.14307/565 від 21.08.2007р., у зв'язку з чим провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Частково не погодившись з рішенням суду, ТОВ "АСТО-ТРАНС ЛТД" подало апеляційну скаргу , в якій просить рішення господарського суду Одеської області від 01.03.2012р. скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення пені на підставі договору про надання траншу №5.9861/565 від 19.06.2006р. та на підставі договору про надання траншу №5.14307/565 від 21.08.2007р., посилаючись на безпідставність та необґрунтованість висновків в оскаржуваній частині.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на положення ст. 258 ЦК України та ст. 173, 193, 232 ГК України та мотивує свої вимоги тим, що Банк свої зобов'язання в повному обсязі не виконав, оскільки позичальник фактично отримав лише 50 % від обумовленої суми; в порушення п.п. 1.1., 2.2., 3.3., 4.4. рамкової угоди, кредитор жодного разу письмово не повідомив боржника про зміну відносно останнього своєї кредитної політики, та не виконав свої зобов'язання щодо надання боржнику кредитних коштів в розмірі 100 000,00дол. США, що не дало змогу ТОВ "АСТО-ТРАНС ЛТД" здійснити заплановане поповнення власних основних засобів та обігових коштів, що в свою чергу призвело до порушення умов та строків погашення вже отриманих кредитних коштів та до не виконання господарських договорів укладених між ТОВ "АСТО-ТРАНС ЛТД" з партнерами по господарській діяльності; в порушення ст. 258 ЦК України суд першої інстанції не застосував позовну давність для відмови у позові в частині заявлених вимог щодо стягнення пені, незважаючи на те, що згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості по сплаті пені, остання нараховувалась починаючи з 10.09.2009р., а провадження у вказаній справі було порушено 16.12.2012р.

В засіданні апеляційного господарського суду представник скаржника підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги ,проте в засіданні 28.05.2012р. зазначив, що погоджується з розрахунком пені, наданим позивачем на вимогу апеляційного господарського суду.

Представник Банка проти задоволення апеляційної скарги заперечує.

Перевіривши матеріали справи, повноту встановлення її обставин та відповідність ним висновків суду першої інстанції, правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та необхідність зміни оскарженого рішення виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Місцевий господарський суд на підставі встановлення обставин справи дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову Банка, вмотивуваши належним чином мотиви прийняття оскарженого рішення, у т.ч. щодо необхідності застосування до розрахунку пені положень ЗУ „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1998р. №543/96-ВР: платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Проте задовольнивши позовні вимоги про стягнення пені частково, суд першої інстанції не звернув увагу на ту обставину, що договором №1 до договору від 21.08.2007р. №5.14307/565, укладеним 10.06.2010р., договір викладено в новій редакції та п.6.5. встановлено, що до усіх вимог, що випливають з даного договору, встановлюється позовна давність у 5 років, включаючи вимоги, щодо яких законодавством встановлена спеціальна чи обмежена позовна давність.

Аналогічні зміни були внесені до договору про надання траншу №5.9861/565 від 19.06.2006р. договором №1 від 10.06.2010р. (пункт 6.5.).

Відповідно до ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

Обмежень щодо поширення положень ч.ч. 1, 2 ст. 259 ЦК України на спеціальну позовну давність для вимог про стягнення неустойки законом не встановлено, отже застосування до вимог про стягнення нарахованої пені спеціального строку позовної давності за п.1 ч.2 ст.258 ЦК України судом першої інстанції є помилковим.

Аналогічно, відсутні також і визначені законом підстави для застосування ч.6 ст.232 ГК України: нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.2.4. договору про надання траншу від 19.06.2006р. №5.9861/565 в редакції договору №1 від 10.06.2010р. при порушенні встановлених цим договором строків погашення грошових зобов'язань позичальник сплачує пеню у сумі 0,5% від суми непогашеної заборгованості за кожний календарний день прострочення, включаючи день погашення заборгованості.

Аналогічна умова викладена у договорі про надання траншу від 21.08.2007р. в редакції договору №1 від 10.06.2010р.

Отже договорами передбачене інше правило нарахування пені, ніж визначене у ч.6 ст. 232 ГК України, а саме - нарахування пені за весь час прострочення погашення грошових зобов'язань позичальником.

Таким чином, місцевий господарський суд припустився помилкових посилань на вказані норми матеріального права та їх застосування до спірних правовідносин.

Визначаючи розмір пені, що підлягає стягненню, суд першої інстанції не навів її розрахунку, що виключає можливість перевірки його правильності судом апеляційної інстанції.

На вимогу апеляційного господарського суду позивачем надані розрахунки пені виходячи з подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення окремо за кожним договором, з якими погодився скаржник.

Перевіривши надані розрахунки, колегія суддів дійшла висновку про їх обґрунтованість, відповідність законодавству та умовам договорів щодо періоду нарахування пені.

За договором про надання траншу №5.9861/565 від 19.06.2006р. станом на 25.11.2011р. стягненню з відповідача підлягає пеня у сумі 15505,84грн. за період з 15.01.2009р. по 17.11.2011р.; за договором про надання траншу №5.14307/565 від 21.08.2007р. -8909,16грн. пені за період з 10.09.2009р. по 25.11.2011р.

Примітка позивача наприкінці наведених розрахунків щодо часткового погашення пені за період дії договорів не враховується колегією суддів, оскільки позивачем не зазначено та не надано доказів на підтвердження того, коли саме та якими сумами погашалась пеня -до 25.11.2011р. (дата, на яку вона нарахована), чи після порушення даної справи в ході її розгляду в суді першої інстанції, або вже в процесі апеляційного провадження у даній справі.

Виходячи з викладеного, апеляційний господарський суд змінює оскаржуване рішення в частині сум пені, що стягуються з ТОВ "АСТО-ТРАНС ЛТД" на користь Банка, а саме, присуджуючи до стягнення 15505,84грн. пені за договором №5.9861/565 від 19.06.2006р. та 8909,16грн. пені за договором №5.14307/565 від 21.08.2007р.

В іншій частині оскаржуване рішення відповідає закону та обставинам справи, відповідачем не оскаржується та залишається без змін.

Доводи апеляційної скарги, що стосуються питання неналежного виконання Банком своїх зобов'язань перед позичальником ,колегією суддів відхиляються, оскільки це не входить до предмету доказування в даній справі та може бути підставою ініціювання окремого судового спору.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101- 105 ГПК України,

колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ "АСТО-ТРАНС ЛТД" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 01.03.2012 року змінити, зазначивши в пункті 2 резолютивної частини рішення про стягнення з ТОВ "АСТО-ТРАНС ЛТД" 15504,84грн. пені за договором про надання траншу №5.9861/565 від 19.06.2006р. та 8909,16грн. пені за договором №5.14307/565 від 21.08.2007р.

В іншій частині рішення господарського суду Одеської області від 01.03.2012 року по справі №34/17-5040-2011 залишити без змін.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ на виконання зміненого рішення з зазначенням необхідних реквізитів.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України .

Головуючий суддя М.А. Мишкіна

Суддя В.В. Бєляновський

Суддя Л.О. Будішевська