Постанова

від 11.07.2012 по справі 34/17-5040-2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2012 р. Справа № 34/17-5040-2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоДунаєвської Н.Г. суддів :Мележик Н.І., Подоляк О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ "Астро-Транс ЛТД" на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 28.05.2012 у справі№ 34/17-5040-2011 господарського суду Одеської області за позовомПАТ "ПроКредит Банк" (надалі - Банк) доТОВ "Астро-Транс ЛТД" (надалі - Товариство) простягнення коштів за участю представників: від позивача - не з'явилися від відповідача - не з'явилися

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2011 року Банк звернувся до господарського суду з позовом до Товариства та, з урахуванням заяви про виправлення помилки, поданої в порядку ст. 22 ГПК України, просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Рамковою угодою від 19.06.2006, Договором про надання траншу № 5.9861/565 від 19.06.2006 та Договором про надання траншу № 5.14307/565 від 21.08.2007 в розмірі 661 151,88 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 01.03.2012 (суддя Фаєр Ю.Г.) позов задоволено частково, стягнуто з Товариства на користь Банку заборгованість за кредитом по Договору про надання траншу № 5.9861/565 від 20.06.2006 в сумі 13909,15 дол. США, що за курсом НБУ на дату розрахунку складає 111 129,94 грн., відсотки за користування кредитом в сумі 1275,44 дол. США, що еквівалентно 10 190,38 грн., пеню в сумі 21 612,12 грн. та заборгованість за кредитом по Договору про надання траншу № 5.14307/565 від 21.08.2007 в сумі 40 626,81 дол. США, що еквівалентно 324 596,02 грн., відсотки за користування кредитом в сумі 3 258,12 дол. США, що еквівалентно 26 034,30 грн., комісію за управління кредитом у розмірі 14 934,51 грн., пеню в сумі 5 077,02 грн. Припинено провадження у справі в частині стягнення процентів за кредитом згідно Договору про надання траншу № 5.14307/565 від 21.08.2007 в сумі 1 000 дол. США, що еквівалентно 7 986,80 грн. на дату погашення 27.02.2012 на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.05.2012 (судді: Мишкіна М.А., Беляновський В.В., Будішевська Л.О.) рішення господарського суду першої інстанції змінено. В п. 2 резолютивної частини рішення зазначено про стягнення з Товариства на користь Банку 15 504,84 грн. пені за Договором про надання траншу № 5.9861/565 від 19.06.2006 та 8 909,16 грн. пені за Договором про надання траншу № 5.14307/565 від 21.08.2007. В решті рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою, Товариство звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені та в цій частині прийняти нове рішення про відмову в позові, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 19.06.2006 між Банком (Кредитор) та Товариством (Позичальник) укладено Рамкову угоду № 565 (надалі - Рамкова угода), за умовами п. 1.1. якої Кредитор на положеннях та умовах цієї угоди, договорів про відкриття кредитної лінії та договорів про надання траншу відкриває Позичальнику кредитну лінію терміном на 120 місяців в розмірі та на умовах, передбачених п.1.2., статтею 2 даної угоди.

Пунктом 1.2 Рамкової угоди сторони домовились, що загальна сума за договорами (угодами) в межах цієї угоди не повинна перевищувати 200 000 доларів США, при цьому загальна сума складається із: фактичної кредитної заборгованості перед Кредитором за кредитами, суми діючих лімітів за овердрафтами, сум діючих гарантій та/або відкритих акредитивів.

Згідно п. 2.2 вказаної угоди умови надання, термін погашення та розмір кожної кредитної лінії, траншу (порядок надання кредиту, гарантії, овердрафту та відкриття акредитиву) визначаються на кредитному комітеті Кредитора та оформлюється договорами про відкриття мультивалютної кредитної лінії, договорами про відкриття кредитної лінії, про надання траншу (договорами гарантії, овердрафт та договорами про відкриття акредитиву), які є невід'ємними частинами цієї угоди.

19.06.2006 між Банком (Кредитор) та Товариством (Позичальник) укладено Договір про надання траншу № 5.9861/565 (надалі -Договорі про надання траншу від 19.06.2006) згідно п.1.1 якого Кредитор на підставі Рамкової угоди та на положеннях та умовах цього Договору надає Позичальнику грошові кошти в сумі 40 000 доларів США на строк користування 60 місяців зі сплатою відсотків в розмірі 17 % річних, виходячи з 360 днів у році, а Позичальник зобов'язується повернути наданий Кредит і сплатити відсотки та комісії за Кредитом у встановлений даним договором строк і виконати свої обов'язки за даним договором в повному обсязі.

21.08.2007 між Банком (Кредитор) та Товариством (Позичальник) укладено Договір про надання траншу № 5.14307/565 (надалі - Договір про надання траншу від 21.08.2007), згідно п.1.1 якого Кредитор на підставі Рамкової угоди, на положеннях та умовах цього договору надає Позичальнику грошові кошти в сумі 60 000 доларів США на строк користування 60 місяців зі сплатою відсотків в розмірі 14,5% річних, виходячи з 360 днів у році, а Позичальник зобов'язується повернути наданий Кредит і сплатити відсотки та комісії за Кредитом у встановлений даним договором строк і виконати свої обов'язки за даним договором в повному обсязі.

Додатковими угодами до Договорів про надання траншу сторони змінювали процентну ставку за користування кредитом, розмір комісій та строк погашення кредиту.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Рамкової угоди та Договорів про надання траншу виникли зобов'язальні відносини, які, в силу ч. 1 ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України, повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Банк виконав свої зобов'язання за Договорами про надання траншу у повному обсязі та перерахував Позичальнику, згідно меморіального валютного ордеру від 20.06.2006, гривневий еквівалент 40 000 доларів США -202 000 грн. та, згідно меморіального валютного ордеру від 23.08.2007, гривневий еквівалент 60 000 доларів США -303 000 грн.

Проте, у зв'язку з невиконанням Товариством своїх зобов'язань за Договорами про надання траншу щодо своєчасного повернення кредиту та процентів за користування кредитними коштами, у нього виникла заборгованість перед Банком.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій, перевіривши суми заборгованості, дійшли правомірних висновків про стягнення з Товариства на користь Банку заборгованості за кредитом по Договору про надання траншу від 20.06.2006 в сумі 13909,15 дол. США, що за курсом НБУ на дату розрахунку складає 111 129,94 грн., відсотків за користування кредитом в сумі 1 275,44 дол. США, що еквівалентно 10 190,38 грн., та заборгованість за кредитом по Договору про надання траншу від 21.08.2007 в сумі 40 626,81 дол. США, що еквівалентно 324 596,02 грн., відсотки за користування кредитом в сумі 3 258,12 дол. США, що еквівалентно 26 034,30 грн., комісію за управління кредитом у розмірі 14 934,51 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги Банку про стягнення з Товариства пені за прострочення сплати суми кредиту та процентів за користування кредитними коштами, суд першої інстанції розраховував суму, виходячи з положень ч. 6 ст. 232 ГК України та в межах строку позовної давності, встановленого п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

Проте, такі доводи обґрунтовано спростовані апеляційним господарським судом.

Відповідно до п. 2.4 Договору № 1 про внесення змін до Договору про надання траншу при порушенні встановлених цим договором строків погашення грошових зобов'язань Позичальник сплачує штрафну пеню в розмірі 0,5 % від суми непогашеної заборгованості, але не менше ніж 15 грн. у еквіваленті валюти кредиту за кожен календарний день прострочення, включаючи день повного погашення заборгованості.

Згідно п. 6.5 вказаного Договору до усіх вимог, що випливають з цього договору, встановлюється позовна давність у 5 років, включаючи вимоги, щодо яких законодавством встановлена спеціальна чи обмежена позовна давність.

Статтею 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 6 вказаного Кодексу сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що обмежень щодо поширення положень ст. 259 ЦК України на спеціальну позовну давність для вимог про стягнення неустойки законом не встановлено, то застосування до вимог про стягнення нарахованої пені спеціального строку позовної давності, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, є безпідставним.

Також, апеляційний господарський суд дійшов правомірних висновків про те, що положенням Договору № 1 про внесення змін до Договору про надання траншу сторони погодили інше правило нарахування пені, ніж визначене ч. 6 ст. 232 ГК України, а саме -нарахування пені за весь час прострочення погашення грошових зобов'язань Позичальником.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд, зробивши відповідний перерахунок сум, правомірно та обґрунтовано змінив рішення господарського суду першої інстанції в частині стягнення пені, стягнувши з Товариства на користь Банку 15 504,84 грн. пені за Договором про надання траншу від 19.06.2006 та 8 909,16 грн. пені за Договором про надання траншу від 21.08.2007.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 111 7 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Астро-Транс ЛТД" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.05.2012 у справі № 34/17-5040-2011 залишити без змін.

Головуючий, суддя Н. Дунаєвська

С у д д і Н. Мележик

О. Подоляк