Постанова

від 25.05.2012 по справі 2а-4118/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 травня 2012 року 11:27 № 2а-4118/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін :

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 11 від 09.01.2012 р.), ОСОБА_2 (довіреність № 25 від 22.03.2012 р.)

від відповідача : ОСОБА_3 (довіреність від 16.03.2012 р. № 200/9/10-011)

від третьої особи-1: не з'явився

від третьої особи-2: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промелектро» доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва третя особа-1Товариство з обмеженою відповідальністю «Слов'янська спілка підприємств» третя особа-2Приватне підприємство «Камея» про скасування податкових повідомлень-рішень від 31.01.2012 № 0000392370 та № 0000402370,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Промелектро»з позовом до ДПІ Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва в якому, з урахувань уточнень від 20.04.2012 про скасування податкових повідомлень-рішень:

- від 31.01.2012 № 0000392370, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»на суму 669499 грн. за основним платежем та на 167374,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями,

- від 31.01.2012 № 0000402370, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток»на суму 836874 грн. за основним платежем та на 209218,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, які прийняті за результатами перевірки взаємовідносин позивача з ТОВ «Слов'янська спілка підприємств»та ПП «Камея».

В обґрунтування позову позивач зазначає про безпідставність висновків ДПІ відносно того, що діяльність цих підприємств здійснювалась не уповноваженими особами та щодо начебто підписання первинних документів невстановленими особами. Як зазначає позивач, у зв'язку з цим ДПІ вважає, що не можуть бути прийняті як підстава формування податкового кредиту та валових витрат первинні документи та податкові накладні за взаємовідносинами з цими підприємствами.

Проте, як зазначає позивач, наведені підприємства здійснювали на його адресу постачання комплектуючих, інструментів, насосного обладнання. Операції фактично виконані, обладнання поставлено, що оформлено належним чином складеними первинними документами, у т.ч. - податковими накладними. При цьому, придбана продукція була поставлена на об'єкти, про що підрядними організаціями складено відповідні акти.

Позивач зазначає, що по суті висновки відносно нарахування позивачу податкових зобов'язань ґрунтуються на претензіях податкових органів до ТОВ «ВКФ «Нобліс»та щодо відносин цього підприємства з ТОВ «Слов'янська спілка підприємців» за якими (відносинами) контрагенти позивача навіть не придбавали у ТОВ «ВКФ «Нобліс»ТМЦ. У той же час, позивач зазначає, що можливі порушення ТОВ «ВКФ «Нобліс»вимог законодавства є підставою для притягнення цього підприємства та його посадових осіб до встановленої законом відповідальності, а не позивача, який не може відповідати за дії інших осіб.

Відповідач проти позову заперечує та, з підстав, викладених в акті перевірки, вважає спірні рішення законними та обґрунтованими, підстав для їх скасування не вбачає.

Треті особи, залучені ухвалою суду до участі у справі на стороні позивача без самостійних вимог в судові засідання не з'явилися. Поштові повідомлення, направлені на їх адреси, визначені в ЄДР, повернуті поштою без вручення з незалежних від суду причин, а отже, відповідно до ч. 4 ст. 33, ч. 11 ст. 35, ч. ст. 167 КАС України, поштові повідомлення вважаються врученими належним чином. Проте, треті особи в судове засідання не з'явилися, поважних причин неявки не повідомили. З огляду на наведене, неявка третіх осіб без поважних причин не є перешкодою для розгляду справи у зв'язку з чим справу розглянуто за відсутності третіх осіб.

В судовому засіданні 22.05.2012 р. оголошувалась перерва до 25.05.2012 р. для надання позивачем додаткових доказів в обґрунтування позовних вимог та надання додаткового часу ДПІ для виконання вимог ухвали суду від 25.04.2012 р. про відкриття провадження у справі, відповідно до якої суд зобов'язував ДПІ надати всі матеріали, що були або мали бути взяті до уваги при прийнятті оскаржуваних рішень, яка (ухвала суду) не була виконана станом на 22.05.2012 р. в часині надання витребуваних матеріалів.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 25.05.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Промелектро»з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати ПДВ та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з низкою підприємств за період з 01.03.2008 року по 31.05.2011 року.

За результатами перевірки складено Акт перевірки від 13.01.2012 р. № 15/1-23-70-30519512.

В Акті перевірки зазначено, що у період, який перевірявся, підприємство було платником ПДВ.

Як зазначено в Акті перевірки, до основних видів діяльності, якими займався позивач у період, який перевірявся, віднесено оптова торгівля електропобутовими приладами, ремонт та технічне обслуговування контрольно-вимірювальних приладів, інші види оптової торгівлі.

В Акті перевірки зазначено, що на підставі домовленостей між позивачем та ТОВ «Слов'янська спілка підприємств»(код з ЄДР 36555996; м. Київ, вул. Горького 5-Б; директор на час розгляду справи та проведення перевірки - ОСОБА_4; директор час вчинення спірних операцій - ОСОБА_5 ) вчинено низку операцій у період з вересня 2009 року вересень 2010 року з поставки на користь позивача комплектуючих, виконання робіт по налагоджуванню системи автоматичного контролю і управління дільниці дифузії, по реконструкції щита перетворювачів і управління АСУ ТП ВС і КГ, здійснення яких оформлено рахунками-фактурами, визначеними на стор. 4 -7 Акту перевірки, податковими накладними, перелік яких визначений на стор. 7 -9 Акту перевірки. Згідно з наведеними документами, як зазначено в Акті перевірки, позивачем до складу податкового кредиту включено суми ПДВ: за вересень 2009 року у сумі 4987,79 грн., за жовтень 2009 року -у сумі 42937,72 грн., за листопад 2009 р. -9571,14 грн., за грудень 2009 року у сумі 5231,54 грн., за січень 2010 року -43961,14 грн., за лютий 2010 року -у сумі 166744,14 грн., за березень 2010 року -у сумі 30139,58 грн., за квітень 2010 року -у сумі 51863,46 грн., за травень 2010 року -у сумі 7033,24 грн., за червень 2010 року -на 88942,82 грн., за липень 2010 року -64063,71 грн., за серпень 2010 року -19904,16 грн., за вересень 2010 року -44191,34 грн., що, як зазначено в Акті перевірки, відображено у додатках № 5 до декларації з ПДВ за відповідний період. Всього, як вбачається з Акту перевірки, податковий кредит за операціями, загальна вартість яких склала 3488178,5 грн., у т.ч. ПДВ -581363,09 грн. Сторонами проведено розрахунки.

Як зазначено на стор. 10 Акту перевірки -фактичне відвантаження товарів (надання робіт, послуг) підтверджується видатковими накладними , перелік та реквізити яких зазначено на стор. 10 -14 Акту перевірки. Видаткові накладні, рахунки-фактури та податкові накладні підписані директором (на час вчинення спірних операцій) -ОСОБА_5

Перелік актів виконаних робіт, за якими сформовано спірні суми витрат та податкового кредиту, зазначено на стор. 14 Акту перевірки, якими, як зазначено в Акті перевірки, - підтверджується фактичне виконання робіт . Загальна вартість матеріалів за вищезгаданими накладними склала 3517317 грн., у т.ч. ПДВ -586218,40 грн., а робіт -56041,80 грн. з ПДВ -9340,30 грн.

Як також зазначено в акті перевірки, вартість отриманих від ТОВ «Слов'янська спілка підприємств»товарів (робіт, послуг), була віднесена позивачем до складу валових витрат за 3 кв. 2009 року у сумі 24938,93 грн., за 4 кв. 2009 р. у сумі 288702,04 грн., за 1 кв. 2010 р. у сумі 1204224,33 грн., за 2 кв. 2010 р. у сумі 739197,61 грн., за 3 кв. 2010 р. у сумі 640796,06 грн.

Окрім того, щодо відносин позивача з ПП «Камея» в Акті перевірки зазначено, що протягом вересня -грудня 2009 року сторонами проведено операції з поставки комплектуючих, робіт по виготовленню шафового щита КПФі А вапнякове-випарювальної печі, відносно чого позивачу виставлено відповідні рахунки-фактури, перелік яких та реквізити визначені на стор. 14 -15 Акту перевірки.

Як надалі зазначено в Акті перевірки, ПП «Камея»(код з ЄДР 32046313; адреса: м. Київ, вул. Лютеранська, 26/17; директор на час розгляду справи та на час перевірки -ОСОБА_6; директор на час проведення спірних операцій - ОСОБА_7 ) було поставлено товар , на що виписані податкові накладні, перелік яких визначений на стор. 15 Акту перевірки де загальна вартість поставлених товарів та виконаних робіт склала 539564,90 грн. з ПДВ -89927,48 грн.

Суми ПДВ за зазначеними включені до податкового кредиту позивача за вересень 2009 року у сумі 35455,78 грн., за жовтень 2009 року у сумі 6991,43 грн., за листопад 2009 року у сумі 8421,17 грн., за грудень 2009 року у сумі 39059,12 грн. та відображені у додатках № 5 до податкових декларацій з ПДВ за відповідні періоди.

В Акті перевірки зазначено, що фактичне відвантаження товарів (надання робіт, послуг) підтверджується видатковими накладними, перелік та реквізити яких визначено на стор. 16 Акту перевірки, згідно з якими загальна вартість поставки продукції склала 497583,9 грн. з ПДВ -82930,65 грн., а робіт -41981 грн. з ПДВ -6996,83 грн. Сторонами проведено розрахунки.

Вартість отриманих від ПП «Камея»товарів (робіт, послуг), як зазначено в Акті перевірки, була віднесена позивачем до складу валових витрат за 3 кв. 2009 року у сумі 177278,91 грн., за 4 кв. 2009 року у сумі 272358,54 грн.

Видаткові накладні, рахунки-фактури та податкові накладні підписані директором (на час вчинення спірних операцій) -ОСОБА_7

Відтак , з урахуванням наведеного, сторонами визнається та не заперечується наявність у позивача первинних, розрахункових, облікових документів та податкових накладних за вищезгаданими операціями з обома контрагентами, а також їх реквізити та визначені в них відомості щодо найменування продукції (комплектуючих), вартісних та кількісних показників, як і відомості щодо декларування спірних операцій в податковому обліку позивача у відповідні періоди. Наведені вище документи залучені до матеріалів справи.

При цьому , як вбачається з Акту перевірки, ДПІ по суті підтверджується фактична поставка зазначеними підприємствами на адресу позивача визначених в первинних документах товарів, робіт, послуг.

У той же час, на стор. 17 Акту перевірки зазначено, що ТОВ «Слов'янська спілка підприємств»останню декларацію з ПДВ подавало в березні 2011 року, а з податку на прибуток -за 1 кв. 2011 року, тобто поза межами періоду декларування результатів спірних операцій.

При цьому, зазначеної звітності ТОВ «Слов'янська спілка підприємств», ДПІ під час перевірки не надано та не наведено і не доведено наявності непереборних обставин, які перешкоджали наданню цієї звітності, на яку посилається ДПІ в Акті перевірки.

У той же час, ДПІ в Акті перевірки зазначає, що в ході аналізу звітності ТОВ «Слов'янська спілка підприємств», відсутня інформація про складські ресурси, наявність транспорту, а також устаткування. Щодо цього підприємства зазначено, що не є можливим встановити наявність основних засобів та залишків товарно-матеріальних цінностей. Фактично, згідно податкової звітності, як зазначає ДПІ, відсутнє виробниче обладнання, транспорт, торговельне обладнання, сировина та матеріали.

Тобто, ДПІ в Акті перевірки зазначає з одного боку про відсутність інформації та, з другого боку, на підставі відсутності цієї інформації (за відсутності інформації) вчиняє висновок про встановлення певних обставин щодо контрагента позивача.

Надалі ДПІ приходить до висновку, що наслідком діяльності ТОВ «Слов'янська спілка підприємств»є виключно чи переважно формування податкового кредиту та валових витрат для інших СПД.

Акт не містить конкретизації -чи є наслідком діяльності зазначеного контрагента виключно формування зазначених податкових вигод, чи є наслідком діяльності цього підприємства переважно формування цим підприємством податкових вигод для інших СПД, як і не зазначено в які періоди таким чином діяв контрагент переважно, а в які періоди діяв виключно таким чином.

Враховуючи викладене, ДПІ зазначає, що задекларовані показники ТОВ «Слов'янська спілка підприємств»від постачальників та покупців не спричиняють реального настання правових наслідків.

Щодо ПП «Камея»в Акті перевірки позивача зазначено, що звітність цим підприємством подавалась в квітні 2010 року, тобто поза межами періоду декларування результатів спірних операцій. В Акті зазначено, що ця декларація має статус «не дійсна». Крім того, ДПІ в Акті перевірки зазначає, що згідно з розрахунком комунального податку за 1 квартал 2010 року, тобто поза межами проведення спірних операцій, склад працівників цього підприємства складає 1 особу.

Надалі, в Акті перевірки позивача ДПІ зазначає, що «Згідно бази даних автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено : В ході аналізу податкової звітності відсутня будь-яка інформація про наявні складських приміщень, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.». З огляду на наведене, надалі ДПІ зазначає, що «Відсутні основні фонди та обладнання для виконання господарської діяльності, які виконувались протягом перевіряє мого періоду, що підтверджується податковою звітністю по ТОВ «Камея». Крім того, як зазначено в Акті перевірки, перевірити наявність товарів, комплектуючих не є можливим у зв'язку з відсутністю документів та інформації.

Проте, будь-якої податкової звітності ПП «Камея», на наявність якої у ДПІ остання посилається в Акті перевірки, під час розгляду справи ДПІ не надано, як і не надано рішення про визнання вищевказаної декларації недійсною та не доведено непереборних обставин, які перешкоджали наданню цих відомостей, на які ДПІ посилається в Акті перевірки та які, таким чином, були наявні у ДПІ під час проведення перевірки. Акт перевірки, при цьому, не містить посилання на норми права, відповідно до яких податкова декларація у 2010 році могла бути визнана недійсною , як і доказів невизнання цієї декларації в порядку п/п. 4.1.2. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Як і в попередньому випадку, під час розгляду справи не надано актів перевірки цих підприємств, де б аналізувалась первинна документація цих підприємств, як то передбачено п/п. 75.1.2. ПК України.

При цьому, як і у попередньому випадку, ДПІ встановлює відносно контрагента певні обставини, покладені в основу висновків акті перевірки, на підставі відсутності у неї інформації.

У той же час, враховуючи наведене, ДПІ приходить до висновку, що, як і у попередньому випадку, задекларовані показники ПП «Камея»від постачальників та покупців не спричиняють реального настання правових наслідків.

Крім того, як зазначено в Акті перевірки, згідно протоколу допиту свідка ОСОБА_6 від 15.07.2011 р. (Акт не містить посилання на певну кримінальну справу ), встановлено, як вважає ДПІ, що останній на пропозицію знайомого ОСОБА_8 за винагороду став засновником та директором «ТОВ ПП «Камея». Після домовленості цей знайомий, як зазначено в Акті перевірки, давав зазначеній особі якісь документи для підписання, зміст яких йому не відомий. В подальшому, як зазначає в Акті перевірки ДПІ, ОСОБА_6 жодних документів як директор ПП «Камея»не підписував, діяльності не здійснював. Договорів, податкових накладних, видаткових накладних не підписував.

У той же час, як зазначено вище, керівником підприємства на час вчинення спірних операцій, який і підписав первинні документи та документи обліку, був ОСОБА_7, що підтверджується даними, наведеним у довідці органів статистики від 16.09.2009 р. відносно цього підприємства (з посиланням на останню реєстраційну дію в ЄДР від 14.07.2009 р.), з урахуванням того, що наступна реєстраційний запис в ЄДР щодо зміни відомостей відносно юридичної адреси зроблений 10.03.2010 р., тобто після проведення всіх спірних операцій.

Надалі, в Акті перевірки зазначається, що відповідно до постанови ст. слідчого ОВС СВ ПМ ДПА у Житомирській області від 22.06.2011 року, встановлено що в провадженні знаходиться кримінальна справа, порушена щодо директора ТОВ «ВКФ «Нобліс»ОСОБА_8 Відповідно до цього встановлено, що ця особа вступивши у змову з ОСОБА_9, відображали в податковій звітності факти здійснення неіснуючих операцій з придбання товарів у ТОВ «Слов'янська спілка підприємців»та у ПП «Камея», внаслідок чого незаконно сформували податковий кредит.

При цьому, Акт перевірки не містить посилання , який зв'язок мають зазначені вище особи із зареєстрованим на час вчинення спірних операцій директорами контрагентів позивача , як і взагалі не містять посилання на будь-які протоколи допитів осіб, які були керівниками ТОВ «Слов'янська спілка підприємців»на час вчинення спірних операцій.

У той же час. як зазначено вище, директором ТОВ «Слов'янська спілка підприємців»на час вчинення спірних операцій був ОСОБА_5 , відомості щодо чого відповідають даним, наведеним у довідці органів статистики від 25.09.2009 р. (з посиланням на останню реєстраційну дію в ЄДР від 24.09.2009 р.), довідці ф. № 4-ОПП від 30.09.2009 р., відносно цього підприємства, з урахуванням того, що наступні реєстраційні дії в ЄДР відображені за 19.10.2010 р. (підтвердження відомостей) та зазначена дата (19.10.2010 р.) знаходиться поза межами періоду виконання спірних операцій.

В контексті наведеного слід додати, що під час розгляду справи жодної з наведеної постанов про порушення кримінальних справ, як і не надано протоколу допиту ОСОБА_6 від 15.07.2011 р., на які міститься посилання в Акті перевірки, як на документи наявні під час перевірки. Під час розгляду справи ДПІ не наведено та не доведено наявності непереборних обставин, які перешкоджали наданню цих документів під час розгляду справи. В цьому контексті ДПІ надано лише постанову слідчого від 22.06.2011 р. про призначення податкової перевірки позивача та пояснення (не протокол допиту) ОСОБА_6 від 22.03.2011 р.

Надалі в Акті перевірки зазначено, що 05.04.2011 р. в межах розслідування зазначеної кримінальної справи (реквізитів якої не наведено в Акті перевірки ) порушена кримінальна справа за фактом створення або придбання невстановленими особами ПП «Камея»та ТОВ «Слов'янська спілка підприємців» (реквізитів якої також не наведено в Акті перевірки) з метою прикриття незаконної діяльності. В ході досудового слідства, як зазначає ДПІ в Акті перевірки, встановлено, що злочинна схема направлена на незаконне формування податкового кредиту та заниження витрат, шляхом документального відображення проведення безтоварних операцій через ланцюг транзитних та фіктивних підприємств через ПП «Камея», ТОВ «Слов'янська спілка підприємців», використовується ТОВ «Промелектро». Реєстрація цих підприємств на підставного засновника здійснена на підставного засновника невстановленими особами. Наведене в свою чергу, як зазначає ДПІ, свідчить про відсутність у контрагентів позивача адміністративно-господарських можливостей для виконання господарських зобов'язань. Таким чином, угода носить фіктивний характер, тому позивач діяв без належної обачності. Надалі ДПІ зазначає і про недійсність і про нікчемність правочину.

Враховуючи наведене, за висновком ДПІ, податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-приймання робіт, рахунки-фактури є нікчемними , а відтак не можуть бути прийняті до уваги податкові накладні, виписані контрагентами позивача. При цьому, Акт перевірки не містить посилання на норми законодавства, відповідно до яких податкові накладні визнаються нікчемними .

Виходячи із зазначених висновків, ДПІ приходить до висновку, що в порушення п/п. 7.4.1. Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем завищено податковий кредит на загальну суму 669499,24 грн. по періодам з вересня 2009 року по вересень 2010 року (стор. 22 Акту перевірки).

Окрім того, як зазначено в Акті перевірки, в порушення абз. 4 п/п. 5.3.9. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»внаслідок вищенаведеного позивачем занижено податок на прибуток на суму 836 874,11 грн. по періодах з 3 кв. 2009 року по 3 кв. 2010 року (стор. 23 Акту перевірки).

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, виходячи при цьому з підстав прийняття вищенаведених рішень, визначених ДПІ в Акті перевірки , суд зазначає, що в період оформлення та декларування результатів спірних операцій, правовідносини з приводу формування платником податку валових витрат та податкового кредиту регулювалися статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі -Закон про прибуток) та статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі -Закон про ПДВ).

Так, відповідно до п. 5.1. Закону про прибуток валові витрати виробництва та обігу, це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, відповідно до п. 1.31. Закону про прибуток, під продажем товарів розуміються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону про прибуток встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Відповідно до п/п. 11.2.1. Закону про прибуток датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно з абз. 4 п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону про прибуток не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Що стосується формуванням податкового кредиту з ПДВ , зазначені правовідносини регулювалися з урахуванням вищенаведеного наступними положеннями Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, в контексті спірних відносин, об'єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до п. п. 3.1.1 Закону про ПДВ України є, зокрема, операції платників податку з поставки товарів.

Підпунктом 7.4.1 цього Закону, передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням, зокрема, товарів, робіт/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п/п. 7.5. Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, зокрема: або (1) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або (2) дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п/п. 7.2.3. зазначеного Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 Закону про ПДВ передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п/п. 7.4.4. Закону про ПДВ у разі якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже , наведені вище норми законодавства в їх сукупності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування валових витрат та податкового кредиту, зокрема , це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця, фіктивність операцій/відсутність поставки (нездійснення оподатковуваної операції) та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки первинних документів / податкових накладних або видача їх юридичною особою, яка не є платником ПДВ. В свою чергу пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165 затвердженим в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за № 233/2037, визначено один випадок недійсності податкової накладної, а отже і неможливості формування на її підставі податкового кредиту -якщо вона заповнена особою, яка не зареєстрована як платник ПДВ.

У той же час , в контексті документального оформлення спірних операцій та юридичної значимості первинних документів, слід додати , що згідно з частиною 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Частиною 1 ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Водночас статтею 1 цього ж Закону встановлено, що первинний документ, це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч. 2 цієї статті та пунктів 2.4., 2.5., 2.13. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити, зокрема, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції.

Отже , у взаємозв'язку з вищенаведеними правилами щодо формування валових витрат та податкового кредиту, слід додати , що податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, одним з обов'язкових реквізитів яких є особистий підпис уповноваженої особи, яка підписала цей документ на підтвердження фактичного здійснення господарської операції.

Відтак , підписання первинних документів уповноваженою особою на підтвердження фактичного здійснення операції надає документу юридичну силу, робить його дійсним що, відповідно, є підставою для виникнення відповідних податкових наслідків за фактично здійсненою операцією.

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд також зазначає , що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому , суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні ВАС України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

Окрім того , вирішуючи спір по суті, суд також виходить з того, що суб'єкт владних повноважень не має права, обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржуване рішення оцінюється судом виходячи з тих обставин та підстав, які наведені в Акті перевірки з урахування доведеності з боку ДПІ обставин, на які вона посилається в Акті перевірки.

В даному випадку , як приходить до висновку суд, в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, ДПІ під час розгляду справи не надала будь-яких належних та допустимих доказів, визначених в Акті перевірки, на підтвердження своїх доводів, покладених в основу оскаржуваних рішень щодо обставин створення (реєстрації) та діяльності контрагентів позивача, та доводів відносно нездійснення спірних операцій. ДПІ не довела обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум валових витрат та податкового кредиту з ПДВ, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень.

Зокрема, під час розгляду справи не надано документів, на які посилається ДПІ в Акті перевірки, а саме: протоколу допиту ОСОБА_6, податкової звітності контрагентів позивача, на яку посилається ДПІ та з якої б вбачалась відсутність у цих осіб ресурсів для виконання спірних операцій.

Під час розгляду справи ДПІ не надано актів перевірок контрагентів позивача, в яких би аналізувалась звітність контрагентів, їх фінансово-господарські можливості.

Під час розгляду справи відповідач не довів кількості працівників контрагентів, яка на його думку була необхідна для виконання спірних операцій, але була відсутня. Виходячи з характеру спірних операцій, відповідач не довів обсягу і кількості інших ресурсів, які були необхідними для контрагентів позивача для організації виконання спірних операцій, але були відсутні.

При цьому, як пояснюється позивачем відносно перевезення комплектуючих, зазначені комплектуючі мають невеликий розмір, а тому перевозились приватним транспортом керівника позивача, що, відповідно, не потребувало замовлення вантажних автомобілів.

Відносно визначених в Акті перевірки відомостей стосовно порушених кримінальних справ , слід зазначити, що відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок , лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою . В даному випадку відповідачем під час розгляду справи не надано вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагентів позивача за спірними операціями, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств або реєстрації/перереєстрації підприємств -контрагентів позивача на підставних осіб.

В контексті викладених в Акті перевірки доводів ДПІ, суд також зазначає, що ДПІ, в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, не надала рішення суду, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 55 1 ГК України («Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання») , яким би встановлювалась реєстрація та діяльність контрагентів позивача без відома засновника, його реєстрація на підроблені , втрачені документи або реєстрація на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, реєстрації/перереєстрації цих підприємств на підставних осіб, на чому фактично ґрунтуються доводи ДПІ в Акті перевірки.

У цьому ж контексті слід додати, що, виходячи з того, що реєстрація/перереєстрація підприємств пов'язана із вчиненням нотаріальних дій щодо посвідчення справжності підписів засновників/учасників на установчих документах, ДПІ не надано відомостей щодо оскарження зацікавленими особами вчинення нотаріальних дій щодо посвідчення підписів на установчих документів контрагентів позивача в порядку ст. 50 Закону України «Про нотаріат».

У взаємозв'язку з наведеним, суд також зазначає, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочину, тобто щодо вчинення правочину без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, на чому також ґрунтуються в даному випадку доводи ДПІ.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано в обґрунтування своїх доводів про суперечність спірних операцій інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, рішення суду про визнання правочину з контрагентом недійсним з підстав його суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України, на можливість зверненням ДПІ до суду з окремим позовом щодо чого звертає свою увагу ВАС України у роз'ясненні від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

В контексті наведеного слід додати, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б відповідно до конкретних норм ЦК України свідчили про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом.

Відносно посилання ДПІ в Акті перевірки на покази ОСОБА_6, який на даний час рахується в ЄДР як директор ПП «Камея», слід зазначити, що, як встановлено судом та зазначено вище, станом на час здійснення спірних операцій керівником цього підприємства був ОСОБА_7 При цьому, учасником цього підприємства є корпорація «Бінгфорд Інвестментс С.А.»(Панама), що спростовує відомості в Акті перевірки відносно того, що ОСОБА_6 є засновником/учасником підприємства.

Суд в контексті наведеного також зазначає, що відомості, які внесені до ЄДР, в силу приписів ч. 1 ст. 16 та ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», є достовірними .

Відтак, відомості щодо директора ПП «Камея»ОСОБА_7 на час вчинення спірних операцій, є достовірними в силу Закону.

Враховуючи наведене, за відсутності висновків експертизи у кримінальній справі або експертизи проведеної за ініціативою ДПІ в порядку ст. 84 ПК України щодо можливої підробки підписів на установчих документах, на первинних документах та податкових накладних ПП «Камея», самі по собі наведені в акті перевірки відомості щодо наявності вищезгаданих показів особи, яка не була керівником підприємства на час вчинення спірних операцій , як і надана постанова слідчого про призначення перевірки, не є доказами підписання первинних документів, податкових накладних за спірними операціями іншою особою, ніж чинний на час їх проведення керівник ПП «Камея»ОСОБА_7, не є доказами підписання установчих документів не уповноваженими особами та, відповідно, не є достатніми та допустимими доказами юридичної дефектності первинних документів та податкових накладних, нездійснення позивачем спірних операцій та порушення ним податкового законодавства.

З огляду на наведене, підписання зареєстрованим на час здійснення спірних операцій керівником ПП «Камея»первинних документів та податкових накладних є правомірним, їх підписання цією особою робить ці документи юридично значимими для цілей формування та підстав для неврахування цих документів для наведених цілей суд не вбачає.

Аналогічним чином суд оцінює підписання первинних документів ТОВ «Слов'янська спілка підприємств»чинним на час вчинення спірних операцій керівником ОСОБА_5, який, як також встановлено судом та зазначено вище, був директором цього підприємства на час вчинення спірних операцій, доказів підробки підписів якого на первинних документах та податкових накладних, зокрема, висновків експертизи, ДПІ під час розгляду справи не надано, які не доведено інших обставин, які б доводили юридичну дефектність первинних документів цього підприємства та установчих документів.

Під час розгляду справи ДПІ, крім іншого, не надано постанов у справах про адміністративні правопорушення, відповідно до яких би посадові особи позивача притягувались до відповідальності за порушення порядку ведення податкового/бухгалтерського обліку.

У свою чергу , сукупність досліджених під час розгляду справи документів, які зазвичай супроводжують виконання операцій такого роду, у т.ч. щодо подальшого використання та руху на користь інших осіб придбаних за спірними операціями виробів (інструменти, свердла, плашки, мітчики, різці, рулетки, напилки і т.і.) та послуг/робіт, не дає підстав для висновку про нездійснення спірних операцій, а відповідачем, як вже зазначено вище, не надано належних та допустимих доказів які б спростовували фактичне виконання спірних операцій. При цьому, позивачем, в контексті подальшої реалізації та використання придбаних матеріалів, надано акт перевірки КРУ від 28.10.2011 р. щодо взаємовідносин з КП «Радіовимірювач»та власне підтвердження цього підприємства від 29.05.2012 р. № 503. Підтвердження взаємовідносин з позивачем також надано з боку ТОВ «К»ЛТД, ПП «Бізонтул», ПП «Інтех», ПП «Харчпромкомплекс-наладка», ТОВ «ВП Діліс», а також заяви про відповідність продукції.

Напроти, за змістом акту перевірки ДПІ по суті визнає фактичне виконання спірних операцій, про що зазначено вище.

У взаємозв'язку з цим, слід зазначити, що характер спірних операцій відповідає звичайній господарській діяльності позивача.

Контрагенти позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних були зареєстровані платниками ПДВ, що визнається сторонами, а отже видача ними податкових накладних є правомірною.

Вищезгадані податкові накладні, які містять повну деталізацію матеріалів та послуг, видані контрагентом позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20%, що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, наведені в них дані відповідають та кореспондуються з даними первинних документів.

При цьому, первинні документи відповідають наведеним вище вимогам щодо форми і змісту цих документів.

В контексті наведеного суд також зазначає, що відповідачем не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки продукції, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Під час розгляду справи ДПІ не наведено непереборних обставин, які б перешкоджали наданню цих доказів, у т.ч. тих, на які ДПІ посилається в Акті перевірки, як на такі, що були наявні у відповідача під час проведення перевірки.

Відповідачем по суті не надано в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкового кредиту за вищезгаданими операціями, які б свідчили про нездійснення спірних операцій та юридичну дефектність первинних документів за спірними операціям та не доведено непереборних обставин, які б унеможливлювали надання цих документів під час розгляду справи.

При цьому, суд враховує, що можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача, чого в даному випадку не доведено ДПІ належними та допустимими доказами, а тим більше - з боку контрагента контрагентів позивача, за загальним правилом самі по собі не є самостійною і достатньою підставою для висновку про відсутність у покупця права на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ та підставою для позбавлення платника податків права на формування валових витрат та податковий кредит, сформованими за операціями з цим контрагентом.

Відповідно до п. 56.1. Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

В силу положень ч. 2 статті 71 КАС України, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази в обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані сторонами докази в контексті наведених вище вимог законодавства, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено обґрунтованості та відповідності законодавству оскаржуваного рішення, не доведено належними та допустимими доказами вчинення позивачем порушень податкового законодавства. В свою чергу, судом не встановлено обставин, які б унеможливлювали формування позивачем спірних сум валових витрат та податкового кредиту, у зв'язку з чим та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 КАС України, суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень. На поверненні судового збору позивач не наполягав.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Промелектро»(код з ЄДР 30519512; адреса: 01103, м. Київ, пр-т 40-Річчя Жовтня, 100/2) задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ Голосіївському районі м. Києва від 31.01.2012 № 0000392370 та № 0000402370.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А.Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 28.05.2012 р.