Постанова

від 07.06.2012 по справі 40/5005/9964/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2012 р. Справа № 40/5005/9964/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Грейц К.В. - головуючого, Бакуліної С.В., Рогач Л.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Сокіл" на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.11.2011р. у справі№ 40/5005/9964/2011 Господарського суду Дніпропетровської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Сокіл" доОб'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Житловий комплекс "Нагорний" простягнення 21171,87грн. за участю представників: позивачаОСОБА_4, дов. від 01.01.2012р. відповідача - не з'явилися (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сокіл" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Житловий комплекс "Нагорний" 28848 грн. боргу, 10 918,86 грн. інфляційних втрат, 2559,61 грн. 3% річних та судових витрат по справі (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 27.09.2011р. посилаючись на порушення відповідачем договірних зобов'язань по оплаті наданих послуг та на приписи статей 526, 530, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідач відхилив позов, вказавши, що посада директора статутом ОСББ "Нагорний" не передбачена, доручень на підписання договору нікому не видавались, акти виконаних робіт уповноваженими особами не підписувались.

Також, у відзиві на позов відповідач просив застосувати строки позовної давності щодо позовних вимог на підставі актів № 169/6 від 30.06.2008р. та №169/7 від 31.07.2008р.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2011р. (суддя Красота О.І.) позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 28848 грн. боргу, 10911,12 грн. інфляційних втрат, 2558,35грн. 3% річних , 423,17 грн. сплаченого державного мита та 235, 76 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судове рішення вмотивоване правомірністю вимог про стягнення заборгованості в сумі 28848 грн., з тих підстав, що позивач свої зобов'язання згідно умов договору №169/08 від 04.03.2008р. про надання охоронних послуг виконав в повному обсязі, а відповідач зобов'язання щодо оплати наданих послуг охорони у період червень - липень 2008р. не здійснив; підстави для застосування строку позовної давності згідно статті 264 Цивільного кодексу України відсутні.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.11.2011р.(І.А.Сизько - головуючий, І.М.Герасименко, І.Л.Кузнецова) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2011р. скасовано в частині стягнення 14440 грн. заборгованості, 1298, 92 грн. 3% річних, 5407,26грн. інфляційних втрат, 211,46 грн. державного мита, 117,71грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 14408грн. заборгованості, 1259,43 грн. 3% річних, 5503,86 грн. інфляційних втрат, 211,71грн. державного мита, 118,05 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті позовних вимог відмовлено.

Постанова вмотивована тим, що позивачем пропущено позовну давність щодо стягнення заборгованості за актом №169/6 від 30.06.2008р., сум інфляційних втрат та 3% річних, що, відповідно до частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України, є підставою для відмови в позові.

Не погоджуючись з висновками апеляційного господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сокіл" подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить змінити постанову суду апеляційної інстанції, стягнувши з відповідача на користь позивача 14440грн. заборгованості, 1298,92 грн. 3% річних, 5407,26грн. інфляційних,211,46грн. державного мита та 117,71грн. витрат на інформаційно- технічне забезпечення судового процесу

Касаційну скаргу вмотивовано доводами про невірне застосування апеляційним судом статей 267, 264 Цивільного кодексу України, скаржник посилається на те, що суд неправомірно застосував строк позовної давності відносно акту №169/6 від 30.06.2008р., не взяв до уваги дії відповідача, які свідчать про переривання перебігу позовної давності.

Відповідач відзив на касаційну скаргу не подав та не скористався правом на участь представників у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі фактичних встановлених обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З матеріалів справи вбачається, що 04.03.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сокіл" та Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Житловий комплекс "Нагорний" було укладено договір про надання послуг охорони № 169/08 строком дії з 05.03.2008р. по 05.03.2009р. на об'єкті замовника: житловий будинок за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Жуковського, 21-А .

В розділі 4 договору сторони визначили, що вартість виконаних по договору робіт визначається сумою за фактично відпрацьований час в поточному місяці із розрахунку: охоронці: 2 х 24 х 30,5 х 10,00 грн./час.; сума у розмірі 14640грн. в місяць.

Згідно розділу 5 вказаного договору замовник зобов'язується оплачувати послуги не пізніше 3 днів після підписання акту виконаних робіт, перераховуючи на розрахунковий рахунок виконавця місячну суму вартості послуг, згідно виставленого рахунку.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що відповідач прийняв виконані роботи без зауважень, однак з позивачем не розрахувався за роботи, прийняті у Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокіл" по акту №169/6 виконаних робіт від 31.06.2008р. за червень 2008 року на суму 14440 грн., та по акту №169/7 виконаних робіт від 31.07.2008р. за липень 2008 року на суму 14408грн.

Судами досліджено, що позивач на адресу відповідача направив лист №6/11 від 22.06.2010р. з вимогою оплатити заборгованість, претензію №1/05 від 30.05.2011р.; 29.06.2011р. відповідач на адресу позивача за №94 направив відповідь на претензію де вказав, що не згоден з підписом особи яка підписувала договір та акти виконаних робіт, що претензія не відповідає вимогам ст. 222 Господарського кодексу України.

В наступному відзиві на позов відповідач просив господарський суд застосувати строк позовної давності по актам №169/6 від 30.06.2008р. та №169/7 від 31.07.2008р.

В силу приписів частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк, за статтею 525 цього ж Кодексу одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України, статті 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати зобов'язання належним чином відповідно до закону та договору .

Згідно зі статтями 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія зазначає, що за визначенням, яке міститься у статті 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення; відповідно до статей 256 та 257 Цивільного кодексу України тривалістю у три роки встановлено загальну позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно частини 5 статті 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Відповідно до частини 1 статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

В тих випадках, коли передбачалось виконання зобов'язання частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник здійснив дії, які свідчать про визнання лише частини (періодичного платежу), такі дії не можуть бути підставою для перерви перебігу строку позовної давності по іншим частинам (платежам).

Апеляційною інстанцією встановлено, що відповідач у своїх відповідях на листи позивача № 68 від 14.10.2010р. та №94 від 29.06.2011р. борг не визнавав, не просив відстрочити його сплату та не сплачував частину боргу.

Оскільки розділом 5 договору від 05.03.2008р. передбачено, що відповідач мав здійснити остаточний розрахунок не пізніше трьох днів з моменту підписання акта виконаних робіт, прострочення виконання грошового зобов'язання відповідно до акта №169/6 від 30.06.2008р. розпочинається з 04.07.2008р., а згідно акта №169/7 від 31.07.2008р. - 04.08.2008р.

Таким чином, з урахуванням заяви відповідача про застосування позовної давності, апеляційний господарський суд прийшов до вірного висновку, що оскільки позивач звернувся з позовом до господарського суду 01.08.2011р. стягненню підлягають: сума заборгованості згідно акта №169/7 від 31.07.2008р. в розмірі 14408 грн., 5503,86 грн. інфляційних втрат за період з серпня 2008р. по червень 2011р. та 1259,43 грн. 3% річних за період з 04.08.2008р. по 03.07.2011р. включно.

Щодо стягнення заборгованості згідно акта №169/6 від 30.06.2008р. відповідних сум інфляційних втрат та 3% річних, апеляційна інстанція правомірно встановила, що позивачем пропущено позовну давність, що відповідно до частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України є підставою для відмови в позові.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що апеляційний господарський суд вирішив спір відповідно до вимог статей 4-2, 34, 43, 105 Господарського процесуального кодексу України, розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, надавши оцінку доказам, наявним у матеріалах справи.

Підстав для зміни чи скасування постанови апеляційної інстанції з мотивів, викладених у касаційній скарзі, не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 43, 111 7 , пунктом 1 статті 111 9 , статтями 111 10 , 111 11 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокіл" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.11.2011р. у справі №40/5005/9964/2011 Господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Головуючий К. Грейц

Судді С. Бакуліна

Л. Рогач