Рішення

від 05.06.2012 по справі 24/180

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.06.12 р. Справа № 24/180

Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Величко Н.В.,

Судді Гриник М.М., Демідова П.В.

при секретарі судового засідання Гудковій К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом: Приватного підприємства „ДОНВУГІЛЛЯПОСТАЧАННЯ", м. Донецьк

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю „Интерколтрейд", Луганська область, м. Ровеньки

відповідача-2: Приватного підприємства „ПРМУ-98", Дніпропетровська область, м.Павлоград

про: визнання договору відступлення права вимоги № 01-06/11-02ДПИ53 від 01.06.2011р. недійсним

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились

від відповідача 1: не з'явились

від відповідача 2: не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство „ДОНВУГІЛЛЯПОСТАЧАННЯ" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Интерколтрейд" та Приватного підприємства „ПРМУ-98" про визнання недійсним договору відступлення права вимоги №01-06/11-02ДПИ53 від 01.06.2011р.

В обґрунтування позовних вимог посилається на укладені між ним та ПП «ПРМУ-98» договори про надання фінансової допомоги №14/09 від 20.06.2009р. на суму 300 000,00 грн. та від 22.09.2009р. на суму 4 700 000,00 грн., крім того, укладений між ПП «Донвугілляпостачання» та відповідачем-2 договір купівлі-продажу вугілля від 05.10.2009р. №26/09, відповідно до якого відповідач-2 передав у власність позивачу вугільну продукцію у кількості 1 440 тон на загальну суму 345 600 грн., внаслідок чого останній зобов»язався оплатити отриману вугільну продукцію. Позивач також зазначає, що 01.06.2011р. між відповідачами укладено договір про відступлення права вимоги №01-06/11-02ДПИ53, за яким відповідачу-1 передається право вимоги на повернення грошової допомоги та оплати вугільної продукції боржником - ПП «Донвугілляпостачання» за договорами №14/09 від 20.06.2009р., від 22.09.2009р., від 05.10.2009р. №26/09. Позивач просить визнати цей договір недійсним, оскільки вважає, що договір про відступлення вимоги від 01.06.2011р. №01-06/11-02ДПИ53 є по суті договором факторингу, а для укладання такого договору відповідач-1 має мати відповідну ліцензію.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 512, 514, 516, 203, 215, 216, 1077, 1079 Цивільного кодексу України, ст. 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст. 2 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».

На підтвердження позовних вимог позивач надав суду копію договору №01-06/11-02ДПИ53 про відступлення права вимоги від 01.06.2011р., статутні документи підприємства.

Відповідач-1 проти задоволення позову заперечив з підстав, наведених у відзиві (т.1 а.с.36), а саме: Договір відступлення права вимоги №01-0611-02ДПИ53 від 01.06.2011р., щодо заміни кредитора у зобов»язанні укладений між ПП «ПРМУ-98» та ТОВ «Інтерколтрейд» вчинено у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов»язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Доказами прав нового кредитора у зобов»язанні є акт приймання-передачі документів від 01.06.2011р., укладений між приватним підприємством «ПРМУ-98» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерколтрейд», що підтверджують загальну суму заборгованості Приватного підприємства «Донвугілляпостачання». Також відповідач-1 вважає необґрунтованими посилання позивача на те, що договір відступлення права вимоги №01-06/11-02ДПИ53 є по суті договором факторингу та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

На підтвердження своїх доводів відповідач-1 надав суду: копію договору №01-06/11-02ДПИ53 про відступлення права вимоги від 01.06.2011р., копію акту прийому-передачі документів, копію вимоги про оплату заборгованості, копію повідомлення про відступлення права вимоги.

Відповідач-2 надав суду відзив (т.1 а.с.56), в якому проти позову заперечив з тих же підстав, що і відповідач-1, також просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову про визнання недійсним спірного договору.

Провадження у справі 24/180 неодноразово зупинялось у зв»язку з оскарженням процесуальних документів.

Розпорядженням В.о. голови господарського суду Донецької області від 09.04.2012р. призначено колегіальний розгляд справи № 24/180 у наступному складі: головуючий суддя - Величко Н.В., судді - Гриник М.М., Демідова П.В.

Розгляд справи відкладався на підставі ст.77 ГПК України.

В судове засідання, яке відбулось 05.06.2012р., сторони не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю явки представника.

Господарський суд враховує, що розгляд справи неодноразово відкладався саме за клопотанням позивача, вимоги ухвал суду від 18.10.2011р., від 28.03.2012р., від 23.05.2012р. позивач не виконав і обґрунтованих причин невиконання зазначених вимог суду не навів, ухвалою суду від 23.05.2012р. явка сторін до суду обов'язковою визнана не була, на підтвердження неможливості бути присутнім в судовому засіданні позивач доказів не надав, тому відсутні обґрунтовані підстави для відкладення розгляду справи на іншу дату. Отже, справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи господарський суд встановив наступне.

01.06.2011р. між Приватним підприємством «ПРМУ-98» (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Интерколтрейд» (новий кредитор) укладено договір №01-06/11-02ДПИ53 відступлення права вимоги (т.1 а.с.23), за умовами якого кредитор зобов»язаний відступити, а новий кредитор оплатити та прийняти наступне право вимоги, а саме на повернення грошової допомоги та оплату вугільної продукції боржником - Приватним підприємством «Донвугілляпостачання», власнику права вимоги - Товариству з обмеженою відповідальністю «Интеколтрейд», коштів на загальну суму заборгованості у розмірі 5 345 600,00 грн.

Згідно п.1.1.1 договору підставою виникнення зобов»язання є договір «про надання фінансової допомоги» №14/09 від 20.06.2009р., укладений між Приватним підприємством «ПРМУ - 98» та Приватним підприємством «Донвугілляпостачання», заборгованість за договором становить 300 000,00 грн., договір про надання фінансової допомоги №27/09 від 22.09.2009р., укладений між Приватним підприємством «ПРМУ-98» та Приватним підприємством «Донвугілляпостачання», заборгованість за договором становить 4 700 000, 00 грн., договор №26/09 від 05.10.2009р. укладений між Приватним підприємством «ПРМУ-98» та Приватним підприємством «Донвугілляпостачання», заборгованість за договором становить 345 600, 00 грн., основне зобов»язання на суму 5 345 600,00 грн. Пунктом 2.1 договору сторони встановили, що за передане право вимоги до боржника за основним договором новий кредитор зобов»язується сплатити кредитору суму у розмірі 5 345 600,00 грн. Новий кредитор зобов»язується перерахувати платіжним дорученням на поточний рахунок кредитора грошову суму, визначену у п.2.1 договору протягом семи днів з моменту оплати боржником всієї суми боргу (п.2.2 договору).

Згідно п.3.1.2 договору, кредитор зобов»язаний сповістити боржника про укладення цього договору. Передати новому кредитору усі необхідні документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію яка важлива для їх здійснення. Факт передачі документації підтверджується актом прийому-передачі, що складається не пізніше трьох днів з моменту підписання цього договору. (п.3.1.3 договору)

Згідно п.5.1 договору даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов»язань за цим договором.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, 01.06.2011р. відповідач-2 передав, а відповідач-1 прийняв за актом прийому-передачі документи до договору про відступлення права вимоги № 01-06/11-02ДПИ53 від 01.06.2011р. (т.1 а.с.66-67)

Цього ж дня, новий кредитор (відповідач-1) направив позивачу (боржнику) повідомлення про відступлення права вимоги та вимогу про оплату заборгованості у розмірі 5 345 600,00 грн. (т.1 а.с.64-65)

Предметом спору у цій справі є визнання недійсним договору відступлення права вимоги №01-06/11-02ДПИ53 від 01.06.2011р.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Згідно ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України). Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В п.п. 7, 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом; відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

Згідно п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). У відповідності до ч.1 ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Згідно ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Приписами ч. 1 ст. 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно положень ч.1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, 01.06.2011р. відповідач-2 передав, а відповідач-1 прийняв за актом прийому-передачі документи до договору про відступлення права вимоги № 01-06/11-02ДПИ53 від 01.06.2011р. (т.1 а.с.66-67). Отже, відповідачами було дотримано всіх вимог щодо передачі права вимоги.

В п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Приватне підприємство „ДОНВУГІЛЛЯПОСТАЧАННЯ" звертаючись із позовною заявою про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, доказів того, чим саме порушуються його інтереси чи погіршується майновий стан, у результаті укладення спірного договору, не надано.

Твердження позивача про те, що спірний договір за своєю правовою природою є договором факторингу, суд вважає безпідставними. Відповідно до ч.1 ст.1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Статтею 1078 Цивільного кодексу України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадку додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається. Відповідно до ст. 1079 Цивільного кодексу України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Як з'ясовано господарським судом, суб'єктний склад спірного договору не відповідає положенням ст.1079 Цивільного кодексу України, у якій визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. Матеріали справи не містять доказів, що відповідач-1 є фінансовою установою, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. Іншого позивачем не доведено.

Як встановлено судом, метою спірного договору є передача права вимоги до боржника від одного кредитора до іншого кредитора, тобто, фактична зміна сторін у виконанні зобов'язання без набуття додаткового доходу жодним із кредиторів. Спірний договір є договором відступлення права вимоги, його укладено у відповідності до статей 512-519 Цивільного кодексу України, які регулюють заміну кредитора у зобов'язанні та не є договором факторингу, який передбачає, передусім, обов'язковість платності за відступлення права грошової вимоги та мету отримання додаткового доходу.

З огляду на матеріали справи та норми чинного законодавства господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства „ДОНВУГІЛЛЯПОСТАЧАННЯ" є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Судові витрати покладаються на позивача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Приватного підприємства „ДОНВУГІЛЛЯПОСТАЧАННЯ", м. Донецьк, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Интерколтрейд", Луганська область, м. Ровеньки, та Приватного підприємства „ПРМУ-98", Дніпропетровська область, м. Павлоград, про визнання договору відступлення права вимоги №01-06/11-02ДПИ53 від 01.06.2011р. недійсним, відмовити.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили через десять днів з дня його прийняття (підписання) та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний 05.06.2012 р.

Головуючий суддя Величко Н.В.

Суддя Гриник М.М.

Суддя Демідова П.В.