Рішення

від 24.05.2012 по справі 30/269

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 30/269 24.05.12

За позовом Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве

підприємство промислового залізничного транспорту»в особі

Київ-Московської філії

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробудкомплекс»

Про повернення орендованого майна та стягнення 1 186 276,68 грн.

За участю Київської транспортної прокуратури

Суддя Ващенко Т.М.

Представники учасників судового процесу:

Від позивача ОСОБА_1 - представник за довіреністю № 367 від 30.12.11.; ОСОБА_2 -представник за довіреністю № 317 від 21.12.11.

Від відповідача ОСОБА_3 - представник за довіреністю № 10/01-01 від 10.01.12.

ОСОБА_4 - представник за довіреністю № 17/10-01 від 17.10.11.

Від прокуратури не з'явився

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту»в особі Київ-Московської філії (далі -позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробудкомплекс»(далі - відповідач) про зобов'язання відповідача повернути майно - укос № 1, укос № 2, укос № 3, загальною площею 20 178,62 кв. м, яке розміщене за адресою: м. Київ, вул. Промислова,4, з підписанням акту приймання-передачі майна та стягнення з відповідача на користь позивача 407 041,85 грн. -неустойки. Крім того позивач витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу просить суд покласти на відповідача.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов Договору оренди укосів № 45 від 05.04.2006 р., а саме не повернення позивачу майна після закінчення строку дії вказаного Договору шляхом складання акту приймання-передачі майна, що зумовило нарахування позивачем неустойки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.11. порушено провадження у справі № 30/269, розгляд справи призначено на 04.10.11. о 14-40.

20.09.11. позивачем через відділ діловодства господарського суду міста Києва в порядку ст. ст. 66, 67 ГПК України подано заяву про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача та шляхом заборони останньому вчиняти будь-які дії з грошовими коштами, що знаходяться на його рахунках та з майном.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.11. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи № 30/269 відкладено на 18.10.11.

13.10.11. позивачем через відділ діловодства Господарського суду міста Києва на підставі ст. 22 ГПК України подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої заявник просить суд зобов'язати відповідача повернути майно - укос № 1, укос № 2, укос № 3 загальною площею 20 178,62 кв. м, яке розміщене за адресою: м. Київ, вул. Промислова, 4, з підписанням акту приймання-передачі майна та стягнути з відповідача на свою користь 515 702,45 грн. -неустойки. Крім того позивач витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу просить суд покласти на відповідача.

Вказану заяву про збільшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом, отже має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Відповідач в судовому засіданні 18.10.11. подав клопотання про зупинення провадження у справі № 30/269. Клопотання судом задоволено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.11. зупинено провадження у справі № 30/269 до вирішення пов'язаної з нею іншої справи № 4/469, яка розглядається Господарським судом міста Києва.

29.03.12. позивач через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав заяву про поновлення провадження у даній справі, оскільки 12.01.12. Господарським судом міста Києва прийнято рішення по справі № 4/465, що залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.12., яким у задоволенні позовних вимог ТОВ "Євробудкомплекс" щодо визнання договору оренди укосів продовженим відмовлено повністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.12. поновлено провадження у справі № 30/269, розгляд справи призначено на 19.04.12.

Представник відповідача в призначене судове засідання 19.04.12. не з'явився, проте 18.04.12. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.12. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи № 30/269 відкладено на 10.05.12.

В судовому засіданні 10.05.2012 р. представником позивача підтримано подану ним 07.05.12. через відділ діловодства господарського суду міста Києва на підставі ст. 22 ГПК України заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої заявник просить суд зобов'язати відповідача повернути майно - укос № 1, укос № 2, укос № 3 загальною площею 20 178,62 кв. м, яке розміщене за адресою: м. Київ, вул. Промислова,4, з підписанням акту приймання-передачі майна та стягнути з відповідача на свою користь 1 186 276,68 грн. -неустойки. Крім того позивач витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу просить суд покласти на відповідача.

Вказану заяву про збільшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом, отже має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Вказане також викладено в п. 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/2351 від 20.10.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" та п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

В судовому засіданні 10.05.12. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 17.05.12.

В судовому засіданні 17.05.12. представником позивача подано письмові пояснення у справі.

В судовому засіданні 17.05.12. представником відповідача подано письмовий відзив на позов, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Євробудкомплекс» просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених в відзиві.

В судовому засіданні 17.05.12. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 24.05.12.

В судовому засіданні 24.05.12. представником відповідача подано клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення пов'язаної з нею іншої справи № 4/469, яка розглядається Вищим господарським судом України.

Представник позивача в судовому засіданні 24.05.12. заперечив проти вказаного клопотання.

Розглянувши в судовому засіданні 24.05.12. клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні з огляду на безпідставність та необґрунтованість останнього.

При цьому, суд відзначає, що відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Як відзначалось судом, постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.12. рішення Господарським судом міста Києва у справі № 4/465 від 12.01.12. залишено без змін.

Приписами ч. 3 ст. 105 ГПК України встановлено, що постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Таким чином, рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.12. у справі № 4/465 набрало законної сили.

Розглянувши в судовому засіданні 24.05.12. клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.

Клопотання обґрунтовано тим, що позивач володіє інформацією про скрутне матеріальне становище відповідача, внаслідок чого припускає, що останній буде намагатися відчужувати належне йому майно та знімати грошові кошти з розрахункових рахунків, що ускладнить або зробить неможливим виконання рішення суду, що призведе до збитків позивача.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно п. 1.1 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/2776 від 12.12.2006 р. «Про деякі питання практики застосування забезпечення позову», заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

При цьому, відповідно до п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Згідно з п. 3 вказаної постанови, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, заявником не подано жодних належних та допустимих доказів в підтвердження того, що грошові кошти та майно відповідача можуть зникнути, що зробить неможливим або утруднить виконання рішення суду, а тому заява Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту»в особі Київ-Московської філії про вжиття заходів до забезпечення позову є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

В судовому засіданні 24.05.12. представником позивача підтримано свої уточнені позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні 24.05.12. проти позову заперечує.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 5011-30/319-2012.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.04.06. між Київ-Московською філією Відкритого акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту»(до якої з 18.07.06. у відповідності до наказу Міністерства транспорту та зв'язку України № 396 від 26.04.06. перейшли всі права та обов'язки Відкритого акціонерного товариства «Київ-Московське підприємство промислового залізничного транспорту», оскільки згідно вказаного наказу Відкрите акціонерне товариство «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту»є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Київ-Московське підприємство промислового залізничного транспорту») (далі -Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євробудкомплекс»(далі -Орендар) укладено Договір оренди укосів № 45 (далі -Договір) (з врахуванням підписаної між Київ-Московською філією Відкритого акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту», Відкритим акціонерним товариством «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євробудкомплекс»додаткової угоди № 1 від 11.07.06.), відповідно до умов якого (п. 1.1) Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування «Укоси»(далі -майно), загальною площею 20 178,62 кв. м, розміщені за адресою: м. Київ, вул. Промислова, 4 та знаходиться на балансі орендодавця.

Відповідно до п. 2.1 Договору, Орендар вступає у строкове платне користування майном з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору.

Згідно з п. 2.2 Договору, передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається орендодавець, а орендар користується ним протягом строку дії оренди.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору між сторонами підписано та скріплено їх печатками акт приймання-передачі від 23.05.06.

Строк дії Договору сторонами погоджено п 10.1, відповідно до якого Договір укладено строком на 5 (п'ять) років, що діє з 05.04.06. до 05.04.11. включно.

Приписами п. 10.4 Договору встановлено, що його чинність припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

У разі припинення або розірвання Договору майно повертається Орендарем орендодавцю. Орендар повертає майно орендодавцю аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю цим Договором. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі (п. 2.3 Договору).

Пунктом 2.4 Договору встановлено, що обов'язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні Договору.

Проте, за твердженням позивача, відповідач не повернув майно після закінчення строку дії вказаного Договору шляхом складання акту приймання-передачі, що і зумовило звернення позивача з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 6 ст. 283 ГК України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідно до ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору, він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Жодною нормою діючого законодавства України не заборонена можливість направлення попередження стороною за договором про небажання продовжувати орендні правовідносини до закінчення терміну дії договору оренди.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач листом № 132 від 05.04.2011 р. повідомив відповідача про припинення дії Договору, в зв'язку з чим просив направити повноважного представника орендаря до орендодавця для складання акту приймання-передачі.

Враховуючи викладене, Договір припинив свою дію 05.04.2011 р.

Відповідно до п. 11.1 Договору, після закінчення терміну оренди Орендар зобов'язаний повернути орендодавцю орендоване майно в термін 3 діб згідно з п. 5.6 Договору, згідно з яким у разі припинення або розірвання Договору Орендар зобов'язується повернути орендодавцеві орендоване майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Зі змісту ст. ст. 2, 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" правовою підставою зайняття комунального майна є договір оренди.

Відповідно до статті 29 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" за невиконання зобов'язань за договором оренди, в тому числі за зміну та розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Ч. ч. 2, 4 ст. 291 ГК України визначено, що договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Приписами ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана з урахуванням нормального зносу або у стані, обумовленому в договорі.

Відповідно до п. 2 ст. 26 та п. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено, а орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Позивач в порядку ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" повідомив відповідача про закінчення строку договору оренди, про припинення його дії, а також про вимогу звільнити вказане приміщення та передати його позивачу.

За доводами позивача, що підтверджується матеріалами справи, позивач попереджав відповідача про закінчення строку дії Договору та неодноразово звертався до відповідача з проханням повернути орендоване майно та сплатити неустойку (листи № 67 від 22.02.11., № 112 від 23.03.11., № 132 від 05.04.11., № 88 від 16.06.11., № 93 від 22.06.11., № 113 від 30.06.11., претензія № 157 від 28.07.11.).

На що отримав від відповідача лист-відповідь № 02-09/11/5 від 02.09.11. з твердженням про те, що претензія позивача є безпідставною та суперечить наявним між сторонами домовленостям.

Відповідачем, станом на дату винесення рішення, не надано суду документів, що підтверджують його право на оренду спірного, в межах даної справи, майна, у відповідності до норм чинного законодавства.

Вказане спростовує твердження відповідача, викладене в письмовому відзиві, про те, що спірний Договір є продовженим між сторонами на той самий строк і на тих самих умовах.

Таким чином, враховуючи викладене, вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача повернути майно - укос № 1, укос № 2, укос № 3, загальною площею 20 178,62 кв. м, яке розміщене за адресою: м. Київ, вул. Промислова,4, з підписанням акту приймання-передачі майна є такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно вимог Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту»в особі Київ-Московської філії про стягнення з відповідача 1 186 276,68 грн. -неустойки на підставі ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, суд відзначає наступне.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Як встановлено судом, відповідачем порушено обов'язок наймача щодо повернення позивачу майна після закінчення дії Договору.

Приписами п. 9.2 Договору сторонами погоджено що у випадку несвоєчасного звільнення об'єкту оренди, орендар сплачує орендодавцю неустойку в розмірі 5% від місячної орендної плати за кожний день використання майна.

Частина 2 ст. 785 Цивільного кодексу України визначає, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Таким чином умовами Договору оренди, укладеного між сторонами у цій справі, та законодавством, що регулює орендні правовідносини, встановлено можливість стягнення неустойки за час прострочення виконання зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди після закінчення строку дії договору (постанова Верховного Суду України від 18.04.11. у справі № 30/190).

Оскільки відповідачем порушено обов'язок щодо повернення позивачу майна після закінчення дії Договору, то нарахування неустойки є правомірним, проте, суд не погоджується з розрахунком неустойки здійсненим позивачем за квітень 2011 року в розмірі 74873,50 грн. з огляду на наступне.

З урахуванням п. 11.1 Договору, відповідач після закінчення строку його дії мав звільнити приміщення не пізніше 08.04.11.

В зв'язку із встановленням позивачем строку виконання зобов'язання щодо звільнення приміщень неустойка має бути нарахована з моменту настання цього строку (за час прострочення), тобто з 09.04.11.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове -зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Таким чином, судом здійснено розрахунок неустойки, що підлягає стягненню з відповідача та встановлено, що з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробудкомплекс»на користь позивача підлягає стягненню 1 066 698,64 грн. -неустойки.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту»в особі Київ-Московської філії в частині стягнення з відповідача 1 186 276,68 грн. неустойки є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідач в своєму письмовому відзиві посилається на те, що він здійснював оплату орендованих укосів після закінчення строку дії Договору, та робить висновок, що оскільки позивач просить стягнути з відповідача неустойку, то орендар мав виставляти орендарю рахунки по оплаті неустойки, а не рахунки по орендній платі.

Стосовно вказаних доводів суд відзначає, що оскільки, як встановлено судом та не заперечується і не спростовано відповідачем) Товариство з обмеженою відповідальністю «Євробудкомплекс»після закінчення строку дії Договору продовжувало користуватися орендованим майном та не повернуло його орендодавцю за актом приймання-передачі, воно повинно було сплачувати плату за фактичне користування вказаним майном.

При цьому, неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин (право на яку виникає в орендодавця у разі несвоєчасного повернення орендованого майна орендарем) та підлягає стягненню за весь час прострочення зобов'язання щодо повернення речі (постанова Верховного Суду України від 18.04.11. у справі № 30/191).

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Згідно зі ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов'язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

При цьому, на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Приймаючи до уваги вищевикладене, судові витрати у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Євробудкомплекс»(02222, м. Київ, Деснянський район, вул. Пухівська, б. 1-А; код ЄДРПОУ 32043883) повернути Приватному акціонерному товариству «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту»(02092, м. Київ, Дніпровський район, вул. Алма-Атинська, б. 37; код ЄДРПОУ 04737111) в особі Київ-Московської філії (01013, м. Київ, Голосіївський район, вул. Будіндустрії, б. 7-В; код ЄДРПОУ 34425486) майно - укос № 1, укос № 2, укос № 3, загальною площею 20 178,62 кв. м, яке розміщене за адресою: м. Київ, вул. Промислова,4, з підписанням акту приймання-передачі майна.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробудкомплекс»(02222, м. Київ, Деснянський район, вул. Пухівська, б. 1-А; код ЄДРПОУ 32043883) на користь Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту»(02092, м. Київ, Дніпровський район, вул. Алма-Атинська, б. 37; код ЄДРПОУ 04737111) в особі Київ-Московської філії (01013, м. Київ, Голосіївський район, вул. Будіндустрії, б. 7-В; код ЄДРПОУ 34425486) 1 066 698 (один мільйон шістдесят шість тисяч шістсот дев'яносто вісім) грн. 64 коп. -неустойки, 10 751 (десять тисяч сімсот п'ятдесят одну) грн. 98 коп. -державного мита та 212 (двісті дванадцять) грн. 21 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. На підставі даного рішення стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту»(02092, м.Київ, Дніпровський район, вул.Алма-Атинська, б. 37; код ЄДРПОУ 04737111) в особі Київ-Московської філії (01013, м. Київ, Голосіївський район, вул.Будіндустрії, б. 7-В; код ЄДРПОУ 34425486) в доход спеціального фонду Державного бюджету України недоплаченого при подачі позовної заяви державного мита в розмірі 7 792 (сім тисяч сімсот дев'яносто дві) грн. 34 коп.

5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Т.М. Ващенко

Повне рішення складено 30.05.2012 р.