Постанова

від 10.09.2012 по справі 30/269

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2012 № 30/269

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Федорчука Р.В.

Ткаченка Б.О.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 10.09.2012 року,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Євробудкомплекс» на рішення господарського суду міста Києва від 24.05.2012 року,

у справі № 30/269 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» в особі Київ-Московської філії

до товариства з обмеженою відповідальністю «Євробудкомплекс»

за участю Київської транспортної прокуратури

про повернення орендованого майна та стягнення 1186276,68 грн.

в с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.05.2012 року по справі № 30/269 позовні вимоги ПАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» в особі Київ-Московської філії до ТОВ «Євробудкомплекс» про повернення орендованого майна та стягнення 1186276,68 грн. - задоволено частково. Зобов'язано відповідача повернути позивачу орендоване майно. Крім того, стягнуто з відповідача на користь позивача 1066698,64 грн. - неустойки. Також стягнуто судові витрати.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду від 24.05.2012 року відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 24.05.2012 року у справі № 30/269 змінити, стягнувши з ТОВ «Євробудкомплекс» 933986,65 грн. - неустойки. Свої доводи скаржник обґрунтував тим, що при винесенні рішення місцевим господарським судом неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2011 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає апеляційну скаргу безпідставною та необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Позивач просив суд апеляційної інстанції в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У судовому засіданні 10.09.2012 року, прокурор надав суду свої пояснення по справі в яких заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі, вважає скаргу необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню. Прокурор просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення а рішення місцевого господарського суду без змін.

Представники ПАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» в особі Київ-Московської філії у судових засіданнях 01.08.2012 року та 10.09.2012 року також надали суду свої пояснення по справі в яких заперечили проти задоволення апеляційної скарги на підставі доводів викладених у відзиві на скаргу та просили апеляційний господарський суд залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 24.05.2012 року, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник ТОВ «Євробудкомплекс» у судові засідання 01.08.2012 року та 10.09.2012 року не з'явився, про день та час розгляду справи скаржник був повідомлений належним чином про причини неявки у судове засідання 10.09.2012 року суд не повідомив.

Враховуючи викладене, заслухавши думку прокурора, представників позивача, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки ТОВ «Євробудкомплекс» про дату та місце розгляду справи було повідомлене належним чином. Участь представників ТОВ «Євробудкомплекс» у судовому засіданні 10.09.2012 року, судом обов'язковою не визнавалась. До того ж, судова колегія звертає увагу на те, що скаржник вже раніше звертався до суду апеляційної інстанції з клопотанням про відкладення розгляду справи, яке колегією суддів було задоволене. Про причини неявки у судове засідання 10.09.2012 року суд не повідомив.

У відповідності до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення прокурора та представників позивача, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

05.04.2006 року між Київ-Московською філією відкритого акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» (до якої з 18.07.2006 року у відповідності до наказу Міністерства транспорту та зв'язку України № 396 від 26.04.2006 року перейшли всі права та обов'язки відкритого акціонерного товариства «Київ-Московське підприємство промислового залізничного транспорту», оскільки згідно вказаного наказу відкрите акціонерне товариство «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» є правонаступником відкритого акціонерного товариства «Київ-Московське підприємство промислового залізничного транспорту») (далі -орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Євробудкомплекс» (далі - орендар) укладено договір оренди укосів № 45 (далі -договір) (з врахуванням підписаної між Київ-Московською філією відкритого акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту», відкритим акціонерним товариством «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» та товариством з обмеженою відповідальністю «Євробудкомплекс» додаткової угоди № 1 від 11.07.06.), відповідно до умов якого (п. 1.1) орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування «Укоси» (далі - майно), загальною площею 20178,62 кв. м, розміщені за адресою: м. Київ, вул. Промислова, 4 та знаходиться на балансі орендодавця.

Відповідно до п. 2.1 договору, орендар вступає у строкове платне користування майном з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна, але не раніше дати підписання сторонами цього договору. Згідно з п. 2.2 договору, передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається орендодавець, а орендар користується ним протягом строку дії оренди.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору між сторонами підписано та скріплено їх печатками акт приймання-передачі від 23.05.2006 року.

Строк дії договору сторонами погоджено п 10.1, відповідно до якого договір укладено строком на 5 (п'ять) років, що діє з 05.04.2006 року до 05.04.2011 року. включно. Приписами п. 10.4 договору встановлено, що його чинність припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

У разі припинення або розірвання договору майно повертається орендарем орендодавцю. Орендар повертає майно орендодавцю аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю цим договором. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі (п. 2.3 договору). Пунктом 2.4 договору встановлено, що обов'язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору.

Проте, за твердженням позивача, відповідач не повернув майно після закінчення строку дії вказаного договору шляхом складання акту приймання-передачі, що і зумовило нарахування позивачем неустойки та звернення позивача з даним позовом до суду.

Так, як зазначалося раніше, рішенням господарського суду міста Києва від 24.05.2012 року по справі № 30/269 позовні вимоги ПАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» в особі Київ-Московської філії до ТОВ «Євробудкомплекс» про повернення орендованого майна та стягнення 1186276,68 грн. - задоволено частково. Зобов'язано відповідача повернути позивачу орендоване майно з підписанням акту приймання-передачі майна. Крім того, стягнуто з відповідача на користь позивача 1066698,64 грн. - неустойки та судові витрати.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення вказаного позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 6 ст. 283 ГК України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідно до ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору, він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції позивач листом № 132 від 05.04.2011 року повідомив відповідача про припинення дії договору, в зв'язку з чим просив направити повноважного представника орендаря до орендодавця для складання акту приймання-передачі. Отже, як правильно вказав місцевий господарський суд, договір припинив свою дію 05.04.2011 року.

Відповідно до п. 11.1 договору, після закінчення терміну оренди орендар зобов'язаний повернути орендодавцю орендоване майно в термін 3 діб згідно з п. 5.6 договору, згідно з яким у разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язується повернути орендодавцеві орендоване майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Зі змісту ст. ст. 2, 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» правовою підставою зайняття комунального майна є договір оренди. Відповідно до статті 29 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» за невиконання зобов'язань за договором оренди, в тому числі за зміну та розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Частинами 2, 4 ст. 291 ГК України визначено, що договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України. Приписами ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана з урахуванням нормального зносу або у стані, обумовленому в договорі.

Відповідно до п. 2 ст. 26 та п. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено, а орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивач в порядку ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» попереджав відповідача про закінчення строку дії договору та неодноразово звертався до відповідача з проханням повернути орендоване майно та сплатити неустойку (листи № 67 від 22.02.11р., № 112 від 23.03.11р., № 132 від 05.04.11р., № 88 від 16.06.11р., № 93 від 22.06.11р., № 113 від 30.06.11р., претензія № 157 від 28.07.11р.). Проте, відповідач листом № 02-09/11/5 від 02.09.11 року повідомив позивача про те, що претензія позивача є безпідставною та суперечить наявним між сторонами домовленостям.

Судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, ні під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції відповідачем не надано суду документів, що підтверджують його право на оренду спірного, в межах даної справи, майна, у відповідності до норм чинного законодавства. Як вірно вказав місцевий господарський суд, зазначене спростовує твердження відповідача, про те, що спірний договір є продовженим між сторонами на той самий строк і на тих самих умовах.

Таким чином, враховуючи викладене, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача повернути майно - укос № 1, укос № 2, укос № 3, загальною площею 20178,62 кв. м, яке розміщене за адресою: м. Київ, вул. Промислова,4, з підписанням акту приймання-передачі майна є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 1 186 276,68 грн. -неустойки на підставі ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, судова колегія вважає за необхідне вказати наступне.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час розгляду судом апеляційної інстанції, відповідачем порушено обов'язок наймача щодо повернення позивачу майна після закінчення дії договору.

Пунктом 9.2 договору сторонами погоджено що у випадку несвоєчасного звільнення об'єкту оренди, орендар сплачує орендодавцю неустойку в розмірі 5% від місячної орендної плати за кожний день використання майна.

Частина 2 ст. 785 Цивільного кодексу України визначає, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Оскільки відповідачем порушено обов'язок щодо повернення позивачу майна після закінчення дії договору, судова колегія вважає, що нарахування неустойки є правомірним. Проте, як вірно вказав суд першої інстанції, розрахунок неустойки здійсненим позивачем за квітень 2011 року в розмірі 74873,50 грн. є не вірним з огляду на наступне.

Відповідно до п. 11.1 договору, орендар після закінчення терміну оренди зобов'язаний повернути орендоване майно в термін 3 діб, тобто, 08.04.2011 року. В зв'язку із встановленням позивачем строку виконання зобов'язання щодо повернення майна неустойка має бути нарахована з моменту настання цього строку (за час прострочення), тобто з 09.04.2011 року.

Таким чином, судова колегія апеляційного господарського суду здійснивши перерахунок неустойки, вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 066 698,64 грн. - неустойки.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» в особі Київ-Московської філії щодо стягнення з відповідача 1 186 276,68 грн. неустойки підлягають частковому задоволенню. З відповідача на користь позивача слід стягнути 1 066 698,64 грн. - неустойки.

Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що відповідач здійснював оплату орендованих укосів після закінчення строку дії договору на підставі рахунків, що виставлялися позивачем та за таких обставин відповідач вважає, що позивач мав би виставляти орендарю рахунки по оплаті неустойки, а не рахунки по орендній платі судова колегія вважає помилковим виходячи з наступного.

Як встановлено судом та не заперечується самим же відповідачем, останній, після закінчення строку дії договору продовжував користуватися орендованим майном та не повернув його орендодавцю за актом приймання-передачі. За таких обставин, судова колегія вважає, що орендар повинен був сплачувати плату за фактичне користування вказаним майном.

При цьому, неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин (право на яку виникає в орендодавця у разі несвоєчасного повернення орендованого майна орендарем) та підлягає стягненню за весь час прострочення зобов'язання щодо повернення речі (постанова Верховного Суду України від 18.04.11. у справі № 30/191).

Крім того, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що виставлені позивачем рахунки на оплату оренди укосів не є безумовним твердженням волевиявлення орендодавця на продовження дії договору. Судова колегія звертає увагу, що орендодавець повідомляв орендаря про закінчення дії договору та повернення орендованого майна по акту приймання-передачі. Такої ж правової позиції дотримується й Вищий господарський суд України, зокрема у постанові від 30.05.2012 року по справі № 4/465 за позовом ТОВ «Євробудкомплекс» до ПАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» в особі Київ-Московської філії про визнання терміну дії договору оренди поновленим.

Таким чином, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову ПАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» в особі Київ-Московської філії до ТОВ «Євробудкомплекс» про повернення орендованого майна з підписанням акту приймання-передачі майна та стягнення 1 066 698,64 грн. - неустойки.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції відповідачем не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі ТОВ «Євробудкомплекс» на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 24.05.2012 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Євробудкомплекс» слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 24.05.2012 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, господарський апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Євробудкомплекс» на рішення господарського суду міста Києва від 24.05.2012 року у справі № 30/269 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 24.05.2012 року у справі № 30/269 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 30/269 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Лобань О.І.

Судді Федорчук Р.В.

Ткаченко Б.О.