Рішення

від 05.06.2012 по справі 5023/1445/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2012 р. Справа № 5023/1445/12

вх. № 1445/12

Суддя господарського суду Светлічний Ю.В.

при секретарі судового засідання Ліпчанська В.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю, ОСОБА_2 довіреність від 24.04.12 р.;

відповідача - ОСОБА_3 довіреність б/н від 28.09.11 р.;

розглянувши справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Харків

до Приватного підприємства "Слово РК", м. Харків

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (позивач) звернулася до господарського суду Харківської області із позовною заявою щодо стягнення з відповідача - Приватного підприємства "Слово РК" грошових коштів у розмірі 374 902,95 грн., яка виникла унаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань відповідно договорів №16/04 від 16.04.2010 р. оренди нежитлових приміщень, який укладено між позивачем та відповідачем.

Представник відповідача через канцелярію господарського суду Харківської області 16 травня 2012 року надав заперечення проти позову за вх. №10045, які долучені судом до матеріалів справи.

Представник позивача через канцелярію господарського суду Харківської області 16 травня 2012 року надав заяву про забезпечення позову за вх.№5241, яка була прийнята судом до розгляду та долучена до матеріалів справи. В поданому клопотанні позивач просив накласти арешт на майно відповідача: приміщення 1-го поверху №1-а, 26,3а, 4а, 1-4, 2а, 8, 96, 1 Об, 1Ов, 11 а, 12 а, 1 За, 14а, 15а, 17-24, 23 а, 24а, 246, 16а, 21 а в літ. "А-14", загальною площею 762 кв.м., яке розташовано за адресою: АДРЕСА_3.

У судовому засіданні оголошувалась перерва до 22 травня 2012 року о 10-00.

Представник позивача у судовому засіданні, яке відбулося 22 травня 2012 року звернувся до суду із клопотанням про продовження строку розгляду справи на 15 днів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 травня 2012 року клопотання позивача задоволено та продовжено строк розгляду справи до 06 червня 2012 року. Розгляд справи відкладено на "05" червня 2012 р. на 14:00 год.

Розглянувши заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, суд відмовляє у його задоволенні з наступних підстав.

Як зазначалося в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 17 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову": п.3. Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Ретельно дослідивши підстави, викладені в заяві в обґрунтування забезпечення позову, суд дійшов висновку про те, що заява позивача не обґрунтована належними доказами та позивачем не доведено, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Присутній представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити. Крім того, представником позивача у судовому засіданні було заявлено клопотання про надання для огляду суду справи №5023/3846/11, яка знаходилась в провадженні господарського суду Харківської області, у зв'язку із тим, що в матеріалах вказаної справи міститься оригінал мирової угоди від 24 червня 2011 року, укладеної між позивачем та відповідачем, згідно якої відповідачем визнана сума боргу відповідно договору оренди нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3, в літ. "А-14" в розмірі 258 831,00 грн., яке судом задоволено та матеріали справи №5023/3846/11 оглянуті судом.

Присутній представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, з підстав викладених ним у запереченнях проти позову, який ним наданий через канцелярію господарського суду Харківської області 16.05.12 р. В даному відзиві на позов відповідач посилається на те, що між сторонами укладено єдиний договір оренди №1/06 від 01.06.2007 р. та додаткові угоди до нього №№1,2, відповідно до яких було пролонговано строк дії договору до 01.05.2011 р. та змінено суму орендної плати з 01.04.09 р. до 13 760,80 грн. Також відповідач повідомив суд проте, що згідно рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 01.06.2011 р. позивач була позбавлена права власності на орендовані приміщення та новим власником став ОСОБА_5 Крім того, у зв'язку із тим, що між сторонами не підписано акт прийому - передачі згідно договору оренди №16/04 від 16.04.10 р. він є неукладеним. Відповідач не погоджується із сумою заборгованості відповідача заявленої позивачем, на думку відповідача вона складає 17 204,40 грн., у зв'язку із чим сума пені має бути значно меншою. Крім того відповідач зазначив, що позивачем протиправно нарахована пеню за останній рік перед поданням позову. За таких обставин відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01 червня 2007 року між позивачем та відповідачем був укладений Договір № 1/06 від "01" червня 2007 року про Оренду нежитлового приміщення зі строком дії до 01.06.2009 р.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України, визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до п.1.1. Договору № 1/06 про оренду нежитлових приміщень, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 762 кв.м., розташованого за адресою : АДРЕСА_3, в літ "А-14" для здійснення господарської діяльності.

П.2.1. Договору, передача Об'єкта оформляється Актом прийому - передачі, який підписують уповноважені представники обох Сторін. У акті прийому - передачі Сторони відображають стан, в якому передаються Об'єкт, майно і устаткування, що знаходяться на Об'єкті, справність компонентів та їх складових, та ступінь зношеності. Об'єкт вважаються переданими в оренду з моменту підписання Сторонами Акту прийому - передачі.

Факт передачі нежитлових приміщень підтверджується Актом від 01.06.2007 року.

Згідно п.1.2. Договору Об'єкт оренди знаходиться на балансі позивача, вартість якого визначена згідно з Договором куплі-продажу реєстровий №211 від 25.01.2006 р. зареєстрований приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 25.01.2006 року.

Відповідно п. 2.2. Договору Передача Об'єкту в оренду не тягне за собою виникнення у Орендаря права власності на цей Об'єкт.

Договір оренди неодноразово пролонговувався.

Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до умов договору Орендна плата складала 20 грн. 00 копійок за 1 кв.м. на місяць.

Загальний розмір Орендної плати відповідно до п. 3.2. Договору становить 15240 грн. 00 коп. на місяць.

П.3.2. Орендну плату Орендар, незалежно від наслідків його господарської діяльності, сплачує в безготівковому порядку на поточний рахунок ОРЕНДОДАВЦЯ наперед за наступний місяць не пізніше 5 числа попереднього місяця.

Між сторонами укладено додаткову угоду до договору №2, відповідно до якої було пролонговано строк дії договору до 01.05.2011 р. та змінено суму орендної плати з 01.04.09 р. до 13 760,80 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.04.2010 року між позивачем та відповідачем було укладено договір №16/04 оренди нежитлових приміщень загальною площею 739,80 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3, в літ. "А-14", для здійснення господарської діяльності ПП "Слово РК".

Позивач виконав свої зобов'язання відповідно вказаних договорів, а саме надав в оренду відповідачу вказане нежитлове приміщення, а відповідач орендну плату не вносив, всупереч користування даним приміщенням, що підтверджується актами здачі - прийняття робіт (надання послуг): №ОУ-0000001 від 31.01.2010 року на суму 13 760,00 грн., № ОУ-0000003 від 28.02.2010 року на суму 13 760,00 грн., № ОУ-0000005 від 31.03.2010 року на суму 13 760,00 грн., № ОУ-0000007 від 30.04.2010 року на суму 13 760,00 грн., №ОУ-0000008 від 31.05.2009 року на суму 13 760,00 грн., № ОУ-0000009 від 30 червня 2009 року на суму 13 760,00 грн., № ОУ- 0000013 від 31.07.2009 року на суму 13 760,00 грн., № ОУ- 0000014 від 31.08.2009 року на суму 13 760,00 грн., № ОУ- 0000015 від 30.09.2009 року на суму 13 760,00 грн., № ОУ- 0000016 від 31.10.2009 року на суму 13 760,00 грн. , № ОУ- 0000017 від 30.11.2009 року на суму 13 760,00 грн., № ОУ-0000018 від 31.12.2009 року на суму 13 760,00 грн.

31 березня 2010 року між сторонами підписаний акт звірки взаєморозрахунків відповідно якого заборгованість відповідача ПП "Слово РК" складає 274 663,00 грн., тобто сума заборгованості відповідачем визнавалась.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем 24 червня 2011 року було укладено угоду, відповідно якої сторони підтвердили, що Приватне підприємство "Слово РК" має заборгованість перед ФОП ОСОБА_4, що утворилась на підставі договору оренди нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3, в літ. "А-14" у розмірі 258 831,00 грн. Також у даній угоді відповідач ПП "Слово РК" взяв на себе зобов'язання погасити дану заборгованість до 01.11.11 р., але взяте на себе зобов'язання відповідач не виконав та суму боргу не сплатив. Оригінал даної угоди знаходиться у матеріалах справи №5023/3846/11.

Враховуючи вищенаведене наявність заборгованості неодноразово визнавалась відповідачем.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як вбачається з матеріалів справи сума заборгованості відповідачем не сплачена. За таких обставин, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем діючого законодавства, суд вважає позовну вимогу в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 274 663,00 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Окрім того, позивач просить суд стягнути на його користь 100 239,95 грн. пені за 365 днів прострочення у розмірі 1% від суми заборгованості.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог в частині стягнення пені суд виходить з наступного.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: розірвання договору; сплата неустойки.

Відповідно до п.7.2. Договору №1/06 від 01.06.07 р., у разі порушення строків внесення орендної плати, встановлених пунктами 3.1. та 3.2 Договору, ОРЕНДАР сплачує ОРЕНДОДАВЦЮ пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Відповідно до розрахунку позивача, викладеного у позовній заяві, розмір пені нарахований за 365 днів прострочення у розмірі 1% від суми заборгованості і становить 100 239,95 грн.

Однак розрахунок позивача був зроблений без врахування положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а також без врахування умов договору №1/06 від 01.06.07 р., відповідно якого виникла заборгованість.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлене законом чи договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання повинно мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов'язок по оплаті орендної плати в термін, встановлений договором позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 21 461,34 грн. відповідають вимогам договору та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню.

В решті частині задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 78 778,61 грн. позовні вимоги є безпідставними, такими, що не відповідають діючому законодавству України, в зв'язку з чим задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову - відмовити.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Слово РК" (61082, м. Харків, проспект Московський, буд . 232, к. 41, код ЄДРПОУ 34466538, п/р 26009801572101 в ХФ КБ "Експобанк" м. Харків, МФО 351964, ІПН 344665320379, номер свідоцтва платника податку на додану вартість 29703809) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_2, п/р НОМЕР_2 в ХФ КБ "Експобанк", МФО 351964, свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця Серія НОМЕР_3 від 23.06.2005 р. ІН НОМЕР_1) заборгованість за договорами № 1/06 від 01.06.2007 року та договором № 16/04 від 16.04.2010 року, що складає 274 663,00 грн.

4. Стягнути з Приватного підприємства "Слово РК" (61082, м. Харків, проспект Московський, буд . 232, к. 41, код ЄДРПОУ 34466538, п/р 26009801572101 в ХФ КБ "Експобанк" м. Харків, МФО 351964, ІПН 344665320379, номер свідоцтва платника податку на додану вартість 29703809) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (61022, АДРЕСА_2, п/р НОМЕР_2 в ХФ КБ "Експобанк", МФО 351964, свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця Серія НОМЕР_3 від 23.06.2005 р. ІН НОМЕР_1) пеню в сумі 21 461,34 грн.

5. Стягнути з Приватного підприємства "Слово РК" (61082, м. Харків, проспект Московський, буд . 232, к. 41, код ЄДРПОУ 34466538, п/р 26009801572101 в ХФ КБ "Експобанк" м. Харків, МФО 351964, ІПН 344665320379, номер свідоцтва платника податку на додану вартість 29703809) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (61022, АДРЕСА_2, п/р НОМЕР_2 в ХФ КБ "Експобанк", МФО 351964, свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця Серія НОМЕР_3 від 23.06.2005 р. ІН НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 5 922,49 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6. В частині стягнення пені в розмірі 78 778,61 грн. у задоволенні позову відмовити.

Суддя Светлічний Ю.В.

Справа №5023/1445/12

Повне рішення складене 06 червня 2012 року.