Постанова

від 25.07.2012 по справі 5023/1445/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2012 р. Справа № 5023/1445/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П. , суддя Ільїн О.В.. , суддя Россолов В.В.

при секретарі Вороні В.С.

за участю представників:

позивача -Єфімов Ю.В., дор. № 8 від 13.02.2012 р., Сєнєва Н.П., дор. № 596 від 19.04.2011 р.

відповідача - Тищенко А.В., дор. від 02.07.2012 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №2071 Х/1-9) на рішення господарського суду Харківської області від 05.06.2012 р. у справі №5023/1445/12

за позовом Фізичної особи-підприємця Круглової Наталії Миколаївни, м. Харків

до Приватного підприємства «Слово РК», м. Харків

про стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 05.06.2012 р. у справі № 5023/1445/12 (суддя Светлічний Ю.В.) в задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову відмовлено. Позов задоволено частково. Стягнено з ПП «Слово РК»на користь ФОП Круглової Н.М. заборгованість за договорами № 1/06 від 01.06.2007 р. та № 16/04 від 16.04.2010 р., що складає 274663 грн., пеню в сумі 21461,34 грн. та судовий збір у розмірі 5922,49 грн. В частині стягнення пені в розмірі 78778,61 грн. у задоволенні позову відмовлено.

Відповідач із рішенням місцевого господарського суду не погодився та подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 05.06.2012 року у справі № 5023/1445/12 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на неповне з'ясування обставин справи та порушення судом норм матеріального права при прийнятті оскаржуваного рішення.

20.07.2012 р. відповідач надав додаткові пояснення, в яких просив скасувати рішення господарського суду Харківської області від 05.06.2012 року у справі № 5023/1445/12 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги частково у розмірі 17204,40 грн.

Позивач вважає рішення законним і обґрунтованим, у зв'язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні 16.07.2012 р. було оголошено перерву до 12:30 год. 23.07.2012 р.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи, заслухавши представників сторін, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 червня 2007 р. між ФОП Кругловою Н.М. (орендодавець) та Приватним підприємством «Слово РК»(орендар) був укладений договір № 1/06 про оренду нежитлового приміщення зі строком дії до 01.06.2009 р., відповідно до п.1.1. якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 762 м 2 , розташоване за адресою: м. Харків, АДРЕСА_1, для здійснення господарської діяльності.

Згідно з п. .2.1. договору передача об'єкта оформляється актом прийому-передачі, який підписують уповноважені представники обох сторін. У акті прийому-передачі сторони відображають стан, в якому передаються об'єкт, майно і устаткування, що знаходяться на об'єкті, справність компонентів та їх складових, та ступінь зношеності. об'єкт вважаються переданими в оренду з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі.

Факт передачі нежитлових приміщень підтверджується актом від 01.06.2007 р. (т. 1 , а.с. 16).

У подальшому строк дії договору оренди продовжувався сторонами шляхом укладення додаткової угоди № 1 від 30.12.2008 р. -до 30.04.2010 р. (т. 1, а.с. 78).

Відповідно до умов договору орендна плата складала 20 грн. за 1 м 2 на місяць.

Загальний розмір орендної плати становить 15240 грн. на місяць. Орендну плату орендар, незалежно від наслідків його господарської діяльності, сплачує в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця наперед за наступний місяць не пізніше 5 числа попереднього місяця (п. 3. 2 договору).

Між сторонами укладено додаткову угоду до договору № 2, відповідно до якої було пролонговано строк дії договору до 01.05.2011 р. та змінено суму орендної плати з 01.04.2009 р. до 13760,80 грн.

Крім того, 16.04.2010 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 16/04 оренди нежитлових приміщень загальною площею 739,80 м 2 , що знаходяться за адресою: м. Харків, АДРЕСА_1, для здійснення господарської діяльності ПП «Слово РК».

Матеріали справи свідчать, що позивач виконав свої зобов'язання відповідно вказаних договорів, а саме, надав в оренду відповідачу вказане нежитлове приміщення, а відповідач орендну плату не вносив, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т. 1 , а.с. 17-28).

31 березня 2010 р. між сторонами підписаний акт звірки взаєморозрахунків, відповідно якого заборгованість відповідача ПП «Слово РК»складає 274663 грн., тобто сума заборгованості відповідачем визнавалась (т. 1 , а.с. 33).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними в рішенні, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, сума заборгованості відповідачем не сплачена. Факт користування орендованими приміщеннями відповідачем також не спростований.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 274663 грн.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в сумі 100239,95 грн., то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог в цій частині, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини, тобто у відповідача виникли зазначені зобов'язання саме з договорів оренди від

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п.7.2. договору №1/06 від 01.06.2007 р. у разі порушення строків внесення орендної плати, встановлених пунктами 3.1. та 3.2 Договору, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Як вбачається з розрахунку позивача, викладеного у позовній заяві, розмір пені нарахований за 365 днів прострочення у розмірі 1% від суми заборгованості і становить 100239,95 грн.

Проте, дійсно розрахунок позивача зроблений без врахування положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»та умов договору №1/06 від 01.06.2007 р., відповідно якого виникла заборгованість.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Цивільного кодексу України особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання можуть бути передбачені Законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлене законом чи договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання повинно мало бути виконано.

Таким чином, враховуючи, що відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов'язок по оплаті орендної плати в термін, встановлений договором, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 21461,34 грн. та відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення 78778,61 грн. пені.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв оскаржуване рішення законно, обґрунтовано, з урахуванням матеріалів справи та у відповідності до діючого законодавства, а тому рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Щодо апеляційної скарги, то колегія суддів дійшла висновку, що вона необґрунтована, безпідставна і підлягає залишенню без задоволення, оскільки з огляду на вищезазначене, відповідач не довів ті обставини, на які він посилався в апеляційній скарзі, як на підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Рішення господарського суду Харківської області від 05.06.2012 р. у справі № 5023/1445/12 залишити без змін.

Повна постанова складена 25 липня 2012 року

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Россолов В.В.