Ухвала

від 31.05.2012 по справі 2а-10228/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2012 р. Справа № 39731/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Макарика В.Я.

суддів Обрізка І.М..

Коваля Р.Й.

за участю секретаря судового засідання Ливак М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2012 р. по справі № 2а-10228/11/1370 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Термобуд Стандарт" до Державної податкової інспекції у Жовківському районі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Термобуд Стандарт» звернулось з позовом у Львівський окружний адміністративний суд до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №000621/2300/11720 від 07 вересня 2011 року та №000620/2300/11720 від 07 вересня 2011 року.

Позовні вимоги позивач мотивував тим , що висновки контролюючого органу щодо заниження податку на прибуток за період 01.07.2009 року по 31.03.2011 року на суму 614960, 00 грн. і зменшення збитків за 9 місяців 2009 року на суму 1845042, 00 грн. та заниження податку на додану вартість за період 01.07.2009 року по 31.03.2011 року на суму 283852, 00 грн. та його завищення на суму 113487,00 грн., не відповідають дійсності та чинному законодавству, що, в свою чергу, призвело до неправомірного прийняття податкових повідомлень-рішень №000621/2300/11720 та № 000620/2300/11720 від 07 вересня 2011 року.

Також позивач стверджує, що господарські операції ТзОВ «Термобуд Стандарт» з придбання/продажу товарів, робіт і послуг підтверджені належними первинними бухгалтерськими документами, зміст яких відповідає вимогам, встановленим ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», згадані господарські операції безпосередню пов'язані із господарською діяльністю позивача.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2012 року адміністративний позов задоволено . Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області № 000621/2300/11720 від 07.09.2011 р., та № 000620/2300/11720 від 07.09.2011 р.

Не погодившись з постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2012 року її оскаржила в апеляційному порядку Державна податкова інспекція у Жовківському районі Львівської області так як вважає, що постанова суду від 01 лютого 2012 року прийнята без врахування фактичних обставин справи та постановлена з порушенням норм матеріального права. Апелянт покликається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними , що позивачем не представлено до перевірки відповідних первинних документів, які б свідчили про факт отримання підприємством робіт та послуг. Крім цього, відповідач стверджує про ознаки нікчемності укладених позивачем правочинів, які не створюють юридичних наслідків. Також зазначив про відсутність об'єктів оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток, а тому просить рішення суду 1 інстанції скасувати та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Термобуд Стандарт», зареєстровано як субєкт підприємницької діяльності Жовківською районною державною адміністрацією 15.02.2005 року (код ЄДРПОУ 33361762) та перебуває на податковому обліку у ДПІ у Жовківському районі Львівської області.

За результатами планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Термобуд Стандарт»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 31.03.2011 року Державною податковою інспекцією у Жовківському районі складено акт №1122/23-0/33361762 від 18.08.2011 року.

Як вбачається з даного акту, відповідачем встановлено порушення п.п.1.22.1 п.1.22 ст.1, п.п.4.1.1, п.п.4.1.6 п.4.1. ст.4, п.5.9, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.3.1 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року №334/94-ВР (із змінами і доповненнями), п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.4.1, п.п. 7.4.4 п.7.4, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами і доповненнями), ч.1,5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст..216, ст. 228 Цивільного кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за період 01.07.2009 року по 31.03.2011 року на суму 614960, 00 грн. і зменшено збитки за 9 місяців 2009 року на суму 1845042, 00 грн., також встановлено заниження податку на додану вартість за період 01.07.2009 року по 31.03.2011 року на суму 283852, 00 грн. та його завищення на суму 113487,00 грн.

На підставі акту №1122/23-0/33361762 від 18.08.2011 року Державною податковою інспекцією у Жовківському районі прийнято податкові повідомлення-рішення №000621/2300/11720, яким позивачу нараховано суму податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 768700,00грн. (в т.ч. 614960,00грн.основного платежу і 153740,00грн. - штрафних санкцій) та податкове повідомлення-рішення №000620/2300/11720, яким позивачу нараховано суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 241328,00грн. (в т.ч. 170365,00грн. основного платежу і 70963,00грн. штрафних санкцій).

Як вбачається з матеріалів справи що судом 1 інстанції встановлено, що позивачем було проведено наступні господарські операції: продаж Товариству з обмеженою відповідальністю «Іртас»товарно-матеріальних цінностей на суму 481626,16грн. в т.ч. ПДВ 80271,03грн., які у свою чергу були придбані у ПП«Універсалбуд»; надання Приватному підприємству ПП «ВО Габіони захід Україна»послуг на суму 780090грн. в т.ч. ПДВ 130015грн. отриманих від ТзОВ «ВТ-Техбуд»; продаж Приватному підприємству «Західпромінвестбуд»товарно-матеріальних цінностей на суму 503742,72грн. в т.ч. ПДВ 83957,12грн., які у свою чергу були придбані у ПП«Універсалбуд»; купівля товарно-матеріальних цінностей у ПП «Універсалбуд», залишок яких на суму 200799,80грн. відображено на рахунку 201 «Сировина і матеріали»; придбання послуг від ПП «Констракшин груп»на суму 48008грн. в т.ч. ПДВ 8000грн.; взаєморозрахунки з ПП «ТоргБудІнвест»на суму 10284грн. в т.ч. ПДВ 1714грн.

Доводи відповідача на обґрунтування правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень зводяться до висновків щодо операцій за згаданими правочинами: про завищення ТзОВ «Термобуд Стандарт»валових доходів за операціями з продажу ТМЦ ТзОВ «Іртас»та ПП «Західпромінвестбуд», продажу послуг ПП «ВО Габіони захід Україна»у зв'язку з нікчемністю правочинів з придбання цих цінностей та послуг; про завищення задекларованого показника «приріст балансової вартості запасів»за рахунок відображення вартості залишку товару, отриманого від ПП«Універсалбуд»за нікчемним правочином; про заниження валового доходу на суму отриманих коштів від ПП «ВО Габіони захід Україна»та необхідність відображення в обліку цих коштів як безповоротної фінансової допомоги у звязку з відсутністю документального обґрунтування фактичного надання (а перед цим і отримання за нібито нікчемним правочином) послуг, за які отримано кошти; про заниження валового доходу на суму кредиторської заборгованості перед ПП «Західпромінвестбуд»у звязку із закінченням строку позовної давності на її стягнення (у свою чергу існування вказаної заборгованості «виникає»через нібито нікчемність правочинів з придбання товару у ПП «Універсалбуд», продажу товару ПП «Західпромінвестбуд», які тягнуть нікчемність правочинів із заліку зустрічних однорідних вимог та переуступки вимоги ПП «Кобза»); про безпідставне завищення ТзОВ «Термобуд Стандарт»валових витрат на суму 540096грн. в тому числі за 9-ть місяців 2009 року на суму 1603445грн., за 2009 рік на суму 540096 у зв'язку з відсутністю «підтверджуючих документів»; про завищення валових витрат на вартість послуг, отриманих від ТзОВ «ВТ-Техбуд»у звязку з нікчемністю правочинів з придбання цих послуг; про завищення валових витрат на вартість послуг та ТМЦ, отриманих від ПП «Західпромінвестбуд» та неоплачених, у звязку із введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів ПП «Західпромінвестбуд»; про завищення валових витрат на вартість ТМЦ, отриманих від ПП«Універсалбуд»у зв'язку з нікчемністю правочинів з придбання цих цінностей; про завищення валових витрат на вартість послуг, наданих ПП «Констракшин груп»у зв'язку із неповязаністю цієї операції з господарською діяльністю ТзОВ «Термобуд Стандарт»і можливістю виконання відповідних робіт працівниками самого ТзОВ «Термобуд Стандарт».

Оцінюючи правомірність та документальну обґрунтованість коригування платником податків показників податкової звітності по вказаних сумах суд керувався наступним. Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно з п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Підпункт 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»забороняє відносити до складу валових витрат лише ті витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Враховуючи, що витрати позивача на придбання товарів з метою їх подальшої реалізації, повязані з господарською діяльністю підприємства, підтверджені належним чином оформленими документами, позивач мав право на віднесення таких витрат до складу валових витрат.

Відповідно до п. 1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Відповідно до пп. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 цього Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до пп. 7.4.1., пп. 7.4.4., пп. 7.4.5. п.7.4 ст.7 цього ж Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звітному періоді, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, при цьому такі суми повинні бути підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами, визначеними цим Законом).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до підп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість»вважається дата здійснення першої з подій: 1) або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; 2) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Виходячи зі змісту положень пп. 7.4.4. та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», законом передбачено два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті ПДВ до податкового кредиту, а саме: придбання товарів (послуг), які не призначені для їх використання в господарській діяльності платника податку, та відсутність податкової накладної.

При цьому, Закон України «Про податок на додану вартість»не передбачає обов'язку або права одного платника податків контролювати господарські операції чи показники податкової звітності іншого платника податків.

Згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях.

Зі змісту та оформлення долучених до матеріалів справи копії первинних документів, які підтверджують фактичність проведених ТзОВ «Термобуд Стандарт»господарських операцій з ПП«Універсалбуд», ТзОВ «Іртас», ТзОВ «ВТ-Техбуд», ПП «ТоргБудІнвест», ПП «Констракшин груп», ПП «Західпромінвестбуд», ПП «ВО Габіони захід Україна», ПП«Кобза»договорів, угод, видаткових накладних, актів виконаних підрядних робіт, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, не вбачається їх невідповідності вимогам, встановленим ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

З долучених до справи письмових доказів, а саме: податкових та видаткових накладних, товаро транспортних накладних, довідок про вартість виконаних підрядних робіт, актів приймання виконаних підрядних робіт, актів здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг), виписок про операції, спростовуються висновки податкового органу про заниження позивачем валового доходу на суму кредиторської заборгованості перед ПП «Західпромінвестбуд»у звязку із закінченням строку позовної давності на її стягнення; про безпідставне завищення ТзОВ «Термобуд Стандарт»валових витрат на суму 540096грн. в тому числі за 9 місяців 2009 року на суму 1603445грн., за 2009 рік на суму 540096 у звязку з відсутністю підтверджуючих документів; про завищення валових витрат на вартість послуг та ТМЦ, отриманих від ПП «Західпромінвестбуд»та неоплачених, у зв'язку із введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів ПП «Західпромінвестбуд»; про завищення валових витрат на вартість послуг, наданих ПП «Констракшин груп»у зв'язку із неповязаністю цієї операції з господарською діяльністю ТзОВ «Термобуд Стандарт» і можливістю виконання відповідних робіт працівниками самого ТзОВ «Термобуд Стандарт».

Щодо висновків податкового органу про закінчення строку позовної давності на стягнення кредиторської заборгованості позивача перед ПП «Західпромінвестбуд», суд зазначає, що виникнення заборгованості перед ПП «Західпромінвестбуд» обґрунтовується також нікчемністю правочинів з придбання товару у ПП «Універсалбуд», подальшого його продажу ПП «Західпромінвестбуд», які тягнуть нікчемність правочинів із заліку зустрічних однорідних вимог та переуступки вимоги ПП «Кобза». Безпідставність таких висновків судом обґрунтовано вище, а товарно-матеріальні цінності, придбані за такими правочинами в подальшому використано при виконанні ПП «Західпромінвестбуд» будівельно-монтажних робіт для ТзОВ «Термобуд Стандарт», що підтверджується відповідними актами приймання виконаних підрядних робіт та довідками про вартість виконаних підрядних робіт, наявними в матеріалах справи.

Висновки податкового органу щодо безпідставного завищення ТзОВ «Термобуд Стандарт» валових витрат на суму 540096грн. в тому числі за 9-ть місяців 2009 року на суму 1603445грн., за 2009 рік на суму 540096грн., суд 1 інстанції вірно не враховує, оскільки такі обгруновані лише «відсутністю підтверджуючих документів» без посилання на господарські операції, за якими відсутні такі підтверджуючі документи, без зазначення, які саме документи маються на увазі і без пояснення можливості завищення валових витрат за результатами 2009 року може бути меншим ніж завищення валових витрат за 9-ть місяців 2009 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду 1 інстанції про те, що він не взяв до уваги висновки відповідача щодо завищення валових витрат на вартість послуг, наданих ПП «Констракшин груп»у зв'язку із неповязаністю цієї операції з господарською діяльністю ТзОВ «Термобуд Стандарт»і можливістю виконання відповідних робіт працівниками самого ТзОВ «Термобуд Стандарт», оскільки такі базуються на твердженні про ознаки фіктивності ПП «Констракшин груп» (за інформацією з ЦБД ДПА України) та субєктивному висновку про можливість виконання відповідних робіт працівниками самого ТзОВ «Термобуд Стандарт», оскільки в матеріалах справи відсутні докази у підтвердження вищезазначених висновків.

Щодо укладення вищезазначених договорів без мети настання реальних наслідків, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Згідно положень ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим право чином, і який визнається судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави (ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України).

Положення статей 207 та 208 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Водночас податкові органи не позбавлені права звернутись до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між платником податку та його контрагентом, з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це встановлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено пунктом 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Враховуючи встановлені обставини по справі, суд 1 інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідачем не доведено належними доказами, що, укладаючи спірні договори, на підставі яких виникло господарське зобов'язання, позивач діяв без здійснення реальної господарської діяльності.

Крім того, перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження обєктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу обєктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших обєктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

З врахуванням того, що орган державної податкової служби при встановленні факту нікчемності правочину в акті перевірки покликався саме на ст.228 ЦК України, наведені обставини судом 1 інстанції вірно не враховані при прийнятті судового рішення.

Крім цього, суд врахував , що контрагенти ТзОВ «Термобуд Стандарт» оскаржили у судовому порядку правомірність дій податкових органів, які проводили перевірки та склали відповідні акти, на які посилаються працівники ДПІ у Жовківському районі Львівської області як на підставу нікчемності правочинів цих підприємств. Зокрема, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2011 у справі №2а-5075/11/1370 задоволено позов ПП «ТоргБудІнвест»визнано неправомірними дії працівників Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова по проведенню 16.03.2011 року невиїзної позапланової перевірки ПП «ТоргБудІнвест»(код ЄДРПОУ 36992574) з питань правильності формування податкового зобовязання та податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2010 року за результатами якої 17.03.2011 року складено Акт № 302/23-408/36992574. Також 11 травня 2011 року постановою Львівського окружного адміністративного суду у справі №2а-3563/11/1370 задоволено позов ТзОВ «ВТ-Техбуд»визнано протиправними дії ДПІ у Шевченківському районі м.Львова по проведенню позапланової невиїзної документальної перевірки ТзОВ «ВТ-Техбуд»з питань правомірності формування податкового зобовязання та податкового кредиту за період з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено Акт №158/23-118/36873235 від 01.03.2011 року та дії, які полягають у викладенні в Акті перевірки №158/23-118/36873235 від 01.03.2011 року протиправних висновків про безтоварність та нікчемність фінансово-господарських операцій вчинених з ТзОВ «ВТ-Техбуд»з контрагентами покупцями і продавцями за період з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року.

Тому суд 1 інстанції дійшов правильного висновку неправомірністі формування висновків про нікчемність правочинів контрагентів ТзОВ «Термобуд Стандарт» на підставі самих лише актів податкових перевірок цих контрагентів.

Аргументи, якими відповідач доводив у суді 1 інстанції про відсутність реального виконання господарської операції та висновок про нікчемність правочину не знайшли підтвердження під час судового розгляду справи; такі не доводять правомірності донарахування позивачу податкових зобовязань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Документи які маються в матеріалах справи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентами, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх.

З огляду на вищенаведене, суд 1 інстанції прийшов до висновку, що наведені в позовній заяві обставини підтверджуються достатніми доказами та свідчать про обґрунтованість позовних вимог. Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Жовківському районі Львівської області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2012 р. по справі № 2а-10228/11/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.Я. Макарик

Судді І.М. Обрізко

Р.Й. Коваль