Постанова

від 16.06.2016 по справі 2а-10228/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2016 року 11 год. 52 хв. Справа № 2а-10228/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Войтко І.В.,

представника позивача - Алексеєнка А.А.,

представника відповідача - Пісної Р.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Термобуд Стандарт" до Державної податкової інспекції у Жовківському районі ГУ ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Термобуд Стандарт» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №000621/2300/11720, яким позивачу нараховано суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 768 700,00 грн. (в т.ч. 614 960,00 грн. - основного платежу і 153 740,00 грн. - штрафних санкцій) та податкове повідомлення-рішення №000620/2300/11720, яким позивачу нараховано суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 241 328,00 грн. (в т.ч. 170 365,00 грн. - основного платежу і 70 963,00 грн. - штрафних санкцій).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2012 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2012 року, позов було задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.02.2015 року касаційну скаргу до Державної податкової інспекції у Жовківському районі ГУ ДФС у Львівській області було задоволено частково, скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2012 року, та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2012 року з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до вимог статті 15-1 Кодексу адміністративного судочинства України та за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, адміністративну справу №813/4620/13-а передано на розгляд судді Львівського окружного адміністративного суду Сакалоша В.М.

Ухвалою від 23 березня 2016 року дану адміністративну справу було прийнято суддею Сакалошем В.М. до розгляду.

21 квітня 2016 року позивач подав додаткові пояснення до позовної заяви, а 13 квітня 2016 року відповідач заперечення.

Представник позивача у судовому засіданні 16.06.2016 року позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві й додаткових поясненнях по суті спору та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача заперечив проти позову та просив суд у його задоволенні відмовити.

Заслухавши доводи представників сторін, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом було встановлено наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Термобуд Стандарт», зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності Жовківською районною державною адміністрацією 15.02.2005 року (код ЄДРПОУ 33361762) та перебуває на податковому обліку у ДПІ у Жовківському районі Львівської області.

За результатами планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Термобуд Стандарт» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 року по 31.03.2011 року складено акт №1122/23-0/33361762 від 18.08.2011 року, яким встановлено порушення позивачем Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість» та Цивільного кодексу України, які полягали у завищенні/заниженні валових доходів/витрат підприємства, що зумовлює необхідність донарахування податку на прибуток на суму 614 960 грн. та зменшення задекларованих збитків підприємства на суму 1 845 042 грн. та у завищенні/заниженні податкових зобов'язань/кредиту з ПДВ підприємства, що зумовлює заниження податку на додану вартість 283 852 грн. та його завищення на суму 113 487 грн.

На думку податкового органу зазначені порушення мали місце при проведенні ТзОВ «Термобуд Стандарт» наступних господарських операцій: продаж Товариству з обмеженою відповідальністю «Іртас» товарно-матеріальних цінностей на суму 481 626,16 грн. в т.ч. ПДВ 80 271,03 грн., які у свою чергу були придбані у ПП «Універсалбуд»; надання Приватному підприємству ПП «ВО Габіони захід Україна» послуг на суму 780 090 грн. в т.ч. ПДВ 130 015 грн. отриманих від ТзОВ «ВТ-Техбуд»; продаж Приватному підприємству «Західпромінвестбуд» товарно-матеріальних цінностей на суму 503 742,72 грн. в т.ч. ПДВ 83 957,12 грн., які у свою чергу були придбані у ПП «Універсалбуд»; купівля товарно-матеріальних цінностей у ПП «Універсалбуд», залишок яких на суму 200 799,80 грн. відображено на рахунку 201 «Сировина і матеріали»; придбання послуг від ПП «Констракшин груп» на суму 48 008 грн. в т.ч. ПДВ 8 000 грн.; взаєморозрахунки з ПП «ТоргБудІнвест» на суму 10 284 грн. в т.ч. ПДВ 1 714 грн.

Основною підставою порушень податкового законодавства у згаданому акті перевірки зазначається нікчемність усіх правочинів, які вчинялись контрагентами ТзОВ «Термобуд Стандарт» - ПП «Універсалбуд», ТзОВ «Іртас», ТзОВ «ВТ-Техбуд», ПП «ТоргБудІнвест», ПП «Констракшин груп», їх непов'язаність з господарською діяльністю, яка, у свою чергу, випливає з безтоварності цих операцій, спрямованості на надання необгрунтованих податкових вигод учасникам господарських відносин.

Зокрема, відповідач робить наступні висновки щодо операцій за згаданими правочинами: про завищення ТзОВ «Термобуд Стандарт» валових доходів за операціями з продажу ТМЦ ТзОВ «Іртас» та ПП «Західпромінвестбуд», продажу послуг ПП «ВО Габіони захід Україна» у зв'язку з нікчемністю правочинів з придбання цих цінностей та послуг; про завищення задекларованого показника «приріст балансової вартості запасів» за рахунок відображення вартості залишку товару, отриманого від ПП «Універсалбуд» за нікчемним правочином; про заниження валового доходу на суму отриманих коштів від ПП «ВО Габіони захід Україна» та необхідність відображення в обліку цих коштів як безповоротної фінансової допомоги у зв'язку з відсутністю документального обгрунтування фактичного надання (а перед цим і отримання за нібито нікчемним правочином) послуг, за які отримано кошти; про заниження валового доходу на суму кредиторської заборгованості перед ПП «Західпромінвестбуд» у зв'язку із закінченням строку позовної давності на її стягнення (у свою чергу існування вказаної заборгованості «виникає» через нібито нікчемність правочинів з придбання товару у ПП «Універсалбуд», продажу товару ПП «Західпромінвестбуд», які тягнуть нікчемність правочинів із заліку зустрічних однорідних вимог та переуступки вимоги ПП «Кобза»); про безпідставне завищення ТзОВ «Термобуд Стандарт» валових витрат на суму 540 096 грн. в тому числі за 9-ть місяців 2009 року на суму 1 603 445 грн., за 2009 рік на суму 540 096 у зв'язку з відсутністю «підтверджуючих документів»; про завищення валових витрат на вартість послуг, отриманих від ТзОВ «ВТ-Техбуд» у зв'язку з нікчемністю правочинів з придбання цих послуг; про завищення валових витрат на вартість послуг та ТМЦ, отриманих від ПП «Західпромінвестбуд» та неоплачених, у зв'язку із введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів ПП «Західпромінвестбуд»; про завищення валових витрат на вартість ТМЦ, отриманих від ПП «Універсалбуд» у зв'язку з нікчемністю правочинів з придбання цих цінностей; про завищення валових витрат на вартість послуг, наданих ПП «Констракшин груп» у зв'язку із непов'язаністю цієї операції з господарською діяльністю ТзОВ «Термобуд Стандарт» і можливістю виконання відповідних робіт працівниками самого ТзОВ «Термобуд Стандарт».

Так, з акту перевірки вбачається, що позивач не включив за ІV квартал 2010 року до складу валових доходів безповоротну фінансову допомогу в сумі 780090 грн. за операціями з ПП «ВО Габіони захід Україна» (стор. 16-18 акта перевірки). Податковий орган виходить з того, що вказані операції не мали реального характеру, у зв'язку з відсутністю первинних документів, які б підтверджували фактичне надання послуг/виконання робіт. Однак оскільки кошти за вказаними операціями на розрахунковий рахунок позивача надійшли, то податковий орган вважає їх такими, що передані платнику податку згідно з договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів, у зв'язку з чим кошти є безповоротною фінансовою допомогою. Виходячи з цих обставин податковий орган дійшов висновку, що позивач не повинен був відображати доходи отримані в результаті продажу товару у складі валових доходів від продажу товарів (робіт, послуг), а повинен був відобразити такі доходи у рядку 01.6 декларації «інші доходи, крім визначених у 01.1-01.5». Оцінюючи в цій частині висновки податкового органу суд звертає увагу, що відповідно до п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход включає доходи у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді. Згідно з п.п. 1.22.1. п. 1.22 ст. 1 Закону № 334/94-ВР безповоротна фінансова допомога - це:

- сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод;

- сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора;

- сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

- сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги. При цьому, Вищий адміністративний суд також звернув увагу, що згідно вказаної норми норм, для віднесення сум до безповоротної фінансової допомоги мають бути наявними виключні правові підстави, визначені у п. 1.22.1. п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Водночас з долучених до матеріалів справи первинних документів, вбачається, що кошти позивачу перераховувались ПП «ВО «Габіони України» як оплата за виконані роботи. Як наслідок у податкового органу були відсутні підстави для визнання коштів в сумі 780090 грн., безповоротною фінансовою допомогою.

Також за висновками ревізорів ДПІ у Жовківському районі Львівської області позивач не включив за ІІ квартал 2010 року до складу валових доходів безповоротну фінансову допомогу в сумі 531750 грн. за операціями з продажу товарів на користь ПП «Західпромінвестбуд», за якими минув строк позовної давності виконання зобов'язань (стор. 18-20 акта перевірки). При цьому податковий орган виходить з того, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.03.2010 у справі № 8/9 ПП «Західпромінвестбуд» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ухвала опублікована в газеті «Голос України» від 23.03.2010 № 51. Мораторій на задоволення вимог кредиторів введено з 23.04.2010 року. Наголошує на тому, що реалізований позивачем ПП «Західпромінвестбуд» товар попередньо придбано у ПП «Універсалбуд» на підставі правочинів, які відповідач вважає нікчемними з огляду на нереальний характер таких операцій. Ввідповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку. Тільки після закінчення строку позовної давності непогашена заборгованість відноситься в податковому періоді до безповоротної фінансової допомоги, а у платника податку виникає обов'язок збільшити валовий доход на суму такої допомоги згідно із вимогами п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Водночас, законодавством не передбачено, що порушення провадження у справі про банкрутство і введення мораторію на задоволення вимог кредиторів є підставою для закінчення строку позовної давності щодо дебіторської заборгованості такої юридичної особи.

Суд погоджується з доводами позивача, що введення мораторію взагалі не впливає на перебіг строку давності за такою заборгованістю. А тому податковим органом безпідставно зроблено висновки про включення кредиторської заборгованості ПП «Західпромінвестбуд» до складу валових доходів, як безнадійної заборгованості і відповідно безповоротної фінансової допомоги. Крім того, з наданих ТзОВ «Термобуд Стандарт» первинних документів, угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 12.03.2010 року вказаної заборгованості взагалі не існувало, а зобов'язання були припиненні в порядку ст. 601 ЦК України.

Даючи правову оцінку господарським операціям ТзОВ «Термобуд Стандарт» суд погоджується з твердженням позивача про те, що висновки про нікчемність його правочинів із контрагентами відповідно до ст.228 ЦК України зроблено відповідачем на підставі відповідних актів податкових перевірок цих контрагентів та за результатами аналізу інформації з баз даних ДПА України, тобто грунтуються на припущеннях та не підтверджені посиланнями на первинні бухгалтерські документи.

Така позиція суду випливає із змісту підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, згідно з яким документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. За змістом наведеної норми, документальна перевірка має проводитись на підставі перелічених у згаданому підпункту документів фінансової і податкової звітності, а також первинних бухгалтерських документів.

Вимога щодо аналізу правомірності оподаткування фінансово-господарських операцій на підставі первинних бухгалтерських документів та документів фінансової і бухгалтерської звітності, також передбачена Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року №984. зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 року за №34/18772 (п.6 Розділ І. підп.5.2 п.5 Розділу II).

Також суд бере до уваги подані позивачем у якості доказів копії первинних документів, які підтверджують фактичність проведених ТзОВ «Термобуд Стандарт» господарських операцій з ПП «Універсалбуд», ТзОВ «Іртас», ТзОВ «ВТ-Техбуд», ПП «ТоргБудІнвест», ПП «Констракшин груп», ПП «Західпромінвестбуд», ПП «ВО Габіони захід Україна», ПП «Кобза» - договорів, угод, видаткових накладних, актів виконаних підрядних робіт, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей. Зазначені документи відповідають вимогам ст.9 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», до яких належать: назва документа, дата і місце складання, назва підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарських операцій одиницю виміру господарської операції, посада осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції і, таким чином підтверджують факт здійснення господарських операцій позивачем, використання отриманого за такими операціями у подальшій господарській діяльності.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Стаття 203 ч.5 ЦК України передбачає, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, у системному аналізі цих норм для визнання правочину нікчемним повинні бути наступні умови: 1) Наявність самого правочину; 2) Відсутність у сторони (сторін) в момент вчинення правочину спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені; 3) Наявність умислу на вчинення такого правочину.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження, об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Така правова позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», а в акті перевірки ревізори покликаються саме на ст.228 ЦК України як підставу нікчемності усіх правочинів згаданих вище контрагентів ТзОВ «Термобуд Стандарт».

Окрім цього, на підставі частини 3 статті 228 ЦК України та статті 207 Господарського кодексу України доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, що йому не суперечать. А згідно ч.1 ст.207 Господарського кодексу України (нормативно-правового акту, який має вищу юридичну силу при регулюванні господарських правовідносин) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. На сьогодні відсутні рішення суду про визнання відповідних правочинів недійсними. Тому у податкового органу відсутні підстави стверджувати що укладення останніх не спричинило реального настання правових наслідків.

Додатково суд враховує, що контрагенти ТзОВ «Термобуд Стандарт» оскаржили у судовому порядку правомірність дій податкових органів, які проводили перевірки їхньої діяльності та склали відповідні акти, на які посилаються працівники ДПІ у Жовківському районі Львівської області як на підставу нікчемності правочинів цих підприємств. Зокрема, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2011 у справі №2а-5075/11/1370, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2015 року задоволено позов ПП «ТоргБудІнвест» - визнано неправомірними дії працівників Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова по проведенню 16.03.2011 року невиїзної позапланової перевірки ПП «ТоргБудІнвест» (код ЄДРПОУ 36992574) з питань правильності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2010 року за результатами якої 17.03.2011 року складено Акт № 302/23-408/36992574. Тому суд погоджується з твердженням позивача про неправомірність формування висновків про нікчемність правочинів контрагентів ТзОВ «Термобуд Стандарт» на підставі самих лише актів податкових перевірок цих контрагентів.

Також наявними у матеріалах справи документами спростовуються висновки ревізорів про заниження позивачем валового доходу на суму кредиторської заборгованості перед ПП «Західпромінвестбуд» у зв'язку із закінченням строку позовної давності на її стягнення; про безпідставне завищення ТзОВ «Термобуд Стандарт» валових витрат дослівно на суму 540 096 грн. в тому числі за 9-ть місяців 2009 року на суму 1 603 445 грн., за 2009 рік на суму 540 096 у зв'язку з відсутністю підтверджуючих документів; про завищення валових витрат на вартість послуг та ТМЦ, отриманих від ПП «Західпромінвестбуд» та неоплачених, у зв'язку із введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів ПП «Західпромінвестбуд»; про завищення валових витрат на вартість послуг, наданих ПП «Констракшин груп» у зв'язку із непов'язаністю цієї операції з господарською діяльністю ТзОВ «Термобуд Стандарт» і можливістю виконання відповідних робіт працівниками самого ТзОВ «Термобуд Стандарт».

Зокрема необгрунтованим є висновок ревізорів як про закінчення строку позовної давності на стягнення кредиторської заборгованості позивача перед ПП «Західпромінвестбуд», так і про існування такою заборгованості взагалі. Виникнення заборгованості перед ПП «Західпромінвестбуд» обгрунтовується також нікчемністю правочинів з придбання товару у ПП «Універсалбуд», подальшого його продажу ПП «Західпромінвестбуд», які тягнуть нікчемність правочинів із заліку зустрічних однорідних вимог та переуступки вимоги ПП «Кобза». Безпідставність таких висновків судом обгрунтовано вище, а товарно-матеріальні цінності, придбані за нібито нікчемними правочинами в подальшому використано при виконанні ПП «Західпромінвестбуд» будівельно-монтажних робіт для ТзОВ «Термобуд Стандарт», що підтверджується відповідними актами приймання виконаних підрядних робіт та довідками про вартість виконаних підрядних робіт. Навіть у випадку існування зазначеної заборгованості, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів лише зупиняє перебіг строку позовної давності, а не свідчить про його закінчення.

Висновок працівників ДПІ про безпідставне завищення ТзОВ «Термобуд Стандарт» валових витрат дослівно на суму 540 096 грн. в тому числі за 9-ть місяців 2009 року на суму 1 603 445 грн., за 2009 рік на суму 540 096 грн. (ст.ст.23-24 Акту перевірки) обгрунтовується лише «відсутністю підтверджуючих документів» без посилання на господарські операції, за якими відсутні такі підтверджуючі документи, без вказання які саме документи маються на увазі і без пояснення як взагалі завищення валових витрат за результатами 2009 року може бути меншим ніж завищення валових витрат за 9-ть місяців 2009 року.

Не заслуговує на увагу й обгрунтування ревізорами завищення валових витрат на вартість послуг, наданих ПП «Констракшин груп» у зв'язку із непов'язаністю цієї операції з господарською діяльністю ТзОВ «Термобуд Стандарт» і можливістю виконання відповідних робіт працівниками самого ТзОВ «Термобуд Стандарт», оскільки таке обгрунтування знову ж базується на безпідставному твердженні про ознаки фіктивності ПП «Констракшин груп» (за інформацією з ЦБД ДПА України) та суб'єктивному висновку про можливість виконання відповідних робіт працівниками самого ТзОВ «Термобуд Стандарт».

Таким чином, ТзОВ «Термобуд Стандарт» правильно відобразило у податковому обліку описані вище господарські операції, правомірно включило відповідні суми до складу валових доходів/витрат та податкового зобов'язання/кредиту з ПДВ, при цьому висновки відповідача про порушення позивачем як вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», так і вимог Закону України «Про податок на додану вартість» грунтуються на одних і тих же обставинах - висновках про нікчемність усіх правочинів контрагентів ТзОВ «Термобуд Стандарт», брак у цих підприємств працівників та основних фондів для здійснення підприємницької діяльності.

Подані суду письмові заперечення та пояснення представника відповідача у судовому засіданні наведені вище висновки суду не спростовують, оскільки грунтуються, як і висновки акту перевірки, на відповідних актах податкових перевірок контрагентів позивача та на результатах аналізу інформації з баз даних ДПА України.

Відповідно до положень, закріплених статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України).

За правилами, встановленими ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повно важення надано;

3) обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення №000621/2300/11720 та №000620/2300/11720 від 07 вересня 2011 року, суд прийшов до переконання, що вони прийняті відповідачем з порушенням вимог Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість» та Цивільного і Податкового кодексів України і без дотриманням передбачених ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України принципів.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Термобуд Стандарт» до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області №000621/2300/11720 та №000620/2300/11720 від 07 вересня 2011 року задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області №000621/2300/11720 та №000620/2300/11720 від 07 вересня 2011 року.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Термобуд Стандарт» 3 грн. 40 коп. здійснених судових витрат.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 21.06.2016 року.

Суддя Сакалош В.М.