Постанова

від 02.09.2008 по справі 18/14пд

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

м. Луганськ,

вул. Коцюбинського, 2

ПОСТАНОВА

Іменем

України

02.09.2008  року                                                                     

Справа № 18/14пд

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:                              Баннової Т.М.

суддів                                                  Семендяєвої І.В.

Парамонової Т.Ф.

за присутністю секретаря

судового засідання                              Наумова Б.Є.

та за участю

представників сторін:

від

позивача                                        ОСОБА_1., довіреність НОМЕР_1 від

31.01.2008,

від

1-го відповідача                   

повноважний представник не прибув,

від

2-го відповідача                   

ОСОБА_2., довіреність НОМЕР_2 від 17.07.2008,

розглянув у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу                               Приватного

підприємця ОСОБА_3, м. Луганськ

на

рішення

господарського

суду                    Луганської

області

від                                                 

06.06.2008

у справі                                        № 18/14пд (суддя

-Корнієнко В.В.)

за позовом                                   Приватного

підприємця ОСОБА_4, м. Золоте Луганської області

до 1-го відповідача                     Товариства з обмеженою

відповідальністю

                                                     „Науково-виробнича

фірма „Астат”,

м. Луганськ

до  2-го відповідача                     Приватного підприємця

ОСОБА_3

                                                     Юрійовича, м. Луганськ

про                                                 

визнання договору недійсним

За результатами розгляду апеляційної скарги Луганський апеляційний

господарський суд у складі колегії суддів, що призначена розпорядженнями голови

суду від 09.07.2008 та першого заступника голови суду від 19.08.2008,

В С Т А Н О В И В :

Позивач, приватний підприємець ОСОБА_4(далі -ПП ОСОБА_4.)

звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до товариства з

обмеженою відповідальністю „Науково-виробнича фірма „Астат” (далі -ТОВ „НВФ

„Астат”, перший відповідач) та приватного підприємця ОСОБА_3 (далі -ПП

ОСОБА_3., другий відповідач) про визнання недійсним з 15.01.2007 договору

купівлі-продажу устаткування від 15.01.2007 № 1/2007 без наміру створення

правових наслідків та з порушенням вимог, додержання яких є необхідним для

чинності правочину (далі -договір від 15.01.2007).

Рішенням місцевого господарського суду від 06.06.2008 позов

задоволений, визнано недійсним договір купівлі-продажу устаткування від

15.01.2007 № 1/2007, який укладено між ТОВ „НВФ „Астат” та ПП ОСОБА_3.,

зобов'язано ТОВ „НВФ „Астат” негайно повернути ПП ОСОБА_3. прості векселі:

         - серія НОМЕР_1 від

19.02.2008 на суму 70000 грн.;

         - серія НОМЕР_2 від

19.02.2008 на суму 60000 грн.;

         - серія НОМЕР_3від

19.02.2008 на суму 60000 грн.;

         - серія НОМЕР_4від

19.02.2008 на суму 70000 грн.

З ТОВ „НВФ „Астат” на користь ПП ОСОБА_4. стягнуто витрати по

сплаті державного мита в сумі 85 грн. та витрати на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

Мотивоване дане рішення обґрунтованістю позовних вимог,

підтвердженням за матеріалами справи права власності позивача на майно, яке є

предметом спірного договору, положеннями ст. 41 Конституції України, ст. 203,

ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 321 Цивільного кодексу України.

Враховуючи надані позивачем докази, які, як зазначено за рішенням,

підтверджують право власності позивача на майно, також враховуючи ненадання

першим відповідачем своїх доказів права власності на це майно, приймаючи до

уваги пояснення ОСОБА_5., який у договорі купівлі-продажу від 15.01.2007 №

1/2007 вказаний представником продавця (ТОВ „НВФ „Астат”) та яким надані

пояснення, що він не має ніякого відношення до ТОВ „НВФ „Астат”, не є ні його

учасником, ні директором та не підписував ані оспорюваний договір, ані будь-які

документи, пов'язані з договором, суд зазначив, що перший відповідач не був

власником майна, яке продавалося другому відповідачу за спірним договором, і

відповідно не мав права продавати це майно.

За висновком суду положення п. п. 1.1, 3.1 договору від

15.01.2007, якими зазначено, що продавець (перший відповідач) передає покупцю

належне йому обладнання та про відсутність у третіх осіб прав відносно цього

обладнання, не відповідають дійсності, суперечать актам цивільного

законодавства (ст. 41 Конституції України, ст. 321 Цивільного кодексу України),

а також моральним засадам суспільства.

ПП ОСОБА_3. не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав

апеляційну скаргу, якою просить скасувати рішення та прийняти нове, яким

відмовити позивачу у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог за апеляційною скаргою її заявник

посилається на незаконність рішення, на недоведеність обставин, що мають

істотне значення для справи, на положення ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу

України, ст. ст. 42, 43, п. 3 ч. 1 ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України.

За твердженням скаржника, надані позивачем документи у

підтвердження права власності на холодильне устаткування не є доказами

наявності у ПП ОСОБА_4. права власності на вказане майно, оскільки не містять

необхідних ідентифікуючих це обладнання ознак.

Апелянт зазначає про сумніви у дійсності наданого позивачем акту

приймання-передачі від 21.07.2006, в якому містяться заводські номери

холодильних агрегатів, про не з'ясування судом першої інстанції законних

підстав володіння приватним підприємцем ОСОБА_6. придбаного у неї позивачем

спірного майна, що свідчить, за доводами скаржника, про необ'єктивність

розгляду справи та порушення судом вимог ст. ст. 42, 43

Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник стверджує про позбавлення його можливості надати суду

пояснень, проведення судового засідання без його участі, про залишення  місцевим господарським судом поза увагою

положень ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України.

ПП ОСОБА_3. вважає, що права позивача не підлягають захисту шляхом

подання позову про визнання недійсним договору від 15.01.2007, оскільки він не

є стороною вказаного договору.

Крім того, другий відповідач зазначає про не ознайомлення його з

уточненою позовною заявою, що була надана позивачем до суду першої інстанції.

Позивач доводи заявника скарги оспорює, просить залишити

оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без

задоволення.

Висновок суду щодо доведеності права власності позивача на спірне

майно ПП ОСОБА_4. вважає правомірним та з посиланням на положення ч. 3 ст. 215,

ч. 5 ст. 216, ч. 2 ст. 223, ч. ч. 1, 2 ст. 225 Цивільного кодексу України, п.

18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 №

01-8/211 „Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та

Господарського кодексів України” зазначає про необґрунтованість доводів другого

відповідача про відсутність у позивача права на звернення до суду з позовною

заявою про визнання договору від 15.01.2007 недійсним.

02.09.2008 представником позивача заявлено клопотання про

зупинення провадження у справі з посиланням на наявність в провадженні

господарського суду Луганської області справи № 11/126пн за позовом ОСОБА_4. до

ПП ОСОБА_3 про визнання за ним права власності на дві холодильні камери,

розташовані за адресою: АДРЕСА_1, та про витребування цього майна із чужого

незаконного володіння.

Представник другого відповідача проти вказаного клопотання

позивача заперечує та зазначає, що провадження по вказаній позивачем справі

зупинено до розгляду Луганським апеляційним господарським судом справи №

18/14пд.

За результатами розгляду судовою колегією клопотання позивача

відхилено.

Перший відповідач у відзиві на апеляційну скаргу доводи другого

відповідача підтримує, оскаржуване рішення суду першої інстанції вважає

незаконним та необґрунтованим. За відзивом, який підписаний директором ТОВ „НВФ

„Астат” ОСОБА_5., яким також надані письмові пояснення, перший відповідач факт

укладення ним спірного договору та передачі ПП ОСОБА_3. обладнання, що є

предметом даного договору, підтверджує.

До судового засідання представник першого відповідача не прибув.

Розглянув матеріали справи, обговорив доводи апеляційної скарги,

заслухав представників позивача та другого відповідача, дослідив правильність

застосування судом першої інстанції при винесенні рішення норм матеріального та

процесуального права, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії

суддів дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної

скарги.

Доводи скаржника щодо неправомірності звернення ПП ОСОБА_4., який

не є стороною за договором від 15.01.2007, з позовом про визнання цього

договору недійсним спростовуються положеннями ст. 1 Господарського

процесуального  кодексу України, якою

встановлено право юридичних осіб та громадян, які мають статус суб'єкта

підприємницької діяльності, на звернення до господарського суду за захистом своїх

порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Рішення, яке прийнято місцевим господарським судом за результатами

розгляду позовних вимог ПП ОСОБА_4.М., судова колегія вважає таким, що не

відповідає обставинам справи, виходячи з наступного .

Згідно п. 1.2 договору від 15.01.2007 предметом купівлі-продажу за

цим договором є:

- компресорно-холодильний агрегат марки „Маnеuгор” tuре GМ

125-4JT", заводський номер 118431, розташований на сендвіч-панелі;

- компресорно-холодильний агрегат марки „Маnеuгор" model 44

НМ 4YE, заводський номер 1514194;

- компресорно-холодильний агрегат марки „Маnеuгор" model 44

НМ 4YE, заводський номер 1514201, розташований на сендвіч-панелі.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, місцевий

господарський суд виходив із доведеності за матеріалами справи права власності

позивача на обладнання, що є предметом спірного договору купівлі-продажу.

Вказаний висновок судом здійснений без врахування рішення Жовтневого  районного суду м. Луганська від 04.02.2008,

яке містять матеріали справи (т. 1, а. с. 117).

За результатами розгляду вказаної справи судом були задоволені

позовні вимоги ОСОБА_3. за зустрічним позовом та визнано за ним право власності

на компресорно-холодильний агрегат марки „Маnеuгор", заводський номер

118431 в кількості 1 шт., розташований на сендвіч-панелі, камери об'ємом 200

метрів кубічних, компресорно-холодильний агрегат марки „Маnеuгор",

заводський номер 1514194 в кількості 1 шт., компресорно-холодильний агрегат

марки „Маnеuгор", заводський номер 1514201 в кількості 1 шт., розташований

на сендвіч-панелі, камери об'ємом 100 метрів кубічних.

Як встановлено судом, право власності на вказане майно ОСОБА_3.

придбано на підставі договору купівлі-продажу устаткування від 15.01.2007 №

1/2007, що укладений між ПП ОСОБА_3. і 

ТОВ „НВФ „Астат”, та виникло з моменту передачі ПП ОСОБА_3. устаткування

відповідно до акту приймання-передачі від 15.01.2007 і накладної № РН-01.15.3

від 15.01.2007, тобто з 15.01.2007. Як зазначено судом, наведені документи є

належним підтвердженням вчинення вказаного правочину купівлі-продажу

устаткування і права власності ОСОБА_3. на це устаткування.

Рішення суду, яким встановлено дійсність договору купівлі-продажу

устаткування від 15.01.2007 № 1/2007, що укладений між ТОВ „НВФ „Астат” та ПП

ОСОБА_3., вступило в законну силу, про що свідчить відповідна відмітка

Жовтневого районного суду м. Луганська на примірнику цього рішення, що наданий

до матеріалів справи представником другого відповідача.

Отже за наявністю судового рішення, яким підтверджено вчинення

правочину, не можливо погодитися з прийняттям місцевим господарським судом

рішення про визнання цього правочину недійсним.

За викладеним, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з

прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Судові витрати по справі підлягають віднесенню на позивача

відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст.

104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний

господарський суд у складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_3 на рішення

господарського суду Луганської області від 06.06.2008 по справі № 18/14пд

задовольнити.

2. Рішення господарського суду Луганської області від 06.06.2008

по справі № 18/14пд скасувати.

3. У задоволенні позову відмовити.

4. Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_4 (ідентифікаційний код

НОМЕР_5), АДРЕСА_2, на користь приватного підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний

код НОМЕР_6), АДРЕСА_3, 42 грн. 50 коп. витрат по сплаті державного мита за

апеляційною скаргою.

Доручити господарському суду Луганської області надати відповідний

наказ.

Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального

кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути

оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                 

Т.М.Баннова

Суддя                                                                     

І.В.Семендяєва

Суддя                                                                     

Т.Ф.Парамонова