Постанова

від 20.11.2008 по справі 18/14пд

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 20 листопада 2008 р.                                                                                   

№

18/14пд 

Вищий

господарський  суд України у складі

колегії суддів:

Кочерової

Н.О., - головуючого,

Кузьменка

М.В., Черкащенка М.М.,

розглянувши

матеріали касаційної скарги

Приватного

підприємця ОСОБА_1

на

постанову

Луганського

апеляційного господарського суду від 02.09.2008 року

у

справі господарського суду

Луганської

області

за

позовом

Приватного

підприємця ОСОБА_1

до

ТОВ

"Науково-виробнича фірма "Астат", Приватного підприємця

ОСОБА_2

про

визнання

правочину недійсним,

В засіданні взяли участь представники:

-

позивача:

ОСОБА_1.,

-

відповідача:

не

з"явився,

ВСТАНОВИВ:

У

лютому 2008 року Приватний підприємець ОСОБА_1. звернувся до господарського

суду з позовом до ТОВ "Науково-виробнича фірма "Астат" та

Приватного підприємця ОСОБА_2 про визнання недійсним з 15.01.2007 року договору

купівлі-продажу устаткування від 15.01.2007 № 1/2007, укладеного між  ТОВ "Науково-виробнича фірма

"Астат" та Приватним підприємцемОСОБА_2. Позов обґрунтований тим, що

договір від 15.01.2007 року укладений без наміру створення правових наслідків

та з порушенням вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Рішенням

місцевого господарського суду від 06.06.2008 року позов задоволений, визнано

недійсним договір купівлі-продажу устаткування від 15.01.2007 № 1/2007, який

укладено між ТОВ „НВФ „Астат” та ПП ОСОБА_2., зобов'язано ТОВ „НВФ „Астат”

негайно повернути ПП ОСОБА_2. прості векселі:НОМЕР_1 від 19.02.2008 на суму

70000 грн.; НОМЕР_2 від 19.02.2008 на суму 60000 грн.;НОМЕР_3 від 19.02.2008 на

суму 60000 грн.; НОМЕР_4 від 19.02.2008 на суму 70000 грн.

Доповідач:

Черкащенко М.М.

Рішення

мотивоване обґрунтованістю позовних вимог, підтвердженням за матеріалами справи

права власності позивача на майно, яке є предметом спірного договору,

положеннями ст. 41 Конституції України, ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст.

321 Цивільного кодексу України.

Постановою

Луганського апеляційного господарського суду від 02.09.2008 року рішення

місцевого господарського суду від 06.06.2008 року скасовано та прийнято нове

рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Постанова

мотивована тим, що судом першої інстанції не було взято до уваги рішення

Жовтневого районного суду м. Луганська від 04.02.2008 року, яким було

встановлено дійсність спірного договору та визнано за відповідачем право

власності на устаткування, що призвело до прийняття незаконного рішення про

визнання спірного договору недійсним.

Не

погоджуючись з прийнятою, постановою Приватний підприємець ОСОБА_1. подав

касаційну скаргу, в якій просить постанову Луганського апеляційного

господарського суду від 02.09.2008 року скасувати, рішення господарського суду

Луганської області від 06.06.2008 року з даної справи залишити без змін.

В

обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судом неправильно були

застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до

прийняття незаконної постанови.

Судова

колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги,

перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення,

дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права

вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як

вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій,

15.01.2007 року між ТОВ "Науково-виробнича фірма "Астат"

(продавець) та Приватним підприємцемОСОБА_2 (покупець) було укладено договір

купівлі-продажу устаткування від 15.01.2007 № 1/2007, відповідно до якого

продавець передає у власність покупця наступне устаткування:

-

компресорно-холодильний агрегат марки „Маnеuгор” tuре GМ 125-4JT", заводський

номер НОМЕР_5, розташований на сендвіч-панелі;

-

компресорно-холодильний агрегат марки „Маnеuгор" model 44 НМ 4YE,

заводськийНОМЕР_6;

-

компресорно-холодильний агрегат марки „Маnеuгор" model 44 НМ 4YE,

заводський НОМЕР_7, розташований на сендвіч-панелі, а покупець

зобов"язується його прийняти та оплатити.

Відповідно

до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи спрямована на набуття, зміну або

припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття

215 ЦК України встановлює загальне правило про те, що недійсною є та угода, яка

не відповідає вимогам закону.

В ч.1

ст. 216 ЦК України міститься положення, що недійсний правочин не створює

юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі

недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у

натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі

неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у

користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість

того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно

до роз'яснень, що містяться в п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України

від 28 квітня 1978 року, з подальшими змінами, “Про судову практику в справах

про визнання угод недійсними” угода може бути визнана недійсною лише з підстав

і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди

недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує

визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків. При задоволенні

позову суд в одному рішенні постановляє про визнання угоди недійсною і про

застосування передбачених законом наслідків.

Виходячи

з наведеного, слід визнати, що права особи, яка вважає себе власником майна, не

підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди,

стороною в якій така особа не є, тобто, з застосуванням правового механізму,

встановленого ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, незалежно від того, чи

відповідає спірна угода закону.

Враховуючи

вищевикладене, а також те, що суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку

про відмову у задоволенні позову, судова колегія вважає, що постанова

Луганського апеляційного господарського суду від 02.09.2008 року підлягає

залишенню без змін, але з підстав зазначених у мотивувальній частині даної

постанови.

На

підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119,

11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий

господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну

скаргу залишити без задоволення.

Постанову

Луганського апеляційного господарського суду від 02.09.2008 року у справі

№18/14пд залишити без задоволення.

Головуючий,

суддя                                                                  Н.

Кочерова

Судді                                                                                     М.

Кузьменко

М. Черкащенко