Постанова

від 07.11.2006 по справі 19/271а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

19/271а

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                                             ПОСТАНОВА

                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

07.11.06 р.                                                                                 Справа № 19/271а

Господарський суд Донецької області, у складі головуючого судді ДучалН.М.

При секретарі Волошиної О.В.  

За участю представників сторін:

від позивача: без участі представника

від відповідача: Косташ С.А, за довіреністю

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства “Донецьксільбуд”  м. Донецьк

до відповідача: Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі  м. Донецьк

про визнання недійсним рішення управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька № 378/03-51/01352014 від 26.05.2006р., нараховані відповідно з ним штрафні санкції та пеню в повному обсязі.  

         Позивач, Відкрите акціонерне товариство “Донецьксільбуд”  м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з адміністративним позовом  до Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі  м. Донецька про  визнання недійсним рішення Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецьк № 378/03-51/01352014 від 26.05.2006р., нараховані відповідно з ним штрафні санкції та пеню в повному обсязі.  

Ухвалою від 29.08.2006р. було відкрито провадження в адміністративній справі №19/271а та призначено попереднє засідання.   

          В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що рішення управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецьк № 378/03-51/01352014 від 26.05.2006 р. підлягає визнанню недійсним, оскільки з боку ВАТ “Донецьксільбуд” порушення чинного законодавства допущено не було.

          Наполягає, що штрафні санкції згідно рішення № 378/03-51/01352014 від 26.05.2006р. були застосовані за ті періоди часу, коли Товариство  знаходилось на спрощеній системі оподаткування. Згідно  ст. 6  Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва”  № 727/98 від 03.07.1998р., суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником збору на обов'язкове державне   пенсійне страхування (в т.ч. і страхових внесків).  Статтею 3  Указу встановлено, що відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів єдиного податку перераховують органам ПФУ 42 % від сплаченої суми за єдиний податок. Пояснює, що Товариство щомісячно сплачувало єдиний податок внаслідок чого відповідні 42 % перераховувались Пенсійному фонду, тому підприємство повністю сплатило збір ( в т.ч. і страховий внесок) на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у складі єдиного податку.        

    Також, зазначив, що  відповідно до пп.1 п.13 ст. 106 Закону України  “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” стосовно нарахування пені та накладення штрафів,  передбачених  частиною  дев'ятою  ст. 106,   посадові   особи виконавчих  органів  Пенсійного  фонду  в  порядку,  встановленому правлінням Пенсійного фонду,  виносять рішення, які протягом трьох робочих  днів  із  дня  їх  прийняття надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій. Відповідачем рішення № 378/03-51/01352014 від 26.05.2006р. вручено особисто головному бухгалтеру позивача, чим порушено пп.1 п.13                ст. 106 Закону України  “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

    Додав до матеріалів справи лист (вх. №  02-41/34253 від 12.09.2006р.), в якому в обґрунтування своїх вимог послався на Розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.03.2005р.             № 58-р “Про деякі питання спрощеної системи оподаткування” згідно якого підтримано пропозицію  Пенсійного фонду України,  погоджену з Мінфіном та Державною податковою адміністрацією,  щодо тимчасового припинення  перевірок  юридичних  та  фізичних  осіб  -  платників єдиного і фіксованого податку щодо  сплати  страхових  внесків  на різні    види    загальнообов'язкового    державного   соціального страхування, стягнення з них заборгованості за цими платежами, яка утворилася  у  2004  році  -  I  кварталі 2005 року,  застосування пов'язаних  із  цим  санкцій,  а  також  щодо  зняття   арешту   з банківських  рахунків  зазначених  осіб,  який  було  накладено  у зв'язку із  стягненням  згаданої  заборгованості,  до  остаточного законодавчого   врегулювання   функціонування   спрощеної  системи оподаткування.

         Відповідач, Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька, надав відзив на позовну  заяву ( № 4792/07-14 від 12.09.2006р.), в якому зазначив, що за даними особового рахунку, позивач за період з січня 2006р. по травень 2006р. допускав прострочену заборгованість, у зв'язку з чим до нього (платника) рішенням № 378/03-51/01352014 від 26.05.2006р. були застосовані фінансові санкції. Розрахунок фінансових санкцій здійснений на підставі даних картки особового рахунку платника, що відповідає Закону України від 09.07.2003р. № 1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та Інструкції  про порядок обчислення  і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління ПФУ  від 19.12.2003р. № 21-1.  Рішення про застосування штрафу приймаються в двох екземплярах. Перший примірник рішення,  протягом трьох робочих днів із дня його  винесення,  вручається  під  підпис  керівнику або головному бухгалтеру страхувальника,  банку чи  фізичній  особі - суб'єкту підприємницької діяльності або надсилається листом з повідомленням про вручення. Другий примірник  залишається  в структурному підрозділі,  на який покладено обов'язки з організації  контролю  за  надходженням  сум страхових внесків та інших платежів до Пенсійного фонду. Рішення № 378/03-51/01352014 від 26.05.2006р. було вручено головному бухгалтеру позивача під розпис.

          На підтвердження правомірності прийняття рішення № 378/03-51/01352014 від 26.05.2006 р. надав до матеріалів справи: рішення № 378/03-51/01352014  від 26.05.2006р.про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду; розрахунок фінансових санкцій та пені по особовому рахунку; картки особового рахунку страхувальника юридичної особи ВАТ “Донецьксільбуд”  за період з 01.01.2006р. по 02.10.2006р., лист Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька № 51224/10/25-1 від 10.10.2006р.  (оригінали всіх означених документів надані для огляду в судовому засіданні).

Ухвалою від 03.10.2006р. закінчене підготовче провадження та справа передана до судового розгляду.

Позивачем до матеріалів справи надані: клопотання без номеру та без дати ( надійшло до суду 19.10.2006 р.) про відкладення розгляду справи в зв'язку з відрядженням представника -  до 03.11.2006 р.; клопотання без номеру та без дати ( надійшло до суду 30.10.2006 р.) про відкладення розгляду справи в зв'язку з відрядженням представника - до 03.11.2006 р.

Зазначені клопотання судом були задоволені, провадження у справі відкладалося на 30.10.2006 р., на 07.11.2006 р. о 14.30 годин.

Згідно приписів ст. 49 КАС України, особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Позивач не був позбавлений права замінити свого представника на іншого. Відповідно  п. 7 ст. 56 Кодексу адміністративного судочинства України, законним представником органу, підприємства, установи, організації в суді є його керівник чи інша особа, уповноважена законом, положенням статутом.

Представник позивача 07.11.2006 р. в судове засідання не з”явився, до початку судового засідання про причини неявки – не повідомив. Позивачу судом було надано достатньо часу для подання всіх необхідних документів для доведення заявлених позовних вимог.

Відповідно ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України, особи, які беруть участь у справі, які не можуть з поважних причин прибути до суду, зобов'язані завчасно повідомити про це суд.   

Відповідно ст. 122 КАС України, адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дні відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим кодексом. Можливість продовження строку вирішення справи Кодексом адміністративного судочинства України не встановлена.

Ухвалою суду від 30.10.2006 р. суд не зобов'язував позивача забезпечити обов'язкову явку представника позивача в судове засідання 07.11.2006 р.

07.11.2006 р. відповідачу було проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

07.11.2006 р., вже після оголошення відповідачу вступної та резолютивної частини постанови суду по справі, надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи до 01.12.2006 р., яке в судовому засіданні розглянуто бути не могло.

У відповідності до п.п. 2, 3, 4 частини 3 ст.129 Конституції України, основними засадами  судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення  доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні  перед судом їх переконливості.

          Відповідно ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України – розгляд і вирішення справ в адміністративних судах  здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно п. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у  справах  щодо  оскарження рішень,  дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

 1) на   підставі,   у  межах  повноважень  та  у  спосіб,  що передбачені Конституцією  та законами України;

 2) з  використанням  повноваження  з   метою,   з   якою   це повноваження надано;

 3) обґрунтовано,  тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

 4) безсторонньо (неупереджено);

 5) добросовісно;

 6) розсудливо;

 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

             8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

 9) з  урахуванням  права  особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

         Суд при вирішенні справи керується  принципом  законності, відповідно  до  якого  органи  державної  влади,  органи місцевого самоврядування,  їхні посадові і службові особи зобов'язані  діяти лише на підставі,  в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та  законів  України,  а  також  міжнародних  договорів,  згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд  застосовує  інші  нормативно-правові  акти,  прийняті відповідним органом на підставі,  у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та законами України. У   разі   невідповідності  нормативно-правового акта Конституції України,  закону України,  міжнародному договору,  згода на обов'язковість якого  надана  Верховною  Радою України,  або  іншому  правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу ( ст. 9 КАС України).

          З огляду на матеріали справи та норми чинного  законодавства, слід зазначити наступне.

Відкрите акціонерне товариство “Донецьксільбуд” є юридичною особою, зареєстровано виконавчим комітетом Донецької міської ради (свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи сер. АОО № 310588), діє на підставі Статуту,  включено до Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України (довідка № 7-22-48 з ЄДРПОУ).

26.05.2006р. начальником Управління Пенсійного фонду в Ворошиловському районі                   м. Донецьк  було прийнято рішення № 378/03-51/01352014  про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, за яким на підставі п.2 ч.9 ст. 106 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”  до Відкритого акціонерного товариства “Донецьксільбуд” застосовано фінансові санкції у вигляді стягнення суми штрафу в розмірі                 2 305,39 грн. та нарахування пені в розмірі 610,79 грн.    

Суми, зазначені у рішенні, підлягають сплаті в 10-денний строк з дня одержання цього рішення. Оскарження рішення платником страхових внесків може бути здійснено протягом 10 робочих днів з дня отримання цього рішення, у порядку, визначеному ч.13 ст. 106 Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.   

          Як вбачається з позовної заяви, позивач  просить визнати недійсним рішення управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецьк № 378/03-51/01352014 від 26.05.2006р., нараховані відповідно з ним штрафні санкції та пеню в повному обсязі по підставах викладених у позові.  

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених Законом.  Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та Законів України              ( ст. ст. 67,68 Конституції України).

Органи Пенсійного фонду України віднесені до числа контролюючих органів – стосовно збору на обов'язкове державне пенсійне страхування (пп. 2.1.2. п.2.1. ст.2. Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами “ № 2181-ІІІ).

За приписами ст. 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058,  Пенсійний фонд є органом,  який  здійснює  керівництво  та управління  солідарною  системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує  своєчасне  і  в  повному  обсязі фінансування  та  виплату  пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль  за  цільовим  використанням  коштів  Пенсійного  фонду, вирішує питання,  пов'язані з веденням  обліку  пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

Пенсійний фонд  є  самоврядною  неприбутковою  організацією і здійснює свою діяльність на підставі статуту,  який затверджується його правлінням.  Органами  управління  Пенсійного  фонду  є  правління   та виконавча дирекція Пенсійного фонду ( ст. 59 того ж Закону).

         Статтею 1 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” визначено, що страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше;  кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону, страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Статтею 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»  встановлено, що  цей  Закон регулює відносини,  що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного  пенсійного  страхування. Дія  інших  нормативно-правових  актів  може  поширюватися  на  ці відносини  лише  у  випадках,  передбачених  цим  Законом,  або  в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються:  платники страхових внесків, їх права та обов'язки;  порядок нарахування,  обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками, та ін.

Страхувальниками за Законом є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього  Закону  сплачують  страхові  внески  на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а саме: роботодавці - підприємства, установи і організації,  створені відповідно до законодавства  України,  незалежно  від  форми   власності,   виду діяльності  та  господарювання,  об'єднання громадян,  профспілки, політичні партії (у тому числі філії,  представництва,  відділення та  інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств,  установ, організацій,  об'єднань громадян,  профспілок,  політичних партій, які  мають  окремий  баланс  і  самостійно  ведуть  розрахунки  із застрахованими  особами) та інш. ( ст. ст. 1, 14 Закону № 1058).

Страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески до Пенсійного фонду (пп. 6 п.2 ст. 17 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”).

          Позивач наполягає на тому, що Відкрите акціонерне товариство «Донецьксільбуд» є  платником єдиного податку,  тому відповідно до Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. На підтвердження сплати єдиного податку  надав до матеріалів справи  копії свідоцтв про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва – юридичною особою № 0562003706 від 18.12.2002р. та № 0562005505 від 22.12.2003р.   

    Відповідно до ст. 6 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” суб'єкт   малого   підприємництва,  який  сплачує  єдиний податок,  не  є  платником   таких   видів   податків   і   зборів (обов'язкових платежів): податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за  ставкою 6 відсотків; податку на прибуток підприємств; податку на   доходи   фізичних  осіб  (для  фізичних  осіб  - суб'єктів малого підприємництва); плати (податку) за землю; збору на спеціальне використання природних ресурсів; збору до  Фонду  для  здійснення  заходів   щодо   ліквідації наслідків   Чорнобильської   катастрофи   та  соціального  захисту населення; збору до Державного інноваційного фонду; збору на обов'язкове соціальне страхування; відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України; комунального податку; податку на промисел; збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; збору за  видачу  дозволу  на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг; внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів; внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення; плати за патенти згідно із Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”.

Відповідно  до  ст.  18 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, страхові  внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який  справляється  на   всій   території   України   в   порядку, встановленому цим Законом. Страхові  внески не включаються до складу податків,  інших обов'язкових платежів,  що складають систему оподаткування.  На ці внески не поширюється податкове законодавство.  Страхові  внески  не  можуть  зараховуватися до Державного бюджету України,  бюджетів інших рівнів, не підлягають вилученню з Пенсійного   фонду  або  з  Накопичувального  фонду  і  не  можуть використовуватися на цілі, не передбачені цим Законом. Законодавством  не   можуть   встановлюватися   пільги   з нарахування  та  сплати  страхових  внесків  або звільнення від їх сплати.

          Відносини між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регулюються винятково Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Відповідно до ч. 15 Перехідних положень даного закону, до приведення  законодавства  України у відповідність із цим  Законом  закони  України  та  інші  нормативно-правові   акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

          Управлінням Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецьк до матеріалів справи наданий лист Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька (№ 51224/10/25-1 від 10.10.2006р.), в якому повідомлено, що ВАТ “Донецьксільбуд” (ЄДРПОУ 01352014) з липня 2004р. знаходиться на загальній системі оподаткування.           

На вимогу суду, позивачем Свідоцтво про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва – юридичною особою ВАТ “Донецьксільбуд” за період 2005-2006 роки не надані.

Документу, що свідчить про систему оподаткування, на якій знаходиться ВАТ “Донецьксільбуд” в період 2005-2006 років,  позивачем на вимогу суду, до матеріалів справи також не представлено. Представником позивача заявлено про невигідність для позивача подавати такі документи.

     З матеріалів справи вбачається, що штрафні санкції та пеня, застосовані оспорюваним  рішенням, нараховані відповідачем за період з січня – по травень 2006р. на підставі картки особового рахунку позивача з врахуванням приписів Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та Інструкції  про порядок обчислення  і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України.

          Посилання позивача на Указ Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва”, та те, що він не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, є безпідставними, та спростовуються матеріалами справи.   

              За приписами ст. 20 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”  № 1058, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі,  у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі ( п.1).

          Сплата страхових внесків здійснюється виключно в  грошовій формі   шляхом  внесення  відповідних  сум  страхових  внесків  до солідарної  системи  на  банківські  рахунки  виконавчих   органів Пенсійного  фонду,  а  сум  страхових  внесків  до накопичувальної системи пенсійного   страхування   -   на   банківський    рахунок Накопичувального   фонду   або  на  банківський  рахунок  обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду ( п.4).

Страхові  внески   сплачуються   страхувальниками   шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків( п.5).

За пунктом 6 статті 20 страхувальники  зобов'язані  сплачувати  страхові  внески, нараховані за відповідний базовий звітний період,  не пізніше  ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

              Базовим звітним періодом є:

              для  страхувальників,  зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього  Закону, - календарний місяць;

              для страхувальників,  зазначених у пункті 5 статті  14  цього Закону, - квартал.

              При цьому   в  разі  здійснення  протягом  базового  звітного періоду виплат (виплати доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески,  страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати авансові платежі  у  вигляді сум  страхових  внесків,  що  підлягають  нарахуванню на зазначені виплати (дохід).

              У разі недостатності у страхувальника коштів для здійснення в повному  обсязі  виплати  заробітної  плати (доходу) та одночасної сплати відповідних авансових платежів виплата  зазначених  сум  та сплата  страхових  внесків  здійснюється в пропорційних розмірах у порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду.

              У разі  несплати  авансових   платежів   до   страхувальників застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.

              Перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням)  коштів  на  оплату  праці (виплати  доходу),  у  тому  числі  в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації  товарів  (послуг).  При  цьому фактичним  одержанням  (перерахуванням)  коштів  на  оплату  праці (виплати доходу) вважається одержання  відповідних  сум  готівкою, зарахування  на  банківський рахунок одержувача,  перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, одержання товарів (послуг) або  будь-яких  інших  матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат  (доходу),  фактичне  здійснення  із  цих  виплат  (доходу) відрахувань,   передбачених   законодавством  або  за  виконавчими документами, чи будь-яких інших відрахувань.

Днем сплати страхових внесків вважається:

у разі перерахування сум страхових  внесків  у  безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду або у випадках,  передбачених цим Законом, на рахунок Накопичувального фонду - день списання установою банку, установою   Державного   казначейства   України   суми  платежу  з банківського  (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно  від  часу  її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду;

              у разі сплати сум  страхових внесків готівкою - день внесення страхувальником коштів у банківську установу чи відділення зв'язку для  перерахування  на  банківські рахунки органу Пенсійного фонду та/або Накопичувального фонду ( п. 9).

         Якщо страхувальники несвоєчасно або не в  повному  обсязі сплачують   страхові   внески,  до  них  застосовуються  фінансові санкції,  передбачені цим  Законом,  а  посадові  особи,  винні  в порушенні  законодавства  про  сплату  страхових  внесків,  несуть дисциплінарну,  адміністративну,  цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом ( п. 10).

Страхові   внески   підлягають   сплаті   незалежно   від фінансового стану платника страхових внесків ( п. 12).

          Базовим звітним періодом для Відкритого акціонерного товариств “Донецьксільбуд”, як страхувальника, визначеного ч.1 ст. 14 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, є календарний місяць.   

          Згідно ч.1 статті 19 Закону № 1058, страхові внески до солідарної системи нараховуються:  для роботодавця - на суми фактичних витрат  на  оплату  праці (грошового  забезпечення)  працівників,  що  включають  витрати на виплату  основної  і  додаткової   заробітної   плати   та   інших заохочувальних   та   компенсаційних   виплат,  у  тому  числі  в натуральній  формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами,  прийнятими  відповідно  до  Закону  України  "Про  оплату праці",  виплату  винагород  фізичним  особам   за виконання  робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності,  яка здійснюється  за  рахунок  коштів  роботодавця,  та  допомоги   по тимчасовій непрацездатності.

          Страхові   внески   нараховуються  на  суми,  зазначені  в частинах першій та другій цієї статті,  незалежно  від  джерел  їх фінансування,  форми,  порядку,  місця виплати та використання,  а також  незалежно  від  того,  чи  були  зазначені  суми   фактично виплачені після їх нарахування до сплати  ( ч.6 ст. 19 Закону № 1058).

              Відповідно ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у разі виявлення  своєчасно  не  сплачених  сум  страхових внесків  страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею ( п. 1).

              Суми  страхових  внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки,  визначені  статтею  20  цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках,  передбачених частиною третьою статті  20  цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і  стягуються  з  нарахуванням  пені  та застосуванням фінансових санкцій ( п. 2).

          Пунктом 2  частини 9 ст. 106 Закону передбачено, що  виконавчими  органами   Пенсійного   фонду  за  несплату  (неперерахування)  або  несвоєчасну   сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків,  у тому  числі  донарахованих  страхувальниками або територіальними органами  Пенсійного фонду,  до страхувальників застосовуються  фінансові санкції у вигляді штрафу залежно від строку затримки платежу в розмірі:

10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум -  у  разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно;

              20 відсотків  зазначених  сум  -  у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно;

              50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів.

          Одночасно на  суми  своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових  внесків  і  фінансових  санкцій  нараховується  пеня  в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів,  розрахована за кожний день прострочення платежу.

Про нарахування пені та накладення штрафів,  передбачених частинами  дев'ятою  і  десятою  цієї   статті,   посадові   особи виконавчих  органів  Пенсійного  фонду  в  порядку,  встановленому правлінням Пенсійного фонду,  виносять рішення, які протягом трьох робочих  днів  із  дня  їх  винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій ( п. 13 ст. 106 Закону № 1058).

Строк  давності щодо стягнення недоїмки,  пені та штрафів не застосовується ( п. 15 ст. 106 Закону).

          Позивач вважає, що відповідачем порушено вимоги п.3 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо  направлення відповідачем оспорюваного рішення.

          Рішення  № 378/03-51/01352014 від 26.05.2006р. вручено відповідачем 26.05.2006р. головному бухгалтеру позивача Серебряковій Л.А. особисто, про що свідчить підпис Серебрякової на даному Рішенні, яка є відповідальною посадовою особою на підприємстві позивача, та не відмовилася від отримання рішення.

           Відповідно до п.9.3.2 п.9.Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004р. за № 64/8663, розрахунок фінансової  санкції здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника.

    Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України розроблена  відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове    державне  пенсійне  страхування" та  Закону  України  "Про  збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".

          Згідно п.9.5 Інструкції, рішення про  застосування  штрафу за наслідками розгляду акта та інших матеріалів про  порушення  приймає  начальник  управління Пенсійного фонду України в районі,  місті, районі у місті або його заступник.  Рішення приймаються  за  встановленою  формою  у  двох примірниках.

          Перший примірник рішення,  протягом трьох робочих днів із дня його  винесення,  вручається  під  підпис  керівнику або головному бухгалтеру страхувальника,  банку чи  фізичній  особі  -  суб'єкту підприємницької діяльності або надсилається листом з повідомленням про вручення.

           Другий примірник  залишається  в структурному підрозділі,  на який покладено обов'язки з організації  контролю  за  надходженням сум страхових внесків та інших платежів до Пенсійного фонду.

          Доказів відсутності порушень, зазначених в Рішенні № 378/03-51/01352014 від 26.05.2006 р., позивачем до матеріалів справи не представлено.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що Рішення № 378/03-51/01352014  про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, прийняте відповідачем на   підставі, у  межах  повноважень  та  у  спосіб,  що передбачені Конституцією  та законами України; з  використанням наданих  повноважень; обґрунтовано,  тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено) та добросовісно.

          Обґрунтованість прийняття відповідачем Рішення № 378/03-51/01352014 від 26.05.2006р. підтверджено документами, наданими відповідачем до  матеріалів справи.

          Тому, вимоги позивача про визнання недійсним рішення управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецьк № 378/03-51/01352014 від 26.05.2006р., нарахованих відповідно з ним штрафних санкції та пені в повному обсязі, не підлягають задоволенню.  

Керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 17, 40, 48, 49, 51, 69, 71, 86, 94, 122-154, 160, 162, 163, 167, 185, 186, 254 пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України,   суд –

                                             П О С Т А Н О В И В:

          Відмовити Відкритому акціонерному товариству “Донецьксільбуд”  м. Донецьк  у задоволенні позову до Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі  м. Донецьку про  визнання недійсним рішення управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецьк № 378/03-51/01352014 від 26.05.2006р., нараховані відповідно з ним штрафні санкції та пеню в повному обсязі.  

В судовому засіданні 07.11.2006 р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний  08.11.2006 р.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня виготовлення постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження

Суддя                                                                                                Дучал Н.М.