Ухвала

від 23.02.2012 по справі 2а-1670/7970/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2012 р.Справа № 2а-1670/7970/11 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.10.2011р. по справі № 2а-1670/7970/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Колос "(надалі по тексту позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (надалі по тексту відповідач) в якому просив суд:

-визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0002172301 від 06.09.2011 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 30 646,00 грн. та № 0002162301 від 06.09.2011 року, яким позивачу нараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 5084,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1,00 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.10.2011 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0002172301 від 06.09.2011 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 30 646,00 грн. (тридцять тисяч шістсот сорок шість гривень).

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0002162301 від 06.09.2011 року, яким позивачу нараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 5084,00 грн. (п"ять тисяч вісімдесят чотири гривні), за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1,00 грн. (одна гривня).

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.10.2011 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу в яких посилаючись на законність та обгрунтованість оскаржуваного судового рішення просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.10.2011 року-без змін.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України апеляційний розгляд справи проведено у порядку письмового провадження на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Колос" (ідентифікаційний код 13960606) зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Полтавської міської ради 16.08.2004 року, номер запису про державну реєстрацію 1 588 120 0000 000132.

Позивач перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у м.Полтаві та зареєстрований як платник податку на додану вартість з 22.07.2003 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 23993612.

Згідно довідки АА № 104463, виданої Головним управлінням статистики у Полтавській області 02.09.2009 року, позивач здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 51.90.0 - інші види оптової торгівлі, 52.12.0 - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту; 51.45.0 - оптова торгівля парфумерними та косметичними товарами; 52.33.0 - роздрібна торгівля косметичними та парфумерними товарами; 51.21.0 - оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин; 51.19.0 -посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту.

В період з 16.08.2011 р. по 22.08.2011 р. головним інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у м.Полтаві Книш М.А. було проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ "Колос" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ "Ригана плюс" за період червень - жовтень 2009 року, ТОВ "Олден - груп" за лютий 2011 року.

Підставою для проведення вищевказаної перевірки відповідно до наказу ДПІ у м. Полтаві від 10.08.2011 р. № 3541 визначено п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, а саме у зв'язку із надходженням до ДПІ у м. Полтаві акту Харківської ОДПІ від 19.02.2010 р. № 425/234/36122345 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "Ригана плюс" за період з 03.10.2008 р. по 31.12.2009 р., та акту ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова від 22.04.2011 р. № 1691/15-215/35350438 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "Олден-груп" за період лютий 2011 р., відповідно до яких угоди, укладені ТОВ "Ригана плюс" та ТОВ "Олден груп" з їхніми постачальниками та покупцями визнано нікчемними.

Проведеним аналізом додатків № 5 до Декларації з ПДВ Розшифровки у розрізі контрагентів за відповідні періоди АРМу Системи обробки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів перевіряючими ревізорами встановлено, що на розмір податкового кредиту позивача у період з червня по жовтень 2009 року мали вплив господарські операції з ТОВ "Ригана плюс" на загальну суму 30646 грн. на підставі договору поставки парфюмерно-косметичної продукції № 10/06 від 10.06.2009 року, та у лютому 2011 року з ТОВ "Олден-груп" на суму 5084,10 грн. на підставі договору поставки промислової продукції від 01.12.2010 року № 17.

Однак, згідно акту Харківської ОДПІ від 19.02.2010 р. № 425/234/36122345 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "Ригана плюс" за період з 03.10.2008 р. по 31.12.2009 р. за місцем реєстрації ТОВ "Ригана плюс" та його посадові особи відсутні, про що складено акт про відсутність суб'єкта господарювання за юридичним ( фактичним ) місцезнаходженням від 28.07.2009 року. Аналізом податкової звітності ТОВ "Ригана плюс" не виявлено власних, орендованих, одержаних по договорах лізингу, закріплених за підприємством на праві господарського відання, складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, в яких проводилася господарська діяльність.

Відповідно до акту ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова від 22.04.2011 р. № 1691/15-215/35350438 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "Олден-груп" за період лютий 2011 р. встановлено нікчемність угод, укладених між ТОВ "АГРОІМПЕКС УКРАЇНА" та ТОВ "Олден груп", оскільки згідно даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентівбули встановлені розбіжності у податковій звітності з ПДВ вказаних осіб. Довідкою ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова документальної невиїзної перевірки ТОВ "АГРОІМПЕКС УКРАЇНА" від 31.03.2011 р. № 874/1505/37092558 за лютий 2011 р. встановлено нікчемність угод, укладених між ТОВ "АГРОІМПЕКС УКРАЇНА" та ТОВ "Олден-груп", через відсутність у ТОВ "АГРОІМПЕКС УКРАЇНА" трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності.

На підставі вищевказаних актів перевірок податковий інспектор дійшов висновку про нереальність проведення господарських операцій між ТОВ "Колос" та ТОВ "Ригана плюс" і ТОВ "Олден-груп" та про їх нікчемність.

За результатами перевірки складено акт від 22.08.2011 року №6449/23-2/13960606, яким встановлено порушення:

- ч.1 ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодерження в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з ТОВ "Ригана плюс" за період червень- жовтень 2009 року, лютий 2011 року;

- п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо заниження податку на додану вартість у сумі 5084 грн., в т.ч. за лютий 2011 року у сумі 5084 грн. та встановлено завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, по рядку 26 Декларації всього у сумі 30646,0 грн., в т.ч. за

- червень 2009 року у сумі 15604,0 грн.,

- липень 2009 року у сумі 712,0 грн.,

- серпень 2009 року у сумі 1382,0 грн.,

- вересень 2009 року у сумі 8761,0 грн.,

- жовтень 2009 року у сумі 4187,0 грн.

На підставі даного акту перевірки ДПІ у м. Полтаві було винесено податкові повідомлення- рішення № 0002172301 від 06.09.2011 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 30 646,00 грн., № 0002162301 від 06.09.2011 року, яким позивачу нараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 5084,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач прийшов до висновку про заниження позивачем податку на додану вартість за лютий 2011 року та про завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за період червень-жовтень 2009 року у зв'язку з неправомірним завищенням позивачем податкового кредиту за вказаний період за господарськими операціями, що проведені на підставі нікчемних, на думку відповідача, договорів, укладених з ТОВ "Ригана плюс" та ТОВ "Олден-груп", які не спричиняють реального настання правових наслідків.

Висновки відповідача про нікчемність договорів, укладених з ТОВ "Ригана плюс" та ТОВ "Олден-груп", грунтувалися на висновках актів перевірок вказаних контрагентів позивача, відповідно до яких відповідач прийшов до висновку про відсутність у ТОВ "Ригана плюс"власних, орендованих, одержаних по договорам лізингу, закріплених за підприємством на праві господарського відання складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, в яких проводилася господарська діяльність та про відсутність у контрагента ТОВ "Олден-груп" ТОВ "АГРОІМПЕКС УКРАЇНА" трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, що на думку відповідача, свідчить про нікчемність угоди, укладеної між ТОВ "Олден-груп" та ТОВ "АГРОІМПЕКС УКРАЇНА" , в зв'язку з чим відповідач прийшов до висновку про нікчемність угод укладених між позивачем та ТОВ "Ригана плюс" та ТОВ "Олден-груп".

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками відповідача та не вбачає ознак укладених позивачем з ТОВ "Ригана плюс" та ТОВ "Олден-груп" договорів без мети настання реальних наслідків, виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Згідно з частиною 2 статті 215 цього Кодексу якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), у цьому разі визнання такого правочину недійсним не вимагається.

Отже, за вимогами зазначеної норми договір є нікчемним, якщо він був спрямований на незаконне заволодіння майном держави.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Колос" (Покупець) та ТОВ "Олден-Груп" (Постачальник) 01.12.2010 року було укладено договір поставки, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця промислові товари відповідно до письмових заявок покупця, а покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його на умовах, визначених договором..

Асортимент, ціна, штрих-коди одиниць товару визначається у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору, а також в накладних, що є невід'ємною частиною договору, про що зазначено у п. 1.2 договору.

Відповідно до п. 3.3. договору поставка товару здійснюється транспортом за рахунок постачальника.

Фактичне виконання сторонами умов вказаного договору підтверджується накладною, податковою накладною, платіжним дорученням.

Крім того, між ТОВ "Колос" (Покупець) та ТОВ "Ригана плюс" (Постачальник) 10.06.2009 року було укладено договір поставки № 10/06 відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передавати у власність покупця парфюмерно-косметичну продукцію відповідно до письмових заявок покупця, а покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його на умовах, визначених договором.

Ціна, кількість, асортимент товару обумовлюються в накладних та специфікації, які є невід'ємною частиною цього договору, про що зазначено у п. 1.2. договору.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що поставка товару здійснюється транспортом за рахунок постачальника.

Фактичне виконання сторонами умов вказаного договору підтверджується накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями.

Як вбачається з довідки з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України видами діяльності позивача за КВЕД є, зокрема, оптова та роздрібна торгівля парфумерними та косметичними товарами.

Для здійснення власної господарської діяльності позивач мав у користуванні нежитлові приміщення орендовані ним відповідно до договорів оренди для здійснення діяльності, передбаченої Статутом.

Отриманий за вказаними договорами поставки товар позивачем був поставлений ТОВ "ГСН" згідно договору поставки № К-09 від 02.01.2009 року, що підтверджується довіреностями, виданими ТОВ "ГСН" на отримання товару від ТОВ "Колос", видатковими накладними, податковими накладними та відповідає діяльності позивача визначеної за КВЕД.

Отже, матеріалами справи підтверджено реальне виконання сторонами умов спірних договорів, укладених з ТОВ "Ригана плюс" та ТОВ "Олден-груп".

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на акти перевірки контрагентів позивача, відповідно до яких відповідач прийшов до висновку про нікчемність укладених між позивачем та ТОВ "Ригана плюс" та ТОВ "Олден-груп" договорів поставки, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки враховуючи вимоги Цивільного кодексу України основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не акти податкової перевірки, на підставі яких відповідач дійшов висновку про нікчемність правочинів.

Спірні договори не визнані у встановленому законом порядку недійсними.

Отже, враховуючи, встановлення колегією суддів факту реального виконання умов, обумовлених спірними договорами, надання позивачем належним чином оформлених документів в підтвердження виконання спірних договорів та не надання податковим органом інших відомостей, які б свідчили про нікчемність спірних договорів, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про наявність ознак нікчемності спірних правочинів.

При цьому, колегія суддів не погоджується з доводами відповідача щодо безпідставного заниження позивачем податку на додану вартість за лютий 2011 року та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за період червень-жовтень 2009 року за операціями, проведеними на підставі договорів поставки, укладених з ТОВ "Ригана плюс" та ТОВ "Олден-груп", виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону України „Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна видана платником податку.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - Кодекс), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п.п. 200.1., 200.2.,200.3. ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За приписами п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що передбачено п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.

Отже, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна видана платником податку.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сформував податковий кредит за лютий 2011 року та від'ємне значення з ПДВ за період червень-жовтень 2009 року на підставі належно оформлених податкових накладних.

Отже, позивачем правомірно сформовано податковий кредит та від'ємне значення з ПДВ за спірний період на підставі виданих ТОВ "Ригана плюс" та ТОВ "Олден-груп" податкових накладних.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, сама по собі несплата податку контрагентом позивача, або його контрагентами (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит позивача.

Отже, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ "Ригана плюс" та ТОВ "Олден-груп" і правомірність включення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Як вбачається з матеріалів справи, реальність здійснення спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ "Ригана плюс" та ТОВ "Олден-груп" за спірними договорами підтверджено матеріалами справи, а тому позивач правомірно сформував податковий кредит за лютий 2011 р. та визначив суму від'ємного значення за червень-жовтень 2009 р.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем безпідставно було донараховано позивачу податкове зобов"язання з податку на додану вартість та зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду .

Враховуючи те, що відповідачем не надано інших відомостей, які б свідчили про неправомірне формування позивачем податкового кредиту за лютий 2011 р. та визначення розміру від'ємного значення з ПДВ за червень-жовтень 2009 р. на підставі укладених з ТОВ "Ригана плюс" та ТОВ "Олден-груп" договорів поставки, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.10.2011р. по справі № 2а-1670/7970/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М. Судді (підпис) (підпис) Шевцова Н.В. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Макаренко Я.М.