Постанова

від 25.10.2011 по справі 2а-1670/7970/11

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2011 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/7970/11

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Єресько Л.О.,

при секретарі - Курбалі А.В.,

за участю:

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

06 жовтня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Колос "(надалі - позивач або ТОВ «Колос») звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (надалі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 від 06.09.2011 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 30 646,00 грн., № НОМЕР_2 від 06.09.2011 року, яким позивачу нараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 5084,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1,00 грн.

В обгрунтування своїх позовних вимог посилалися на незгоду із висновками позапланової невиїзної документальної перевірки з питань взаємовідносин з ТОВ "Ригана плюс" у червні - жовтні 2009 року та ТОВ "Олден-груп" за лютий 2011 року, за результатами якої відповідачем встановлено порушення ч.1 ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України, п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та винесені оскаржувані податкові повідомлення - рішення. З даними висновками позивач не погоджується, вважає їх протиправними, зазначає, що господарські операції із вищевказаними контрагентами мали реальний характер та відображені у податковому та бухгалтерському обліку ТОВ "Колос" на підставі первинних бухгалтерських документів. Одночасно зазначали, що висновки перевірки про порушення позивачем вищевказаних норм ЗУ "Про податок на додану вартість" у лютому 2011 року в ході здійснення господарських операцій із ТОВ "Олден-груп" є безпідставними, оскільки на ці правовідносини поширюється дія Податкового кодексу України (набрав чинності з 01.01.2011 р. з одночасною втратою чинності зазначеним Законом).

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

У запереченнях посилалися на правомірність висновків перевірки, згідно яких правочини, укладені ТОВ «Колос»з ТОВ "Ригана плюс" та ТОВ "Олден-груп", є нікчемними. Зазначали, що у ТОВ "Ригана плюс" та ТОВ "Олден-груп" відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної господарської діяльності, в тому числі відсутність управлінського, технічного персоналу, основних фондів, транспортних засобів, виробничих потужностей, трудових ресурсів, що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між даними підприємствами та унеможливлює продаж товарів, надання робіт (послуг), а відтак, правочини не спричиняють реальних правових наслідків, здійсненні без мети настання реальних наслідків.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Колос" (ідентифікаційний код 13960606) зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Полтавської міської ради 16.08.2004 року, номер запису про державну реєстрацію 1 588 120 0000 000132.

Позивач перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у м.Полтаві та зареєстрований як платник податку на додану вартість з 22.07.2003 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 23993612.

Згідно довідки АА № 104463, виданої Головним управлінням статистики у Полтавській області 02.09.2009 року, позивач здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 51.90.0 - інші види оптової торгівлі, 52.12.0 - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту; 51.45.0 - оптова торгівля парфумерними та косметичними товарами; 52.33.0 - роздрібна торгівля косметичними та парфумерними товарами; 51.21.0 - оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин; 51.19.0 -посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту.

В період з 16.08.2011 р. по 22.08.2011 р. головним інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у м.Полтаві ОСОБА_4 було проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ "Колос" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ "Ригана плюс" за період червень - жовтень 2009 року, ТОВ "Олден - груп" за лютий 2011 року.

Підставою для проведення вищевказаної перевірки відповідно до наказу ДПІ у м. Полтаві від 10.08.2011 р. № 3541 визначено п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (в ході судового розгляду представником відповідача пояснено, що у зазначеному в наказі підпункті міститься описка, необхідно читати п.п. 78.1.1 ), а саме у зв'язку із надходженням до ДПІ у м. Полтаві акту Харківської ОДПІ від 19.02.2010 р. № 425/234/36122345 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "Ригана плюс" за період з 03.10.2008 р. по 31.12.2009 р., та акту ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова від 22.04.2011 р. № 1691/15-215/35350438 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "Олден-груп" за період лютий 2011 р., відповідно до яких угоди, укладені ТОВ "Ригана плюс" та ТОВ "Олден груп" з їхніми постачальниками та покупцями визнано нікчемними.

Проведеним аналізом додатків № 5 до Декларації з ПДВ «Розшифровки у розрізі контрагентів»за відповідні періоди АРМу «Системи обробки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»перевіряючими ревізорами встановлено, що на розмір податкового кредиту позивача у період з червня по жовтень 2009 року мали вплив господарські операції з ТОВ «Ригана плюс»на загальну суму 30 646 грн. на підставі договору поставки парфюмерно -косметичної продукції № 10/06 від 10.06.2009 року, та у лютому 2011 року з ТОВ "Олден-груп" на суму 5 084,10 грн. на підставі договору поставки промислової продукції від 01.12.2010 року № 17.

Однак, згідно акту Харківської ОДПІ від 19.02.2010 р. № 425/234/36122345 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "Ригана плюс" за період з 03.10.2008 р. по 31.12.2009 р. за місцем реєстрації ТОВ В«Ригана плюсВ» та його посадові особи відсутні, про що складено акт про відсутність суб'єкта господарювання за юридичною/ фактичним місцезнаходженням від 28.07.2009 року. Аналізом податкової звітності ТОВ В«Ригана плюсВ» не виявлено власних, орендованих, одержаних по договорах лізингу, закріплених за підприємством на праві господарського відання, складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, в яких проводилася господарська діяльність.

Відповідно до акту ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова від 22.04.2011 р. № 1691/15-215/35350438 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "Олден-груп" за період лютий 2011 р. встановлено нікчемність угод, укладених між ТОВ «АГРОІМПЕКС УКРАЇНА»та ТОВ «Олден груп», оскільки згідно даних «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»були встановлені розбіжності у податковій звітності з ПДВ вказаних осіб. А враховуючи, що висновки довідки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова документальної невиїзної перевірки ТОВ «АГРОІМПЕКС УКРАЇНА»від 31.03.2011 р. № 874/1505/37092558 за лютий 2011 р. встановлено нікчемність угод, укладених між ТОВ «АГРОІМПЕКС УКРАЇНА»та ТОВ "Олден-груп", через відсутність у ТОВ «АГРОІМПЕКС УКРАЇНА» трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності.

На підставі вищевказаних актів перевірок податковий інспектор дійшов висновку про нереальність проведення господарських операцій між ТОВ В«КолосВ» та ТОВ В«Ригана плюсВ» і ТОВ "Олден-груп" та про їх нікчемність.

За результатами перевірки складено акт від 22.08.2011 року №6449/23-2/13960606, яким встановлено порушення:

- ч.1 ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодерження в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з ТОВ "Ригана плюс" за період червень- жовтень 2009 року, лютий 2011 року;

- п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо заниження податку на додану вартість у сумі 5084 грн., в т.ч. за лютий 2011 року у сумі 5084 грн. та встановлено завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, по рядку 26 Декларації всього у сумі 30646,0 грн., в т.ч. за

- червень 2009 року у сумі 15604,0 грн.,

- липень 2009 року у сумі 712,0 грн.,

- серпень 2009 року у сумі 1382,0 грн.,

- вересень 2009 року у сумі 8761,0 грн.,

- жовтень 2009 року у сумі 4187,0 грн.

На підставі даного акту перевірки ДПІ у м.Полтаві було винесено податкові повідомлення- рішення № НОМЕР_1 від 06.09.2011 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 30 646,00 грн., № НОМЕР_2 від 06.09.2011 року, яким позивачу нараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 5084,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1,00 грн.

Із вищевказаними рішеннями позивач не погодився та оскаржив їх до суду.

Надаючи оцінку оскаржуваним рішенням, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Державна податкова інспекція є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватися вимогам наведеної норми Конституції України та аналогічним вимогам пп. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України (надалі -ПКУ). Право податкової інспекції на проведення перевірки підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом.

Пунктом 79.1 ст. 79 ПКУ встановлено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 цього ж Кодексу.

Нормою п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПКУ визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до п. п. 4-6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 р. № 984 (надалі -Порядок) у акті документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень. Факти виявлених порушень викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Перелік документів, використаних при перевірці, викладено на стор. 5 вищевказаного акту, а саме:

1)податкові деларації з податку на додану вартість ТОВ В«КолосВ»за червень 2009 року по жовтень 2009 року з Додатками №5 до Декларації з ПДВ та декларацію за лютий 2011 року;

2) запит на ТОВ В«КолосВ»за № 13248/10/23-237 від 10.06.2011 року;

3) АІС В«ПодаткиВ» ;

4) АРМ В«Бест -ЗвітВ» ;

5) АРМ В«Системи обробки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентівВ» ;

6) АРМ В«Пошуково- довідкова системаВ» .

7) Додаток №5 В«Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентівВ»до декларації по ПДВ за червень- жовтень 2009 року та лютий 2011 року;

8) Акт невиїзної документальної перевірки В«Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ В«Ригана плюсВ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 03.06.09 по 31.12.09 від 19.02.2011 року за № 425/234/36122345;

9) Акт невиїзної документальної перевірки В«Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ В«Олден - ГрупВ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.02.11 по 28.02.11 від 22.04.2011 № 1691/15-215/35350438 .

Разом з тим, як вбачається із змісту акту, перевіряючий ревізор не досліджував первинну документацію та бухгалтерські регістри по правочинам, вчиненим позивачем, його текст містить лише виклад норм цивільного та господарського права стосовно недійсності та нікчемності договорів та висновки вищевказаних актів перевірок по контрагентам позивача.

Таким чином, перевіряючими не аналізувався зміст правовідносин із посиланням на первинну документацію. Тверджень про невідповідність законодавству первинної документації в цій частині акт не містить. Складаючи висновок про безтоварність операції, ревізор не підтверджує його будь-якими фактичними даними, ґрунтуючись лише на висновках зазначених актів перевірок по контрагентам позивача, які також не містять аналізу первинної документації по цим правочинам.

Натомість, надаючи оцінку реальності здійснення господарських операцій між позивачем та вищезазначеними контрагентами, судом досліджено первинну документацію (видаткові та прибуткові накладні, податкові накладні тощо), якою було оформлено виконання вищевказаних договорів, яка містить всі необхідні реквізити для надання цим документам юридичної доказовості. До матеріалів справи також залучено документи щодо фактичного переміщення (транспортування) поставлених товарів, фактичного отримання їх позивачем та проведеної оплати (виписки з банківських рахунків), місця зберігання (договір оренди складських приміщень), бухгалтерські регістри щодо оприбуткування даних товарів на складі та подальше переміщення по мережі роздрібних магазинів, наявність кваліфікованого персоналу, докази подальшої реалізації вказаних товарів та використання господарській діяльності.

Отже, висновки ревізорів щодо безтоварності операцій не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом.

Окремо суд звертає увагу, що за висновками акту перевірки позивачем було допущено порушення п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" у лютому 2011 року в ході здійснення господарських операцій із ТОВ "Олден - Груп". Однак, враховуючи, що вказаний Закон втратив чинність з 01.01.2011 р. з набранням чинності Податкового кодексу України, а на правовідносини по формуванню податкового кредиту у лютому 2011 р. поширювався новий законодавчий акт, то такі висновки є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах закону. Порушень норм Податкового кодексу України перевіркою не було встановлено.

Щодо висновків ревізорів про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, перелік яких наведено у акті перевірки, та виявлених у зв'язку з цим порушень, судом встановлено наступне.

Як вбачається із змісту акту, нікчемність зазначених правочинів пов'язується відповідачем із неможливістю підтвердити фактичне здійснення, отримання, приймання - передачі виконання робіт (послуг) ТОВ «Колос»по ланцюгу постачання від ТОВ «Ригана плюс», оскільки не надалося можливим провести зустрічну звірку через відсутність контрагента за вказаною ним адресою, та ТОВ «Олден - груп»через відсутністю у його контрагента ТОВ «АГРОІМПЕКС УКРАЇНА»необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності, відсутністю поставок товарів, що на думку перевіряючого свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків

Однак, вищезазначені обставини Цивільним кодексом України не визначаються як підстави для визнання угод нікчемними.

Відповідно до ст. 10 Закону «Про ПДВ»та статей 1 і 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції, що була чинною станом на момент вчинення правовідносин) ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку.

Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Виходячи із наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків (Довідка, Вищий адміністративний суд, від 15.04.2010 р., «Довідка про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України «Про податок на додану вартість»).

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту та бюджетне відшкодування від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом до бюджету. Якщо контрагент не виконав свого обов'язку щодо забезпечення належного ведення бухгалтерського та податкового обліку, збереження первинних бухгалтерських документів, сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція висловлювалась і Верховним Судом України під час перегляду окремих справ та відображалась у його постановах.

Як було зазначено вище судом, в актах перевірки як позивача, так і його контрагентів, що були покладені в основу перевірки ТОВ «Колос», не досліджувалися ні первинні документи по оформленню здійснених у перевіряємому періоді господарських операцій, а ні регістри бухгалтерського обліку, де ці операції повинні бути відображені. Натомість, встановивши повне відображення всіма контрагентами даних операцій в податковому обліку (податкові декларації з ПДВ та Додатки № 5 до декларацій з ПДВ «Розшифровки у розрізі контрагентів» за відповідні періоди), перевіряючі дійшли висновку про нікчемність угод.

Посилання відповідача на вищевказані висновки акту, як підставу для встановлення нікчемності угоди згідно зі ст. 228 ЦК, а тому не породжують ніяких наслідків, судом оцінюються критично з огляду на наступне.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України В«Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійснимиВ» від 06.11.2009 р. № 9 констатовано, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін.

Вищевказані доводи відповідача не можуть свідчити про наявність умислу хоча б у однієї із сторін станом на момент укладення угоди, спрямованого на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, а зроблені висновки про нікчемність угод, як таких що порушують публічний порядок, є помилковими.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом.

Частиною 3 ст. 228 ЦК України, встановлено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий

правочин може бути визнаний недійсним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, відповідач зробивши висновок в акті перевірки про нікчемність правочинів, міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини очевидно суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи відповідними судовими рішеннями.

Також суд зазначає, що з правового аналізу положень ст. 20 Податкового кодексу України, які регламентують права органів державної податкової служби, вбачається, що податковим органам, відповідно до покладених на них функцій та повноважень, не надано прав щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність або недійсність правочинів, укладених суб'єктами господарювання. Тим більше, враховуючи той факт, що дотримання суб'єктами господарювання в момент укладення правочинів норм Цивільного та Господарського кодексів не є законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на податковий орган.

Таким чином, орган податкової служби при складанні акту протиправно вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судової процедури, визнав правочини, укладені позивачем недісними.

З огляду на ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт наявності вищевказаних порушень.

Інших порушень правил формування податкового кредиту позивачем, а ні встановлених ЗУ «Про ПДВ»по господарським операціям між ТОВ «Колос»та ТОВ «Ригана Плюс», що мали місце у 2009 році, а ні Податковим кодексом України по господарським операціям між ТОВ «Колос»та ТОВ «Олден - Груп», що мали місце у лютому 2011 року, актом перевірки не зафіксовано та судом не встановлено.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення були винесені відповідачем без урахування всіх обставин, які мали значення для їх прийняття, тобто необгрутовано, є протиправними та підлягають скасуванню.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 06.09.2011 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 30 646,00 грн. (тридцять тисяч шістсот сорок шість гривень).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 06.09.2011 року, яким позивачу нараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 5084,00 грн. (п"ять тисяч вісімдесят чотири гривні), за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1,00 грн. (одна гривня).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 31 жовтня 2011 року.

Суддя Л.О. Єресько