Постанова

від 05.06.2012 по справі 7/423

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.2012 № 7/423

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Сітайло Л.Г.

при секретарі Кравчук О.І.

за участю представників:

від позивача за первісним позовом - ОСОБА_2 (довіреність №155/1/03-19 від 03.01.2012 р.)

від відповідача за первісним позовом - ОСОБА_3 (довіреність №166 від 18.01.2012 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2012 р.

у справі № 7/423 (суддя Якименко М.М.)

за позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»

до Приватного підприємця ОСОБА_4

про стягнення 52870,34 грн. боргу

за зустрічним позовом Приватного підприємця ОСОБА_4

до Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ :

Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємця ОСОБА_4 про стягнення заборгованості в сумі 52870,34 грн.

25.01.2012 р. Приватний підприємець ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду міста Києва з зустрічної позовною заявою до Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» про визнання недійсним договору №07/1142 оренди нерухомого майна комунальної власності територіальної громади міста Києва від 10.12.2003 р., укладений між КП «Київжитлоспецексплуатація» і Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.03.2012 р. у справі №7/423 в задоволенні первісного позову відмовлено повністю. Зустрічний позов задоволено повністю. Визнано недійсним договір оренди нерухомого майна (нежитлових будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади міста Києва №07/1142 від 10.12.2003 р., укладений між КП «Київжитлоспецексплуатація» та Приватним підприємцем ОСОБА_4. Стягнуто з КП «Київжитлоспецексплуатація» на користь Приватного підприємця ОСОБА_4 1073,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач за первісним позовом звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_4 заборгованості в сумі 52870,34 грн. на користь КП «Київжитлоспецексплуатація» та відмовити в задоволенні зустрічної позовної заяви про визнання договору оренди від 10.12.2003 р. №07/1142 недійсним.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що оскаржуване рішенням не відповідає вимогам ГПК України про законність та обґрунтованість судових рішень, оскільки суд порушив та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, а також неповно дослідив всі обставини, що мають значення для справи та не дав їм належної оцінки.

Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст.ст. 6, 10-1 Закону України «Про столицю України-місто-герой Київ», місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду.

Відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Київська міська рада, як власник комунального майна, має право володіти та розпоряджатися майном належним територіальній громаді міста, визначати доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності. Право розпорядження, володіння і користування комунальним майном від імені територіальної громади міста Києва здійснює Київська міська рада.

10.12.2003 р. між Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» (орендодавець) та Приватним підприємцем ОСОБА_4 (орендар) укладено договір № 07/1142 оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади м. Києва (далі - Договір), за умовами якого Орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 27.12.2001 р. № 197/1631 додаток 1 пункт 3 передає, а Орендар приймає в оренду нежиле приміщення, місця загального користування за адресою: АДРЕСА_2.

Пунктом 9.1 Договору встановлено, що договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє з 27.12.2001 р. по 27.12.2006 р.

Згідно п. 2.1. Договору, об'єктом оренди є: нежиле приміщення загальною площею 43,60 кв.м, в т.ч. на 1 поверсі - 43,60 кв.м., згідно викопіювання з поверхневого плану, що складає невід'ємну частину цього договору (додаток № 1).

Відповідно до п. 2.3. Договору, опис технічного стану об'єкта оренди на дату передачі його Орендареві, його склад зазначається в акті приймання передачі об'єкта оренди, що є невід'ємною частиною цього договору (додаток № 2).

На виконання умов договору сторони підписали акт приймання-передачі від 10.12.2003 р. (додаток № 2) об'єкта оренди за адресою АДРЕСА_2, а саме: нежиле приміщення (будівля, споруда) загальною площею 43,6 кв.м., в.т.ч. на 1 поверсі 43,6 кв.м., з них місця загального користування: коридор 11,7 кв.м.; сходові клітини 28,7 кв.м. вхідна група 3,2 кв.м.

Згідно п. 3.1. Договору, за користування об'єктом оренди Орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати та порядку використання орендної плати, затвердженої рішенням Київради від 05.07.2001 р. №366/1342 та рішенням Київради від 27.12.2001 р. № 197/1631, місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною цього Договору (додаток № 3) на дату підписання Договору становить: 850 грн. 94 коп.

Відповідно до п. 3.2. Договору, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.

Згідно п. 3.3. Договору, розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї із Сторін у разі зміни Методики розрахунку орендної плати та порядку використання орендної плати, цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством України.

Відповідно до ч. 2 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендодавець повідомив орендаря листом № 155/1/05-184 від 26.12.2006 р. про закінчення договору оренди №07/1142 від 10.12.2003 р., про припинення його дії, а також про вимогу звільнити вказане нежиле приміщення і передати КП «Київжитлоспецексплуатація» за актом.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується стронами, орендар продовжив використовувати приміщення площею 43,60 кв.м. в АДРЕСА_2. На вказану адресу орендодавцем було направлено лист від 05.12.2006 р. № 155/05-3493 «Про зміни розмірів плати за фактичне користування нежилими приміщеннями» з розрахунком нової ставки (15%) орендної плати відповідно до нової методики затвердженої Київською міською радою.

Орендар звернувся до орендодавця з листом «Про продовження дії договору оренди з урахуванням нової методики» від 20.12.2006 р. № 20/06, в якому погодився з новими тарифами Методики розрахунку орендної плати та просив продовжити Договір.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендодавцеві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Пунктом 3.5 Договору передбачено, що орендна плата сплачується орендарем, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач після закінчення терміну дії договору оренди від 10.12.2003 р. № 07/1142, орендоване приміщення не звільнив, не передав його по акту позивачу за первісним позовом та продовжує ним користуватись по даний час. При цьому, відповідач за первісним позовом сплачував орендні платежі за фактичне використання приміщення як і передбачено п. 3.5 Договору, що також підтверджується банківськими виписками за період з 02.11.2010 р. по 26.01.2011 р., копії яких містяться в матеріалах справи.

Позивач за первісним позовом стверджує, що з початку 2011 року відповідач за первісним позовом припинив сплачувати орендні платежі за фактичне використання приміщення.

З урахуванням приписів ст. 530 ЦК України, 14.01.2011 р. позивачем за первісним позовом було направлено відповідачу за первісним позовом вимогу про сплату заборгованості за користування приміщенням №155/1/11-119, яка була отримана останнім 24.01.2011 р., що підтверджується повідомленням про вручення, копія якого міститься в матеріалах справи. Вказана вимога була залишена відповідачем за первісним позовом без відповіді та задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 526, 525 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором, або законом.

З огляду на вищезазначені обставини, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що первісні позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 52870,34 грн. за фактичне користування приміщенням є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо зустрічних позовних вимог про визнання недійсним договору №07/1142 оренди нерухомого майна комунальної власності територіальної громади міста Києва від 10.12.2003 р., укладеного між КП «Київжитлоспецексплуатація» і Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно роз'яснення Вищого господарського суду України № 02-5/111 від 12.03.1999 р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними», вирішуючи спір про визнання угоди (правочину) недійсною, господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому обставини, що мають істотне значення для вирішення спору повинні підтверджуватись сторонами належними та допустимими доказами відповідно до вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як вбачається з матеріалів справи, договір оренди від 10.12.2003 р. № 07/1142 було підписано позивачем за зустрічним позовом без жодних застережень з його боку, що свідчить про те, що підписання вказаного Договору здійснювалось останнім свідомо за власним волевиявленням.

При підписанні оскаржуваного договору позивач за зустрічним позовом мав час та можливість відмовитися від його підписання, однак питання про визнання недійсним цього договору виникло у орендаря більш чим через вісім років після його укладення.

Крім того, як зазначено вище, орендарем було направлено на адресу орендодавця лист «Про продовження дії договору оренди з урахуванням нової методики» від 20.12.2006 № 20/06, в якому орендар погодився з новими тарифами Методики розрахунку орендної плати та просив продовжити Договір.

Зважаючи на те, що при укладенні спірного Договору, КП «Київжитлоспецексплуатація» діяло в межах своїх повноважень, на підставі рішення Київської міської ради від 21.12.2001 р. № 197/1631, відтак твердження позивача за зустрічним позовом про невідповідність спірного договору законодавству є необґрунтованими та безпідставними.

Водночас, Закон України «Про оренду державного та комунального майна» не містить приписів на підставі яких договір оренди може бути визнано недійсним, а наводить лише порядок та визначає підстави для розірвання договору оренди.

За таких обставин, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що зустрічні позовні вимоги про визнання недійсним договору №07/1142 оренди нерухомого майна комунальної власності територіальної громади міста Києва від 10.12.2003 р., укладеного між КП «Київжитлоспецексплуатація» і Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 є необґрунтованим та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2012 р. у справі №7/423 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення первісних позовних вимог та відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2012 р. у справі №7/423 скасувати.

Первісні позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_4 (юридична адреса: 01004, АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 в КРУ КБ «Приватбанк» м. Києва, МФО 321842, код НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А, р/р 2600800990704 в КБ «Хрещатик», МФО 300670, код 03366500) 52870 (п'ятдесят дві тисячі вісімсот сімдесят) грн. 34 коп. заборгованості, 1411 (одну тисячу чотириста одинадцять) грн. 50 коп. судового збору за подання позовної заяви та 1341 (одну тисячу триста сорок одна) грн. 75 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

Справу №7/423 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Алданова С.О.

Судді Дикунська С.Я.

Сітайло Л.Г.