Постанова

від 07.06.2012 по справі 5023/287/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2012 р. Справа № 5023/287/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О. , суддя Пушай В.І. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача -ОСОБА_1, довіреність № 48 від 06.03.2012 р.

відповідача -ОСОБА_2, довіреність № 13/03-12 від 13.03.2012 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Місто", м. Харків (вх. № 1323 Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 19 березня 2012 р. по справі № 5023/287/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТіссенКрупп Елевейтор Україна", м. Київ

до Приватного акціонерного товариства "Місто", м. Харків

про стягнення 138000,00 грн.

та за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "Місто", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТіссенКрупп Елевейтор Україна", м. Київ

про визнання недійсним акту та стягнення 34500,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2012 р. позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТіссенКрупп Елевейтор Україна", м. Київ звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача - Приватного акціонерного товариства "Місто", м. Харків 138000,00 грн. боргу та суму судового збору. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що відповідач не виконав в повному обсязі свої зобов'язання з оплати виконаних робіт за договором на монтаж ліфтів та пусконалагоджувальні роботи № ML000543(3) від 23.08.2007 р.

В процесі розгляду справи відповідач - Приватне акціонерне товариство "Місто", м. Харків звернувся до господарського суду з зустрічною позовною заявою, в якій просив суд визнати недійсним акт № 169 від 03.03.2010 р. по договору № ML000543 від 23.08.2007 р. на суму 345000,00 грн. та стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "ТіссенКрупп Елевейтор Україна", м. Київ суму боргу у розмірі 34 500,00 грн. та суму судового збору у розмірі 1609,50 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області (суддя Жигалкін І.П.) від 19.03.2012 р. у справі № 5023/287/12 первісний позов задоволено повністю, стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Місто" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ТіссенКрупп Елевейтор Україна" суму боргу в розмірі 138000,00 грн. та судовий збір в розмірі 2760,00 грн., в зустрічному позові відмовлено повністю.

Рішення мотивоване з посиланням на те, що відповідач за первісним позовом не надав суду жодного документу, який би підтверджував оплату заборгованості у розмірі 138000,00 грн., та документів, що спростовували викладене у позові, тому суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню, відмовляючи у задоволенні зустрічного позову суд виходив з того, що позивач за зустрічним позовом звернувся до господарського суду з позовом, який не відповідає встановленим діючим законодавством способам захисту цивільних прав, вимогу позивача за зустрічним позовом, щодо стягнення з відповідача за зустрічним позовом суму боргу в розмірі 34500,00 грн., як безпідставно одержані грошові кошти, вважає необґрунтованою та ін.

Приватне акціонерне товариство "Місто", м. Харків з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги за зустрічним позовом задовольнити, стягнути з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1341,25 грн., з мотивів та підстав, зазначених в апеляційній скарзі. На думку відповідача, неврахування зазначених обставин призвело до прийняття судом неправильного рішення і та ін.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, посилаючись на факт виконання ним своїх зобов'язань за договором на монтаж ліфтів та пусконалагоджувальні роботи № МІ_000543(3) від 23.08.2007 р., та порушення відповідачем своїх зобов'язань за цим договором щодо оплати на користь позивача вартості виконаних робіт та ін.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, 23 серпня 2007 року між сторонами укладений договір (т. 1 а. с. 14-19) на монтаж ліфтів та пусконалагоджувальні роботи № МІ_000543(3) (далі - договір), відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «ТіссенКрупп Елевейтор Україна»(підрядник) взяло на себе зобов'язання за завданням Закритого акціонерного товариства «Місто»(замовник) змонтувати 4 (чотири) електричні панорамні ліфта типу «Сімпакт»на об'єкті, що знаходиться за адресою м. Харків, вул. Клочківська, 192 «а»та виконати пусконалагоджувальні роботи ліфтів, а ЗАТ «Місто»взяло на себе зобов'язання в порядку та на умовах договору прийняти завершені роботи та сплатити вартість виконаних робіт.

Пунктом 3.1 договору сторони узгодили, що з дати підписання підрядником протоколу про готовність приміщення для монтажу ліфту (зразок такого протоколу міститься в додатку № 3 договору) з визначеним заводським номером ліфту, підрядник виконує монтажні та пусконалагоджувальні роботи ліфту з ідентичним заводським номером протягом 12 тижнів. Ступінь готовності приміщення для монтажу ліфту(ів) визначає підрядник. Зобов'язання замовника щодо будівельної готовності об'єкту розповсюджуються на кожну окрему шахту та протокол про готовність приміщення до монтажу підписується підрядником на кожну окрему шахту із зазначенням заводського номеру обладнання.

Відповідно до п. 2.1. договору сторони узгодили, що вартість виконуваних підрядником монтажних та пусконалагоджувальних робіт, складає 345000,00 гривень (триста сорок п'ять тисяч гривень 00 коп.) з урахуванням ПДВ (20 %) у розмірі 57500,00 грн.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що на підставі рахунків, які виставляються підрядником, замовник перераховує на розрахунковий рахунок підрядника суму коштів, яка зазначена в п. 2.1. цього договору наступним чином:

Згідно з пунктом 2.2.1. договору, передоплата в розмірі 60% від договірної ціни (п. 2. 1 договору), що складає 207000,00 грн., здійснюється протягом двох банківських днів після підписання обома сторонами даного договору але не раніше підписання сторонами принаймні одного протоколу про готовність приміщення до монтажу ліфту.

Згідно з пунктом 2.2.2. договору, попередня оплата в розмірі 25% від договірної ціни (п. 2. 1 договору), що складає 86250,00 грн. здійснюється протягом двох банківських днів від дня виставлення рахунку після підписання підрядником принаймні одного протоколу про готовність ліфтового обладнання (ліфтів) для проведення будівельно-опоряджувальних робіт.

Згідно з пунктом 2.2.3. договору, остаточний розрахунок в розмірі 15% від договірної ціни (п. 2. 1 договору), що складає 51750,00 грн. здійснюється протягом двох банківських днів від дня виставлення рахунку після підписання сторонами акту виконаних підрядником робіт.

Згідно з умовами п. 4.1.5. договору на відповідача покладено обов'язки з організації приймання робіт, зокрема щодо підписання звернень до органів Держгірпромнагляду, з приводу проведення випробувань ліфтів, реєстрації паспортів, направлення інспектора для участі у роботі комісії з приймання ліфтів, надання необхідної технічної документації з підписами відповідальних осіб сплати вартості послуг відповідного експертно-технічного центру за проведення випробувань, тощо.

У пункті п. 5.1. договору сторони узгодили, що здача-прийом виконаних підрядником робіт відбувається шляхом підписання сторонами акту прийому-передачі виконаної роботи. Після завершення виконання підрядником пусконалагоджувальних робіт, проведення повного технічного обстеження та прийомки ліфтів фахівцем спеціалізованої організації, замовник зобов'язується підписати такий акт не пізніше двох робочих днів від дня його отримання незалежно від дати введення Ліфтів в експлуатацію.

Згідно з умовами п. 10.1, 10.2 договору сторони узгодили, що даний договір набирає сили з моменту підписання сторонами, скріплення їхніми печатками та діє до повного виконання сторонами їх обов'язків. Договір може бути достроково розірваний за умови письмового погодження сторін або на підставі рішення суду.

На виконання умов договору 29.04.2008 року замовником здійснено попередню оплату в розмірі 207000,00 гривень, що підтверджується випискою з банківського рахунку в ПАТ «УніКредит Банк»від 13.01.2012 р. (т. 1 а. с. 23).

Згідно з умовами договору виконання монтажних робіт починається після виконання замовником зобов'язань щодо будівельної готовності об'єкту.

09.06.2008 р. та 18.06.2008 р., за результатами перевірки виконання замовником зобов'язань щодо будівельної готовності об'єкту, представниками позивача та відповідача були складені та підписані відповідні акти готовності будівельної частини ліфтів (т. 1 а. с. 24-27), а саме: ліфт «Сімпакт»заводський номер 201706 -09.06.2008 року, ліфт «Сімпакт», заводський номер 201707 -09.06.2008 року, ліфт «Сімпакт»заводський номер 201703 -18.06.2008 року, ліфта «Сімпакт», заводський номер 201704 -18.06.2008 року.

Після завершення монтажних робіт повністю змонтовані ліфти були передані відповідачу для проведення опоряджувальних робіт, про що між позивачем та відповідачем були підписані відповідні акти готовності ліфтів до проведення опоряджувальних робіт (т. 1 а. с. 28-30), а саме: ліфт «Сімпакт»заводський номер 201706; ліфт «Сімпакт», заводський номер 201707 - 18.08.2008 року, ліфта «Сімпакт», заводський номер 201704 -27.08.2008 року, ліфт «Сімпакт»заводський номер 201703 -23.09.2008 року.

Позивач у позовній заяві зазначає, що відповідно до умов п. 2.2.2. договору оплату в розмірі 25% договірної ціни (що складає 86250,00 грн.) замовник зобов'язаний сплатити протягом двох банківських днів від дня виставлення рахунку після підписання позивачем принаймні одного протоколу про готовність ліфтового обладнання (ліфтів) для проведення будівельно-опоряджувальних робіт.

Позивач вказує, що рахунок для здійснення вищезазначеного платежу виставлений позивачем 04.03.2009 року після підписання актів готовності до проведення опоряджувальних робіт усіх ліфтів.

Позивач зазначає, що в порушення умов договору відповідач вказану оплату не здійснив.

Позивачем в межах строків, обумовлених договором, були завершені пусконалагоджувальні роботи усіх ліфтів, складені відповідні акти технічної готовності ліфтів (згідно ГСТУ 36.1-001-97) та акт виконаних робіт за договором, які були направлені відповідачу для підписання.

16.10.2009 року на адресу позивача надійшов лист відповідача (вих. № 130 від 13.10.2009 р.) про неможливість підписання актів технічної готовності ліфтів у зв'язку з деякими виявленими недоліками (т. 1 а. с. 31).

Після перевірки об'єкта представниками позивача, виявлені недоліки були усунені, про що був підписаний акт від 17.10.2009 року (т. 1 а. с. 32).

Позивачем завершені пусконалагоджувальні роботи ліфтів, 11.03.2010 року позивач рекомендованим цінним листом повторно направив відповідачу рахунок № 96 від 25.02.2010 р. на оплату 25% договірної ціни, акт приймання-передачі виконаних робіт за договором (№ 169 від 03.03.2010 р.) та рахунок № 121 від 03.03.2010 року на оплату остаточного платежу в розмірі 15 % договірної ціни, які 18.03.2010 року відповідачем отримані вказані документи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Згідно з умовами п. 2.2.3. договору, остаточний платіж в розмірі 15% від договірної ціни (що складає 51750,00 грн.) замовник зобов'язаний здійснити протягом двох банківських днів від дня виставлення рахунку після підписання сторонами акту виконаних робіт.

Відповідач не підписав та не повернув актів технічної готовності ліфтів та акту виконаних робіт за договором, остаточного розрахунку за виконані монтажні та пусконалагоджувальні роботи в сумі 138000,00 гривень не здійснив.

Позивач 09.04.2010 року звернувся до відповідача з претензією про неналежне

виконання зобов'язань за договором та вимогою сплатити борг в розмірі 138 000 гривень (вих. № 09/04-01 від 09.04.2010 p.), яка 19.04.2010 року отримана відповідачем.

Від відповідача 27.04.2010 року на адресу позивача надійшов лист за вих. № 31 від 06.04.2010 р. з пропозицією підписати угоду про розірвання договору № ML 000543(3) від 23.08.2007 року та надати акти виконаних робіт лише на суму попередньої оплати в розмірі 207000,00 у зв'язку з несвоєчасним виконанням монтажних та пусконалагоджувальних робіт.

Листом № 05/07-01 від 05.07.2011 року позивач повторно звернувся до відповідача, в якому повідомив відповідача про безпідставність та неприйнятність пропозицій щодо розірвання договору, а також висловив прохання підписати акти виконаних робіт договором та здійснити повний розрахунок за договором. Також відповідачеві були повторно надіслані копії документів, що підтверджують виконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт, а також надання відповідних рахунків на оплату.

15.08.2011 року підписаний позивачем акт було направлено відповідачу із супровідним листом вих. № 15/08-01 шляхом кур'єрської служби доставки. Представники відповідача відмовились приймати документи, що підтверджується листом-повідомленням кур'єрської служби доставки ТОВ «К.С.Д.-КИЇВ»вих. № 417 від 17.08.2011 р. (т. 1 а. с. 49).

23.08.2011 року позивач повторно направив відповідачу підписаний однією стороною акт виконаних робіт, рекомендованим поштовим відправленням 23.08.2011 року, яке було отримано відповідачем 01.09.2011 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що відповідач за первісним позовом не надав суду жодного документу, який би підтверджував оплату заборгованості у розмірі 138000,00 грн., та документів, що спростовували викладене у позові, тому суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню та ін.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову суд виходив з того, що позивач за зустрічним позовом звернувся до господарського суду з позовом, який не відповідає встановленим діючим законодавством способам захисту цивільних прав, вимогу позивача за зустрічним позовом, щодо стягнення з відповідача за зустрічним позовом суму боргу в розмірі 34500,00 грн., як безпідставно одержані грошові кошти, вважає необґрунтованою та ін.

Вказані висновки господарського суду відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до вимог ст. ст. 626-629 ЦК України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом

Спірний договір за своєю правовою природою є договором підряду, до якого відповідно повинні застосовуватись положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов'язання, а також положення параграфу 1 глави 61 Цивільного кодексу України "Загальні положення про підряд".

Згідно з ч. 2 ст. 317 ГК України, загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень ЦК України про договір підряду.

Пунктом 1 ст. 837 ЦК України, передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 1 ст. 846 Цивільного кодексу України передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Згідно з ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний

сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Як вбачається з матеріалів справи, після завершення монтажних робіт повністю змонтовані ліфти передані позивачем відповідачу для проведення опоряджувальних робіт, про що сторонами підписані відповідні акти готовності ліфтів до проведення опоряджувальних робіт.

Стосовно, посилань відповідача на те, що надані копії актів готовності ліфтів к проведенню опоряджувальних робіт від 18.08.2008 р., 27.08.2008 р., 23.09.2008 р. не відповідають встановленій у договорі формі та не містять підпис уповноваженої особи ПАТ «Місто»у відповідності до ст. 207 ЦК України, судова колегія вважає необґрунтованими та безпідставними, оскільки сторонами по договору не було узгоджено жодних форм/зразків протоколів про готовність будівельної частини ліфтів чи готовності ліфтів до проведення будівельно-опоряджувальних робіт. В матеріалах справи відсутні будь-які узгоджені сторонами додатки що містять форми таких документів. Перевірка готовності будівельної частини ліфтів до виконання монтажних робіт так само та їх передача замовнику повністю змонтованих ліфтів для виконання опоряджувальних робіт оформлювались представниками сторін на об'єкті шляхом підписання актів за обов'язковими формами, передбаченими ГОСТ 22845-85 «Ліфти електричні пасажирські та вантажні. Правила організації, виконання та приймання монтажних робіт».

Форми вказаних актів (додаток 1, 4 до ГОСТ 22845-85) передбачають при підписанні зазначення посади, підпису та розшифровки підпису представників організації замовника та монтажної організації. Таким чином, з боку замовника акти готовності будівельної частини ліфтів від 09.06.2008 р., 18.06.2008 року та акти готовності ліфтів до проведення опоряджувальних робіт від 18.08.2008 р., 27.08.2008 р. та від 23.09.2008 року були підписані посадовою особою ПАТ «Місто» - директором з будівництва - Полетаевим М.І.

Згідно з умовами п. 2.2.2. договору, сторони узгодили передплату в розмірі 25% договірної ціни (п.2.1. договору), яка здійснюється протягом двох банківських днів від дня виставлення рахунку після підписання підрядником принаймні одного протоколу про готовність ліфтового обладнання (ліфтів) для проведення будівельно-опоряджувальних робіт.

З матеріалів справи вбачається, що оплата передбачена п. 2.2.2 договору відповідачем не здійснювалась.

Таким чином, як встановлено матеріалами справи позивачем були завершені пусконалагоджувальні роботи усіх ліфтів, складені відповідні акти технічної готовності ліфтів та акт виконаних робіт за договором, які були направлені відповідачу для підписання.

За приписами ст. 853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлених допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

16.10.2009 року відповідач звернувся до позивача з листом (вих. № 130 від 13.10.2009 р.) про неможливість підписання актів технічної готовності ліфтів у зв'язку з деякими виявленими недоліками (12.10.2009 року замовником складений дефектний акт б/н).

Після перевірки об'єкта представниками підрядника, виявлені недоліки які полягали у зміні конструкції кріплення фотоелементу були усунені, про що був підписаний акт від 17.10.2009 року.

Разом з тим, матеріали справи свідчать про те, що позивач після того, як приступив до виконання робіт виконував їх якісно, та на відповідні вимоги відповідача за листом № 130 від 13.10.2009 року про усунення недоліків відреагував належним чином, та більше того, надав акт (відповідь) від 17.10.2009 р., в якій зазначив, що роботи в повній мірі відповідають вимогам, які до них пред'являються.

Пунктом п. 5.1. договору сторони узгодили, що здача-прийом виконаних підрядником робіт відбувається шляхом підписання сторонами акту прийому-передачі виконаної роботи. Після завершення виконання підрядником пусконалагоджувальних робіт, проведення повного технічного обстеження та прийомки ліфтів фахівцем спеціалізованої організації, замовник зобов'язується підписати такий акт не пізніше двох робочих днів від дня його отримання незалежно від дати введення ліфтів в експлуатацію.

В порядку ч. 4, 6 ст. 882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими. Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.

Як свідчать матеріали справи, позивач 11.03.2010 року направив відповідачу акт приймання-передачі виконаних робіт за договором № 169 від 03.03.2010 р., але відповідач акту виконаних робіт за договором не підписав.

Матеріали справи не містять доказів щодо невідповідності виконаних підрядником робіт вимогам чинного законодавства України, та несвоєчасного, неякісного чи неповного виконання робіт передбачених договором, повідомлення підрядника про необхідність проведення додаткових робіт.

Відповідно до умов п. 2.2.3 договору, остаточний розрахунок в розмірі 15% від договірної ціни (п.2.1. договору), здійснюється протягом двох банківських днів від дня виставлення рахунку після підписання сторонами акту виконаних підрядником робіт.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи оплата передбачена п. 2.2.3 договору відповідачем також залишилась не сплаченою.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 138000,00 грн. підтверджується матеріалами справи та жодним чином відповідачем не спростований. Доказів його оплати відповідачем суду не надано.

Стосовно доводів відповідача про те, що відповідачем в односторонньому порядку розірваний укладений між сторонами договір, судова колегія зазначає наступне.

У пункті 10.2 договору визначено, що договір може бути достроково розірваний за умови письмового погодження сторін або на підставі рішення суду.

Згідно з ч. 4 ст. 849 ЦК України, замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Матеріали справи не містять доказів виконання замовником п. 10.2. договору щодо дострокового розірвання договору за погодження сторін.

У зв'язку з чим посилання відповідача на виконання робіт іншим підрядником є безпідставними.

Таким чином, укладений між сторонами договір № ML000543 від 23.08.2007 р. не був розірваним, а тому місцевим господарським судом правомірно задоволено позов про стягнення заборгованості за виконані роботи на підставі зазначеного договору.

Матеріалами справи встановлено, що на порушення умов договору Приватне акціонерне товариство "Місто" не виконало у встановлений строк у повному обсязі взятих на себе зобов'язань за договором і не сплатило заборгованість за виконані роботи позивачем у встановлений строк договором отримавши від останнього певні роботи, які позивач виконав, чим порушило приписи ст. 837 ЦК України.

Крім того, зазначені обставини також підтверджуються актом № 169 від 03.03.2010 року, від підписання якого ПАТ "Місто" відмовився.

Враховуючи, що відповідач доказів сплати 138000,00 грн. боргу за договором на монтаж ліфтів та пусконалагоджувальні роботи № МІ_000543(3) від 23.08.2007 р. не надав, суд першої інстанції правомірно зробив висновок, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У своєму зустрічному позові ПАТ «Місто»просить суд визнати недійсним акт № 169 від 03.03.2010 р. по договору № ML000543 від 23.08.2007 р. на суму 345000,00 грн. та стягнути суму боргу у розмірі 34500,00 грн.

Матеріали справи свідчать проте, що позивач 11.03.2010, 09.04.2012 року направив відповідачу акт приймання-передачі виконаних робіт за договором № 169 від 03.03.2010 р., але відповідач акту виконаних робіт за договором не підписав.

Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту цивільних прав та інтересів судом встановлені статтею 16 ЦК України. Цією нормою також встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 20 ГК України як спосіб захисту прав суб'єктів господарювання передбачено визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єктів господарювання або споживачів.

Отже, господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих органами державної влади та органами місцевого самоврядування, іншими органами, які відповідно до закону мають обов'язковий характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акту.

Оскаржений акт за своїми ознаками до таких актів не відноситься, оскільки засвідчує факт виконання робіт, і може бути використаний в якості доказу у разі звернення будь-якої із сторін з позовом до суду та підлягатиме оцінці судом у відповідності з вимогами ст. 43 ГПК України.

Статтею 12 ГПК України встановлено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, зокрема, про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві.

Враховуючи, що оскаржений акт приймання-передачі виконаних робіт не носить характеру акту в розумінні ст. 12 ГПК України, то зазначений спір не підлягає вирішенню у господарських судах України.

До того ж відповідач не довів, що вказаний акт не відповідає вимогам чинного законодавства України.

Стосовно вимоги позивача за зустрічним позовом, щодо стягнення з відповідача за зустрічним позовом суму боргу в розмірі 34500,00 грн., як безпідставно одержаних грошових коштів, колегія суддів зазначає, наступне:

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Отже, із змісту вищевказаної норми вбачається, що до предмету доказування у даній справі входить встановлення наступних обставин: чи набув відповідне майно відповідач за зустрічним позовом за рахунок позивача; чи є для цього підстави.

Пунктом 2.2.1. договору передбачена передплата в розмірі 60% від договірної ціни (п. 2. 1 договору), що складає 207000,00 грн., здійснюється протягом двох банківських днів після підписання обома сторонами даного договору але не раніше підписання сторонами принаймні одного протоколу про готовність приміщення до монтажу ліфту.

29.04.2008 року замовником було здійснено попередню оплату в розмірі 207000,00 гривень, з призначенням платежу "переділ. за монтажні та пусконалагоджувальні роботи за рах. № ТК-728 від 24.04.08 р. зг. дог. № МІ_000543(3) від 23.08.2007 р.".

Відносин сторін по даній справі виникли на підставі вищезазначеного договору, отже не можуть застосовуватися положення ст. 1212 ЦК України, яка регулює позадоговірні відносини.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції визнає вимоги ПАТ «Місто»про задоволення зустрічного позову щодо визнання акту приймання-передачі виконаних робіт № 169 від 03.03.2010 р. та стягнення з відповідача за зустрічним позовом суму боргу в розмірі 34500,00 грн., як безпідставно одержаних грошових коштів, позбавленими фактичного та правового обґрунтування, а так само такими, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв'язку з ненаданням всупереч вимогам ст. 33 ГПК України доказів в підтвердження обставин, викладених у позові, та невідповідності доказів вимогам ст. 34 ГПК України. Таким чином, висновки суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні зустрічного позову в даній частині є правомірними.

Ст. 3 ЦК України передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства, а водночас і цивільного судочинства є добросовісність, розумність справедливість та судовий захист цивільного права та інтересу.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення з огляду на задоволення позову та з посиланням на ст. 49 ГПК України зазначив про розподіл господарських витрат, та стягнув з відповідача на користь позивача 2760,00 грн. судового збору.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Харківської області від 19.03.2012 р. по справі № 5023/287/12 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та чинного законодавства.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 19.03.2012 р. по справі № 5023/287/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 05.06.2012 р.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.