Постанова

від 25.10.2012 по справі 5023/287/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2012 р. Справа № 5023/287/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіПершикова Є.В., суддівДанилової Т.Б., Ходаківської І.П.(доповідач), розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Місто" на постанову від 30.05.2012 Харківського апеляційного господарського суду та на рішення від 19.03.2012 господарського суду Харківської області у справі№5023/287/12 господарського суду Харківської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ТіссенКрупп Елевейтор Україна" доПриватного акціонерного товариства "Місто" про та за зустрічним позовом до простягнення 138000,00 грн. Приватного акціонерного товариства "Місто" Товариства з обмеженою відповідальністю "ТіссенКрупп Елевейтор Україна" визнання недійсним акту та стягнення 34500,00 грн. За участю представників сторін:

Від позивача- не з'явились,

Від відповідача- не з'явились

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ "ТіссенКрупп Елевейтор Україна" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача - ПАТ "Місто" 138000,00 грн. боргу оплати виконаних робіт за договором на монтаж ліфтів та пусконалагоджувальні роботи № ML000543(3) від 23.08.2007.

В процесі розгляду справи відповідач - ПАТ "Місто" звернулось до господарського суду з зустрічною позовною заявою, в якій просило суд визнати недійсним акт № 169 від 03.03.2010 по договору № ML000543 від 23.08.2007 на суму 345000,00 грн. та стягнути з ТОВ "ТіссенКрупп Елевейтор Україна" суму боргу у розмірі 34 500,00 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області (суддя Жигалкін І.П.) від 19.03.2012 первісний позов задоволено повністю, стягнуто з ПАТ "Місто" на користь ТОВ "ТіссенКрупп Елевейтор Україна" суму боргу в розмірі 138000,00 грн., в зустрічному позові відмовлено повністю.

Постановою колегії суддів Харківського апеляційного господарського суду від 30.05.2012 у складі: Могилєвкіна Ю.О., Пушая В.І., Плужника О.В. рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

ПАТ "Місто" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити, зустрічний позов задовольнити. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, ст.ст. 610, 611, 615, 651, 882 Цивільного кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами при розгляді справи встановлено, що 23 серпня 2007 року між сторонами укладений договір на монтаж ліфтів та пусконалагоджувальні роботи № МL000543(3), відповідно до умов якого ТОВ "ТіссенКрупп Елевейтор Україна" (підрядник) взяло на себе зобов'язання за завданням ЗАТ "Місто" (замовник, на даний час ПАТ "Місто") змонтувати 4 електричні панорамні ліфта типу "Сімпакт" на об'єкті, що знаходиться за адресою м. Харків, вул. Клочківська, 192 "а" та виконати пусконалагоджувальні роботи ліфтів, а ЗАТ "Місто" взяло на себе зобов'язання в порядку та на умовах договору прийняти завершені роботи та сплатити вартість виконаних робіт.

Пунктом 3.1 договору сторони узгодили, що з дати підписання підрядником протоколу про готовність приміщення для монтажу ліфту (зразок такого протоколу міститься в додатку № 3 договору) з визначеним заводським номером ліфту, підрядник виконує монтажні та пусконалагоджувальні роботи ліфту з ідентичним заводським номером протягом 12 тижнів. Ступінь готовності приміщення для монтажу ліфту(ів) визначає підрядник. Зобов'язання замовника щодо будівельної готовності об'єкту розповсюджуються на кожну окрему шахту та протокол про готовність приміщення до монтажу підписується підрядником на кожну окрему шахту із зазначенням заводського номеру обладнання.

Відповідно до п. 2.1. договору сторони узгодили, що вартість виконуваних підрядником монтажних та пусконалагоджувальних робіт, складає 345000,00 гривень з урахуванням ПДВ (20 %) у розмірі 57500,00 грн.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що на підставі рахунків, які виставляються підрядником, замовник перераховує на розрахунковий рахунок підрядника суму коштів, яка зазначена в п. 2.1. цього договору наступним чином:

Згідно з пунктом 2.2.1. договору, передоплата в розмірі 60% від договірної ціни, що складає 207000,00 грн., здійснюється протягом двох банківських днів після підписання обома сторонами даного договору але не раніше підписання сторонами принаймні одного протоколу про готовність приміщення до монтажу ліфту.

Згідно з пунктом 2.2.2. договору, попередня оплата в розмірі 25% від договірної ціни (п. 2. 1 договору), що складає 86250,00 грн. здійснюється протягом двох банківських днів від дня виставлення рахунку після підписання підрядником принаймні одного протоколу про готовність ліфтового обладнання (ліфтів) для проведення будівельно-опоряджувальних робіт.

Згідно з пунктом 2.2.3. договору, остаточний розрахунок в розмірі 15% від договірної ціни (п. 2. 1 договору), що складає 51750,00 грн. здійснюється протягом двох банківських днів від дня виставлення рахунку після підписання сторонами акту виконаних підрядником робіт.

У пункті п. 5.1. договору сторони узгодили, що здача-прийом виконаних підрядником робіт відбувається шляхом підписання сторонами акту прийому-передачі виконаної роботи. Після завершення виконання підрядником пусконалагоджувальних робіт, проведення повного технічного обстеження та прийомки ліфтів фахівцем спеціалізованої організації, замовник зобов'язується підписати такий акт не пізніше двох робочих днів від дня його отримання незалежно від дати введення Ліфтів в експлуатацію.

Згідно з умовами п. 10.1, 10.2 договору сторони узгодили, що даний договір набирає сили з моменту підписання сторонами, скріплення їхніми печатками та діє до повного виконання сторонами їх обов'язків. Договір може бути достроково розірваний за умови письмового погодження сторін або на підставі рішення суду.

На виконання умов договору 29.04.2008 року замовником здійснено попередню оплату в розмірі 207000,00 гривень, що підтверджується випискою з банківського рахунку в ПАТ "УніКредит Банк" від 13.01.2012.

Згідно з умовами договору виконання монтажних робіт починається після виконання замовником зобов'язань щодо будівельної готовності об'єкту.

09.06.2008 та 18.06.2008 представниками позивача та відповідача були складені та підписані відповідні акти готовності будівельної частини ліфтів, а саме: ліфт "Сімпакт" заводський номер 201706 -09.06.2008 року, ліфт "Сімпакт", заводський номер 201707 -09.06.2008 року, ліфт "Сімпакт" заводський номер 201703 -18.06.2008 року, ліфт "Сімпакт", заводський номер 201704 -18.06.2008 року.

Після завершення монтажних робіт змонтовані ліфти були передані відповідачу для проведення опоряджувальних робіт, про що між позивачем та відповідачем були підписані відповідні акти готовності ліфтів до проведення опоряджувальних робіт.

Таким чином, після підписання актів готовності ліфтів до проведення опоряджувальних робіт та після виставлення позивачем рахунку від 04.03.2009 відповідач мав сплатити оплату в розмірі 25% договірної ціни, що складає 86250,00 грн.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом

Докази оплати 86250,00 грн. в матеріалах справи відсутні, в зв'язку з чим суди обгрунтовано дійшли до висновку про стягнення цієї суми з відповідача.

Згідно з умовами п. 2.2.3. договору, остаточний платіж в розмірі 15% від договірної ціни (що складає 51750,00 грн.) замовник зобов'язаний здійснити протягом двох банківських днів від дня виставлення рахунку після підписання сторонами акту виконаних робіт.

Наявні в матеріалах справи акти виконаних робіт відповідачем не підписані. Натомість в матеріалах справи (т.2стор.2) є дефектний акт від 12.10.2009, підписаний сторонами, відповідно до якого встановлено, що: 1. Монтаж ліфтів заводський номер 201707, 201706 не завершено; 2. Монтаж ліфтів заводський номер 201703, 201704 має недоліки, всього 7 позицій.

Господарські суди задовольняючи позов в цій частині, зазначили, що позивач після того, як приступив до виконання робіт виконував їх якісно, та на відповідні вимоги відповідача за листом № 130 від 13.10.2009 року про усунення недоліків відреагував належним чином, та більше того, надав акт (відповідь) від 17.10.2009, в якій зазначив, що роботи в повній мірі відповідають вимогам, які до них пред'являються.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що акт (відповідь) від 17.10.2009, де йдеться про те, що роботи в повній мірі відповідають вимогам, які до них пред'являються, в матеріалах справи відсутній, а доданий до матеріалів справи акт від 17.10.2009 стосується виконання Негреско В.А. робіт по усуненню зауважень, пов'язаних зі зміною конструкції кріплення фотоелемента на об'єкті по вул.Клочковській, 192а в м.Харкові.

Таким чином, господарським судам для правильного вирішення спору слід було з'ясувати чи усунені позивачем всі недоліки, зазначені в дефектному акті, стосовно монтажа ліфтів заводський номер 201703, 201704, а також чи завершено позивачем монтаж ліфтів заводський номер 201707, 201706.

Беручи до уваги, що вказані обставини не були предметом судового розгляду при вирішенні господарського спору, належна правова оцінка їм не надавалась, колегія суддів зазначає, що спір був розглянутий судом не в повному обсязі, що є порушенням принципу всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності та призвело до прийняття незаконних та необґрунтованих рішення та постанови.

Беручи до уваги вищевикладене колегія суддів прийшла до висновку, що рішення та постанова в частині стягнення 15% вартості договору, а саме 51750,00 грн., підлягають скасуванню, а справа -направленню в цій частині на новий розгляд до місцевого господарського суду.

У своєму зустрічному позові ПАТ "Місто" просило суд визнати недійсним акт № 169 від 03.03.2010 по договору № ML000543 від 23.08.2007 на суму 345000,00 грн. та стягнути суму боргу у розмірі 34500,00 грн.

Судами встановлено, що позивач 11.03.2010, 09.04.2012 року направив відповідачу акт приймання-передачі виконаних робіт за договором № 169 від 03.03.2010, але відповідач акту виконаних робіт за договором не підписав.

Частиною 2 статті 20 ГК України як спосіб захисту прав суб'єктів господарювання передбачено визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єктів господарювання або споживачів.

Отже, господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих органами державної влади та органами місцевого самоврядування, іншими органами, які відповідно до закону мають обов'язковий характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акту.

Судами правильно зазначено, що оскаржений акт за своїми ознаками до таких актів не відноситься, оскільки засвідчує факт виконання робіт, і може бути використаний в якості доказу у разі звернення будь-якої із сторін з позовом до суду та підлягатиме оцінці судом у відповідності з вимогами ст. 43 ГПК України.

Статтею 12 ГПК України встановлено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, зокрема, про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві.

Спірний акт приймання-передачі виконаних робіт не носить характеру акту в розумінні ст. 12 ГПК України.

Стосовно вимоги позивача за зустрічним позовом, щодо стягнення з відповідача за зустрічним позовом суму боргу в розмірі 34500,00 грн., як безпідставно одержаних грошових коштів, колегія суддів зазначає, наступне:

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Отже, із змісту вищевказаної норми вбачається, що до предмету доказування у даній справі входить встановлення наступних обставин: чи набув відповідне майно відповідач за зустрічним позовом за рахунок позивача; чи є для цього підстави.

Пунктом 2.2.1. договору передбачена передплата в розмірі 60% від договірної ціни (п. 2. 1 договору), що складає 207000,00 грн., здійснюється протягом двох банківських днів після підписання обома сторонами даного договору але не раніше підписання сторонами принаймні одного протоколу про готовність приміщення до монтажу ліфту.

Судами встановлено, що 29.04.2008 року замовником було здійснено попередню оплату в розмірі 207000,00 гривень, з призначенням платежу "переділ. за монтажні та пусконалагоджувальні роботи за рах. № ТК-728 від 24.04.08 р. зг. дог. № МІ_000543(3) від 23.08.2007 р.".

Оскільки судами встановлено, що відносин сторін по даній справі виникли на підставі вищезазначеного договору, суди обгрунтовано дійшли висновку, що в даному випадку не можуть застосовуватися положення ст. 1212 ЦК України, яка регулює позадоговірні відносини, тобто вимога про стягнення суми 34500,00 грн., як безпідставно одержаних грошових коштів, є необгрунтвоаною.

З урахуванням викладеного, суди правомірно відмовили у задоволенні зустрічного позову.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Місто" задовольнити частково.

Постанову від 30.05.2012 Харківського апеляційного господарського суду та на рішення від 19.03.2012 господарського суду Харківської області у справі №5023/287/12 господарського суду Харківської області в частині задоволення первісного позову про стягнення 51750,00 грн. скасувати, в цій частині справу направити на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

В іншій частині постанову та рішення залишити без змін.

Головуючий суддя Є.Першиков

Судді Т.Данилова

І.Ходаківська