Постанова

від 06.06.2012 по справі 17/5007/105/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2012 року Справа № 17/5007/105/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Василишин А.Р.

судді Юрчук М.І. ,

судді Філіпова Т.Л.

при секретарі Довгалюк О.П.

за участю представників сторін:

прокурор: Рункевич І.В. (посвідчення № 62 - прокурор відділу представництва інтересів громадян та держави в судах прокуратури Рівненської області)

позивача: не з'явився

відповідача: 1 не з'явився

відповідача 2: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу позивача Житомирського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Головного управління Держкомзему у Житомирській області на рішення господарського суду Житомирської області від 24 січня 2012 року р. у справі №17/5007/105/11 (суддя Шніт А.В.)

за позовом Житомирського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Головного управління Держкомзему у Житомирській області

до Відповідача 1 Житомирської міської ради

Відповідача 2:Господарського товариства з обмежною відповідальністю фірма "Новинка ЛТД" (м. Житомир)

про визнання незаконним та скасування рішення від 24 грудня 2010 року № 33 та визнання недійсним договору оренди землі від 30 грудня 2010 року.

ВСТАНОВИВ :

Житомирський міжрайонний природоохоронний прокурор (надалі - Прокурор) в інтересах держави в особі Головного управління Держкомзему у Житомирській області (надалі - Позивач) звернувся в господарський суд Житомирської області з позовною заявою (а. с. 2-4) до Житомирської міської ради (надалі -Відповідач 1) та Господарського товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Новинка ЛТД" (надалі -Відповідач 2) про визнання незаконним та скасування рішення Відповідача 1 від 24 грудня 2010 року № 33 та визнання недійсним договору оренди землі від 30 грудня 2010 року.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 24 січня 2012 року (а. с. 85-86) з підстав, вказаних у цьому рішенні, було припинено провадження по справі в частині вимог про визнання незаконним та скасування рішення Відповідача 1 від 24 грудня 2010 року № 33 в частині надання в оренду земельної ділянки Відповідачу 2. Відмовлено в позові в частині вимоги про визнання недійсним договору оренди землі від 30 грудня 2010 року, укладений між Відповідачем 1 та відповідачем 2, що зареєстрований 4 лютого 2011 року за № 181010004000001.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції Прокурор, звернувся з апеляційною скаргою (а. с. 97-99) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій, з підстав, вказаних у цій апеляційній скарзі, просить рішення господарського суду Житомирської області від 24 січня 2012 року по даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В судовому засіданні представник Прокурора підтримав доводи, висвітлені в апеляційній скарзі.

Відповідач 1 подав відзив на апеляційну скаргу (а. с. 114-1115), в якій з підстав, висвітленій в даному відзиві, просить рішення господарського суду Житомирської області від 24 січня 2012 року залишити без змін, а апеляційну скаргу Прокурора без задоволення.

В судове засідання представники Відповідача 1 та Відповідача 2 не з'явились.

Водночас, Відповідач 1 направив на адресу Рівненського апеляційного господарського суду лист з проханням розглянути дану справу без участі представника Відповідача 1 (а. с. 131).

Враховуючи вищеописане та приписи статей 101, 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів визнала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників Позивача, Відповідача 1 та Відповідача 2, за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши пояснення представника Прокуратури, розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, про необхідність задоволення апеляційної скарги Прокурора та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.

Рівненським апеляційним господарським судом встановлено, що рішенням Відповідача 1 від 24 грудня 2010 року № 33 (надалі - Рішення; а. с. 14) затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку пл.0,4395 га та надано її в оренду Відповідачу 2 терміном на 3 роки.

На виконання вказаного Рішення 30 грудня 2010 року між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 укладено договір оренди земельної ділянки пл. 0,4395 Га терміном на 3 роки, що зареєстрований 4 лютого 2011 року за № 1810136300:04:013:0011 (надалі -Договір; а. с. 10-11 ).

Предметом позову є визнання незаконним та скасування Рішення Відповідача 1 та визнання укладеного на основі Рішення Договору недійсним.

Як вбачається з умов Договору, за яким Відповідач 1 надав, а Відповідач 2 прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для змішаного використання (іншої промисловості та іншого комерційного використання) за адресою: м. Житомир, вул. Щорса, 201-а.

Згідно пункту 2 Договору, об'єктом оренди є земельна ділянка загальною площею

0,4395 Га, в тому числі під будівлями та спорудами -0,0365 Га, під проїздами, проходами та площадками - 0,3658 Га, під зеленими насадженнями - 0,0372 Га..

Пунктом 6 Договору передбачено, що Договір укладено на 3 роки.

Звертаючись з даним позовом в інтересах держави в особі Позивача, Прокурор посилався на здійснення Позивачем як державного органу функцій державного контролю за забезпеченням вимог земельного законодавства на певній території, державного контролю за використанням та охороною земель.

Суд першої інстанції виносячи своє рішення прийшов до висновку про те, що в частині вимог щодо визнання недійсним Рішення Відповідача 1 провадження у справі підлягає припиненню. При цьому місцевий господарський суд вирішив, що даний спір не підлягає розгляду в господарських судах України.

Проаналізувавши судове рішення в цій частині апеляційний суд не погоджується з висновком господарського суду Житомирської області, щодо припинення провадження по даній справі, та з тим, що цей спір підвідомчий адміністративним судам, виходячи з наступного.

Колегія суду зазначає, що органом державної влади притаманні не тільки владні, а й цивільно-правові функції, а тому коли вони беруть участь у цивільних відносинах. Відповідно, згідно з приписами статті 82 Цивільного кодексу України на них, як юридичних осіб публічного права, поширюються положення цього Кодексу. Колегія апеляційного суду наголошує на тому, що сама по собі участь юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах, не трансформує ці відносини у публічно-правові, оскільки на цивільно-правові відносини за їхньою участю поширюється положення Цивільного та Господарського кодексу України.

Так, відповідно до пункту 1.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17 травня 2011 року "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (надалі - Постанова), питання про те, чи підвідомча господарському суду справа у спорі, що виник із земельних правовідносин, повинно вирішуватись залежно від того, який характер мають спірні правовідносини, тобто чи є вони приватноправовими чи публічно-правовими, та чи відповідає склад сторін у справі статті 1 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, пунктом 1.2 Постанови визначено, що господарським судам підвідомчі лише справи у спорах, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, тобто з відносин, врегульованих нормами цивільного або господарського права і пов'язаних із здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності.

Водночас, за відповідності складу сторін спору статті 1 Господарського процесуального кодексу України: господарським судам підвідомчі справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру; сторони таких правовідносин є рівними та не перебувають у стосунках підпорядкування.

В той же час, господарським судам не підвідомчі справи у спорах, що виникають з публічно-правових відносин, у яких держава та територіальні громади через свої органи беруть участь з метою реалізації владних повноважень.

В силу дії частини 2 статті 1 Господарського процесуального кодексу України, у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатись державні та інші органи.

Колегія суду зазначає, що у вирішенні питання про те, чи мають земельні відносини приватноправовий характер, слід враховувати таке.

Виходячи з положень чинного законодавства України, земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.

З аналізу норм Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Земельного кодексу України вбачається, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів оренди земельної ділянки, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

За таких обставин апеляційний суд констатує той факт, що реалізуючі відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. А тому, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів зауважує, що справи у спорах за участю державних органів, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 Господарського процесуального кодексу України підвідомчі господарським судам.

Частиною 4 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади. Тобто суб'єкт владних повноважень, реалізуючі свою компетенцію шляхом видання відповідного акта, може створювати приватноправові права та обов'язки. У таких випадках акт органу публічної влади є юридичним фактом цивільного права, внаслідок якого виникають цивільні права та обов'язки.

Відповідно до Постанови № 6, індивідуальні акти органів держави або місцевого самоврядування, якими реалізовуються волевиявлення держави або територіальної громади як учасника цивільно-правових відносин і з яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов'язки, не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження мають приватноправовий характер, тобто справи у них підвідомчі господарським судам.

Крім того, колегія апеляційного господарського суду наполягає на тому, що відповідно до статті 20 Господарського кодексу України, статей 16 та 393 Цивільного кодексу України, визнання судом незаконним і скасування акта органів державної влади, який не відповідає закону і порушує права власника, належить до способів захисту права власності. В таких випадках предметом спору є захист права власності особи, а не публічно-правових інтересів держави.

Відповідно до пункту 1.3 Постанови № 6, у порядку господарського судочинства вирішенню підлягають такі категорії спорів, засновані на положеннях статті 319 Цивільного кодексу України, глав 27, 29, 33, 34 Цивільного кодексу України та глави 15 Господарського кодексу України, розділів III - V Земельного кодексу України: пов'язані із захистом права на земельні ділянки; про визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань передачі земельних ділянок у власність чи надання їх у користування, припинення права власності на земельні ділянки, вилучення цих ділянок з користування і про зобов'язання названих органів залежно від характеру спору виконати певні дії, як цього вимагають приписи чинного законодавства.

Враховуючи вищевказане, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що даний спір має приватноправовий характер, врегульований нормами цивільного права і пов'язаний із здійсненням сторонами цивільних прав на земельну ділянку, а тому підлягає розгляду в господарському суді. Відповідно, апеляційний суд скасовує рішення господарського суду першої інстанції в частині припинення провадження по даній справі в частині вимоги про визнання недійсним Рішення Відповідача 1 в частині надання в оренду земельної ділянки Відповідачу 2.

При цьому, дослідивши наявні у матеріалах справи докази апеляційний господарський суд прийшов до висновку про підставність вимог Прокурора щодо визнання недійсним Рішення Відповідача 1 та вирішив задоволити позов з огляду на наступне.

29 вересня 2005 року (а. с. 12) між Відповідачем 1 та Відповідача 2 був заключений договір оренди землі, а саме: земельної ділянки площею 0,4732 Га, кадастровий номер 1810136300040130007 за адресою: м. Житомир, вул. Щорса, 201- а.

Рішенням Відповідача 1 від 24 грудня 2010 року (а. с. 14) було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку пл.0,4395 Га та надано її в оренду Відповідачу 2 терміном на 3 роки. Як вбачається з додатку до Рішення (а.с. 15), прийняте Рішення стосувалося іншої земельної ділянки, ані ж та, що надавалася Відповідачу 2 в оренду в 2005 році (площа нової земельної ділянки складає 0, 4395 Га, в той же час, коли площа орендованої по договору від 29 вересня 2005 року земельної ділянки становила 0, 4732 Га).

30 грудня 2010 року, на виконання вказаного Рішення між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 був укладений Договір щодо оренди земельної ділянки площею 0,4395 Га терміном на 3 роки, що зареєстрований 4 лютого 2011 року за № 1810136300:04:013:0011.

Відповідно до статті 123 Земельного кодексу України: надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Колегія апеляційного господарського суду ознайомившись з матеріалами справами констатує, що фактично в оренду надавалась нова земельна ділянка, з іншим кадастровим номером, меншою площею, межі якої не були встановлені в натурі.

Відповідно Рішення Відповідача 1 було прийнято з порушенням порядку надання земельних ділянок державної або комунальної власності.

З огляду на вищевказане колегія суду констатує, що Відповідачем 1 прийнято Рішення без проекту землеустрою на нову земельну ділянку (без встановлення меж земельної ділянки в натурі).

За таких обставин, колегія суду приходить до висновку про те, що оспорюване Рішення Відповідача 1 прийнято з порушенням Закону, що в свою чергу є підставою для визнання його недійсним. Відповідно, суд скасовує рішення суду першої інстанції в цій частині та задовольняє позов про визнання рішення недійсним.

Водночас, суд констатує, що прийняте Рішення Відповідачем 1 потягнуло за собою надання земельної ділянки в оренду по Договору для непередбаченого чинним законодавством України - змішаного використання.

З огляду ж на те, що Договір укладено на підставі Рішення, яке судом в даній судовій Постанові визнано недійсним, вищеописаний Договір, на переконання колегії апеляційного господарського суду також підлягає визнанню недійсним.

Також суд при винесенні свого рішення щодо визнання Договору недійсним враховує і те, що спірний Договір укладений з порушенням земельного законодавства (в Договорі чітко не визначено умови використання землі та її цільового призначення).

З урахуванням усього вищевказаного оспорюване рішення суду підлягає скасуванню. При цьому Рівненський апеляційний господарський суд виносить нове рішення, яким задовольняє позов Прокурора повністю.

Судові витрати суд покладає на Відповідача 1 та Відповідача 2.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Житомирського міжрайонного природоохоронного прокурора задоволити.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 24.01.12 р. у справі №17/5007/105/11 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позов задоволити повністю.

4. Визнати недійсним рішення Житомирської міської ради від 24 грудня 2010 року за № 33 в частині надання в оренду земельної ділянки Господарському товариству з обмеженою відповідальністю фірма "Новинка ЛТД".

5. Визнати недійсним договір оренди землі від 30 грудня 2010 року, укладений між Житомирською міською радою (код 04053625) та Господарським товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Новинка ЛТД" (код 13558927), що зареєстрований 4 лютого 2011 року за № 181010004000001.

6. Стягнути з Житомирської міської ради (10014, м. Житомир, майдан Ім. С.П. Корольова, будинок 4/2, код 04053625) судовий збір за розгляд позовної заяви в суді в розмірі 536 грн. 50 коп. та 268 грн. 25 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

7. Стягнути з Господарського товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Новинка ЛТД" (10031, м. Житомир, Богунський район, вул. Щорса, будинок 201-А, код 13558927) судовий збір за розгляд позовної заяви в суді в розмірі 536 грн. 50 коп. та 268 грн. 25 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

8. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

9. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

10. Справу № 17/5007/105/11 повернути на адресу господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Філіпова Т.Л.