Постанова

від 06.06.2012 по справі 3/5025/2256/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2012 року Справа № 3/5025/2256/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Василишин А.Р.

судді Філіпова Т.Л. ,

судді Юрчук М.І.

при секретарі Довгалюк О.П.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 (довіреність б\н від 01.11.11 р.)

відповідача 1: не з'явився

відповідача 2: не з'явися

розглянувши апеляційну скаргу відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Бессарабія Плюс" на рішення господарського суду Хмельницької області від 22 лютого 2012 року р. у справі №3/5025/2256/11 (суддя Вибодовський О.Д.)

за позовом Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004"

до Відповідача 2: Приватного підприємства "Юридична компанія "ТРІАРІЇ"

Відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бессарабія Плюс"

про стягнення 34 989 грн. 23 коп..

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство "Аграрна компанія 2004" (надалі - Позивач) звернулось в господарський суд Житомирської області з позовною заявою (т. 1, а. с. 2-4) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бессарабія Плюс" (надалі -Відповідач 1) та приватного підприємства "Юридична компанія "ТРІАРІЇ" (надалі - Відповідач 2) про стягнення в сумі 34 989 грн. 23 коп..

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 22 лютого 2012 року (т. 1, а. с. 70-71) з підстав, вказаних в цьому рішенні, позов задоволено частково.

Стягнуто з Відповідача 1 та Відповідача 2 (солідарно) на користь Позивача 33 600 грн. основного боргу, 328 грн. 18 коп. пені, 63 грн. 52 коп. - 3% річних.

Не погоджуючись з винесеним рішенням господарського суду першої інстанції Відповідач 1 звернувся з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду (т. 1, а. с. 116-119), в якій з підстав вказаних у даній апеляційній скарзі, просить рішення господарського суду Хмельницької області від 22 лютого 2012 року скасувати. Крім того Відповідач 1 просить скасувати ухвали господарського суду Хмельницької області по даній справі від 23 січня 20112 року та 6 лютого 2012 року (т. 1, а. с. 41; 51).

В судовому засіданні представник Позивача підтримав доводи, висвітлені в апеляційній скарзі.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу (а. с. 138-140), в якому з підстав, вказаних в цій апеляційній скарзі, просить залишити рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні представник Позивача просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін, з підстав, вказаних у відзиві.

В судове засідання представники Відповідача 1 та Відповідача 2 не з'явилися. Про дату, час та місце розгляду Відповідач 1 та Відповідач 2 по справі були повідомлені належним чином (а. с . 138-139).

Також колегія апеляційного господарського суду враховує і те, що 11 червня 2012 року закінчується двохмісячний строк розгляду апеляційної скарги, який не може бути перевищений без відповідної заяви сторони (такої заяви до суду не надходило).

Враховуючи усе вищеописане, суд вважає можливим розгляд апеляційної скарги без участі даних сторін.

Розглянувши матеріали та обставини справи, заслухавши пояснення представника Позивача апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення. При цьому суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

Рівненським апеляційним господарським судом встановлено, що 22 червня 2011 року між Позивачем та Відповідачем 1 було укладено договір № 22-05/11 (надалі -Договір; т. 1, а. с. 11) про надання послуг по збиранню зернових культур, відповідно до підпунктів 1.1, 2.1.1 якого Позивач зобов'язувався провести роботи по збиранню урожаю сільськогосподарських культур в 2011 році (ріпак) на полях Відповідача 1 (150 га) з урахуванням якісних вимог по збиранню урожаю сільськогосподарських культур.

Згідно пункту 3.1 Договору за надані Позивачем послуги по збиранню врожаю Відповідача 1 мав розраховуватися готівкою шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Позивача, зазначеного в Договорі протягом двох місяців з моменту підписання остаточного акту виконаних робіт.

В силу дії підпунктів 3.2, 3.3 Договору: вартість збирання зернових культур на одному гектарі площі становить 300 грн; остаточна сума Договору вказується в актах виконаних робіт.

Пуктом 4.5 Договору визначено, що у випадку затримки розрахунку за надані послуги більше десяти днів Відповідач 1 зобов'язаний сплатити Позивачу пеню у розмірі 0,05 % неоплаченої суми за кожний прострочений день, але не більше подвійної облікової ставки НБУ рахуючи з одинадцятого дня затримки розрахунку.

Колегія апеляційного суду , констатує, що відповідно до акту виконаних робіт від 6 липня 2011 року (т. 1, а. с. 12) Позивач виконав роботи по зернозбиранню на площі Відповідача в розмірі 162 га. Всього Позивач виконав робіт на суму 48 600 грн..

Водночас, 26 серпня 2011 року між Позивачем та Відповідачем 2 було укладено договір поруки, згідно пункту 1.1 якого Відповідач 2 зобов'язався відповідати перед Позивачем за виконання всіх зобов'язань Відповідача 1.

Водночас, пунктом 3.1 договору поруки визначено, що Відповідач 2 та Відповідач 1 несуть солідарну відповідальність перед Позивачем за неналежне виконання Відповідачем 1 забезпеченого зобов'язання.

Колегія апеляційного господарського суду ознайомившись з матеріалами справи констатує, що Позивач виконав роботи по зернозбиранню на площі 162 га на суму 48 600 грн., що підтверджується актом виконаних робіт від 6 липня 2011 року. 18 жовтня 2011 року Позивач направив Відповідачу 2 претензію з вимогою погасити борг в розмірі 48 600 грн. в десятиденний термін. Дана претензія отримана 19 жовтня 2011 року, що підтверджується підписом представника Відповідача 2 на звороті претензії.

Враховуючи усе вищевказане, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, колегія суду приходить до висновку про підставність стягнення з Відповідача 1 та Відповідача 2 суми заборгованості 33 600 грн. 00 коп.. Відповідно, Рівненський апеляційний господарський суд залишає без змін оспорюване судове рішення в цій частині.

Водночас, Відповідачем 1 було частково здійснено оплату за надані послуги в розмірі 15 000 грн., що підтверджується банківською випискою від 19 жовтня 2011 року (т. 1, а. с. 28).

Оскільки Відповідачем 1 та Відповідачем 2 суму заборгованості в розмірі 33 600 грн. в добровільному порядку не було погашено, Позивач нарахував Відповідачу 1 та Відповідачу 2 пеню в розмірі 1 145 грн. 56 коп. за період з 17 вересня 2011 року по 21 листопада 2011 року.

Крім того, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, Позивач нарахував Відповідачу 1 та Відповідачу річні в розмірі 2 221 грн. 72 коп., а також 21 грн. 95 коп. інфляційних втрат.

Пунктом 3 статті 3 та статтею 627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В силу дії частини 1 статті 543 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

З огляду на усе вищевказане, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції підставно та обґрунтовано стягнуто солідарно на користь Позивача з Відповідача 1 та Відповідача 33 600 грн. основного боргу.

Враховуючи усе вищенаведене у даній судовій постанові, колегія суду залишає без змін рішення місцевого господарського суду в частині стягнення основного боргу.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України передбачає обов'язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Суд зауважує, що пунктом 4.5 Договору сторонами було передбачено нарахування пені.

Колегія апеляційного господарського суду констатує, що відповідно до пункту 4.1.1 договору поруки при порушенні боржником зобов'язання перед кредитором за основним договором, поручитель зобов'язується сплатити грошові кошти за боржника у 10 денний строк з дня отримання обґрунтованої вимоги від кредитора. Відповідно, Позивач мав право нарахувати Відповідачу 2 пеню за Договором.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши правильність розрахунку пені, погоджується з вірністю даного розрахунку.

Враховуючи вищезазначене, колегія суду приходить до висновку, що судом першої інстанції підставно та обґрунтовано стягнуто з Відповідача 1 та Відповідача 2 на користь Позивача пеню в розмірі 328 грн. 18 коп..

Враховуючи усе вищенаведене у даній судовій постанові, колегія суду залишає без змін рішення місцевого господарського суду в частині стягнення пені.

Як вказано вже у даному судовому рішенні, крім суми основного боргу та пені Позивач просив стягнути з Відповідача 1 та Відповідача 2 річні.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Рівненський апеляційний господарський суд, перевіривши правильність розрахунків трьох процентів річних, погоджується з розрахунками суду першої інстанції щодо стягнення з Відповідача 1 та Відповідача 2 річних в розмірі 63 грн. 52 коп..

Враховуючи усе вищенаведене у даній судовій постанові, колегія суду залишає без змін рішення місцевого господарського суду в частині стягнення трьох процентів річних.

Апеляційний господарський суд критично оцінює доводи Апелянта щодо можливого порушення судом першої інстанції територіальної підсудності (стаття 15 Господарського процесуального кодексу України). Колегія апеляційного господарського суду зауважує на тому, що подаючи такі заперечення Відповідач 1 не звернув увагу на те, що в даній справі існує не один, а два Відповідача. При цьому один з цих Відповідачів (а саме Відповідач 2) знаходиться на території Хмельницької області. При цьому колегія суду наголошує апелянту що в силу дії частини 3 статті 15 Господарського процесуального кодексу України: справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача Таким чином, з огляду на місцезнаходження Відповідача 1 та Відповідача 2 у Позивача було право визначити, яким саме господарським судом (господарським судом Одеської області чи господарським судом Рівненської області) розглядати дану справу. Суд наголошує апелянту, що Позивач у своїй позовній заяві використав це право і подав даний спір саме до господарського суду Рівненської області. Відповідно, місцевим господарським судом не порушено територіальну підсудність при прийнятті першої заяви та вирішенні даної справи.

Крім того Рівненський апеляційний господарський суд зауважує на тому, що в силу дії частини 3 статті 17 Господарського процесуального кодексу України: справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

Відповідно, колегія суду зауважує, що в силу дії даної норми процесу, навіть у випадку визнання недійсним договору поруки дана справа не підлягала б направленню до господарського суду Одеської області, оскільки прийнята господарським судом Хмельницької області до свого провадження з додержанням правил підсудності.

Також суд не бере до уваги посилання апелянта щодо не зупинення розгляду справи до розгляду справи № 5/5025/129/12 (а. с. 143-147) з огляду на те, що за наслідками розгляду даного позову судами першої та апеляційної інстанції судовим рішенням в цій справі Відмовлено Відповідачу 1 в задоволені позову щодо визнання недійсним договору поруки № 22-05/11 від 26 серпня 2011 року.

Інші доводи відповідача 1 є безпідставними, спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, не спростовують законності стягнення з нього сум заборгованості, пені та річних, а тому до уваги колегії суду не беруться.

Враховуючи усе вищевказане Рівненський апеляційний господарський суд залишає оскаржуване рішення господарського суду Хмельницької області без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 22.02.12 р. у справі № 3/5025/2256/11 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бессарабія Плюс" - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

3. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

4. Справу № 3/5025/2256/11 повернути на адресу господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Юрчук М.І.