Постанова

від 04.09.2008 по справі 45/271-6/268

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                           

т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 04.09.2008                                                                                          

№ 45/271-6/268

 Київський апеляційний господарський суд у

складі колегії суддів:

 головуючого:          Андрієнка  В.В.

 суддів:            Вербицької О.В.

          Малетича  М.М.

 За участю представників:

 від позивача - ОСОБА_1.

 від відповідача 1 - ОСОБА_1.

від відповідача 2 - ОСОБА_2.від

третьої особи 1 - 3 - ОСОБА_2.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного підприємства "Стандарттехно"

 на рішення Господарського суду м.Києва від

11.07.2008

 у справі № 45/271-6/268 (Ковтун С.А.)

 за позовом                               ОСОБА_3

 до                                                   Товариства

з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "ІнЕко"

Приватного підприємства "Стандарттехно"

 треті особи           ОСОБА_4

           ОСОБА_5

           ОСОБА_6

 про                                                 

визнання недійсними договору купівлі-продажу від 14.09.2006 та рішення

загальних зборів учасників від 28.08.2006

ВСТАНОВИВ:

 ОСОБА_3 звернувся в Господарський суд міста

Києваіз позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю

"Юридична компанія "ІнЕко" та Приватного підприємства

"Стандарттехно" про визнання недійсним договору купівлі-продажу

нерухомого майна від 14.09.2006, укладеного між відповідачами.

          Під час нового розгляду справи позивач

подав заяву про збільшення позовних вимог, яка за свою правовою природою є

заявою про зміну предмету позову. Зокрема, позивач, крім визнання недійсним

вищевказаного договору, просив визнати недійсним рішення загальних зборів

учасників відповідача-1 від 28.08.2006, які оформлені протоколом № 28/08.

Рішенням Господарського суду м.

Києва від 11.07.2008 року позов задоволено повністю: визнано недійсним рішення

загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю

"Юридична компанія "ІнЕко" від 28.08.2006 (протокол № 28/08),

визнано недійсним з моменту вчинення договір купівлі-продажу нерухомого майна

від 14.09.2006, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю

"Юридична компанія "ІнЕко" 

та приватним підприємством "Стандарттехно", посвідчений

приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7. та

зареєстрований в реєстрі за НОМЕР_1.

 Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПП

"Стандарттехно" звернулось до Київського апеляційного господарського

суду  з апеляційною скаргою,  в якій просить  рішення 

скасувати та відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує

тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з'ясуванням

обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно

застосував та порушив норми процесуального та матеріального  права.

На думку відповідача 2 при

укладенні оспорюваного договору сторонами були додержані вимоги ст. 203 ЦК

України, договір спрямований на реальне настання правових наслідків, що

підтверджується фактом виконання сторонами за ним своїх зобов'язань.

Позивач та відповідач 1 просили суд

рішення залишити без змін з огляду на його законність та обґрунтованість.

Згідно з ч. 2 ст. 101

Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не

зв'язаний з доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і

обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського

процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за

правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей,

передбачених у цьому розділі; апеляційний господарський суд, переглядаючи

рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої

інстанції.

Розглянувши матеріали справи,

заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі

фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін,

об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і

вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

14.09.2006 між ТОВ "Юридична

компанія "ІнЕко" та ПП "Стандарттехно"  було укладено договір купівлі-продажу

нерухомого майна, предметом якого є нежилий будинок (літ. А), загальною площею

1715,40 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_1, який відповідач-1, як

продавець, зобов'язувався  передати у

власність відповідача-2.

Ціна будинку сторонами за Договором

визначена у розмірі 3911500,00 грн., яку відповідач-2 зобов'язувався сплатити  відповідачу-1.

Порядок оплати сторони за Договором

погодились визначити в додаткових угодах, що є невід'ємними частинами Договору

(п. 2.2 Договору). 

14.09.2006 між відповідачами було

підписано додаткову угоду № 1 до Договору з метою врегулювання порядку

розрахунків, якою передбачено, що покупець (відповідач-2) протягом 10

банківських днів з дати підписання сторонами Договору сплачує 150000 грн., а

решту суми сплачує шляхом передачі векселя на загальну суму 3761500 грн.

Відповідно до ст. 654 ЦК України

зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що

змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи

не випливає із звичаїв ділового обороту.

Таким чином, оскільки Договір

нотаріально посвідчено, додаткова угода № 1 від 14.09.2006 також підлягала

нотаріальному посвідченню.

При укладенні додаткової угоди № 1

від 14.09.2006 відповідачами  вказані

вимоги закону додержані не були, оскільки остання укладена у простій письмовій

формі.

Правовим наслідком недодержання

сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору є його нікчемність

(ч. 1 ст. 220 ЦК України), у зв'язку з цим визнання даного правочину недійсним

судом не вимагається (абзац 2 частини 2 статті 215 ЦК України).

За таких обставин, оскільки

недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з

його недійсністю (ч. 1 ст. 216 ЦК України), а інших додаткових угод щодо

визначення порядку оплати за Договором відповідачі не укладали, порядок оплати

за Договором є неврегульованим.

Відповідно до ст. 4 Закону України

"Про обіг векселів в Україні" умова щодо проведення розрахунків із

застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі.

З огляду на викладене, оскільки

додаткова угоді № 1 не створює будь-яких юридичних наслідків, відсутні правові

підстави вважати, що передача векселя здійснювалась на виконання платежів за

Договором.

Договір зі сторони відповідача-1

було вчинено директором ОСОБА_8., який діяв на підставі статуту відповідача-1 а

також протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Юридична компанія

"ІнЕко" № 28/08 від 28.08.2006.

Відповідно до протоколу № 28/08 від

28.08.2006 загальних зборів учасників ТОВ "Юридична компанія

"ІнЕко" на них було прийнято рішення про продаж належного

відповідачу-1 нежилого будинку (літ. А), загальною площею 1715,40 кв. м.,

розташованого за адресою: АДРЕСА_1,  ПП

"Стандарттехно" за ціною 3911500 грн. та делегування директору ТОВ

"Юридична компанія "ІнЕко" повноваження продажу будинку, у тому

числі й права підписувати договір купівлі-продажу.

У протоколі зазначено, що на

загальних зборах учасників були присутні всі учасники товариства, яким у

сукупності належить 100% статутного капталу, 

у тому числі ОСОБА_3. 

ТОВ "Юридична компанія

"ІнЕко" зареєстроване 22.05.2003. Станом на 28.08.2006  воно здійснювало свою діяльність на підставі

статуту, нова редакція якого була затверджена рішенням зборів учасників

17.08.2006 та зареєстрована 21.08.2006. 

Відповідно до вказаного статуту для

забезпечення діяльності товариства створено статутний капітал у розмірі

4169083,25 грн. (п. 7.1 статуту ТОВ "Юридична компанія "ІнЕко"),

який, згідно з п. 7.2 статуту ТОВ "Юридична компанія "ІнЕко",

розподілений  наступним чином: ОСОБА_3.

належить 70 % статутного капіталу, ОСОБА_4. - 14,5% статутного капталу,

ОСОБА_5. - 3 % статутного капталу, ОСОБА_6. - 12,15 % статутного капіталу.

Вищим органом управління ТОВ

"Юридична компанія "ІнЕко" є загальні збори учасників товариства

(п. 12.1 статуту ТОВ "Юридична компанія "ІнЕко").

Відповідно до п. 12.1.2. статуту

ТОВ "Юридична компанія "ІнЕко" учасники мають кількість голосів,

пропорційно розміру їх часток у Статутному капіталі.

До компетенції зальних зборів

учасників ТОВ "Юридична компанія "ІнЕко" віднесено затвердження

договорів (угод), укладених на суму, що перевищує 100000,00 євро (пп.

"к", п. 12.1.3 статуту ТОВ "Юридична компанія

"ІнЕко").

Пунктом 12.1.5 статуту передбачено,

що загальні збори учасників вважаються повноваженими, якщо на них присутні

учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60

відсотками голосів.

Дане положення статуту

кореспондується з вимогами ч. 1 ст. 60 Закону України "Про господарські

товариства", якою також передбачено, що збори учасників вважаються

повноваженими, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що

володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.

За таких обставин, оскільки

позивачу належить 70 % статутного капіталу, загальні збори учасників можуть

бути легітимними виключно за умови присутності на них ОСОБА_3.

ОСОБА_3. заперечує факт присутності

на зборах 28.08.2006 та достовірність відображення його наявності на них у

протоколі № 28/08, у той час, як ОСОБА_5. та ОСОБА_6. визнають факт присутності

на зборах всіх учасників товариства, у тому 

числі й позивача.

Виходячи з того, що у даному

випадку пояснення позивача та третіх осіб є суб'єктивними доказами, оскільки

останні зацікавлені у вирішенні спору, ті чи інші пояснення можуть бути

покладені в основу судового рішення як достовірні тільки у випадку

підтвердження їх об'єктивними доказами (письмовими, речовими доказами, тощо).

Об'єктивними доказами факту

скликання зборів та повідомлення 

учасників товариства про їх проведення є документи, наявність яких

передбачена статутом відповідача-1.

Зокрема, порядок проведення  зборів учасників регламентовано п. 12.1.10

статутом відповідача-1, відповідно до якого про проведення загальних зборів

учасників товариства учасники повідомляються з зазначенням часу і місця

проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не

менш як за 30 днів до скликання загальних зборів учасників.

Отже, в розумінні ст. 34 ГПК

України, допустимим доказом є наявність 

відповідного письмового повідомлення, надісланого у визначений термін,

та докази такого надсилання.

У той же час, третіми особами

вказані документи суду не надані.

Судовою колегією не приймається до

уваги надане відповідачем 2 повідомлення про проведення загальних зборів

учасників ТОВ "Юридична компанія "ІнЕко" від 19.07.2006 р. в

якості належного доказу повідомлення учасників про призначення  загальних зборів на 28.08.2006 р. о 10-00,

оскільки належних та допустимих доказів отримання всіма учасниками товариства

вказаного повідомлення матеріали справи не містять.

За таких обставин, враховуючи, що

позивач заперечує факт присутності на зборах 28.08.2006, і відсутність самих

зборів визнає відповідач-1, виходячи з того, що жодних документальних доказів

скликання зборів суду не подано, суд приймає як достовірні пояснення позивача

про відсутність його на загальних зборах учасників 28.08.2006 (протокол №

28/08), у зв'язку з чим вважає, що інформація, зазначена у протоколі № 28/08,

про присутність ОСОБА_3. не відповідає дійсності.

Відповідно до ч. 2 ст. 98

Цивільного кодексу України рішення загальних зборів учасників товариства про

відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків

майна товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів.

Оскільки статутний капітал

відповідача-1 становить 4169083,25 грн., а ціна, за якою продано майно,

становить 3911500,00 грн., вартість відчуженого майна складає 93,82 %

статутного капіталу відповідача-1.

Таким чином, рішення загальних

зборів учасників від 28.08.2006 (протокол № 28/08) суперечать вимогам ч. 2 ст.

60 Закону України "Про господарські товариства" та ч. 2 ст. 98

Цивільного кодексу України, що є підставою для задоволення вимоги про визнання

їх недійсними.

Також підлягає задоволенню вимога

про визнання недійсним Договору.

Зокрема, відповідно до ст. 92 ЦК

України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через

свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок

створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та

законом.

Виходячи з недійсності

вищевказаного рішення від 28.08.2006, на момент укладення Договору директор

відповідача-1 не мав відповідних повноважень на укладення договорів на

відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків

майна товариства.

Оскільки, як зазначено вище,

юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої

органи, тобто дії органу, вчиненні в межах повноважень, є волевиявленням

юридичної особи, вчинення правочину з перевищенням повноважень не свідчить про

волевиявлення юридичної особи, яку представляють, у зв'язку з чим даний

правочин не є підставою для набуття, зміни чи припинення цивільних прав та

обов'язків для юридичної особи за правочином.

За таких обставин, враховуючи, що

Договір за свою правовою природою є договором купівлі-продажу, який укладений

поза волею відповідача-1 і не створює для нього цивільних прав та обов'язків,

представник, в силу ст. 658 ЦК України, мав би право продажу майна, яке є

предметом Договору, у випадку належності йому цього майна на праві власності.  

У той же час, майно належить на

праві власності відповідачу-1 і жодних майнових прав у представника на нього не

виникало.

Таким чином, зміст Договору

суперечить вимогам ст. 658 ЦК України.

Статтею 215 ЦК України передбачено,

що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину

стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою

та шостою ст. 203 ЦК України.

В силу ч. 1 ст. 203 ЦК України

зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного

законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Статтею 236 ЦК України передбачено,

що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з

моменту його вчинення.

Право позивача на оспорення

Договору у судовому порядку ґрунтується на порушенні його корпоративних прав,

яке полягає у тому, що укладання Договору порушує корпоративні права позивача

на участь в управлінні ТОВ "Юридична компанія "ІнЕко" шляхом

участі позивача у загальних зборах учасників, зокрема у прийнятті рішення щодо

відчуження майна відповідача-1, вартість якого становить більше 50

відсотків  майна відповідача-1.

Відповідно до п. 4 ст. 12

Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі

справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським

товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі

учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами)

господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та

припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Згідно ст. 167 Господарського

кодексу України корпоративне право - це право особи, частка якої визначається у

статутному фонді (майні) господарської організації, що  включають правомочності на участь цієї особи,

зокрема, в управлінні господарською організацією, тобто товариством.

Власник здійснює свої права щодо

управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи

відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів (ч. 2 ст. 65

Господарського кодексу України). Згідно зі ст. 88 Господарського кодексу

України участь в управлінні справами товариства є правом його учасника.

Відповідно ст. 89 Цивільного

кодексу України, ст. 97 Цивільного кодексу України  управління діяльністю господарського

товариства здійснюють його органи, у тому числі вищий орган товариства -

загальні збори його учасників.

Отже, спірні правовідносини виникли

в межах корпоративних відносин, 

пов'язаних з корпоративними правами позивача на участь в управлінні

відповідачем-1, зокрема у прийнятті рішення щодо відчуження майна

відповідача-1, вартість якого становить більше 50 відсотків майна останнього.

З урахуванням викладеного судова

колегія вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 11.07.2008 року у

справі № 45/271-6/268 про задоволення позову ОСОБА_3прийнято з повним і

достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для

вирішення даного спору.

          У зв`язку з цим підстав для

скасування прийнятого рішення Київський апеляційний господарський суд не

вбачає, а отже апеляційна скарга Приватного підприємства «Стандарттехно»

підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105

Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний

господарський суд , -

ПОСТАНОВИВ:

 Рішення Господарського суду м. Києва від

11.07.2008 року у справі № 45/271-6/268 залишити без змін, а апеляційну скаргу

Приватного підприємства «Стандарттехно»- без задоволення.   

 Головуючий суддя                                                  

                   Андрієнко  В.В.

 Судді                                                                                         

Вербицька О.В.

Малетич  М.М.

 09.09.08 (відправлено)