Постанова

від 07.11.2006 по справі 2/598

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

2/598

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

07 листопада 2006 р.                                                                                   № 2/598  

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. – головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Рейнбо-ЛТД”, м. Київ (далі –ТОВ “Рейнбо-ЛТД”)

на рішення господарського суду міста Києва від 16.06.2006

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.07.2006

зі справи № 2/598

за позовом компанії “НАБРОС Фарма ПВТ ЛТД”, Ахмадабад, Індія (далі –Компанія)

до ТОВ “Рейнбо-ЛТД”

про визнання недійсним ліцензійного договору та

зустрічним позовом ТОВ “Рейнбо-ЛТД”

до Компанії

про визнання виключного права на використання знака для товарів і послуг.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

Компанії – Файнгольд І.Д.,

ТОВ “Рейнбо-ЛТД” –Гішко В.С., Литвиненко Л.А.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Компанія звернулася до господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним ліцензійного договору на знак для товарів і послуг від 09.07.2004.

У ході вирішення спору відповідач подав зустрічний позов, в якому просив визнати за ТОВ “Рейнбо-ЛТД” виключне право на використання на території України торговельної марки “Доларен” відповідно до умов спірного ліцензійного договору.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.06.2006 (колегія суддів у складі: суддя Домнічева І.О. –головуючий, судді Кролевець О.А., Пилипенко О.Є.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.07.2006 (колегія суддів у складі: суддя Капацин Н.В. –головуючий, судді Данилова Т.Б., Малетич М.М.), первісний позов задоволено повністю, а в зустрічному позові відмовлено. Названі судові акти з посиланням на приписи статей 202, 207, 215 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) мотивовано дефектом форми оспорюваного правочину з огляду на його підписання від імені ліцензіара невідомою особою, у той час коли будь-які правові підстави для визнання за ТОВ “Рейнбо-ЛТД” виключного права на використання знака “Доларен” відсутні. У прийнятті уточнення до зустрічного позову про заборону Компанії вчиняти дії, що порушують право ТОВ “Рейнбо-ЛТД”  як власника патенту на промисловий зразок № 9097, об'єктом якого є упаковка для ліків “Доларен”, відмовлено з огляду на непов'язаність такої вимоги з предметом первісного та зустрічного позовів.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ТОВ “Рейнбо-ЛТД” просить скасувати оскаржувані рішення місцевого та апеляційного господарських судів та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Скаргу мотивовано необхідністю призначення повторної судової експертизи в даній справі з огляду на неточність поставлених судом перед експертом питань, що вплинуло на правильність висновку судів у встановленні особи, яка підписала спірний договір від імені Компанії. Крім того, як зазначає скаржник, матеріали справи містять докази прийняття відповідачем за зустрічним позовом виконання названого договору, що свідчить про його фактичне схвалення Компанією.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України  (далі –ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників відповідача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- Компанія є власником свідоцтва України на знак для товарів і послуг № 22479, об'єктом якого є словесне позначення “Доларен”, для товарів 5, 42 класів (знеболювальні засоби від головного болю, жарозменшувальні засоби; лікарські засоби для людини; протизапальні засоби; фармацевтичні препарати; консультування фахове, медична допомога); дата подання заявки –12.06.1998; відомості про видачу свідоцтва опубліковано 15.01.2005 у бюлетені “Промислова власність” № 1;

- ТОВ “Рейнбо-ЛТД” здійснює використання знака для товарів і послуг “Доларен” на підставі ліцензійного договору від 09.07.2004, умовами якого передбачено надання Компанією (ліцензіар) виключної ліцензії відповідачеві за первісним позовом (ліцензіат) на таке використання;

- згідно з висновком судово-почеркознавчої експертизи від 29.03.2006 № 1306 зазначений договір від імені ліцензіара підписано не директором Компанії, а “якоюсь іншою особою”;

- перераховану ТОВ “Рейнбо-ЛТД” плату за додатковою угодою до названого договору в сумі 1000 дол. США було повернуто Компанією як безпідставно одержані кошти;

- наявні у матеріалах справи документи –договори, платіжні доручення, рахунки-фактури –свідчать про існування між учасниками спору правовідносин щодо купівлі-продажу препарату “Доларен” з 1997 року, однак не є доказами виконання ліцензійного договору від 09.07.2004;

- ТОВ “Рейнбо-ЛТД” не подано жодних фактичних даних, які свідчили б про наявність у нього права на виключне використання спірного знака для товарів і послуг.

Причиною спору в даній справі стало питання про правомірність використання відповідачем за первісним позовом знака для товарів і послуг “Доларен” на підставі ліцензійної угоди від 09.07.2004.

Згідно зі статтею 495 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є, зокрема, виключне право дозволяти використання торговельної марки.

Відповідно до статті 16 Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”:

власник свідоцтва може передавати будь-якій особі право власності на знак повністю або відносно частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг, на підставі договору (частина сьома);

власник свідоцтва має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання знака на підставі ліцензійного договору (частина восьма);

договір про передачу права власності на знак і ліцензійний договір вважаються дійсними, якщо вони укладені у письмовій формі і підписані сторонами (частина дев'ята).

Відповідно до статті 203 ЦК України до загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, належить, зокрема, відповідність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства, а також вчинення правочину у формі, встановленій законом.

За приписом частини другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Судовими інстанціями належним чином з'ясовано факт невідповідності ліцензійного договору від 09.07.2004 вимогам чинного законодавства. Так, висновок господарських судів про дефект форми спірного ліцензійного договору ґрунтується на висновках судово-почеркознавчої експертизи з даного спору, в ході якої встановлено, що цей договір не було підписано директором Компанії Нітал Н. Шах. Позивачем за зустрічним позовом не наведено переконливих доводів про необґрунтованість цього висновку, його суперечність матеріалам справи або наявність сумніву в правильності названого експертного висновку як підстави для призначення повторної експертизи відповідно до підпункту 9.2 пункту 9 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 11.11.1998 № 02-5/424 “Про деякі питання практики призначення судової експертизи”.

Посилання ТОВ “Рейнбо-ЛТД” на фактичне прийняття Компанією виконання спірного ліцензійного договору не можуть бути взяті до уваги Вищим господарським судом України, оскільки спростовуються установленими господарськими судами фактичними даними, зокрема, фактом повернення позивачем за первісним позовом коштів, перерахованих ТОВ “Рейнбо-ЛТД” в рахунок оплати за надання виключної ліцензії на використання спірної торговельної марки.

Таким чином, господарські суди у вирішенні даного спору, з достатньою повнотою встановивши обставини, що входять до предмету доказування зі справи, дали цим обставинам правильну юридичну оцінку. Отже, передбачені законом підстави для скасування оскаржуваних рішення та постанови місцевого та апеляційного господарських судів відсутні.

Керуючись статтями  1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 16.06.2006 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.07.2006 зі справи № 2/598 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Рейнбо-ЛТД” –без задоволення.

Суддя              В. Селіваненко

Суддя                                                                                                І. Бенедисюк

Суддя                                                                                                Б. Львов