Постанова

від 23.05.2012 по справі 9/5005/17724/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2012 р. Справа № 9/5005/17724/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіБожок В.С., суддівКостенко Т.Ф., Сибіги О.М. розглянувши матеріали касаційної скаргиПершотравенського міського житлово-комунального підприємства, м. Першотравенськ, Дніпропетровська обл. на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.03.2012 року у справі господарського суду Дніпропетровської області за заявою Першотравенського міського житлово-комунального підприємства, м. Першотравенськ, Дніпропетровська обл. провідстрочку та розстрочку виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2012 року за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Шефер Шоп", м. Київ доПершотравенського міського житлово-комунального підприємства, м. Першотравенськ, Дніпропетровська обл. простягнення 984 618,98 грн.

за участю представників

позивача: не з'явився,

відповідача: Волкова Л.Г.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2012 року позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Шефер Шоп" (далі за текстом -ТОВ "Шефер Шоп") до Першотравенського міського житлово-комунального підприємства (далі за текстом -Першотравенське міське ЖКП) задоволено: присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 640 372,97 грн. основного боргу, 254 963,59 грн. інфляційних нарахувань, 89 282,42 грн. відсотків річних та судові витрати.

На виконання вищезазначеного рішення суду було видано наказ від 17.02.2012 року.

13.02.2012 року до господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява Першотравенського міського ЖКП від 10.02.2012 року № 337 про відстрочку та розстрочку виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2012 року, в якій відповідач просив відстрочити та розстрочити виконання вищезазначеного рішення суду у відповідності з наданим графіком, починаючи з 01.01.2014 року.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2012 року залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.03.2012 року у задоволенні заяви відповідача про надання відстрочки та розстрочки виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2012 року було відмовлено.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що обставини, що ускладнюють виконання судового рішення, не доведені належними доказами, які свідчать про дійсний фінансовий стан підприємства та про реальні заходи, які протягом певного часу дозволять виконувати погашення заборгованості за запропонованим графіком і, крім того, нормами чинного законодавства, зокрема, статтею 121 Господарського процесуального кодексу України не передбачено можливості одночасного вирішення питання про відстрочку та розстрочку виконання рішення суду.

Не погоджуючись із судовими актами попередніх інстанцій, Першотравенське міське ЖКП звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.03.2012 року та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2012 року -скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про відстрочку та розстрочку виконання рішення суду.

ТОВ "Шефер Шоп" подало відзив на касаційну скаргу, в якому позивач проти доводів касаційної скарги заперечував і просив залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій -без змін.

Розпорядженням від 22.05.2012 року № 03.08-05/299 сформовано новий склад колегії суддів: головуючий суддя -Божок В.С., судді -Костенко Т.Ф., Сибіга О.М.

В судовому засіданні представник відповідача просив касаційну скаргу задовольнити, ухвалу місцевого та постанову апеляційного господарських судів - скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про відстрочку та розстрочку виконання рішення суду.

Позивача згідно з приписами ст. 111 4 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак він не скористався передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника відповідача, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2012 року присуджено до стягнення з Першотравенського міського ЖКП на користь ТОВ "Шефер Шоп" 640 372,97 грн. основного боргу, 254 963,59 грн. інфляційних нарахувань, 89 282,42 грн. відсотків річних, про що видано наказ від 17.02.2012 року.

На підтвердження обставин, що ускладнюють виконання судового рішення від 02.02.2012 року, відповідачем до заяви про відстрочку та розстрочку виконання рішення суду було додано пояснювальну записку до звіту за 2011рік та баланс станом на 31.12.2011 року.

Заяву про відстрочку та розстрочку виконання рішення суду Першотравенським міським ЖКП обгрунтовано тяжким фінансовим становищем підприємства та збитковістю своєї діяльності.

Позивачем згоди на відстрочку та розстрочку виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2012 року у справі № 9/5005/17724/2011 надано не було.

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно з п. 2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України" від 12.09.1996 року № 02-5/333 підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

В п. 10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" від 26.12.2003 року № 14 зазначено, що при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК і ст. 121 ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Таким чином, вищезазначена стаття не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких господарський суд може розстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при наданні розстрочки є підставність цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.

Отже, виходячи з приписів процесуального закону, відстрочка чи розстрочка виконання судового рішення може бути встановлена судом лише у виняткових випадках, тобто за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк.

В порушення зазначених правових приписів відповідачем не було надано належних доказів, як про свій дійсний фінансовий стан, так і про реальні заходи, які протягом певного часу дозволять виконувати погашення заборгованості згідно з запропонованим графіком.

Також необхідно відзначити, що господарське процесуальне законодавство надає суду право відстрочити або розстрочити виконання судового рішення, але не передбачає вчинення згаданих процесуальних дій одночасно.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для одночасного відстрочення та розстрочення виконання рішення суду.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17 травня 2005 року у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені в параграф 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на ту обставину, що при вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, оскільки невиконання рішення суду порушує також і матеріальні інтереси позивача, що може призвести до негативних наслідків для нього.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що з урахуванням приписів процесуального закону визначальним фактором при вирішенні питання про надання розстрочки чи відстрочки виконання рішення суду є підставність цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення, проте відповідач не надав переконливих доказів щодо наявності саме таких виняткових обставин у розумінні ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, які б слугували підставою для надання відстрочки чи розстрочки виконання рішення суду.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про необхідність відмови у задоволенні заяви про надання відстрочки та розстрочки виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2012 року з огляду на те, що місцевим та апеляційним господарськими судами було надано належну оцінку доказам та дійсним обставинам справи, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Доводи відповідача, викладені в касаційній скарзі, не приймаються судом касаційної інстанції до уваги, оскільки не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та зводяться до вільного тлумачення правових норм.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу -без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.03.2012 року № 9/5005/17724/2011 -залишити без змін.

Головуючий суддя В.С. Божок

Судді: Т.Ф. Костенко

О.М. Сибіга