Ухвала

від 29.05.2012 по справі 6/192

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

29 травня 2012 р. № 6/192

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Плюшка І.А. суддів:Бакуліної С.В. Малетича М.М. Мирошниченка С.В. Першикова Є.В.

розглянувши заяву Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 06.12.2011 у справі№ 6/192 за позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпрянка" до 1) Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації); 2) Головного управління Державного казначейства України в місті Києві третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Київська міська рада; простягнення 1 175 260,68 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.07.2011 у справі № 6/192 задоволено позов: стягнуто з бюджету через Головне управління державного казначейства України у місті Києві на користь ПАТ "Дніпрянка" грошові кошти у розмірі 1 175 260,68 грн. сплачені позивачем як аванс для укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2011 у справі № 6/192 рішення господарського суду міста Києва від 21.07.2011 скасовано, прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову в повному обсязі.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.12.2011 у справі № 6/192 постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2011 скасовано, а рішення господарського суду міста Києва від 21.07.2011 залишено в силі.

Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 06.12.2011 у справі № 6/192, у якій заявник просить скасувати згадану постанову, постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2011 залишити без змін. Заяву з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 27.07.2011 у справі № 11/114-3/14-40/15 та постанову Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18.06.2008 мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в допуску справи № 6/192 до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Зі змісту постанови суду касаційної інстанції від 06.12.2011 у справі № 6/192, про перегляд якої просить заявник, та постанови від 27.07.2011 у справі № 11/114-3/14-40/15 і постанови Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18.06.2008, на які він посилається, вбачається, що судові рішення в цих справах прийнято і застосовано відповідні норми матеріального права в залежності від встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи щодо наявності підстав для повернення сплачених позивачем коштів згідно угоди про сплату авансу за земельну ділянку.

Так, у постанові від 06.12.2011 у справі № 6/192, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про задоволення позову щодо повернення позивачу коштів, сплачених як аванс за земельну ділянку, з огляду на положення статей 570, 571 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) та встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи про те, що договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, між Публічним акціонерним товариством "Дніпрянка" та Київською міською радою укладено не було, сплачені позивачем в рахунок виконання договору грошові кошти за своєю правовою природою є авансом, тому підлягають поверненню.

Водночас, приймаючи постанову від 27.07.2011 у справі № 11/114 3/14 40/15, на яку заявник посилається, Вищий господарський суд України погодився з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог щодо повернення відповідачем коштів, сплачених як аванс за земельну ділянку, виходячи з встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, відповідно до яких 11.12.2007 постійною комісією Київської міської ради з питань земельних відносин було відкладено розгляд проекту рішення "Про продаж земельної ділянки Закритому акціонерному товариству "Перлина", а матеріали кадастрової справи було направлено відповідачу для поновлення експертної грошової оцінки земельної ділянки. Крім того суд касаційної інстанції зазначив, що позивач не довів обставин відмови Київської міської ради в продажу спірної земельної ділянки, тому згідно з абзацом другим частини восьмої статті 128 Земельного кодексу України сума авансового внеску не повертається.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, у залежності від яких суд касаційної інстанції дійшов різних правових висновків.

Колегія суддів не розцінює як доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права постанову Судової палати Верховного Суду України від 18.06.2008, оскільки при прийнятті зазначеної постанови суд касаційної інстанції, застосувавши одні й ті ж самі норми матеріального права, а саме статей 570, 571 ЦК України, дійшов аналогічних висновків стосовно того, що сплачені позивачем в рахунок виконання попереднього договору грошові кошти за своєю природою є авансом, тому підлягають поверненню.

В постанові, на яку також посилається заявник, містяться аналогічні висновки про те, що відповідно до положень про те, що у разі коли сторони лише домовились про укладення договору, але відповідно його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі визнаються авансовими і повертаються в тому розмірі, в якому вони надавалися.

З огляду на викладене Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 111 16 , 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Головному управлінню земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у допуску справи № 6/192 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяІ.Плюшко СуддіС.Бакуліна М.Малетич С.Мирошниченко Є.Першиков KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)