Рішення

від 12.06.2012 по справі 27/5005/2074/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.06.12р. Справа № 27/5005/2074/2012

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БК-груп»(м. Дніпропетровськ)

до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (м. Дніпропетровськ)

фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (м. Дніпропетровськ)

про усунення перешкод у користуванні майном, виселення та стягнення заборгованості

за зустрічним позовом фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (м. Дніпропетровськ)

до товариства з обмеженою відповідальністю «БК-груп»(м. Дніпропетровськ)

про стягнення коштів

Суддя Татарчук В.О.

Секретар Покулита К.В.

Представники:

від позивача -ОСОБА_3 дов. №1 від 29.05.2012, ОСОБА_4 дов. №1 від 29.05.2012

від відповідача 1 -ОСОБА_1 пасп. НОМЕР_3, ОСОБА_5 дов. від 12.09.2011, ОСОБА_6 дов. від 29.10.2010

від відповідача 2 -не з'явився

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БК-груп»звернулось з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про:

- виселення відповідача з нежилих підсобних приміщень (бокс А площею 182,0м 2 та бокс Б площею 204,0м 2 , розташованих за адресою: АДРЕСА_4;

- стягнення з відповідача суми боргу за договором оренди № 02.09 від 13.11.2009 у розмірі 39200грн., неустойки за невиконання обов'язку щодо повернення об'єкту оренди, передбаченої ч. 2 ст. 785 ЦК України -57083,80грн., пені за несвоєчасне перерахування орендних платежів за договором оренди № 02.09 від 13.11.2009 - 3597,81грн., 3% річних -618,72грн., інфляційних збитків -849,52грн.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.10.2010 прийнято для спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «БК-Груп»про стягнення вартості необхідних витрат на проведення невідокремлюваних поліпшень майна у розмірі 724383,52грн.

В подальшому наведені первісний та зустрічний позови двічі розглядалися господарськими судами.

За результатами останнього розгляду справи рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2011 в задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.11.2011 наведене рішення суду скасовано з викладенням його резолютивної частини в наступній редакції:

«По первісному позову.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «БК-груп»39200грн. вартості безпідставно набутого майна, 392грн. держмита, 91грн.28коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті заявлених вимог відмовити.

По зустрічному позову.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «БК-груп»на користь фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 237330грн. вартості необхідних витрат на проведення невідокремлюваних поліпшень майна, 2373грн.30коп. держмита, 77грн.32коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті заявленого позову відмовити.».

Постановою Вищого господарського суду України від 01.02.2012 постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.11.2011 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2011 скасовані з направленням справи на новий розгляд в іншому складі суду.

В наведеній постанові касаційної інстанції зазначено наступне.

Приймаючи рішення у даній справі в частині відмови в задоволенні первісного позову про стягнення з суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 39200грн. заборгованості, що виникла до моменту визнання договору недійсним, 57083,80грн. неустойки за неповернення об'єкту оренди, 3597,81грн. пені, 3 % річних у розмірі 618,72грн., 849,52грн. інфляційних витрат, суд першої інстанції визнав його необґрунтованим з огляду на відсутність права у сторін стягувати заборгованість та інші нарахування за договором, який визнано недійсним.

Проте, колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими з огляду на те, що угода майнового найму може бути визнана недійсною лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за нею, зокрема, здійснене користування майном.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо угода визнається недійсною на майбутнє, порушені (оспорювані) права і охоронювані законом інтереси сторони за угодою, які виникли до визнання її недійсною, підлягають судовому захистові на загальних підставах.

Апеляційний господарський суд, здійснюючи апеляційний перегляд справи та, приймаючи оскаржувану постанову, допущені місцевим господарським судом порушення усунув, але припустився власних, які є самостійною підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Так, апеляційна інстанція, застосувавши приписи статті 1212 ЦК України та частково скасувавши рішення місцевого господарського суду, виходила з того, що грошові кошти у розмірі 39200грн. по орендній платі за період березня, квітня, травня та за період з 01.06.2010 року по 08.06.2010 року, які вимагає стягнути позивач, є безпідставно набуте майно в розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України, положення якої передбачають можливість виникнення недоговірних зобов'язань. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення 57083,80грн. неустойки, 3597,81грн. пені, 618,72грн. -3% річних, 849,52грн. інфляційних витрат відмовлено судом апеляційної інстанції у зв'язку з відсутністю договірних зобов'язань сторін та відповідно доказів їх порушення.

Разом з тим, фактичне користування майном на підставі договору оренди унеможливлює, в разі його недійсності, проведення між сторонами реституції, так як використання майна -«річ»безповоротна і відновити сторони в первісне положення практично неможливо. Тому такий договір повинен визнаватися недійсним і припиняється лише на майбутнє.

Неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції положень статті 1212 Цивільного кодексу України, що передбачають можливість виникнення недоговірних зобов'язань, зумовлює скасування рішення і постанови у зв'язку з відсутністю підстав для застосування положень цієї статті до спірних відносин в частині розгляду первісних позовних вимог про стягнення з первісного відповідача на користь первісного позивача заборгованості по орендній платі, пені, інфляційних витрат та 3% річних за прострочення її сплати, що заявлені за період дії договору, тобто до моменту визнання його недійсним.

Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги, суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 вказала, що для використання нежитлових підсобних приміщень (літ. С-1 та гараж літ. Д (бокс А та бокс Б)) по АДРЕСА_4, переданих їй в оренду ТОВ «БК-груп»по договору оренди №02.09 від 13.11.2009р., до початку господарської діяльності вимушена була здійснити капітальний ремонт підсобного приміщення літ. С-1 (бокс «А»), провести всі комунікації та виконати інші ремонтні роботи, внаслідок чого понесені нею витрати на здійснення невідокремлюваних поліпшень у розмірі 724383,52грн.

29 червня 2011 року у зв'язку з визнанням постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.06.2011р. у справі № 5005/2674/2011 недійсним укладеного між сторонами договору оренди вказаних нежитлових приміщень від 13.11.2009р., розташованих за адресою: АДРЕСА_4, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 змінено підстави зустрічних позовних вимог, в зв'язку з чим позивач (за зустрічним позовом) просив стягнути з ТОВ «БК-груп»вартість безпідставно набутого майна у розмірі 724383,52грн. на підставі ст.ст. 216, 1212, 1213 ЦК України.

На підтвердження доказів виконаних робіт по здійсненому ремонту боксу «А»(літ.С-1) фізична особа-підприємець ОСОБА_1 послалась на договір підряду №15 від 20.11.2009р., укладений нею з ПП ОСОБА_7, акт виконаних робіт від 30.11.2009р. на суму 77490грн., товарні чеки від 25.11.2009р., 27.11.2009р., 28.11.2009р., рахунок від 30.11.2009р. на загальну суму 17820,52грн. на підтвердження понесених витрат; договір підряду №17/3 від 26.02.2010р., укладений нею з ПП ОСОБА_7, акт виконаних робіт від 06.06.2010р. до нього на суму 165330грн., товарні чеки від 05.03.2010р., 10.03.2010р., 14.03.2010р., 26.03.2010р., 10.04.2010р., 14.04.2010р., 21.04.2010р. 03.05.2010р., 07.05.2010р., 15.05.2010р., 16.05.2010р., 19.05.2010р., 23.05.2010р., 26.05.2010р., 27.05.2010р., 05.06.2010р., на загальну суму 463738грн.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову щодо стягнення з ТОВ «БК-груп»на користь суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 в порядку ст. 778 ЦК України 724383,52грн. вартості необхідних витрат на проведення невідокремлюваних поліпшень орендованого майна, місцевий господарський суд вказав на їх безпідставність з огляду на те, що остання не є наймачем цих приміщень, оскільки договір оренди від 13.11.2009р. постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.06.2011р. у справі № 5005/2674/2011 визнано недійсним.

Разом з тим, апеляційна інстанція, скасовуючи рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову, задовольнила їх у розмірі 237330грн., зважаючи на наявність згоди директора ТОВ «БК-груп»на проведення цих робіт, здійснених по договорам підряду №15 від 20.11.2009р. на суму 72000грн., №17/3 від 26.02.2010р. на суму 165330грн. В решті зустрічних позовних вимог апеляційним господарським судом відмовлено у зв'язку з відсутністю доказів на їх підтвердження, зокрема, доказів використання матеріалів та їх віднесення до об'єму виконаних підрядних робіт за вищевказаними договорами підряду.

Проте, погодитись з такими висновками судів не можна, оскільки вони не в повній мірі відповідають матеріалам справи.

Так, як зазначалось вище і встановлено судами попередніх інстанцій зустрічний позов ґрунтується на тому, що позивач вимагає відшкодування понесених ним витрат на здійснення під час дії договору невідокремлюваних поліпшень в якості безпідставно набутого майна.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Наведена стаття широко визначає підстави виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без додаткової правової підстави. Такими можуть бути дії набувача майна, потерпілого, інших осіб. Підставою таких зобов'язань можуть бути події, але це не означає, що в усіх випадках безпідставного отримання чи збереження майна внаслідок зазначених дій (подій) виникають зобов'язання, передбачені ст. 1212 Цивільного кодексу України. Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отримання чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частини 3 статті 778 ЦК України в разі проведеного з дозволу наймодавця поліпшення найманого майна наймач має право на відшкодування зроблених для цієї мети необхідних витрат.

Враховуючи, що вказана норма не містить вказівки про час настання права орендаря на вимогу про відшкодування витрат, при вирішенні спору судами першої та апеляційної інстанції не визначений момент, з якого у орендаря виникло право на компенсацію його затрат щодо поліпшення орендованого майна.

Відтак, зустрічні позовні вимоги, з посиланням на статтю 1212 Цивільного кодексу України, помилково задоволені апеляційним господарським судом, оскільки в даному випадку при розгляді спору в цій частині відносини сторін повинні регулюватися спеціальною нормою частини 3 статті 778 Цивільного кодексу України, що передбачає, у випадку доведення та за наявності відповідних дозволів, відшкодування таких витрат, понесених під час дії договору.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій не звернули уваги щодо обраного позивачем (за зустрічним позовом) способу захисту цивільних прав у спірних правовідносинах з огляду на положення статті 1212 ЦК України, оскільки, на відміну від передбаченої ст. 1212 ЦК України позадоговірної шкоди, норми ч. 3 ст. 778 цього ж Кодексу виходять з необхідності відшкодування витрат орендаря на поліпшення орендованого майна, понесених під час дії договору.

Крім того, висновки господарських судів щодо доведеності суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1 згоди орендодавця на здійснення нею поліпшень викликають сумніви, в зв'язку з відсутністю в матеріалах справи оригіналу листа про узгодження обсягу відповідних робіт та їх вартість.

Таким чином, судові інстанції припустились порушення вимог частини 1 статті 4 7 ГПК України щодо всебічного, повного й об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України.

Саме вказані обставини були підставами для скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.11.2011 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2011 та направлення справи на новий розгляд.

На початку нового розгляду справи позивачем збільшені вимоги та вказано на необхідність:

- усунення перешкод у користуванні товариством з обмеженою відповідальністю «БК-Груп»нежитловими підсобними приміщеннями (літ.С-1 загальною площею 202,1 кв.м) та гаражем (літ.Д загальною площею 179,7 кв.м), що розташовані по АДРЕСА_4;

- припинення дій фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), що порушують право власності товариства з обмеженою відповідальністю «БК-груп»(м. Дніпропетровськ, вул. Маяковського, 43, код ЄДРПОУ 33857556) на нежитлові підсобні приміщення (літ.С-1 загальною площею 202,1 кв.м) та гараж (літ.Д загальною площею 179,7 кв.м), розташовані: АДРЕСА_4, а саме користування нежитловими підсобними приміщеннями (літ.С-1 загальною площею 202,1 кв.м) та гаражем (літ.Д загальною площею 179,7 кв.м), що розташовані по АДРЕСА_4, водокористування та електрокористування у цих приміщеннях у своїй господарській діяльності, здійснення дій, направлених на зміну технічного стану зазначених приміщень, укладення договорів стосовно цих приміщень, в тому числі суборенди та охорони приміщень, припинити вчинення перешкод ТОВ «БК-груп»у доступі до нежитлових підсобних приміщень (літ.С-1 загальною площею 202,1 кв.м) та гаражу (літ.Д загальною площею 179,7 кв.м), що розташовані по АДРЕСА_4;

- припинення дій фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2), що порушують право власності товариства з обмеженою відповідальністю «БК-груп» (м. Дніпропетровськ, вул. Маяковського, 43, код ЄДРПОУ 33857556) на нежитлові підсобні приміщення (літ.С-1 загальною площею 202,1 кв.м) та гараж (літ.Д загальною площею 179,7 кв.м), розташовані: АДРЕСА_4, а саме користування нежитловими і підсобними приміщеннями (літ.С-1 загальною площею 202,1 кв.м) та гаражем (літ.Д загальною площею 179,7 кв.м), що розташовані по АДРЕСА_4, водокористування та електрокористування у цих приміщеннях у своїй господарській діяльності, здійснення дій, направлених на зміну технічного стану зазначених приміщень, укладення договорів стосовно цих приміщень, в тому числі суборенди та охорони приміщень, припинити вчинення перешкод ТОВ «БК-груп»у доступі до нежитлових підсобних приміщень (літ.С-1 загальною площею 202,1 кв.м) та гаражу (літ.Д загальною площею 179,7 кв.м), що розташовані по АДРЕСА_4;

- виселення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з нежитлових підсобних приміщень (літ.С-1 загальною площею 202,1 кв.м) та гараж (літ.Д загальною площею 179,7 кв.м), що розташовані по АДРЕСА_4;

- виселення фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

(АДРЕСА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_2) з нежитлових підсобних приміщень (літ.С-1 загальною площею 202,1 кв.м) та гаражу (літ.Д загальною площею 179,7 кв.м), що розташовані по АДРЕСА_4;

- стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «БК-груп»(49000, м. Дніпропетровськ, вул. Маяковського, 43, код ЄДРПОУ 33857556) 39200грн. - основного боргу, 57083грн.80коп. -неустойки, 3597грн.81коп. -пені, 2373грн.35коп. -три відсотки річних, 4355грн.92коп. - інфляційних збитків, 1098грн.50коп. -витрат по сплаті державного мита, 236грн. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 105грн.50коп. -витрат по сплаті судового збору.

Первісний позов обґрунтований тим, що:

- ТОВ «БК-груп»є власником спірних приміщень;

- відповідачем-1 не виконувались належним чином зобов'язання за договором оренди від 13.11.2009 №02.09 щодо своєчасного та повного внесення орендної плати і листом від 01.06.2010 позивач повідомив орендаря про відмову від договору та повернення об'єкту оренди;

- сума заборгованості фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 складає: 39200грн. - основний борг, 57083грн.80коп. -неустойка, 3597грн.81коп. -пеня, 2373грн.35коп. -три відсотки річних, 4355грн.92коп. - інфляційні збитки;

- постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.06.2011 по справі № 5005/2674/2011 визнано недійсним договір оренди від 13.11.2009 №02.09;

- в постанові Вищого господарського суду України від 01.02.2012 вказано на те, що наведений договір повинен визнаватись недійсним та припинятись лише на майбутнє;

- 25.12.2010 між відповідачами укладено незаконний договір суборенди;

- відповідачі на даний час використовують спірні приміщення без належних правових підстав.

Відповідач-1 заперечує проти первісного позову з посиланням на наступне:

- ТОВ «БК-груп»безпідставно обґрунтовує свої вимоги посиланнями на договір оренди від 13.11.2009, оскільки за вказаним договором фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не приймала приміщення А, Б, С-1. Д;

- постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.06.2011 по справі № 5005/2674/2011 вказаний договір визнаний недійсним з моменту укладення, а не на майбутнє;

- постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2012 винесена з порушенням ст. 111 7 ГПК України;

- позовні вимоги є неконкретними;

- недійсний договір не створює жодних юридичних наслідків.

Зустрічний позов обґрунтований наступним:

- в період із листопада 2009 року по червень 2010 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за згодою орендодавця були зроблені невідокремлювані поліпшення орендованого майна, вартість яких становить 724383грн.52коп.;

- постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.06.2011 по справі № 5005/2674/2011 договір оренди від 13.11.2009 № 02.09 визнаний недійсним і правовідносини між сторонами регулюються статтями 1212, 1213 ЦК України;

- з урахуванням ст. 1212 ЦК України ТОВ «БК-груп»повинно повернути вартість необхідних витрат на проведення невідокремлюваних поліпшень.

ТОВ «БК-груп»проти задоволення зустрічного позову заперечує з таких підстав:

- здійснені СПД ОСОБА_1 роботи з поліпшення орендованого майна, були проведені без згоди позивача, що згідно зі ст. 778 ЦК України виключає можливість відшкодування їх вартості;

- з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 01.02.2012 позивачем за зустрічним позовом безпідставно обрано спосіб захисту з посиланням на ст. 1212 ЦК України, а не ч. 3 ст. 778 вказаного Кодексу;

- надані відповідачем-1 копії листів від 15.12.2009 і 12.02.2010 є неналежними доказами з урахуванням ст. 34 ГПК України;

- фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не доведений належним чином факт здійснення витрат на поліпшення орендованого майна.

Також, при новому розгляді справи фізична особа -підприємець ОСОБА_1 просить стягнути з ТОВ «БК-груп»судові витрати, пов'язані з попередніми розглядами справи.

В ході нового розгляду справи ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2012 залучено до участі у справі як відповідача -2 фізичну особу -підприємця ОСОБА_2.

Відповідач-2 не надав відзиви на первісний та зустрічний позови та не забезпечив явку представника в судове засідання. Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

В судовому засіданні 05.06.2012 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача-1, суд -

встановив:

04.08.2006 між ТОВ «Експертно-Технічний Центр»та ТОВ «БК-груп»укладено договір купівлі-продажу, за яким первісний позивач придбав у власність підсобне приміщення, літ. С-1, загальною площею 202,1кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_4.

Право власності на вказане підсобне приміщення зареєстроване за ТОВ «БК-груп»25.09.2006.

29.05.2008 між ТОВ «Корпорація «Спектр»та ТОВ «БК-груп»укладено договір купівлі-продажу, за яким первісний позивач придбав у власність гараж, літ. Д, загальною площею 179,7кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_4.

Право власності на вказаний гараж зареєстроване за ТОВ «БК-груп»04.07.2008.

13.11.2009 між ТОВ «БК-груп»(Орендодавець) і приватним підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна № 02.09.

Відповідно до п. 1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно: підсобні приміщення, площа яких складає: Бокс-А - 182,0 кв.м., та Бокс-Б -204,0 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_4, балансовою вартістю 195207грн.

Пунктом 7.1 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 16.11.2009), сторони встановили строк дії договору з 14.12.2009 до 13.11.2010.

25.12.2010 між суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладено договір суборенди приміщень (бокс А -182 кв.м., бокс Б -204 кв.м.), розташованих за адресою: АДРЕСА_4.

Суд вважає за необхідне задовольнити первісний позов з таких підстав.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як зазначалось вище між позивачем і відповідачем-1 був укладений договір оренди нерухомого майна № 02.09 від 13.11.2009.

Згідно з п. 2.1 договору, вступ орендаря в тимчасове користування майном настає одночасно з підписанням сторонами даного договору та акта приймання-передачі орендованого майна.

ТОВ «БК-груп»виконало свої зобов'язання та передало орендоване майно відповідачу-1, що підтверджується актом приймання-передачі нежитлового приміщення від 13.11.2009.

Відповідно до п. 3.1 договору, орендар сплачує орендодавцю орендну плату за користування нерухомим майно та інші платежі і податки, які можуть бути законодавчо введені під час дії цього договору.

Пунктом 3.2 договору встановлено, що орендна плата складає 12000грн., щомісячно орендна плата коригується на індекс інфляції.

Орендна плата сплачується авансом щомісячно до 5 числа поточного місяця, за який здійснюється оплата за рахунком, який необхідно отримати за адресою м. Дніпропетровськ, пр. Кірова, 52, офіс корпорації «Спектр».

Однак, фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 неналежним чином виконувались зобов'язання щодо внесення орендних платежів. Так, орендна плата за грудень 2009 року, січень, лютий 2010 року, була сплачена відповідачем-1 несвоєчасно, а орендні платежі за березень, квітень, травень 2010 та по 08.06.2010 несплачені взагалі.

Згідно розрахунку позивача, сума основного боргу відповідача-1 за період березня - травня та по 08.06.2010 становить 39200грн. На час розгляду справи, доказів оплати зазначеної заборгованості суду не надано.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що передбачено ст.611 ЦК України.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що в разі несвоєчасного або не в повному обсязі перерахування орендних платежів, орендар сплачує їх орендодавцю з урахуванням 0,5% суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

З урахуванням Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»позивачем наданий обґрунтований розрахунок пені за період з 06.12.2009 по 20.08.2010 в розмірі 3597грн.81коп.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача сума заборгованості відповідача-1 з урахуванням індексу інфляції за період з грудня 2009 року по квітень 2012 року становить 4355грн.92коп., 3% річних за період 06.12.2010 по 04.04.2012 - 2373грн.35коп.

Частиною 1 статті 782 Цивільного кодексу України встановлено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Відповідно до частини другої зазначеної статті у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Листом від 01.06.2010, позивач повідомив відповідача про відмову від договору в зв'язку з допущенням останнім прострочення оплати орендних платежів протягом трьох місяців підряд, та вимагав повернення орендованого майна. Зазначений лист був отриманий відповідачем-1 04.06.2010, що підтверджується доданою до матеріалів справи копією повідомлення про вручення поштового відправлення та не заперечувалося відповідачем-1 під час розгляду справи.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідачем-1 не надано доказів повернення майна, передбачених ч. 2 ст. 795 ЦК України.

Частиною 2 статті 785 ЦК України встановлено, що в разі якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно наведеного в позовній заяві розрахунку, неустойка за період користування відповідачем орендованим майном після припинення договору за період з 09.06.2010 по 20.08.2010 становить 57083грн.80коп.

Суд не приймає посилання відповідача-1 на те, що постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.06.2011 по справі № 5005/2674/2011 договір нерухомого майна № 02.09 від 13.11.2009 визнаний недійсним з моменту укладення, а тому не може бути підставою для стягнення вказаних сум заборгованості.

У вказаній постанові апеляційної інстанції відсутні посилання на визнання недійсним договору з моменту укладення.

Згідно з постановою Вищого господарського суду України від 01.02.2012 по даній справі є помилковими висновки суду першої інстанції викладені в рішенні від 30.06.2011 з огляду на те, що угода майнового найму може бути визнана недійсною лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за нею, зокрема, здійснене користування майном.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо угода визнається недійсною на майбутнє, порушені (оспорювані) права і охоронювані законом інтереси сторони за угодою, які виникли до визнання її недійсною, підлягають судовому захистові на загальних підставах.

Разом з тим, фактичне користування майном на підставі договору оренди унеможливлює, в разі його недійсності, проведення між сторонами реституції, так як використання майна -«річ»безповоротна і відновити сторони в первісне положення практично неможливо. Тому такий договір повинен визнаватися недійсним і припиняється лише на майбутнє.

Неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції положень статті 1212 Цивільного кодексу України, що передбачають можливість виникнення недоговірних зобов'язань, зумовлює скасування рішення і постанови у зв'язку з відсутністю підстав для застосування положень цієї статті до спірних відносин в частині розгляду первісних позовних вимог про стягнення з первісного відповідача на користь первісного позивача заборгованості по орендній платі, пені, інфляційних витрат та 3% річних за прострочення її сплати, що заявлені за період дії договору, тобто до моменту визнання його недійсним.

При новому вирішенні спору, суд враховує наведені положення постанови касаційної інстанції та вважає, що ТОВ «БК-груп»обґрунтовано посилається на договір нерухомого майна № 02.09 від 13.11.2009 і відповідно є правомірними вимоги щодо стягнення з відповідача-1 39200грн. - основного боргу, 57083грн.80коп. -неустойки, 3597грн.81коп. -пені, 2373грн.35коп. -три відсотки річних, 4355грн.92коп. - інфляційних збитків.

Суд не приймає посилання відповідача-1 на відсутність заборгованості з орендної плати з огляду на проведення ним за власний рахунок капітального ремонту орендованого майна та необхідності зарахування вартості понесених витрат, згідно з ч. 3 ст. 776 ЦК України в рахунок плати за користування орендованим майном.

За змістом положень ст. 776 ЦК України, право наймача на зарахування вартості проведеного ним капітального ремонту в рахунок плати за користування річчю, виникає лише у разі, якщо обов'язок щодо проведення капітального ремонту орендованого майна був покладений на орендодавця, і останній ухиляється від його проведення, що перешкоджає використанню орендованого майна за його призначенням.

Однак, згідно з п. 5.2.3 договору оренди № 02.09 від 13.11.2009, обов'язок щодо проведення поточного та капітального ремонту орендованого майна за власний рахунок, покладено саме на орендаря (відповідача-1), що виключає можливість зарахування вартості цього ремонту в рахунок оплати за користування майном.

Стосовно вимог позивача щодо усунення перешкод в користуванні майном шляхом припинення відповідачами певних дій та виселення останніх суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідачами не виконані вимоги ч. 1 ст. 33 ГПК України та недоведена законність перебування у спірних приміщеннях.

З огляду на відсутність правових підстав для перебування відповідачів у спірних орендованих приміщеннях підлягають задоволенню вимоги за первісним позовом щодо усунення перешкод у користуванні майном та виселення вказаних осіб з таких приміщень.

Суд відмовляє в задоволенні зустрічного позову з таких підстав.

Як зазначає позивач в своєму зустрічному позові, в період із листопада 2009 року по червень 2010 року ним були зроблені невідокремлювані поліпшення орендованого майна, вартість яких становить 724383грн.52коп.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги за зустрічним позовом, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 посилається недійсність договору оренди нерухомого майна № 02.09 від 13.11.2009, а також на положення ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вказаної норми особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

На думку суду є безпідставним посилання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на необхідність застосування вказаної статті до спірних правовідносин.

Як зазначалось вище, орендні правовідносини ТОВ «БК-груп»і фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 були врегульовані договором оренди нерухомого майна № 02.09 від 13.11.2009 до визнання судом такого договору недійсним (14.06.2011).

Право фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на компенсацію затрат щодо поліпшення орендованого майна виникло до визнання договору недійсним, а тому до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення частини 3 статті 778 ЦК України.

Згідно з вказаною нормою в разі проведеного з дозволу наймодавця поліпшення найманого майна наймач має право на відшкодування зроблених для цієї мети необхідних витрат.

Таким чином, обраний позивачем (за зустрічним позовом) спосіб захисту цивільних прав у спірних правовідносинах з огляду на положення статті 1212 ЦК України є неналежним, оскільки, на відміну від передбаченої ст. 1212 ЦК України позадоговірної шкоди, норми ч. 3 ст. 778 цього ж Кодексу виходять з необхідності відшкодування витрат орендаря на поліпшення орендованого майна, понесених під час дії договору.

Наведене виключає можливість задоволення зустрічного позову на підставі ст. 1212 ЦК України.

Стосовно посилань фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на надання згоди ТОВ «БК-груп»на здійснення поліпшень орендованого майна суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 778 ЦК України, наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних поліпшень (ч. 3 ст. 778 ЦК України).

В підтвердження вимог за зустрічним позовом, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 надані суду нотаріально посвідчені копії листів адресованих орендодавцю, з проханням надати згоду на проведення ремонтних робіт із поліпшення орендованого майна, та зазначенням приблизної вартості робіт. Копії листів містять напис «Согласовано», зображення підпису директора ТОВ «БК-груп»та печатки товариства.

Представник відповідача за зустрічним позовом заперечував факт отримання зазначених листів, а також підписання та скріплення їх печаткою товариства, в зв'язку з чим, вимагав надання оригіналів вказаних документів, із метою вирішення питання щодо призначення судової експертизи з метою встановлення їх справжності.

Відповідно до положень ст. 36 ГПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

У зв'язку з наявністю заперечень сторони у справі щодо справжності документів, засвідчені копії яких були надані у справу суд неодноразово зобов'язував сторони подати на огляд суду оригінали вказаних листів, як доказів наявності згоди орендодавця на проведення поліпшення орендованого майна.

Оригінали витребуваних доказів, сторони суду не представили. ТОВ «БК-груп»надало пояснення щодо відсутності в нього зазначених документів, з огляду на те, що такі є фальсифікацією та підробкою. Відповідач-1 надав пояснення, в яких зазначив, що оригінали витребуваних судом документів знаходяться в ТОВ «БК-груп», а надані суду нотаріальні копії зазначених документів, були виготовлені з наявних у ТОВ «БК-груп»оригіналів, які після нотаріального посвідчення були йому повернуті.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

З огляду на те, що у зв'язку з виникненням обґрунтованих сумнівів щодо наданих копій документів, суд як при попередньому, так і під час даного розгляду справи неодноразово витребував оригінали зазначених письмових доказів, то відповідно обставини, на які посилається СПД ОСОБА_1 в підтвердження свої доводів щодо проведення поліпшення орендованого майна за згодою орендодавця, мають бути підтверджені виключно шляхом надання оригіналів відповідних документів, які суду не представлені.

Таким чином, позивачем за зустрічним позовом не надано належних та допустимих доказів факту отримання згоди орендодавця на проведення поліпшення орендованого майна.

З урахуванням викладеного, вимоги за зустрічним позовом задоволенню не підлягають.

Судові витрати у справі покладаються на відповідача-1.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

Первісний позов задовольнити.

Усунути перешкоди у користуванні товариством з обмеженою відповідальністю «БК-Груп»нежитловими підсобними приміщеннями (літ.С-1 загальною площею 202,1 кв.м) та гаражем (літ.Д загальною площею 179,7 кв.м), що розташовані по АДРЕСА_4 шляхом припинення дій фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), що порушують право власності товариства з обмеженою відповідальністю «БК-груп»(м. Дніпропетровськ, вул. Маяковського, 43, код ЄДРПОУ 33857556) на нежитлові підсобні приміщення (літ.С-1 загальною площею 202,1 кв.м) та гараж (літ.Д загальною площею 179,7 кв.м), розташовані: АДРЕСА_4, а саме користування нежитловими підсобними приміщеннями (літ.С-1 загальною площею 202,1 кв.м) та гаражем (літ.Д загальною площею 179,7 кв.м), що розташовані по АДРЕСА_4, водокористування та електрокористування у цих приміщеннях у своїй господарській діяльності, здійснення дій, направлених на зміну технічного стану зазначених приміщень, укладення договорів стосовно цих приміщень, в тому числі суборенди та охорони приміщень, припинення вчинення перешкод ТОВ «БК-груп»у доступі до нежитлових підсобних приміщень (літ.С-1 загальною площею 202,1 кв.м) та гаражу (літ.Д загальною площею 179,7 кв.м), що розташовані по АДРЕСА_4.

Усунути перешкоди у користуванні товариством з обмеженою відповідальністю «БК-Груп»нежитловими підсобними приміщеннями (літ.С-1 загальною площею 202,1 кв.м) та гаражем (літ.Д загальною площею 179,7 кв.м), що розташовані по АДРЕСА_4 шляхом припинення дій фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2), що порушують право власності товариства з обмеженою відповідальністю «БК-груп»(м. Дніпропетровськ, вул. Маяковського, 43, код ЄДРПОУ 33857556) на нежитлові підсобні приміщення (літ.С-1 загальною площею 202,1 кв.м) та гараж (літ.Д загальною площею 179,7 кв.м), розташовані: АДРЕСА_4, а саме користування нежитловими і підсобними приміщеннями (літ.С-1 загальною площею 202,1 кв.м) та гаражем (літ.Д загальною площею 179,7 кв.м), що розташовані по АДРЕСА_4, водокористування та електрокористування у цих приміщеннях у своїй господарській діяльності, здійснення дій, направлених на зміну технічного стану зазначених приміщень, укладення договорів стосовно цих приміщень, в тому числі суборенди та охорони приміщень, припинення вчинення перешкод ТОВ «БК-груп»у доступі до нежитлових підсобних приміщень (літ.С-1 загальною площею 202,1 кв.м) та гаражу (літ.Д загальною площею 179,7 кв.м), що розташовані по АДРЕСА_4.

Виселити фізичну особу-підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер

НОМЕР_1) з нежитлових підсобних приміщень (літ.С-1 загальною площею 202,1 кв.м) та гараж (літ.Д загальною площею 179,7 кв.м), що розташовані по АДРЕСА_4.

Виселити фізичну особу-підприємця ОСОБА_2

(АДРЕСА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_2) з нежитлових підсобних приміщень (літ.С-1 загальною площею 202,1 кв.м) та гаражу (літ.Д загальною площею 179,7 кв.м), що розташовані по АДРЕСА_4.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (49000,

АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «БК-груп»(49000, м. Дніпропетровськ, вул. Маяковського, 43, код ЄДРПОУ 33857556) 39200грн. - основного боргу, 57083грн.80коп. -неустойки, 3597грн.81коп. -пені, 2373грн.35коп. -три відсотки річних, 4355грн.92коп. - інфляційних збитків, 1098грн.50коп. -витрат по сплаті державного мита, 236грн. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 105грн.50коп. -витрат по сплаті судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні зустрічного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя В.О. Татарчук

Дата підписання рішення, оформленого у відповідності до ст. 84 ГПК України - 11 .06.2012.