Постанова

від 05.06.2012 по справі 34/5005/1942/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.2012 року Справа № 34/5005/1942/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів: Джихур О.В., Лисенко О.М. ( зміна складу колегії суддів відбулась на підставі розпорядження секретаря судової палати Лотоцької Л.О. № 670 від 31.05.2012року)

при секретарі: Ковзикові В.Ю.

Представники сторін:

від скаржника: ОСОБА_2, довіреність № 7857/10/10-051 від 14.05.12, представник;

інші учасники процесу у судове засідання не з"явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2012року у справі № 34/5005/1942/2012

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФО-КОМП»,м.Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Строй-Ко», м.Дніпропетровськ

про визнання банкрутом

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2012 року у справі № 34/5005/1942/2012 (суддя Примак С.А.) за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФО-КОМП»,м.Дніпропетровськ до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Строй-Ко», м.Дніпропетровськ було товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Строй-Ко», м.Дніпропетровськ банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 3 місяці, до 13.06.12р., ліквідатором товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Строй-Ко», м.Дніпропетровськ призначено ініціюючого кредитора ТОВ «ІНФО-КОМП»,м.Дніпропетровськ ( а.с.58-59; т.1).

Вищевказану постанову господарського суду мотивовано в якості норм права ст.ст.22-32,52 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Не погодившись з вищевказаною постановою, її оскаржила в апеляційному порядку - Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція м.Дніпропетровська, просить скасувати постанову господарського суду Дніпропетровськкої області від 13.03.2012року, посилається на порушення господарським судом при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, зокрема:

- господарським судом порушено вимоги ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ;

- господарським судом не надано правової оцінки щодо витребування належних доказів, зокрема інформації від органів державної податкової служби про проведення перевірки боржника щодо дотримання вимог податкового законодавства;

- господарським судом порушено вимоги ст..38 ГПК України;

- господарським судом порушено вимоги ст.43 ГПК України щодо повного з»ясування обставин, що мають значення для справи, рішення прийнято за відсутності правового аналізу та посилань на докази.

Представник скаржника в своїх поясненнях повністю підтримав доводи апеляційної скарги, просив задовольнити останню, скасувати постанову господарського суду про визнання боржника банкрутом.

05.06.2012року в судове засідання надійшло клопотання від ініціюючого кредитора про відкладення розгляду справи на іншу дату. При цьому на обґрунтування клопотання не надано жодного доказу в розумінні ст..ст.32,33,36 ГПК України, крім цього, зазначене клопотання свідчить про те,що ініціюючого кредитора було належним чином сповіщено про час та місце судового засідання та він не був позбавлений реалізувати свої процесуальні права, регламентовані законом в засіданні 05.06.2012року, зокрема, шляхом участі в засіданні. За цих обставин вказане клопотання задоволенню не підлягає.

Враховуючи, що неявка усіх учасників судового процесу не перешкоджає розгляду справи по апеляційній скарзі по суті; останні не скористались правом надання відзиву, апеляційний господарський суд обмежений певними процесуальними строками розгляду апеляційної скарги, які спливають, будь-які клопотання від учасників процесу про продовження строків розгляду апеляційної скарги не надходили, враховуючи факт належного сповіщення учасників судового процесу про час та місце судового засідання, що підтверджується клопотанням ініціюючого кредитора ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.05.2012року ( а.с.119-120; т.1) зі штампом канцелярії суду про розсилку згідно з Інструкцією з діловодства в господарських судах України , затверджену Наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу можливо розглянути по суті в цьому судовому засіданні за наявними матеріалами, за відсутності учасників судового процесу ( ст.ст.75,99 ГПК України).

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення представника скаржника, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувану постанову слід скасувати на підставі п.п.3,4 ч.1 ст.104 ГПК України з урахуванням повноважень суду апеляційної інстанції, передбачених ст..103 ГПК України та припинити провадження у справі на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, виходячи з наступних підстав.

01.03.2012 року ухвалою господарського суду Дніпропетровської області було порушено провадження у справі № 34/5005/1942/2011 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю»Компанія Строй-Ко»,м.Дніпропетровськ за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФО-КОМП»,м.Дніпропетровськ підставі за ознаками ст.52 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (а.с.1).

При цьому заяву ініціюючого кредитора було обґрунтовано тим,що 25.11.2011року між ініціюючим кредитором та ТОВ»За-Стройбут»м.Дніпропетровськ було укладено договір відступлення права вимоги №25-11/11, внаслідок укладення якого ініціюючий кредитор набув право вимоги від боржника по оплаті заборгованості на суму 15840 грн., яка виникла внаслідок несплати боргу за простим векселем серії АА№1737041 від 30.09.2010року ( а.с.18-19).

Докази визнання недійсним, розірвання, зміни умов зазначеного договору в встановленому законом порядку відсутні в матеріалах справи,не надавались судам обох інстанцій при розгляді справи учасниками судового процесу відповідно до ст..33ГПК України; отже, такі докази відсутні.

У відповідності до ст..ст.512,514 ЦК України кредитор у зобов»язанні може бути замінений іншою особою,зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином; до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, за своєю правовою природою відступлення право вимоги є зміною суб»активного складу зобов»язання при збереженні змісту останнього.

Таким чином, вимоги ініціюючого кредитора також обґрунтовувались договором поставки №6451 від 01.09.2009р., видатковою накладною №280901 від 28.09.2010року на суму 15840грн.00 коп., простим векселем «за пред»явленням»серії АА 1737041 від 30.09.2010року, виданим ТОВ»За-Стройбут»м.Дніпропетровськ на суму 15840 грн.00 коп., виконавчим надписом нотаріуса від 28.10.2010року, простим векселем про неоплату від 28.10.2010року, постановою Бабушкінського районного ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції від 02.11.2010року про відкриття виконавчого провадження по виконанню виконавчого надпису про стягнення 15840 грн. 00 коп., постановою цього ж ВДВС від 30.12.2010року про повернення виконавчого документа стягувачу без виконання через відсутність боржника за місцезнаходженням та відсутність майна у останнього ( а.с.9-17).

Відповідно до ч.1,3 ст.4 ЗУ»Про обіг векселів»( в ред..ЗУ від 07.07.2011року №3610-VI) видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги; умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Відповідно до ч.2 ст.4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"

Частиною 1 ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Натомість, ні договір №6451 від 01.09.2010року, ні матеріали справи не містять жодного доказу в розумінні ст.ст.32,33,36 ГПК України підтверджуючих, що сторони договору №6451 дійшли згоди про проведення розрахунків із застосуванням векселів, будь-які акти прийому-передачі векселю до договору №6451 не укладались, відсутні.

В силу вимог ч.1 ст.517 ЦК України первісний кредитор зобов»язан передати новому кредитору документи, які засвідчують права, що передаються ; а первісний кредитор згідно зі статтею 519 ЦК України відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої вимоги.

Згідно з витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб серії АЖ №800748 станом на 23.02.2012року боржник відсутній за місцезнаходженням ( а.с.20). Оригінал цього витягу залучено до матеріалів справи. При цьому у Витягу зазначено, що місцезнаходження боржника є м. Дніпропетровськ, Індустріальний район, вул.. Батумська,11 кімната 4.

Відповідно до ч.1 ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань. Однак, зазначена норма матеріального права передбачає, що вимоги ініціюючого кредитора повинні бути безспірними.

Отже, зазначеною нормою права передбачена наявність хоча б однієї із умов, які можуть бути підставами визнання боржника банкрутом за ознаками ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом":

- фактичне припинення підприємницької діяльності, зокрема, ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно з законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності тощо;

- відсутність боржника або його керівних органів за місцезнаходженням; поняття місцезнаходження юридичної особи визначено в ст.93 ЦК України, на що і посилається ініціюючий кредитор в своїй заяві про порушення справи.

Відповідно до ст.93 ЦК України ( в редакції ЗУ від 02.12.2010р. №2756-V1) місцезнаходженням юридичної особи є фактично місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльності юридичної особи ( переважно знаходиться керівництво) та здійснюється управління та обліку.

Згідно зі ст.1 ЗУ від 15.05.2003р. №755-1V"Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" місцезнаходження юридичної особи це -адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Частинами 1,2 ст.17 цього ж Закону передбачено, що відомості про юридичну особу включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами держреєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно закону; при цьому до Єдиного держреєстру вносяться, зокрема, відомості щодо місцезнаходження, відомості про органи управління юридичної особи та такі відомості вважаються достовірними згідно з ч.1 ст.18 ЗУ від 15.05.2003р., №755-1V ( редакції, що діяла на час прийняття оскаржуваної ухвали) та можуть бути використані у справі з 3-ю особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Отже, відповідно до ст.ст.33,34 ГПК України витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ініціюючий кредитор вважав доведеним факт відсутності первинних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням ( п.105 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 від 18.12.2009р. "Про судову практику у справах про банкрутство").

З матеріалів справи вбачається, що постановою Бабушкінського ВДВС Дніпропетровського управління юстиції від 02.11.2010року було відкрито виконавче провадження по виконанню примусового стягнення з боржника на користь зазначеного векселедержателя 15840 грн.00 коп. заборгованості за векселем, а постановою цього ж ВДВС від 30.12..2010року виконавчий надпис було повернуто без виконання через відсутність боржника за адресою: м,Дніпропетровськ, вул. Кремлівська, буд.53 та неможливості з»ясувати місцезнаходження боржника, не виявлення майна боржника, за рахунок якого можливо було б звернути стягнення ( а.с.15;17). Отже, зазначені постанови ВДВС свідчать про те, що: по-перше, виконавче провадження за місцезнаходженням боржника: м. Дніпропетровськ, Індустріальний район, вул.. Батумська,11 кімната 4, нездійснювалось взагалі; по-друге, вказані постанови ВДВС містять відомості про те,що місцезнаходженням боржника є м. Запоріжжя, вул..Кремлівська,53,а не м. Дніпропетровськ, вул.Кремлівська,53, яка зазначена в постанові ВДВС від 30.12.2010року ( а.с.17).

Отже, на час відкриття виконавчого провадження по виконанню виконавчого надпису (02.11.2010року) боржник не знаходився та не міг знаходитись в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська, докази підтверджуючи зазначене відсутнє в матеріалах справи, а висновки, викладені в постанові ВДВС від 30.12.2010року про відсутність у боржника майна за адресою м.Дніпропетровськ, вул.Кремлівська,53 взагалі не відповідають фактичним обставинам, матеріалам справи. Таким чином, виконавчі дії по виконанню виконавчого надпису про стягнення 15840 грн. з боржника не здійснювались не за місцезнаходженням за адресою м.Дніпропетровськ, вул.Батумська,11 кімната 4, Індустріального району, ні за попередньою адресою: м.Запоріжжя, вул.. Кремлівська,53, а доказами по справі не підтверджено факт неможливості виконання виконавчого надпису через відсутність майна або грошових коштів у боржника.

Відповідно до ч.1 ст.20 ЗУ "Про виконавче провадження" від 30.06.99р. № 783-X1V ( зі змінами та доповненнями в редакції від 31.12.2010року, яка діяла на час проведення виконавчого провадження) виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Таким чином, запровадження процедури банкрутства повинно опробовуватись в обов»язковому порядку виконавчим провадженням.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" боржник -це суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати податків і зборів( обов'язкових платежів); безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Отже, зазначені вище обставини та подані докази не дають підстав зробити висновок про те,що вимоги ініціюючого кредитора мають безспірний характер, підтверджують неплатоспроможність боржника в розумінні ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Враховуючи вищевикладене, а також те, що вимоги ініціюючого кредитора не мають безспірного характеру, оскільки виконавчі дії всупереч вимогам закону не здійснювались за місцезнаходженням боржника, постановою про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого надпису на користь ініціюючого кредитора в зв'язку з неможливістю виконання через відсутність майна у боржника, зокрема, і за його місцезнаходженням, не підтверджується зазначене, то колегія суддів вважає, що провадження у справі за ознаками ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" порушено без достатніх правових підстав, висновок господарського суду, викладений в постанові господарського суду Дніпропетровської області про визнання боржника банкрутом за ознаками ст.52 ЗУ"Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є таким, що не відповідає вимогам закону, матеріалам, обставинам справи.

Пунктом 36 Постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009р."Про судову практику в справах про банкрутство" регламентовано, що подальший перебіг провадження у справах про банкрутство, коли у встановленому порядку виявлено безпідставність вимог ініціюючого кредитора, законом не передбачений, тому судам слід припиняти провадження у справі на підставі п.1 1 ч.1 ст.80 ГПК України, тому, що справу порушено за відсутності достатніх правових підстав.

Згідно ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.1 ст.91 ГПК України право апеляційного оскарження мають не лише сторони у справі, а й особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки ( в ред. ЗУ № 2453-VI від 07.07.2010р.).

Згідно ст.2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Відповідно до приписів ст.41 Податкового кодексу органи державної податкової служби є контролюючими органами, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень.

Частиною 1 ст.210 ГК України передбачено, що правами кредиторів щодо неплатоспроможних боржників користуються також визначені законом органи справляння податків, зборів ( обов'язкових платежів). Отже, органи ДПІ є потенційними кредиторами боржників в силу вимог закону.

Крім того, статтею 129 Конституції України регламентовано принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків встановлених законом. Таким чином, основним завданням суду апеляційної інстанції є забезпечення права на апеляційне оскарження.

Розглядаючи апеляційну скаргу МДПІ, яка хоча не підтвердила доказами по справі наявність кредиторських вимог до боржника, по суті, колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги положення ст.210 ГК України про те, що органи ДПІ є потенційними кредиторами боржника, ст.1 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст.91,106 ГПК України, зазначає, що однією із засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження судових актів судів нижчих інстанцій, згідно зі ст.129 Конституції України, тому апеляційне провадження не підлягає припиненню на підставі п.1 1 ч.1 ст.80, ст.91,106 ГПК України.

Також, слід зазначити, що незаконне введення ліквідпроцедури перешкоджає виникненню нових податкових зобов»язань, що безумовно зачіпає інтереси податкових органів, зобов»язаних забезпечувати надходження до бюджету податкових платежів. Отже, незаконне введення ліквідаційної процедури перешкоджає виникненню нових податкових зобов'язань, що зачіпає інтереси податкових органів, зобов'язаних забезпечувати надходження до бюджету податкових платежів. Також, незаконне введення ліквідаційної процедури та затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу боржника припиняє можливість донарахування податковими органами податкових зобов'язань за періоди, які мали місце до моменту введення ліквідаційної процедури, згідно рішення податкового органу, оскільки в ліквідаційній процедурі до реєстру вимог кредиторів можуть включатися тільки вимоги, які виникли із зобов'язань боржника, які виникли під час здійснення процедури банкрутства (пункт 4 статті 31 Закону). Незаконне введення ліквідаційної процедури та затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу боржника має наслідком припинення повноважень керівника боржника згідно частини 2 статті 23 Закону, який тим самим звільняється від відповідальності за неповноту сплати податків в попередніх податкових періодах у випадку нарахування податковими органами зобов'язань за наслідком проведеної перевірки в ході ліквідаційної процедури та відповідно до рішення податкового органу, оскільки керівником боржника в ліквідаційній процедурі стає ліквідатор боржника.

Крім цього, по даній категорії справ також існує сформована певна судова практика розгляду по суті апеляційних та касаційних скарг органів ДПІ при відсутності кредиторської заборгованості банкрута ( постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2011р. по справі №27/96б, постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. по справі № Б29/295-10, від 21.06.2011року по справі № 44/212-б).

Керуючись ч.3-5 ст.49 ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції, м.Дніпропетровськ -задовольнити.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2012р. у справі № 34/5005/1942/2012- скасувати.

Провадження у справі № 34/5005/1942/2012 припинити ( п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України). Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФО-КОМП", м.Дніпропетровськ в доход Спецфонду Державного бюджету України 536 грн. 50 коп. судового збору, які підлягають оплаті за розгляд апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції.

Видачу відповідного наказу та його надсилання до органів стягнення доручити здійснити згідно зі ст.ст. 117-118 ГПК України господарському суду Дніпропетровської області.

Матеріали справи повернути до господарському суду Дніпропетровської області.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 08.06.2012року.

Головуючий О.М. Виноградник

Суддя О.В. Джихур

Суддя О.М.Лисенко