Постанова

від 31.05.2012 по справі 5015/5576/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.12 Справа № 5015/5576/11

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого - судді Кордюк Г.Т.

суддів: Давид Л.Л.

Мурська Х.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Альянс Україна»№ Н-528/04 від 06.04.2012 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 14.03.2012 року

у справі № 5015/5576/11

за позовом: ТзДВ «Альянс Україна», м Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АТТО», м. Городок Львівської області

про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу

За участю представників сторін:

від позивача: Ольберт І.В. -представник

від відповідача: не з'явився

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило, тому протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 29.05.2012 року змінено склад колегії, замість судді Гриців В.М., в склад колегії введено суддю Давид Л.Л..

Рішенням господарського суду Львівської області від 14.03.2012 року у справі № 5015/5576/11 (суддя Рим Т.) у задоволенні позову ТзДВ «Альянс Україна»до ТзОВ «АТТО»про стягнення 5 227,27 грн. суми страхового відшкодування в порядку регресу -відмовлено.

При винесенні рішення, суд першої інстанції виходив із того, що в силу дії принципу змагальності у господарському процесі, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень належними і допустимими доказами. Виходячи з цього, відповідно до статті 1172 Цивільного кодексу України позивач повинен довести, що шкода заподіяна працівником відповідача саме під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням шкоди і розмір відшкодування, однак позивачем подано висновок експерта не у повному обсязі, який містить неточності та очевидні для спеціаліста втручання в обрахунок відновлювальних робіт, а також не містить свідоцтва, яке дає право експерту виконувати роботи з оцінки вартості ремонту автомобіля. З огляду на наведене, судом першої інстанції зроблено висновок, що надані позивачем і зібрані по справі докази не дають підстав для достовірного і безумовного висновку щодо розміру заподіяної шкоди, а також не здійснення позивачем дії для підтвердження факту вірності визначення оцінки завданої шкоди, не надання необхідних матеріалів та автомобіля для обстеження експерту, відсутність спростувань на заперечення відповідача з приводу розміру заподіяних збитків, є підставою для відмови позивачу у задоволенні позовних вимог.

Також, господарський суд у рішенні зазначив, що необхідною умовою для застосування статті 1172 ЦК України є доведення позивачем факту виконання працівником товариства своїх трудових (службових) обов'язків під час завдання шкоди, проте матеріали справи не містять доказів того, що під час скоєння ДТП ОСОБА_3 виконував свої трудові (службові) обов'язки.

Крім цього, місцевий господарський суд у рішенні прийшов до висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

ТзДВ «Альянс Україна» не погодившись з висновками, викладеними у рішенні місцевого господарського суду, подало апеляційну скаргу № Н-528/04 від 06.04.2012 року, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задоволити повністю, оскільки судом першої інстанції порушено і неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права та висновки господарського суду першої інстанції не відповідають обставинам справи. Зокрема, апелянт зазначає, що висновок місцевого господарського суду про те, що позивачем не доведено розміру нанесеного збитку, спростовується Звітом № 394/08 від 25.04.2008 року про оцінку автомобіля НОМЕР_1, на підставі, якого розмір збитку становить 5 227,27 грн.. Також розмір збитку, заподіяного страхувальнику підтверджується рахунком-фактурою № СЧ-02612 від 24.04.2008 року та рахунком-фактурою №ЕА-000103 від 23.04.2008 року.

Також, апелянт зазначає, що Звіт № 394/08 від 25.04.2008 року про оцінку автомобіля НОМЕР_1 містить повний перелік пошкоджень, нанесених застрахованому транспортному засобу внаслідок ДТП, а також перелік пошкоджень, зазначених у Акті огляду, який є додатком до Звіту № 394/08 і перелік робіт та запасних частин співпадають із вказаними запасними частинами і роботами, зазначеними у рахунках-фактурах та Актом огляду транспортного засобу (дефектна відомість), складеного представником ТзДВ «Альянс Україна».

Не погоджується позивач і з висновком суду першої інстанції, що в матеріалах справи відсутні докази того, що під час скоєння ДТП, водій ОСОБА_3 виконував свої трудові (службові) обов'язки, оскільки у постанові Галицького районного суду м. Львова від 05.05.2008 року № 3-3027/08 року зазначено, що ОСОБА_3 є водієм маршрутного таксі №117 марки «БАЗ», д.н. НОМЕР_2, що належить ТзОВ «АТТО-ЛТД».

Представник відповідача явку уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення. В судовому засіданні 17.05.2012 року та у поданому відзиві, відповідач заперечив вимоги апеляційної скарги, просить залишити їх без задоволення, рішення господарського суду першої інстанції у даній справі без змін. Зокрема, відповідач зазначає, що:

- дорожньо-транспортна пригода, яка відбулась 14.04.2008 року не є страховим випадком, оскільки у полісі страхування №2000037610 в п. 3 не вказано, які особи допущені до керування застрахованим транспортним засобом. А тому, поліс № 2000037610 по відношенню до водія автомобіля НОМЕР_1, ОСОБА_4, на час сконання ДТП, не діяв, відповідно у страховика (ТзДВ «Альянс Україна») не було підстав здійснювати страховий платіж страхувальнику (ТзОВ «Галтелемережбуд XXI»);

- Звіт №394/08 про оцінку автомобіля не підписаний ні аварійним комісаром, ні експертом, а оцінювачем ОСОБА_5 у якого відсутнє підтверджене Мінюстом України свідоцтво про присвоєння йому кваліфікації судового експерта з правом проведення автотоварознавчих експертиз . Крім цього, у звіті наявні та очевидні для спеціаліста втручання в обрахунок відновлювальних робіт сертифікованим програмним забезпеченням, а тому такий звіт не може бути належним доказом розрахунку суми страхового відшкодування;

- Не подано позивачем належних доказів на підтвердження факту понесення витрат на ремонт автомобіля НОМЕР_1, оскільки в рахунку-фактурі № СЧ-02612 від 24.04.2008 року, на який посилається позивач, як на підтвердження розміру збитку, відсутнє посилання на ремонт автомобіля НОМЕР_1.

Судом апеляційної інстанції встановлено наступне:

ТзОВ «Галтелемережбуд ХХІ»є власником автомобіля НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії ВСС №036047 (а.с. 46) та на підставі довіреності від 20.02.2008 року надало ОСОБА_4 (посвідчення водія НОМЕР_12) право керування даним транспортним засобом (а.с. 45) .

21.11.2007 року ТзОВ «Галтелемережбуд ХХІ» (страхувальник) уклало з позивачем договір добровільного комплексного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу № 200-0037610 (а.с. 10) .

14.04.2008 року о 12 год. 30 хв. у місті Львові на перетині вулиць Сихівська-Морозна відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю двох автомобілів: НОМЕР_1, що належить ТзОВ «Галтелемережбуд ХХІ», керування яким здійснював водій ОСОБА_4 і БАЗ-22154, д.н.з. НОМЕР_11, який належить відповідачу, що підтверджується технічним паспортом (а.с. 72) та керування яким здійснював водій ОСОБА_3, що проживає у АДРЕСА_1. Дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_6 пункту 13.1 Правил дорожнього руху України.

Даний факт зафіксовано у довідці Відділу державтоінспекції з обслуговування адміністративної території міста Львова та автомобільно-технічної інспекції при ГУМВС України у Львівській області від 17.04.2008 року №36/1799СГ (а.с. 12).

Як вбачається, з листа Відділу державтоінспекції з обслуговування адміністративної території міста Львова та автомобільно-технічної інспекції при ГУМВС України у Львівській області від 02.08.2010 року №36/2594СК (а.с. 14) , що за фактом дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 14.04.2008 року в місті Львові по вулиці Сихівська-Морозна за участю а/м «Шевролет Авео», д.н.з. НОМЕР_1, складено адміністративний протокол стосовно громадянина ОСОБА_3 та направлено на розгляд до Галицького районного суду міста Львова за вихідним № 36/ап4111 від 18.04.2008 року.

Постановою Галицького районного суду міста Львова від 05.05.2008 року №3-3027/08р. встановлено, що ОСОБА_3, водій маршрутного таксі №117 ТзОВ «АТТО-ЛТД», 14.04.2008 року о 12 год. 30 хв., на перехресті вулиць Сихівська та Морозна у місті Львова, керуючи автомобілем НОМЕР_2, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем НОМЕР_1, який рухався попереду і повертав праворуч, спричинивши пошкодження транспортних засобів, тобто порушив вимоги п. 13.1 Правил дорожнього руху, про що складено відповідний протокол серії ЛВ №226408 від 14.04.2008 року. З огляду на це ОСОБА_3 визнано винним за статтею 124 КпАП України та оштрафовано на чотири неоподатковувані мінімуми доходів громадян (68,00 грн.) в користь держави (а.с. 84) .

ТзОВ «Галтелемережбуд ХХІ»звернулося до ТзДВ «Альянс Україна»із заявою від 14.04.2008 року про перерахування страхового відшкодування (а.с. 38) . Позивачем за результатами проведеного огляду, складено відповідний акт від 14.04.2008 року (а.с. 19) .

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами проведеної оцінки, СПД - ф.о. -оцінювачем ОСОБА_5 складено Звіт № 394/08 від 25.04.2008 року (а.с. 21-27) , в якому встановлено, що вартість відновлюваного ремонту автомобіля НОМЕР_1 становить 5 227,27 грн..

10.06.2008 року ТзДВ «Альянс Україна»складено страховий акт № 200-210-08 (а.с. 40) для виплати страхувальнику ТзОВ «Галтелемережбуд ХХІ»страхове відшкодування у сумі 5 227,27 грн., яке 17.06.2008 року платіжним дорученням № 8585 (а.с. 44) було перераховано останньому.

Таким чином, виплативши страхове відшкодування страхувальнику, позивач вважає, що набув право зворотної вимоги (регресу) до ОСОБА_3, як особи, винної у настанні страхового випадку та завданні матеріальних збитків страхувальнику. Однак, у відповідності до норм ч. 2 ст. 1187 ЦК Укріїни, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Оскільки, автомобіль НОМЕР_2, який перебував під керуванням ОСОБА_3 під час ДТП, перебуває у приватній власності відповідача, що підтверджується довідкою ДАІ за № 96/1799СК від 17.04.2008 року, позивач звернувся з позовом до господарського суду про стягнення 5 227,27 грн. суми страхового відшкодування в порядку регресу з ТзОВ «Атто».

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши доводи та заперечення представника позивача та відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ТзОВ «Альянс Україна»підлягає до задоволення, виходячи з наступного:

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про судове рішення»від 23.03.2012 року №6 (п. 2), рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Пунктом 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про судове рішення»від 23.03.2012 року № 6, встановлено, що господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Приймаючи у справі рішення про відмову в позові, місцевий господарський суд у мотивувальній частині рішення прийшов до висновку, що відповідач не спростував доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для вирішення спору.

Однак, місцевим господарським судом, в порушення ст.ст. 43, 84 ГПК України та постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про судове рішення»від 23.03.2012 року № 6, не проведено правового обґрунтування відхилення доказів, які надав позивач до позовної заяви.

Натомість зроблено висновок, що звіт № 394/08 від 25.04.2008 року про оцінку автомобіля поданий позивачем не у повному обсязі, містить неточності та очевидні для спеціаліста втручання в обрахунок відновлювальних робіт.

З таким висновком місцевого господарського суду колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується.

Як вбачається із звіту № 394/08 від 25.04.2008 року, останній поданий позивачем до позовної заяви в повному обсязі, а саме звіт містить сім сторінок, підписаний оцінювачем ОСОБА_5, який має кваліфікаційне свідоцтво оцінювача, видане Фондом державного майна України та його внесено у Державний реєстр оцінювачів (а.с. 157) .

Місцевим господарським судом не наведено правового обґрунтування в чому вбачається неточності та очевидні втручання спеціаліста в обрахунок відновлювальних робіт.

Крім того, призначаючи у справі експертизу (ухвала суду від 26.12.2011 року) та пропонуючи сторонам листом від 16.01.2012 року надати експерту необхідні документи, місцевий господарський суд не звернув уваги, що відповідно до ст. 41 ГПК України, судова експертиза призначається у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі коли висновок експерта не може бути замінений іншими засобами доказування.

Місцевим господарським судом не наведено правових підстав суперечливості доводів позивача, які обґрунтовані висновком спеціаліста № 394/08 від 25.04.2008 року, та відповідачем не спростовано порушення оцінювачем вимог закону при складанні даного звіту.

Крім того, витребування місцевим господарським судом від позивача необхідних документів для проведення експертизи листом № 5015/5576/11/3/11 від 16.01.2012 року (а.с. 103) , здійснено з порушенням норм ст.ст. 38, 77, 86 ГПК України, оскільки згідно вищенаведених норм, витребування судом доказів здійснюється ухвалою суду, а не листом, а зазначення судом в листі пропозиції позивачу подати необхідні докази не носить обов'язкового характеру.

Відповідно до п. 11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 року «Про деякі питання практики призначення судової експертизи», клопотання судового експерта про надання додаткових матеріалів розглядаються господарським судом з винесенням відповідної ухвали (після поновлення провадження у справі та витребування її матеріалів з експертної установи і повідомлення учасників судового процесу про час та місце проведення відповідного судового засідання).

Враховуючи наведене, висновок місцевого господарського суду про те, що ним створено всі умови сторонам для доведення тих обставин, на які вини покликаються і те, що позивачем не були подані оригінали фото таблиць, необхідні вихідні дані не задані експерту, є невірним, зроблено з порушенням процесуальних норм.

Дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази, Львівський апеляційний господарський суд вважає, що позов ТзДВ «Альянс Україна»підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

21.11.2007 року між ТзДВ «Альянс Україна»та ТзОВ «Галтелемережбуд ХХІ»укладено договір (поліс) добровільного комплексного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу № 200-0037610, строк дії якого встановлено до 21.11.2008 року.

Відповідно до п. 5 договору, об'єктом страхування є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим транспортним засобом. Застрахованим транспортним засобом є «Шевролет Авео», д.н.з. НОМЕР_1, 2007 року випуску.

14.04.2008 року о 12 год. 30 хв. по вулиці Сихівська-Морозна у м. Львові ОСОБА_3 керуючий автомобілем НОМЕР_11, який належить ТзОВ «Атто», здійснив зіткнення з автомобілем НОМЕР_1, який належить ТзОВ «Галтелемережбуд ХХІ».

Вина ОСОБА_3 в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, встановлена постановою Галицького районного суду міста Львова від 05.05.2008 року у справі №3-3027/08р.

Згідно Звіту про оцінку автомобіля № 394/08 від 25.04.2008 року (а.с. 21-27) , розмір матеріального збитку, завданого страхувальнику в результаті пошкодження автомобіля НОМЕР_1 становить 5 227,27 грн., який виплачено на підставі його заяви -страховиком ТзДВ «Альянс Україна».

Відповідно до ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, страховик виплативши страхувальнику -ТзОВ «Галтелемережбуд ХХІ»страхове відшкодування в сумі 5 227,27 грн., яке страхувальник мав до особи, яка відповідальна за завданий збиток -ТзОВ «Атто», набув право зворотної вимоги (регресу) до останнього.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Факт знаходження автомобіля НОМЕР_11, який перебував під керуванням ОСОБА_3 під час ДТП, у приватній власності відповідача підтверджується довідкою ДАІ за № 96/1799СК від 17.04.2008 року. Вина водія ОСОБА_3 в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, встановлена постановою Галицького районного суду міста Львова від 05.05.2008 року у справі №3-3027/08р.

Частиною шостою статті 261 ЦК України, передбачено, що за регресними зобов'язаннями, перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Виконання позивачем основного зобов'язання за договором добровільного страхування наземного автотранспорту (поліс № 0037610), підтверджується платіжним дорученням № 8585 від 17.06.2008 року (а.с. 44).

З моменту виконання позивачем свого зобов'язання за договором добровільного страхування, у нього виникло право подати регресний позов до особи, відповідальної за завдання збитків.

Апеляційна інстанція не бере до уваги доводи відповідача викладенні у відзиві на позов та у відзиві на апеляційну скаргу, виходячи з наступного:

- Не зазначення в п. 3 Полісу добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспорту, № 200-037610 від 21.11.2007 року -осіб допущених до керування не є підставою для визнання договору недійсним та нікчемність вказаної угоди не встановлено (с. 2 ст. 215 ЦК України);

- Звіт № 394/08 визначення розміру завданого збитку складений та підписаний оцінювачем ОСОБА_5, якому видано кваліфікаційне свідоцтво, який має право здійснювати оцінку майна та майнових прав об'єктів за формою 1.3 - оцінка дорожніх транспортних засобів (а.с. 157) . Звіт проведено у відповідності до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльності в Україні»;

- Покликання відповідача на те, що згідно ст. 31 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»на місце страхового випадку не направлено аварійного комісара та експерта, які і мали підписувати звіт, судова колегія до уваги не приймає, оскільки правовідносини між страховиком ТзДВ «Альянс Україна»та страхувальником ТзОВ «Галтелемережбуд ХХІ», виникли не на підставі вищенаведеного Закону, а Закону України «Про страхування», Цивільного кодексу України (ст.ст. 988, 990, 993), договору добровільного комплексного страхування. В наказі про виплату страхового відшкодування (а.с. 43) , зазначено, що виплата проводиться на підставі страхового акту № 200-210-08 по договору добровільного страхування № 200-037610 від 21.11.2007 року;

- Звіт № № 394/08 про оцінку автомобіля та визначення розміру матеріального збитку містить повний перелік пошкоджень, застрахованого транспортного засобу внаслідок ДТП та відповідає переліку пошкоджень зазначених в Довідці ВДАІ м. Львова від 17.04.2011 року;

- Виконання ОСОБА_3 обов'язку за трудовим договором не означає, що володільцем транспортного засобу став найманий працівник, а не роботодавець - власник. Власником транспортного засобу - ТзОВ «Атто»не доведено, що ОСОБА_3 заволодів транспортним засобом неправомірно, а тому повинен відшкодовувати шкоду на загальних підставах (ч. 3 ст. 1187 ЦК України).

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 -105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу ТзДВ «Альянс Україна»задоволити.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 14.03.2012 року у справі скасувати.

Прийняти нове рішення.

3. Позов ТзДВ «Альянс Україна»задоволити.

Стягнути з ТзОВ «Атто» (81500, Львівська область, м. Городок, вул.. Скітник, 5/5, код ЄДРПОУ 19330378) на користь ТзДВ «Альянс Україна» (04107, м. Київ, вул.. Багговітівська, 8/10, код ЄДРПОУ 32253696) -5 227,27 грн. суми страхового відшкодування в порядку регресу, 102,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за позовом, 804,75 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Доручити місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки, встановлені ст.ст. 109, 110 ГПК України.

Головуючий - суддя Кордюк Г.Т..

суддя Давид Л.Л.

суддя Мурська Х.В.