Рішення

від 20.05.2008 по справі 50/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

50/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  50/12

06.08.08

За позовом     заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до                     1) комунального підприємства по будівництву і експлуатації паркінгів,гаражів, автостоянок для автотранспорту"Автопарк-Сервіс" Святошинського району;

                        2) приватного підприємства "ЛКСК".

Третя особа-1  Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація)

Третя особа-2  Святошинська районна у м. Києві державна адміністрація

про                    визнання недійсним договору

Суддя  Головатюк Л.Д.

Представники сторін:

Від прокуратури                   Дьогтяр О.А.(помічник прокурора)

Від позивача                           не з'явився

Від відповідача1                   Філон В.І.(дов. від 28.12.2007)

Від відповідача2                   не з'явився

Від третьої особи-1                      не з'явився

Від третьої особи-2                    не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою до відповідачів  про визнання недійсним договору.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.05.2008 порушено провадження у справі №50/12 та призначено до розгляду на 06.06.2008.

Представники позивача та відповідачів в судове засідання 06.06.2008 не з'явилися, витребувані судом докази не подали, причин неявки суд не повідомили. Слухання справи було відкладено на 27.06.2008.

27.06.2008 в судове засідання не з'явився представник відповідача-2, причин неявки суд не повідомив, витребувані судом докази не подав, хоча про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином.

Представник відповідача-1 подав заперечення проти позову, в яких просить в задоволенні позову відмовити повністю. Крім цього відповідач-1 подав клопотання про необхідність залучення до участі у справі двох третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) та Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації.

Суд, заслухавши думку представників позивача та прокуратури, які заперечували проти заявленого клопотання відповідача, вирішив, що дане клопотання достатньо мотивоване, належно обґрунтоване, і тому його задовольнив. Слухання справи було відкладено на 16.07.2008.

16.07.2008 в судове засідання не з'явилися представники відповідача-2 та третіх осіб 1 та 2, причин неявки не повідомили, хоча про час та місце проведення судового засідання були попереджені належним чином.

Представник відповідача-1 наголосив на необхідності присутності в судовому засіданні третіх осіб 1 та 2.

Представники прокуратури та позивача надали пояснення по суті справи. Представник прокуратури також просив визнати поважною причину пропуску строку позовної давності, оскільки органам прокуратури про зазначені порушення законодавства стало відомо лише наприкінці 2007 - на початку 2008 років, в процесі перевірки порушень вимог чинного законодавства, викладених в акті ревізії КРУ від 04.08.2006 № 27-30/21. Суд задовольняє клопотання прокуратури про поновлення пропущеного строку позовної давності.

15.07.2008р. представником позивача через канцелярію суду було подано клопотання про витребування у відповідача оригіналу договору.

Судом дане клопотання задоволено. Слухання справи було відкладено на 06.08.2008.

05.08.2008 від позивача через канцелярію суду надійшли пояснення по справі, в яких позивач позов прокурора підтримує та просить його задовольнити, а також просить розглянути справу без участі представника позивача.

06.08.2008 в судове засідання з'явилися представники прокуратури та відповідача-1.

Представник прокуратури заявлені позовні вимоги підтримав та просить задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача-1 заперечував проти позовних вимог прокурора та просив відмовити в їх задоволенні.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, проте просив слухати справу без його участі.

Представники відповідача-2 та третіх осіб 1 та 2 в судове засідання повторно не з'явилися, витребувані судом докази не подали, причин неявки суд не повідомили. Відповідач-2 та треті особи повідомлялися ухвалами суду про час та місце розгляду даної судової справи, проте в судове засідання своїх представників не направили, доказів на підтвердження поважних причин зазначених обставин суду не подали. Заявлені позовні вимоги не заперечили.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування ГПК України»).

Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача-2 та третіх осіб 1 та 2 не надходило.

За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, прокурора та відповідача-1, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позовних вимог, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши надані позивачем та прокурором оригінали документів, на які позивач та прокурор посилаються, як на підставу своїх вимог, та копії яких долучені до матеріалів справи, дослідивши документи надані відповідачем-1, суд –

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до вимог статей 6 і 10 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель” державним інспектором Київдержземінспекції проведена перевірка з питань дотримання вимог земельного законодавства при використанні Комунальним підприємством по будівництву і експлуатації паркінгів, гаражів, автостоянок для автотранспорту „Автопарк-Сервіс” Святошинського району земельної ділянки площею 9600 кв.м., що розташована за адресою: м. Київ, вул. Симиренка, 22-Г.

В результаті проведеної перевірки встановлено, що зазначена вище земельна ділянка використовується під автостоянку без документів на право користування землею. Даний факт підтверджується копією акту перевірки від 18.05.2006 № 637/26, проведеної Управлінням з контролю за використанням та охороною земель в м. Києві.   

Документи, що посвідчують право власності або право користування вказаною земельною ділянкою в тому числі на умовах оренди передбачені ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України у Комунального підприємства по будівництву і експлуатації паркінгів, гаражів, автостоянок для автотранспорту „Автопарк-Сервіс” Святошинського району відсутні.

Окрім цього, ревізією повноти, достовірності і правильності визначення доходів від усіх видів діяльності встановлено, що КП «Автопарк-сервіс»та ПП «ЛКСК»(інвестор) 18.11.2003 укладено інвестиційний договір № 5 на будівництво автостоянки, предметом якого є спільне проектування, будівництво та введення в експлуатацію автомобільної стоянки по вул. Симиренка, 22-г у м. Києві, а також набуття права власності на неї.

Відповідно до п. 4.1.1 - 4.1.7 договору КП «Автопарк-сервіс»спільно з інвестором зобов'язалося виконувати вимоги чинного містобудівного та земельного законодавства під час розробки та затвердження проектно-кошторисної документації, проведення будівельних робіт, введення об'єкту в експлуатацію та при оформленні права користування земельною ділянкою.

Разом з тим, як установлено перевіркою, у КП «Автопарк-сервіс»відсутні будь-які документи, розроблені і затверджені згідно з умовами договору, зокрема, графік фінансування об'єкту, його освоєння і поетапного введення в експлуатацію, акти вводу в експлуатацію, погодження відповідних контролюючих органів, документи встановленого зразка, що підтверджують правомірність використання земельної ділянки.

Відповідно до умов п.п. 2.1, 4.1.10, 4.1.16, 6.1.1, 6.1.2 договору, за виконання обов'язків КП «Автопарк-сервіс»отримує у власність 10 % площі завершеного та введеного в експлуатацію об'єкта, а ПП «ЛКСК»- 90 %.

У зв'язку з вищенаведеним прокурор просить суд визнати недійсним інвестиційний договір від 18.11.2003 № 5.

Свої вимоги прокурор обґрунтовує тим, що оспорюваний договір укладений з порушеннями чинного законодавства.

Позивач позов підтримує, про що надав свої пояснення з цього приводу.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку про таке:

Відповідно  до   ст.   207   Господарського   кодексу   України,   господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства,  або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін,  або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України, у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Враховуючи те, що земельна ділянка по вул. Симиренка, 22-г у м. Києві, не перебуває в державній чи приватній власності, вона знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Києва, яка реалізує це право, відповідно до ст. 80 Земельного кодексу України, через орган місцевого самоврядування - Київську міську раду.

Згідно зі ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником  або користувачем документа, то посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї та державної реєстрації забороняється. Право власності па земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Аналогічні вимоги містяться у етапі 28 Регламенту розгляду питань щодо набуття та реалізації права користування землею в м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.07.2004 № 457/1868.

В порушення вище зазначених нормативно-правових актів КП «Автопарк-сервіс»не оформило право користування земельною ділянкою, уклало інвестиційний договір, однією з умов якого є набуття права власності на частину земельної ділянки, чим фактично розпорядилося даною земельною ділянкою, що згідно з чинним законодавством, є виключним правом її власника.

Факт використання вищезазначеної земельної ділянки без оформлення права користування підтверджено актом обстеження земельної ділянки № 293/08 від 21.12.2007, складеним фахівцями Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, витягом з бази даних Державного земельного кадастру станом на 20.12.2007 та актом обстеження, складеним під час проведення ревізії.

Відповідно до листа Головного управління земельних ресурсів КМДА №03-25/44499 від 28.12.2007, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Симиренка, 22-г від КП «Автопарк-сервіс»не надходив. Київська міська рада рішення з цього приводу не приймала, документи, що посвідчують право користування земельною ділянкою, в управлінні не зареєстровані.

Окрім цього, рішенням господарського суду м. Києва від 05.04.2007 по справі № 35/107, яке вступило в законну силу, було задоволено позов прокуратури Святошинського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до комунального підприємства по будівництву і експлуатації паркінгів, гаражів, автостоянок для автотранспорту „Автопарк-Сервіс” Святошинського району, третя особа приватне підприємство „ЛКСК”, про звільнення незаконно займаної земельної ділянки площею 9600 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Симиренка, 22-Г.

Судом було зобов'язано комунальне підприємство по будівництву і експлуатації паркінгів, гаражів, автостоянок для автотранспорту „Автопарк-Сервіс” Святошинського району передати земельну ділянку  площею 9600 кв.м., яка розташована  за адресою: м. Київ, вул. Симиренка, 22-Г на баланс Київській міській раді, привівши її у придатний  для використання стан.

Таким чином, відповідач-1 не є власником або користувачем земельної ділянки по вул. Симиренка, 22-г у м. Києві і не має відповідних повноважень щодо розпорядження вказаним майном.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, встановлених ч.ч. 1-3, 5-6 статті 203 ЦК України.

Посилання відповідача-1 на те, що на момент укладення правочину зміст договору не суперечив жодному нормативному документу ґрунтуються на довільному та неправильному тлумаченні положень чинного законодавства, оскільки спірний договір суперечить частинам 1, 2 ст. 203 Цивільного кодексу України, а саме правочин вчинено особою, що немає необхідного обсягу цивільної дієздатності, та суперечить актам чинного законодавства України.

Згідно ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

  Відповідно до ч.1. ст. 8 Закону України «Про столицю України –місто-герой Київ»місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду,  районні в місті ради та виконавчі органи.   

Порядок формування та повноваження міської, районних у місті рад визначаються Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" з особливостями, передбаченими цим Законом (п.2 ст. 9 Закону України “Про столицю України –місто –герой Київ”).

Відповідно до п.1 ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме майно і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначити в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування та оренду.

Відповідно до ст. 143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Згідно положень ст. 9 Земельного кодексу України розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність та користування громадян та юридичних осіб відноситься до повноважень, відповідно, Київської міської ради. За пунктом 2 статті 22 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ»Київська міська рада має право визначати особливості землекористування. Згідно з пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»вирішення відповідно до Закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Надання земельних ділянок у користування у м. Києві здійснюється у відповідності до Земельного кодексу України, рішення Київської міської ради від 26.06.03 № 512/672 «Про порядок надання земельних ділянок у користування у м. Києві», рішення Київської міської ради № 457/1867 від 15.07.2004 «Про врегулювання процедури передачі в користування земельних ділянок в м. Києві».

Рішенням Київської міської ради від 15.07.2004 № 457/1867 затверджено Регламент розгляду питань щодо набуття та реалізації права користування землею в м. Києві, який визначає загальні положення і встановлює особливості та процедуру надання в постійне користування та передачі в оренду земельних ділянок в м. Києві фізичним та юридичним особам та оформлення права користування землею на підставі прийнятих Київською міською радою рішень.

Відповідно до ст. 189 Земельного кодексу України (далі ЗК України) самоврядний контроль за використанням та охоронною земель здійснюється Київською міською радою. При проведенні Контрольно-ревізійним відділом у Святошинському районі м. Києва ревізії фінансово-господарської діяльності КП «Автопарк-Сервіс»за період з 01.01.2004 по 01.07.2006 встановлено, що земельна ділянка по вул. Симиренка, 22-г використовується відповідачем 1 для розміщення автостоянки, що є порушенням вимог ст.ст. 125,126 ЗК України.

Таким чином, оспорюваний договір не відповідає вимогам закону, укладений сторонами з порушенням однією із сторін - КП «Автопарк-сервіс»господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), що, відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України, є підставою для визнання йото недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, що існував до порушення прав і запобіганню вчиненню дій, що порушують права чи створюють небезпеку порушення прав.

Крім того, про відсутність законних підстав для розпорядження КП «Автопарк-сервіс»зазначеною земельною ділянкою свідчить рішення Київської міської ради від 31.10.2006 № 201/258 «Про передачу земельної ділянки Святошинській районній у місті Києві раді для будівництва житлового комплексу з об'єктами громадського призначення (прибудова до існуючих) на вул. Симиренка, 22-6, 22-г, 34-а у Святошинському районі м. Києва», згідно з яким земельна ділянка по вул. Симиренка, 22-г передана Святошинській районній й місті Києві раді у короткострокову оренду строком на 5років.

Згідно пункту 3 ст.207 Господарського кодексу України виконання господарського зобов‘язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення.

Відповідно до ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру»підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Однією з форм представництва інтересів держави в разі порушення її інтересів є звернення до суду з відповідним позовом (ч. З ст. 36-1 вказаного Закону).

В даному випадку укладенням договору порушено встановлений державою порядок користування земельною ділянкою.

Відповідачами не було надано суду жодного доказу на спростування обставин викладених в позові.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідачів 1 та 2 стягуються витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. 4, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд м. Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним інвестиційний договір від 18.11.2003 № 5 на будівництво автостоянки, укладений між комунальним підприємством по будівництву і експлуатації паркінгів, гаражів, автостоянок для автотранспорту "Автопарк-Сервіс" Святошинського району та приватним підприємством "ЛКСК".

3. Стягнути з приватного підприємства "ЛКСК"( вул. Промислова, 8, м. Вишневе, Київська обл., 08132; код ЄДРПОУ 32446085), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, в доход Державного бюджету України 42 (сорок дві) гривні 50 коп. державного мита та 59 (п'ятдесят дев'ять) гривень 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Стягнути з комунального підприємства по будівництву і експлуатації паркінгів, гаражів, автостоянок для автотранспорту "Автопарк-Сервіс" Святошинського району(вул. Гната Юри, 9, м. Київ, 03148; код ЄДРПОУ 32210469), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, в доход Державного бюджету України 42 (сорок дві) гривні 50 коп. державного мита та 59 (п'ятдесят дев'ять) гривень 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                        Головатюк Л.Д.

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення –19.08.2008