Постанова

від 13.06.2012 по справі 26/241

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2012 р. Справа № 26/241

Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого: Черкащенка М.М.

суддів: Жукової Л.В.,

Нєсвєтової Н.М.

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврія"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2011

у справі № 26/241 господарського суду міста Києва

за позовом Публічного акціонерного товариства "Екостандарт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврія"

про стягнення 19415,63 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 -за довіреністю;

від відповідача: Лопата В.І. -директор.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.10.2011 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2011 року у справі №26/241 позов ПАТ «Екостандарт»до ТОВ «Таврія»про стягнення 19 415,63 грн. задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ «Таврія»14 341,22 грн. основного боргу, 1 073,30 грн. 3% річних, 4 001,11 грн. збитків від інфляції, 194,16 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судові рішення мотивовані тим, що сторонами погоджено порядок визначення вартості ціни послуги з постачання теплової енергії і підстави для застосування якогось іншого порядку відсутні. При цьому, розраховуючи вартість послуг з постачання теплової енергії у вигляді гарячої води, позивач використовував чинні на поточний момент тарифи, затверджені розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (київської міської державної адміністрації), а тому позовні вимоги є законними та обґрунтованими.

Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду та постановою апеляційного господарського суду ТОВ «Таврія»звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2011р. та рішення господарського суду міста Києва від 20.10.2011р. у справі №26/241 та прийняти нове рішення, справу направити на новий розгляд, посилаючись на порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права.

З дотриманням меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю - доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм процесуального та матеріального права апеляційним судом, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.11.1998 року між позивачем, який є правонаступником закритого акціонерного товариства "Енергогенеруюча компанія "Укр-Кан Пауер", та товариством з обмеженою відповідальністю "Таврія" укладено договір №450280 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води.

Відповідно до умов п. 1.1 договору позивач зобов'язався виробляти, систематично поставляти та передавати у власність відповідачу "товар"- теплову енергію у вигляді гарячої води у період з 01.11.1998 року по 31.10.1999 року в обсязі 65 гкал., з максимальним тепловим навантаженням 0,025 гкал/год., а відповідач зобов'язався приймати теплову енергію та своєчасно здійснювати оплату за неї на умовах даного договору.

Строк дії договору відповідно до п. 10.1 договору встановлений з 01.11.1998 року до 31.10.1999 року і вважається продовженим на такий же строк, якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодного з сторін не буде заявлено про протилежне, та при умові, якщо покупець до 1 серпня поточного року узгодить з енергопостачальною організацією обсяги споживання на наступний період.

На виконання умов вказаного договору за період з 01.11.2008 року по 01.07.2011 року позивач поставив, а відповідач отримав теплову енергію, вартість якої складає 14 341,22 грн., що підтверджується розрахунком суми основного боргу, табуляграмами, відомостями обліку теплової енергії, проте відповідач не розрахувався за поставлену теплову енергію.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що укладеним між сторонами договором передбачено, що тарифи на теплову енергію розраховуються по групах споживачів енергопостачальною організацією, затверджуються у встановленому порядку і підлягають перегляду у випадках зміни розмірів складових калькуляції собівартості теплової енергії (в.ч. ціни на паливо), а також в інших випадках, передбачених діючими нормативними документами. А тому при розрахунку вартості послуг позивач правомірно застосував чинні на поточний момент тарифи, затверджені розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (київської міської державної адміністрації).

Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Згідно ч. 6 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Частиною другою, третьою ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" визначено, тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, крім тарифів на виробництво теплової енергії для суб'єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.

Господарськими судами залишено поза увагою, те, що розрахунок позовних вимог здійснено в тому числі на підставі тарифів, встановлених розпорядженнями голови Київської міської державної адміністрації № 1780/1 від 25.12.08р., №№ 127, 128 від 05.02.09р. №1662 від 27.11.2008р., які скасовані Указами Президента України № 65/2009 від 03.02.09р., № 76/2009 від 09.02.09р., №1199/2008 від 24.12.2008р., як такі, що суперечать ч. 4 ст. 13 та ч.ч. 3,4 ст. 42 Конституції України, ст. 25 Господарського кодексу України, п. 2 ст. 7, п. 2 ч. 1 ст. 20, ч. 3 ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст. 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації".

Виходячи з наведеного, вартість поставленої відповідачу у спірний період теплової енергії повинна розраховуватися за тарифами, затвердженими розпорядженням голови Київської міської державної адміністрації № 86 від 31.01.07р. (в редакції розпорядження № 715 від 18.06.07р.).

Таким чином, господарськими судами в повному обсязі не досліджено, яка сума заборгованості існує у відповідача і якими доказами це підтверджується.

Посилання, господарських судів, в обґрунтування судових рішень, на розрахунок суми основного боргу, табуляграми, відомості обліку теплової енергії є неправомірними, оскільки в них застосовані скасовані тарифи для розрахунку теплової енергії.

З огляду на викладене, господарським судам необхідно встановити, яку саме суму заборгованості за договором №450280 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води необхідно стягнути з ТОВ «Таврія»та інші обставини які мають значення для всебічного розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 32, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржувані рішення у справі, суди попередніх інстанції, дійшовши висновку про задоволення позову, неповно дослідили фактичні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, чим порушили вимоги статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє рішення місцевого господарського суду чи постанови апеляційного суду виключно на предмет правильності застосування згаданими судами норм матеріального чи процесуального права, тобто в межах юридичної оцінки фактичних обставин справи; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, всебічно, повно, об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, надати належну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини та вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврія»задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2011 та рішення господарського суду міста Києва від 20.10.2011 у справі №26/241 скасувати.

Справу №26/241 направити до господарського суду міста Києва на новий розгляд.

Головуючий М.М. Черкащенко

Судді Л.В. Жукова

Н.М. Нєсвєтова