Рішення

від 21.07.2008 по справі 46/99

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

46/99

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2008 р.   Справа 46/99

За позовомДочірнього підприємства Торговий дім “Вінніфрут” Відкритого акціонерного товариства  “Вінніфрут” в особі Київської філії   

доТовариства з обмеженою відповідальністю “Юнекс”

простягнення 168 117,64 грн.

                                                                                                               Суддя Шабунін С.В.

Представники:

від позивачаГригоркіна Н.Д. —представник за довіреністю від 02.06.2008 р.

від відповідача Роман С.В. —представник за довіреністю від 16.05.2008 р. № 48/ок-юр

У судовому засіданні, яке відбулося 21.07.2008 р., за згодою присутніх представників сторін судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство Торговий дім “Вінніфрут” Відкритого акціонерного товариства  “Вінніфрут” в особі Київської філії передано на вирішення суду позов № 571 від 07.05.2008 р. про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Юнекс” 124 769,85 грн. заборгованості за поставлені товари в рамках договору № 587 від 02.05.2008 р., 26 923,71 грн. збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції, 2 270,71 грн. 3 % річних з простроченої суми боргу та 14 153,14 грн. пені за порушення грошового зобов'язання.  Позовні вимоги мотивовані порушенням з боку відповідача умов укладеного сторонами договору в частині своєчасності проведення розрахунків за отриману продукцію.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 46/99 від 17.06.2008 р., яку призначено до розгляду на 21.07.2008 р.  

21.07.2008 р. представником позивача подано письмові уточнення позовних вимог № 577/07 від 21.07.2008 р., складені у зв'язку з частковим погашенням відповідачем дебіторської заборгованості. Відповідно до вказаних уточнень позивач просить стягнути з відповідача 85 769,85 грн. боргу, розмір пені, інфляційних втрат та 3 % річних залишено без змін.   

В ході розгляду спору по суті представник Дочірнього підприємства Торговий дім “Вінніфрут” підтримав заявлені вимоги та просив позов задовольнити, стягнувши з відповідача 85 769,85 грн. боргу, що складає вартість поставленого, але не оплаченого товару, а також пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, інфляційних втрат та 3 % річних.

Як вбачається з позовної заяви та пояснень представника позивача, позов мотивований неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати поставлених  йому продовольчих напоїв на умовах договору поставки № 587 від 02.05.2007 р.

На підтвердження заявлених вимог позивачем надано копії договору, видаткових накладних, генеральної довіреності, акту звірки розрахунків станом на 18.07.2008 р.  

Представник відповідача визнав суму основного боргу в розмірі 85 769,85 грн., про що склав відповідну заяву, що залучена до матеріалів справи, проти задоволення позову в іншій частині заявлених вимог заперечував.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд —

ВСТАНОВИВ:

02.05.2007 р. Київською філією Дочірнього підприємства Торговий дім “Вінніфрут” Відкритого акціонерного товариства  “Вінніфрут” в якості постачальника та Товариством з обмеженою відповідальністю “Юнекс” в якості покупця укладено договір поставки № 587, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити (передати) покупцеві продовольчу та/або непродовольчу продукцію згідно з видатковими накладними, а покупець —прийняти товар та оплатити його на умовах договору.

У відповідності з п. 1.2 даної угоди кількість, строки поставки, асортимент та ціни на товар зазначаються у накладних, які є невід'ємною частиною договору.         

У п. 3.1 сторони погодили, що сума договору складає суму товару, поставленого згідно з всіма видатковими накладними.

Оплата за кожну партію продукції здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника за ціною, передбаченою у накладній на товар на умовах попередньої оплати або з подальшою оплатою на протязі семи календарних днів з моменту отримання покупцем товару, тобто підписання накладних (п. 3.2).

Виходячи з п. 4.4 договору здача-приймання товару за кількістю здійснюється покупцем в момент отримання товару від постачальника шляхом підписання представниками сторін накладних.

Частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом  України.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналіз умов договору сторін та наведених положень законодавства дає підстави стверджувати, що укладений правочин являє собою договір поставки.

За твердженнями позивача в рамках договору від 02.05.2007 р. відповідачу було поставлено та передано у власність продовольчих товарів на суму 927 510,56 грн.

Дані твердження позивача знаходять підтвердження в матеріалах справи, де містяться копії відповідних накладних за період з 04.05.2007 р. по 08.02.2008 р., оригінали яких були оглянуті у судовому засіданні.

24.01.2008 р. відповідачем отримано лист позивача № 185-юр від 14.01.2008 р., в якому Товариство з обмеженою відповідальністю “Промхімснаб плюс” вимагає оплати 22 923,23 грн. у строк до 21.01.2008 р.       

Як слідує з позовної заяви, звірки та наявного розрахунку суми позову та не заперечено представником відповідача, покупець частково перерахував вартість отриманого у власність товару на суму 802 740,71 грн.

Виходячи з письмових уточнень позовних вимог, датованих 21.07.2008 р. № 577/07, борг відповідача складає 85 769,85 грн., оскільки після подання позовної заяви до суду ним було перераховано позивачу ще 39 000,00 грн.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Представник відповідача, який прибув в судове засідання, визнав розмір заборгованості перед позивачем в розмірі 85 769,85 грн. за договором № 587від 02.05.2007 р.

Частиною 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову, господарський суд приймає рішення про його задоволення.

Згідно з ч. 1-2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.  

Приймаючи до уваги визнання відповідачем позову в частині стягнення 85 769,85 грн., а також враховуючи встановлені судом обставини справи, наведені норми чинного законодавства та умови угоди сторін, позовні вимоги про стягнення основного боргу видаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач також просить стягнути з відповідача 26 923,71 грн. збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції, 2 270,71 грн. 3 % річних з простроченої суми боргу та 14 153,14 грн. пені за порушення грошового зобов'язання.  

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями, в ст. 217 Господарського кодексу України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.        

У п. 5.1 договору від 02.05.2007 р. № 587 сторони погодили, що у випадку несвоєчасної оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від неоплаченої партії товару за кожний день прострочення платежу. При цьому, сплата неустойки не звільняє покупця від виконання взятих на себе зобов'язань (п. 5.3).      

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи до уваги положення договору від 02.05.2007 р. та норми діючого законодавства, позовні вимоги в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно і підлягають задоволенню відповідно до розрахунку, поданому позивачем до позовної заяви, що перевірений, та, приймається судом як належний (враховано момент виникнення зобов'язання з оплати товару та часткове погашення боргу).  

Вирішуючи даний спір, суд критично ставиться до заперечень відповідача в даній частині позовних вимог, оскільки визнавши розмір основного боргу, відповідач, тим самим підтвердив неналежне виконання грошового зобов'язання перед позивачем.      

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита. Витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову на відповідача.

Враховуючи, що понесення позивачем витрат по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу обумовлене необхідністю звернення до господарського суду через невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, судові витрати підлягають стягненню з нього у повному обсязі.         

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 47, 49, 81-85 Господарського процесуального кодексу України, суд —

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Юнекс”  (02156, м. Київ, вул. Братиславська, 24, к. 172,  ідентифікаційний код 30529667)  на користь Дочірнього підприємства Торговий дім “Вінніфрут” Відкритого акціонерного товариства  “Вінніфрут” в особі Київської філії (02099, м. Київ, вул. Зрошувальна, 5,  ідентифікаційний код 25965307) 85 769 (вісімдесят п'ять тисяч сімсот шістдесят дев'ять) грн. 85 коп. боргу, 26 923 (двадцять шість тисяч дев'ятсот двадцять три) грн. 71 коп.. збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції, 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 71 коп. 3 % річних з простроченої суми боргу та 14 153 (чотирнадцять тисяч сто п'ятдесят три) грн. 14 коп. пені , 1 681 (одну тисячу шістсот вісімдесят одну) грн. 18 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня   підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                                  С.В. Шабунін

Дата підписання: 28.10.2008 р.

справа №  46/99

21.07.08