Рішення

від 22.07.2008 по справі 16/228

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

16/228

 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  16/228

22.07.08

За позовом           до Про    

Подільської районної у місті Києві радиПриватного підприємства “КМС-2006”   визнання права власності

                                                           Суддя Ярмак О.М.

Представники сторін:від позивачавід відповідача

---

–представник за довіреністюЦигіка І.Ю. –представник за довіреністю

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Подільської районної у м. Києві ради до Приватного підприємства “КМС - 2006” про визнання права власності на нежитлове приміщення загальною площею 219,9 кв.м., що розташоване на першому поверсі, літера “Б” в будинку 10  по вул. Андріївський узвіз, Подільського району м. Києва за територіальною громадою Подільського району в м.  Києва.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно вважає спірне майно своєю власністю, в зв'язку з тим, що нібито між сторонами був укладений Договір купівлі –продажу спірного нежитлового приміщення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва було порушено провадження у справі № 16/228, розгляд справи призначено на 08.07.08р. о 16:15.

В судовому засіданні 08.07.08р. представником позивача було подано заяву, в порядку ст. 22 ГПК України, відповідно до якої Подільська районна у м. Києві рада просила суд виправити допущену позивачем описку, в  тексті позову, а саме зазначивши наступні позовні вимоги –визнати право власності на нежитлову двоповерхову будівлю загальною площею 219,9 кв.м., що розташована по вул. Андріївський узвіз, в будинку 10  літера “Б”, Подільського району м. Києва, оскільки в позовній заяві було помилково зазначено те, що спірне приміщення знаходиться на першому поверсі будинку.

Клопотання позивача визнано правомірним та задоволено судом відповідно до ст. 22 ГПК України.

В судовому засіданні оголошувалась перерва і розгляд справи призначено на 22.07.08р. на 09:40.

В судовому засіданні 22.07.08р. представник позивача підтримав свої позовні вимоги та просить суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні 22.07.08р. надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти позову заперечував та просив суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог, та зазначив, що Приватне підприємство “КМС - 2006”, керуючись положеннями ст. 638, 641, 205 Цивільного кодексу України, положеннями ст. 179, 180 Господарського кодексу України, надіслало позивачу пропозицію укласти Договір купівлі –продажу нежитлового приміщення і оскільки останній не надав відмови від укладання вищевказаного договору, то відповідач вважає вказаний договір укладеним. В зв'язку з наведеним, відповідач зазначає, що він є власником нежитлової двоповерхової будівлі загальною площею 219,9 кв.м., що розташована по вул. Андріївський узвіз, в будинку 10  літера “Б”, Подільського району м. Києва.

Крім того, відповідач зазначає, що він готовий відшкодувати позивачу вартість спірного майна відповідно до умов укладеного між ними Договору купівлі –продажу.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складався протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні за згодою представників сторін було оголошено тільки вступну та резулятивну частини рішення.

Розглянувши наявні у справі документи, всебічно і повно заслухавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київської міської ради від 27.12.01. за № 208/1642 було затверджено перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади Подільського району м. Києва, яким до складу комунальної власності територіальної громади подільського району було включено будинок по вул. Андріївський узвіз, 10 літера Б.

12.07.2007р. рішенням Подільської районної у м. Києві ради № 227 “Про затвердження переліків об'єктів комунальної власності Подільського району м. Києва, що підлягають приватизації та внесення змін до попередніх рішень”   до переліку об'єктів, що  підлягають приватизації конкурентним способом через аукціон, було включено нежитлову двоповерхову будівлю загальною площею 219,9 кв.м., що розташована по вул. Андріївський узвіз, в будинку 10  літера “Б”, Подільського району м. Києва.

Позивач, зазначає, що відповідач порушує його право власності на вказане приміщення, в зв'язку з тим, що вважає себе власником спірного майна на підставі того, що нібито між сторонами був укладений Договір купівлі –продажу нежитлового приміщення відповідно до якого відповідач придбав у позивача спірне приміщення.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

03 квітня 2008р. відповідач надіслав на адресу позивача лист, з пропозицією придбати у позивача спірне приміщення. До вказаного листа відповідач  додав два примірники Договору купівлі –продажу нежитлового приміщення від 03 квітня 2008р.

Оскільки позивачем впродовж двотижневого строку з 03.04.08р. не було надано застережень, зауважень, відмови від укладання вищевказаного Договору, то відповідач вважає вказаний Договір укладеним на тих умовах, що були викладені в примірниках Договору купівлі –продажу нежитлового приміщення від 03 квітня 2008р. Відповідно до наведеного відповідач вважає себе власником спірного приміщення.

Статтею 181 ГК України визначено загальний порядок укладання господарських договорів, відповідно до якого господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні Два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Частиною 3 ст.181 ГК України передбачено, що сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні.

Відповідно до ст. 638  ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 641   ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач відповідно до  ст. 641   ЦК України надіслав позивачу пропозицію укласти договір.

Проте, відповідач не надав суду доказів, на підтвердження, того, що його пропозиція, щодо укладання договору купівлі –продажу спірного приміщення від 03 квітня 2008р. була прийнята позивачем.

З матеріалів справи вбачається, що Договір купівлі –продажу нежитлового приміщення від 03 квітня 2008р. на який посилається відповідач, як на підставу виникнення свого права власності на спірне приміщення, не було підписано та скріплено печаткою позивача.

Суд прийшов до висновку, що Договір купівлі –продажу нежитлового приміщення від 03 квітня 2008р. не був укладеним між позивачем та відповідачем, оскільки сторони в належній формі не досягли згоди з усіх істотних умов договору, адже прийняття пропозиції щодо укладання договору другою стороною –позивачем не відбулось.

Окрім того, рішенням Подільської районної у м. Києві ради № 227 від 12.07.2007р. “Про затвердження переліків об'єктів комунальної власності Подільського району м. Києва, що підлягають приватизації та внесення змін до попередніх рішень” було затверджено перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади подільського району, зокрема, не житлові приміщення та будинки, що підлягають приватизації конкурентним способом через аукціон.

У відповідності до п.12 додатку № 2 до рішення Подільської районної у м. Києві ради № 227 від 12.07.2007р. було встановлено, що спірне майно підлягає приватизації конкурентним способом через аукціон.

Відповідач у відповідь на пропозицію приватизувати спірне приміщення конкурентним способом через аукціон, листом від 24.04.2008р. повідомив Подільську районну у м. Києві раду про те, що зазначене приміщення вже знаходиться у його власності. Такий висновок відповідача є помилковим і не приймається судом як належний доказ по справі.

Згідно з ст. 181 ЦК України речі (майно) поділяються на рухомі і нерухомі. До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У відповідності до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно зі ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 41 Конституції України власність в Україні може існувати у формі приватної, державної або комунальної.

Таким чином, нежитлова двоповерхова будівля загальною площею 219,9 кв.м., що розташована по вул. Андріївський узвіз, в будинку 10  літера “Б”, Подільського району м. Києва є нерухомим майном –об'єктом цивільних прав, які можуть знаходитися у приватній, державної або комунальної власності.

Статтею 327 ЦК України встановлено, що у комунальній власності знаходиться майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Згідно з ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ст. 10-21 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, та п. 52 Держаної програми приватизації  на 2000-2020рр., затвердженої Законом України “Про держану програму приватизації”, відчуження і, відповідно перехід права власності на об'єкт права комунальної власності, може бути здійснено виключно шляхом приватизації такого об'єкту права комунальної власності на підставі відповідного рішення, прийнятого місцевою радою.

Таким чином, відповідно до норм чинного законодавства, якими регулюються правовідносини з приводу переходу права власності на об'єкт права комунальної власності, п.12 додатку № 2 до рішенням Подільської районної у м. Києві ради № 227 від 12.07.2007р. було встановлено, що спірне майно підлягає приватизації конкурентним способом через аукціон.

З огляду на ці обставини, суд не погоджується з твердженнями відповідача щодо набуття ним права власності на спірне майно шляхом прийняття оферти відповідача позивачем, адже доказів прийняття такої пропозиції і укладання договору купівлі –продажу в порядку, визначеному чинним законодавством, суду надано не було, і у матеріалах справи такі докази відсутні.

Згідно ст. 33-34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання прав.

Статтею 392 ЦК України власнику надається право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а  також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

До матеріалів справи залучена Довідка Житлово-експлуатаційна контора № 701, Комунального підприємства “Поділ -Житло”, про те, що спірне майно належить до комунальної власності територіальної громади Подільського районну та перебуває на балансі ЖЕК № 701. Зазначений доказ визнається судом як безумовне підтвердження доводів позивача.

З матеріалів справи, досліджених у судовому засіданні, вбачається, що з боку Відповідача має місце невизнання та оспорювання права власності територіальної громади Подільського району м. Києва на нежитлову двоповерхову будівлю загальною площею 219,9 кв.м., що розташована по вул. Андріївський узвіз, в будинку 10  літера “Б”, Подільського району м. Києва

Згідно ст. 1 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” Позивач є представницьким органом місцевого самоврядування Подільського району м. Києва і відповідно до закону наділений правом представляти інтереси територіальної громади Подільського району міста Києва.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем в розумінні зазначеної правової норми не надано належних доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем.

Оцінюючи зібрані у справі докази у порядку, передбаченому ст. 43 ГПК України, суд вирішує, що вони вказують на наявність у позивача підстав для звернення до суду за захистом порушеного права власності від імені територіальної громади, і таке порушене право підлягає захисту шляхом його визнання.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 15, 16, 321, 327, 392 Цивільного кодексу України, ст. 179, 180 Господарського кодексу України, ст. 1 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, ст.ст. 2, 5, 32, 34, 35, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати за територіальною громадою Подільського району міста Києва право власності на нежитлову двоповерхову будівлю, загальною площею 219,9 (двісті дев'ятнадцять цілих і дев'ять десятих) кв.м., що розташована по вулиці Андріївський узвіз, будинок 10  літера “Б” у місті Києві.

3.          Стягнути з Приватного підприємства “КМС-2006” (03146, м. Київ, вул. Якуба Колоса, 8-В, кв. 9, код ЄДРПОУ 34731390) на користь Подільської районної у м. Києві ради (04070, м. Київ, Контрактова площа, 2, код ЄДРПОУ 26077603 ) 85 (вісімдесят п'ять) грн.00 коп. –держаного мита, та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

4.          Видати наказ після набрання рішенням  законної сили.

Рішення Господарського суду набирає законної сили після десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                          Ярмак О.М.