Рішення

від 06.06.2012 по справі 5020-390/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2012 року справа № 5020-390/2012 За позовом комунального підприємства Севастопольської міської Ради "Севелектроавтотранс" ім. О.С. Круподьорова

(99003, м. Севастополь, вул. Л. Толстого, буд. 51)

до - публічного акціонерного товариства „Енергетична компанія „Севастопольенерго" (99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 44)

товариства з обмеженою відповідальністю „ СК- Яуза"

(99003, м. Севастополь, вул. Гідрографічна, 21)

про визнання договору купівлі-продажу боргових зобов'язань недійсним Суддя Плієва Н.Г.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2, довіреність № 13 від 19.03.2012,

ОСОБА_3, довіреність № 14 від 21.03.2012

відповідача - ПАТ "ЕК "Севастопольенерго" - ОСОБА_4, довіреність № 12/0/2-11 від 03.01.2012,

відповідача - ТОВ "СК-Яуза" -не з'явився

Суть спору:

Комунальне підприємство Севастопольської міської Ради "Севелектроавтотранс" ім. О.С. Круподьорова звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до публічного акціонерного товариства „Енергетична компанія „Севастопольенерго", товариства з обмеженою відповідальністю «СК-Яуза»про визнання незаконним договору купівлі-продажу боргових зобов'язань № 225-03/07 від 01.06.2007..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказаний договір порушує норми Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», зокрема положення пункту 7.3 статті 7 вказаного Закону.

Ухвалою суду від 10.04.2012 позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 03.05.2012.

Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався. Також у судовому засіданні 29.05.2012 було оголошено перерву до 06.06.2012.

До початку розгляду справи по суті в порядку положень статті 22 Господарського процесуального кодексу України 28.05.2012 від позивача надійшла заява про зміну предмету позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду. Згідно з зазначеною заявою позивач просить визнати договір купівлі-продажу боргових зобов'язань № 225-03/07 від 01.06.2007 недійсним.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, з підстав викладених у позові, наполягали на їх задоволенні.

Представник відповідача - ПАТ "ЕК "Севастопольенерго" -проти задоволення позовних вимог заперечував, надав відзив на позов, який долучено до матеріалів справи. Пояснив, що спірному договору вже надано оцінку судовим рішенням господарського суду міста Севастополя від 01.12.2010 у справі 5020-4/210 та підстави для задоволення позову відсутні.

Представник відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю „ СК- Яуза" у судове засідання після перерви не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. У судовому засіданні 29.05.2012 проти задоволення позовних вимог заперечував, надав письмові заперечення на позовну заяву, крім іншого, просив застосувати наслідки спливу строку позовної давності.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача -ТОВ «СК-Яуза»за наявними в ній доказами.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01.06.2007 між відкритим акціонерним товариством "Енергетична компанія "Севастопольенерго" яке перейменовано в публічне акціонерне товариство "Енергетична компанія "Севастопольенерго" (далі -Кредитор), та товариством з обмеженою відповідальністю "СК-Яуза" (далі -Новий кредитор) укладений договір №225-03/07 купівлі-продажу боргових зобов'язань (далі -Договір), відповідно до умов якого ТОВ "СК-Яуза" купує (приймає і зобов'язується заплатити) право вимоги боргу і стає кредитором КП СМР "Севелектравтотранс"ім. О.С. Круподьорова.

Після повного проведення розрахунків кредитор продає (передає у власність), а новий кредитор приймає на себе за Актом приймання-передачі право дійсної вимоги на суму, вказану в додатку №1 до Договору.

Згідно з пунктами 1-2 Договору, цей Договір укладено у відповідності до пункту 3 статті 656, статей 512-516 Цивільного кодексу України, означений Договір не є Договором факторингу, не передбачає надання фінансових послуг Новим кредитором -Кредитору, щодо стягнення боргу з боржника, встановлює зобов'язання Нового кредитора щодо самостійного (за рахунок власних коштів і на власний ризик) стягнення боргу, тому не підпадає під дію Закону України "Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг".

Відповідно пунктів 2.2 -2.5 Договору - вимоги до боржника підтверджуються Договором №123 від 02.04.1999 на постачання електроенергії, актом звірення розрахунків між Кредитором та Боржником від 30.05.2007, рішенням господарського суду міста Севастополя від 07.11.2001 у справі №20-7/1241.

За Договором Новий кредитор одержує право замість Кредитора вимагати від Боржника виконання зобов'язань за Договором №123 від 02.04.1999. Кредитором відступається право вимоги, яке визначене станом на 30 травня 2007 року у розмірі 10960072,59 грн., що становить залишок заборгованості відповідача перед ВАТ ЕК „Севастопольенерго", яка була стягнута рішенням господарського суду міста Севастополя у справі №20-7/1241 від 07.11.2001 і наказом у справі №20-7/1241-2-4-7-12.

Відповідно до пункту 2.7 Договору, боргове зобов'язання, яке є предметом купівлі-продажу за цим договором, продається кредитором новому кредитору за ціною 7261436,36 грн.

Згідно з пунктом 3.1 Договору новий кредитор перераховує кредитору плату у розмірі 7261436,36 грн за відступлення права вимоги не пізніше 60 календарних днів після укладення цього Договору на поточні рахунки, згідно з умовами Договору.

За умовами пункту 6.1 Договору, він набуває чинності з моменту укладення договору і діє до повного виконання сторонами.

Відступлення права вимоги з даним Договором не тягне за собою жодних змін у зобов'язанні боржника за документами, переданими новому кредитору у відповідності з Договором (п. 9.1).

На думку позивача договір купівлі-продажу №225-03/07 боргових зобов'язань від 01.06.2007 порушує вимоги Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", зокрема пункт 7.3. статті 7 вказаного Закону. Позивач вважає, що з огляду на зазначений Закон передача та продаж боргових зобов'язань підприємством паливно-енергетичного комплексу могло відбуватися лише у разі, якщо цей борг продається чи уступається такому ж самому підприємству паливно-енергетичного комплексу. Оскільки ТОВ «СК Яуза»не являється підприємством паливно-енергетичного комплексу, вважає, що договір купівлі-продажу укладений з порушенням вимог чинного законодавства.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням у відповідності до положень статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до положень статей 15 та 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист її цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. При цьому захист цивільних прав та інтересів здійснюється судом.

Згідно з пунктом другим частини другої статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

З наведеною нормою узгоджується стаття 20 Господарського кодексу України частина друга якої також відносить до способів захисту прав і законних інтересів господарюючих суб'єктів визнання господарської угоди (правочину) недійсною.

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України (далі ? Кодекс), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з пунктом 1 частини другої цієї статті підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 202 Цивільного кодексу України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

За змістом пункту 3 статті 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормами статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передачі ним своїх прав іншій особі по відповідному правочину (поступці права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (п. 1 статті 513 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 514 Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Таким чином, відповідно до вищеназваних норм цивільного законодавства допускається можливість поступки права, заснованого на цивільно-правовому матеріальному зобов'язанні.

Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 Цивільного кодексу України.

Частинами другою та третьою статті 215 Цивільного кодексу України унормовано, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону встановлені в параграфі 2 глави 16 Цивільного кодексу України.

Недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону (ст. 48 ЦК України).

Також згідно з частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України такими загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, є:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Надаючи оцінку доводам позивача про недійсність правочину з огляду невідповідності його вимогам Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" (далі - Закон) суд виходить з наступного.

Відповідно до преамбули Закону він визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу.

Метою цього Закону є сприяння поліпшенню фінансового становища підприємств паливно-енергетичного комплексу, запобіганню їх банкрутству та підвищенню рівня інвестиційної привабливості шляхом урегулювання процедурних питань та впровадження механізмів погашення заборгованості, надання суб'єктам господарської діяльності права їх застосування, визначення порядку взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування, розпорядників бюджетних коштів із суб'єктами господарської діяльності щодо застосування механізмів погашення заборгованості.

Пунктом 1.2 Закону передбачено, що погашення заборгованості - це заходи, спрямовані на зменшення та/або розстрочення кредиторської заборгованості шляхом застосування механізмів списання, взаєморозрахунків, реструктуризації, часткової оплати на умовах, визначених цим Законом.

Відповідно до пункту 7.3 статі 7 Закону для розширення сфери застосування механізму проведення взаєморозрахунків для погашення заборгованості за електричну енергію дозволяється переведення заборгованості за електричну енергію в порядку, визначеному чинним законодавством, у межах сум заборгованості, підтвердженої на розрахункову дату, з одного суб'єкта господарської діяльності - споживача електричної енергії на іншого суб'єкта господарської діяльності за умови, що останній має грошові вимоги в сумі, що дорівнює кредиторській заборгованості споживача електричної енергії, до оптового постачальника електричної енергії або виробника електричної енергії і такі грошові вимоги виникли у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) до розрахункової дати.

При цьому суд зазначає, що взаєморозрахунками є безготівкові розрахунки з погашення заборгованості у рівнозначних сумах взаємних грошових вимог та зобов'язань підприємств-кредиторів і боржників між собою.

Як вже зазначалось, спірний договір № 225-03/07 є договором купівлі-продажу боргових зобов'язань за умовами якого ВАТ "ЕК "Севастопольенерго" продало Товариству з обмеженою відповідальністю "СК -Яуза" право вимоги боргу від КП СМР «Севелектротранс»ім. О.С. Круподьорова за ціною 7261436,36 грн. Отже, у спірному договорі не йдеться про взаєморозрахунки сторін з метою погашення заборгованості за електричну енергію та на правовідносини сторін за цим договором не розповсюджується дія Закону «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Як встановлено судом спірним договором інтереси ПАТ «ЕК «Севастпольенерго», як підприємства паливно-енергетичного комплексу жодним чином не порушені, навпаки, на підставі вказаного договору ПАТ «ЕК «Севастопольенерго»отримало суму заборгованості у розмірі 7261436,36 грн, яка утворилася перед ним у КП СМР «Севелектротранс», що представники сторін у судовому засіданні не спростовували.

Інших підстав для визнання договору недійсним позивачем не наведено рівно як не надано доказів щодо порушення його прав спірним договором.

Крім того, згідно зі статтею 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 01.12.2010 у справі № 5020-4/210 за позовом Комунального підприємства Севастопольської міської Ради «Севелектротранс»ім. О.С. Круподьорова до відкритого акціонерного товариства «Енергетична компанія «Севастопольенерго», товариства з обмеженою відповідальністю «СК-Яуза», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача Севастопольська міська Рада про визнання недійсною угоди спірному договору вже надано правову оцінку та відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання договору недійсним. При цьому суд дійшов висновку, що позивачем не доведено обставин порушення оспорюванню угодою його прав та законних інтересів зі сторони відповідачів, а також невідповідності спірної угоди вимогам статті 203 Цивільного кодексу України та ознак удаваності правочину.

Вказане судове рішення залишено без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.12.2010 і Постановою Вищого господарського суду України від 03.12.2011.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку щодо безпідставності позовних вимог. Клопотання відповідачів про застосування до позовних вимог КП СМР "Севелектроавтотранс"ім. Круподьорова строку позовної давності судом відхиляється, оскільки відповідачами не надано належних доказів письмового повідомлення КП СМР "Севелектроавтотранс"ім. Круподьорова про укладення спірної угоди - договору купівлі-продажу боргових зобов'язань №225-03/07 від 01.06.2007 у порядку статей 32-34 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України при відмові в позові судові витрати покладаються на позивача і стягненню з відповідача не підлягають.

На підстав наведеного, керуючись статтями ст. 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Повне рішення складене 11.06.2012

Суддя підпис Н.Г. Плієва