Ухвала

від 10.04.2013 по справі 5020-390/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

10 квітня 2013 року Справа № 5020-390/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Демидової А.М., суддів:Владимиренко С.В., Мирошниченка С.В., Плюшка І.А., Шевчук С.Р., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СК-Яуза" про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 25.12.2012 у справі№ 5020-390/2012 за позовом Комунального підприємства Севастопольської міської ради "Севелектроавтотранс ім. О.С. Круподьорова до 1.Публічного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "СК-Яуза" провизнання недійсним договору,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство Севастопольської міської ради "Севелектроавтотранс ім. О.С. Круподьорова звернулось до Господарського суду міста Севастополя з позовом до 1.Публічного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго", 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "СК-Яуза" про визнання недійсним договору купівлі-продажу боргових зобов'язань від 01.06.2007 №225 03/07, укладеного відповідачами.

Рішенням Господарського суду міста Севастополя від 06.06.2012 у справі №5020-390/2012 відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Севастопольского апеляційного господарського суду від 12.09.2012 у справі №5020-390/2012 рішення Господарського суду міста Севастополя від 06.06.2012 скасовано; прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.12.2012 у справі №5020-390/2012 постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.

Товариством з обмеженою відповідальністю "СК-Яуза" подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 25.12.2012 у справі №5020-390/2012, в якій заявник просить скасувати вказану постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заяву з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 03.03.2011 у справі №5020-4/210 мотивовано неоднаковим застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, зокрема статті 512 Цивільного кодексу України, внаслідок чого, на думку заявника, ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана, з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах. Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

При вирішенні питання про допуск справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність усіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

У постанові від 25.12.2012 у справі №5020-390/2012, яку заявник просить переглянути, Вищий господарський суд України, погодився з висновком суду апеляційної інстанції щодо задоволення позову про визнання недійсним укладеного відповідачами договору купівлі-продажу боргових зобов'язань позивача за поставлену йому електроенергію, у зв'язку з недотриманням сторонами оспорюваного договору вимог спеціального законодавства при його укладанні, внаслідок чого зміст спірного правочину суперечить вимогам чинного законодавства. Такого висновку суд касаційної інстанції дійшов з огляду на те, що відповідачами не доведено наявності у нового кредитора (відповідача-2) підтверджених у встановленому порядку грошових вимог до оптового постачальника електричної енергії або виробника електричної енергії в сумі заборгованості позивача за поставлену йому електроенергію; не надано доказів виникнення такої заборгованості до дати підписання договору, тобто не доведено наміру сторін договору на здійснення взаєморозрахунків, що передбачено пунктом 7.1 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Водночас у постанові від 03.03.2011 у справі №5020-4/210, на яку заявник посилається, Вищий господарський суд України погодився з висновками суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу боргових зобов'язань позивача, який заявлено з підстав удаваності даної угоди, як такої, що укладена для приховання іншого правочину - договору факторингу. Відповідного висновку суд касаційної інстанції дійшов з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи про те, що в судовому рішенні в іншій господарській справі встановлено дійсність оспорюваного договору; що на дані відносини розповсюджуються положення про договір купівлі-продажу; спірний договір укладений відповідно до статей 512-519 Цивільного кодексу України та статті 195 Господарського кодексу України, тобто в порядку уступки права вимоги; зобов'язання позивача, вимоги по яким були передані, не відносяться до таких, що нерозривно пов'язані з особою кредитора; умовами спірного договору між відповідачами не передбачалось обмеження щодо заміни сторін у зобов'язанні; боржника належним чином повідомлено про заміну кредитора; форма договору відповідає встановленим законом вимогам (проста письмова форма); дефект волі відсутній; оскаржуваний договір не є договором факторингу, а є договором уступки права вимоги.

Таким чином, наведеною постановою суду касаційної інстанції, незважаючи на подібність предмета спору, не підтверджуються доводи заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, з огляду на різні встановлені фактичні обставини, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов різних правових висновків.

З огляду на викладене Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 111 16 , 111 21 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "СК-Яуза" у допуску справи №5020-390/2012 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяА.Демидова СуддіС.Владимиренко С.Мирошниченко І.Плюшко С.Шевчук