Рішення

від 27.02.2007 по справі 2-115/2007

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-115/07

Справа №2-115/07

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

27

лютого 2007 року                                                                               Обухівський

районний суд

Київської

області в складі:

головуючого -

судді Ковальова Ю.О.

при

секретарі   Девко Ю.В.

за участю представників сторін ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_6. ,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 і виконкому

Козинської селищної ради (третя особа приватний нотаріус ОСОБА_3) про визнання

договору оренди недійсним та усунення перешкод в користуванні земельною

ділянкою,

встановив:

У вересні 2004

рокуОСОБА_1 звернулась в суд з цим позовом до ОСОБА_2 та виконкому Козинської

селищної ради.З тих підстав, що частину раніше в часі приватизованої нею

земельної ділянки, пізніше в часі незаконно захопив і користується

ОСОБА_2.ОСОБА_7. початково вимагала визнання у судовому порядку частково

недійсним договору оренди спірної земельної ділянки, укладеного між

відповідачами, а також усунення перешкод у здійсненні нею права власності на ту

ж частину земельної ділянки шляхом зобов"язання ОСОБА_2 до знесення

зведеної ним огорожі і заборони проведення на вказаній частині земельної

ділянки будь-яких робіт.

В суді

представник позивачки за дорученням ОСОБА_4. уточнила позовні вимоги.

Стверджуючи захоплення ОСОБА_2. всієї спірної земельної ділянки, остаточно

просила суд визнати договір оренди землі недійсним повністю та усунути

перешкоди в реалізації позивачкою права власності на землю вищевказаним шляхом.

Представники

обох відповідачів за дорученнями ОСОБА_5. та ОСОБА_6.  позову не визнали, вважаючи його

безпідставним.

Третя особа без

самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус ОСОБА_3,  будучи належно повідомленою про розгляд

справи, тричі до суду з невідомих причин не з'явилась.

Тому, заслухавши

присутніх представників сторін і дослідивши матеріали справи, суд знайшов позов

таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, на

підтвердження земельного права ОСОБА_1., захист якого вимагається, до суду

надані і в матеріалах справи наявні копії рішень виконкому Козинської селищної

ради №98/154 від 26 жовтня 2000 року про надання позивачці для будівництва та

обслуговування житлового будинку і №106/74 від 30 листопада 2000 року про

передачу їй же у приватну власність земельної ділянки, що на території

Козинської селищної ради в районі водозахисної дамби СТ "Міжріччя"

(а.с. 60, 194) та копія виданого їй 22 січня 2001 року за реєстраційним №5157

на підставі першого зі згаданих рішень виконкому Державного акту на право

приватної власності на земельну ділянку (а.с. 6) та акт відновлення меж

земельної ділянки від 7 червня 2004 року з и абрисом (а.с.  11,

12),  а на підтвердження порушень такого

земельного права представлені копії рішення виконкому Козинської селищної ради

№123/212 від 29 листопада 2001 року про надання ОСОБА_2. в тимчасове

користування на умовах оренди за рахунок земель запасу суміжної земельної

ділянки (а.с. 31) і договору оренди тієї ж земельної ділянки, укладеного між

виконкомом Козинської селищної та ОСОБА_2. і нотаріально посвідченого 9 липня

2002 року за реєстраційним №2586 та зареєстрованого у встановленому порядку 19

вересня того ж року за №175 (а.с. 7-9, 32-37).

Однак, у

відповідності до  ст.  ст. 

13, 14, 22, 24, 41, 55, 64, 68, 124 Конституції України,  ст. 

ст. 2-4, 11-14, 19, 48-51, 55 Закону України "Про власність",  ст. 

ст.  1-4, 12, 78-81, 90, 91, 103,

107, 116, 118, 125, 126,  152, 153, 158,

212 ЗК України, який набрав чинності з 1 січня 2002 року та яким згідно п.п. 1,

2 його Прикінцевих положень регулюються спірні правовідносини сторін у

справі,  ст.  ст.  1-5, 11-16, 316-319, 321, 325, 328, 346,

373-375, 378 ЦК України, що набрав чинності з 1 січня 2004 року і відповідно

 до

п.п. 1, 2 та абз.2 п.4 його

Прикінцевих та перехідних положень теж поширюється на спірні правовідносини

сторін,  ст.  ст. 10, 11, 25, 27, 33, 59, 71, 73, 77 Закону

України "Про місцеве самоврядування в Україні" і  ст. 

ст.  1-6, 13-20, 24, 25, 27, 31,

32, 34, 35 Закону України "Про оренду землі", діючих на час

виникнення й існування даних спірних правовідносин,  а також п.5 чинного на час виникнення цих

правовідносин Порядку передачі земельних ділянок у приватну власність

громадянам України (аналогічні положення п. 1.12. нині діючої Інструкції про

порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання Державних актів на право

приватної власності на земельну ділянку і право постійного користування

земельною ділянкою та договорів оренди землі) та  ст. 

ст. 3, 4 ЦПК України 2005 року,  в

порядку якого розглядається ця ж цивільна справа на підставі п.п. 1, 3, 6 його

Прикінцевих та перехідних положень, рівні по закону земельні права власності та

оренди набуваються виключно у встановленому законом певному порядку і, зокрема,

право приватної власності громадян на землю, 

саме яке є гарантованим, нескасовуваним і невідчужуваним та підлягає

судовому захисту від порушень, набувається та виникає на підставі відповідних

рішень повноважних на те органів місцевого самоврядування про безоплатну

передачу земельних ділянок у приватну власність,  відведення їх в натурі (на місцевості) та

виданих на підставі зазначених рішень і зареєстрованих Державних актів на право

приватної власності на землю.

У зв"язку з

цим судом встановлено, що, окрім вищезазначених, інших одночасно

обов"язкових правовстановлюючих документів на оспорювану земельну ділянку,

а саме: акту її відводу в натурі (на місцевості) до видачі правовстановлюючого

документа на неї, а також належно оформленого Державного акту на право

приватної власності на землю, який би був виданий на підставі саме відповідного

рішення повноважного органу місцевого самоврядування про передачу земельної

ділянки у приватну власність,ОСОБА_1 не має.

Щодо останнього,

то зі змісту наявного Державного акту на право приватної власності на землю на

ім"яОСОБА_1

вбачається, що він виданий на підставі рішення виконкому Козиснької селищної

ради №98/154 від 26 жовтня 2000 року, за яким земельна ділянка позивачці

надавалась під будівництво житлового будинку, а не на підставі іншого рішення

того ж органу місцевого самоврядування №106/74 від 30 листопада 2000 року, яким

земельна ділянка передавалась позивачці у приватну власність.

У зв"язку з

цим для суду очевидно, що такий Державний акт, який видано не за тим

рішенням,  за яким він міг бути виданим

по закону, не є належним правовстановлюючим документом на землю.

При цьому,

бездоказове припущення представника позивачки можливості технічної помилки при

видачі Державного акту неспроможне усунути його первісну правову нікчемність в

процесі судового спору.

Також судом

враховується й та обставина, яка унеможливлює визначення безсумнівної відносності

того ж правовстановлюючого документа до однієї і тієї ж спірної земельної

ділянки, що при пвених ідентичних даних в обох вищевказаних рішеннях виконкому

та у Державному акті містяться і розбіжності у визначенні її площі.

Що стосується

іншого, то наявний у справі акт наступного відновлення меж земельної ділянки

належного по закону акту про попереднє, тобто до, а не після видачі Державного

акту, відведення її в натурі (на місцевості) не замінює.

Інших доказів

дійсної наявності права власності позивачки на землю суду не надано.

Більше того,

представником позивачки в суді заявлено про достатність наявних доказів та про

відсутність будь-яких інших, а представник іншого відповідача, що з врахуванням

документально підтвердженого по справі делегування відповідних повноважень

виконкому у сфері земельних відносин діє за дорученням ради, стверджував

завідому неможливість з певних об'єктивних причин донадання чи витребування

судом якихось інших доказів.

Не представлено

позивачем доказів і на підтвердження дійсного порушення оспорюваного права,

тобто фактичного зайняття ОСОБА_2. певної земельної ділянки, а зі змісту

вищезгаданих комісійного акту на а.с. 11 та відповідного рішення виконкому

№123/212 від 29 листопада 2001 року на а.с. 31 вбачається, що ніяких претензій при

відновленні у червні 2004 року меж земельної ділянки ОСОБА_1 не заявляла,

стверджуючи суду виявлення нею захоплення спочатку частини, а потім і всієї

земельної ділянки ОСОБА_2. ще восени 2003 року (а.с. 2), а орендована ОСОБА_2.

земельна ділянка, прилягає до іншої його ж приватної землі та надавалась йому

за рахунок вільних нагоді земель запасу селищної ради й у встановленому

порядку.

Згідно  ст. 

ст. 3, 4, 10, 11, 60 ЦПК України кожен вправі звернутись у встановленому

процесуальному порядку за судовим захистом порушеного права, але кожна сторона,

при цьому,  повинна довести ті обставини,

на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень,  а суд, лише сприяючи доказуванню, розглядає

цивільні справи не інакше як за відповідним зверненням в межах заявлених

сторонами вимог і на підставі наданих ними ж доказів.

При таких, ніяк

не неспростованих обставинах справи, встановлених судом за наявними в ній

доказами, коли позивачка не має права позовної вимоги у відсутність в неї

належно набутого права власності на землю, в задоволенні позову слід відмовити

у повному обсязі заявлених вимог, які за результатами судового розгляду

виявились повністю безпідставними.

Відмовляючи у

позові, суд виходить і з того, що судовий спір про вирішення долі вищезгаданого

чинного рішення виконкому, на підставі якого відповідачами укладено договір

оренди,  взагалі не порушувався, без чого

цей спір в будь-якому разі не вичерпувався б по суті, залишаючи реальну

можливість повторного укладення аналогічного договору при визнанні недійсним

тільки існуючого договору.

На підставі

наведеного, керуючись  ст.  ст. 3, 4, 10, 11, 27, 31, 60, 169, 212-215,

223, 292, 293 ЦПК України,  ст.  ст. 

13, 14, 22, 24, 41, 55, 64, 68, 124 Конституції України,  ст. 

ст. 2-4, 11-14, 19, 48-51, 55 Закону України "Про

власність",  ст.  ст. 1-5, 12)78-81, 90, 91, 103, 106, 107,

116, 118, 125, 126, 152, 153, 158, 212 3К України,  ст. 

ст.  1-5, 11-16, 316-319, 321,

325, 328, 346, 373-375, 378 ЦК

України,  ст.  ст. 10, 11, 25, 27, 33, 59, 71,  73, 77 Закону України "Про місцеве

самоврядування в Україні",  ст.  ст. 

1-6, 13-20, 24, 25, 27, 31, 32, 34, 35 Закону України "Про оренду

землі", суд

 вирішив:

У задоволенні

позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 і виконкому Козинської селищної ради (третя особа

приватний нотаріус ОСОБА_3) про визнання договору оренди недійсним та усунення

перешкод в користуванні земельною ділянкою відмовити.

Рішення може

бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку протягом 20 днів після подання

заяви про апеляційне оскарження, яка може подаватись на протязі 10 днів після

його проголошення.Інакше рішення набирає законної сили по закінченню 10-денного

строку.