Постанова

від 24.05.2012 по справі 2а-15685/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-15685/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярова О.В.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"24" травня 2012 р. м. Київ

колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого -судді Земляної Г.В.

суддів Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.

за участю секретаря Рижкової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Датли", Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Датли" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про визнання дій протиправними, скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Датли" звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень від 03 жовтня 2011 року №0001551705, від 04 жовтня 2011 року №0001292202, № 0001282202.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2012 року задоволено частково. Визанано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва від 03 жовтня 2011 року № 0001551705. в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою Товариство з обмеженою відповідальністю "Датли" та Державна податкова інспекція у Солом'янському районі м. Києва подали апеляційні скарги, в яких Товариство з обмеженою відповідальністю "Датли" просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а Державна податкова інспекція у Солом'янському районі м. Києва просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позову та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі

В своїх апеляційних скаргах апелянти посилаються на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позову з наступних підстав.

Згідно зі п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Датли»(ідентифікаційний код 36629910) зареєстроване як юридична особа Солом'янською районною у місті Києві державною адміністрацією 19.08.2009, місцезнаходження: м. Київ, б-р. Івана Лепсе, 29.

Відповідачем була проведена планова виїзна перевірка Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства та повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб, державного мита, податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, правильності заповнення податкового розрахунку 1-ДФ за період з 21.08.2009 по 31.03.2011 року.

За результатами перевірки складено акт №9415/23-02/36629910 від 15.09.2011 року.

В акті перевірки Відповідачем було зазначено ряд порушень допущених позивачем, зокрема:

- п. 1.2., п. 1.15. ст.1, пп. 4.2.12. п. 4.2. ст. 4, ст. 12, пп. «а»п. 17.2. ст. 17, пп. «а»п. 19.2. ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»;

- ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті";

- п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України.

Позивач не погоджуючись з окремими положеннями акта Відповідача №9415/23-02/36629910 від 15.09.2011 року на підставі п. 86.7 ст. 86 ПКУ направив Відповідачу письмове заперечення на його висновки (заперечення від 23.09.2011).

Відповідач своїм листом від 30.09.2011 № 29022/10/22-04 «Про результати розгляду заперечення до акту перевірки»не погодився з аргументами Позивача та підтвердив висновки, закріплені у відповідному акті, залишивши їх без змін.

На підставі вищевказаного акта №9415/23-02/36629910 від 15.09.2011 року Відповідачем були прийняті оскаржувані Позивачем податкові повідомлення-рішення:

- від 03 жовтня 2011 року №0001551705 у зв'язку із порушенням п. 1.2., п. 1.15. ст.1, пп. 4.2.12. п. 4.2. ст. 4, ст. 12, пп. «а»п. 17.2. ст. 17, пп. «а»п. 19.2. ст. 19 Закону про податок з доходів фізичних осіб;

- від 04 жовтня 2011 року № 0001282202 у зв'язку із порушенням ст. 2 Закону про розрахунки в іноземній валюті;

- від 04 жовтня 2011 року №0001292202 у зв'язку із порушенням п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 03 жовтня 2011 року № 0001551705, прийшов до висновку, що донарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб є неправомірним.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно з Актом №1 оцінки та приймання-передачі майна, яке вноситься учасниками для формування статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Датли»від 18.08.2009 року громадяни ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, здійснили майнові внески до статутного капіталу ТОВ «Датли»у вигляді певного переліку майна, закріпленому в цьому акті.

Прийняла відповідне майно довірена особа ТОВ «Датди»- ОСОБА_7, що діяла на підставі довіреності, посвідченої 18.08.2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8

Відповідно до Акта №2 оцінки та приймання-передачі майна, яке вноситься учасниками для формування статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Датли»від 18.08.2009 року довірена особа ТОВ «Датли»ОСОБА_7, передала вищевказане отримане майно в повному обсязі директору ТОВ «Датли»ОСОБА_4, а останній прийняв відповідне майно у власність товариства.

Згідно з п. 1.2. ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»(далі Закон № 889-IV) дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених пп. 4.2.16 п. 4.2 ст. 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Згідно з абз. 6 п. 9.6.2. ст. 9 Закону № 889-IV операції з внесення платником податку коштів та майна до статутного фонду юридичної особи-резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права вважаються придбанням інвестиційного активу.

Відповідно до пп. 9.6.2. п. 9.6. ст. 9 Закону № 889-IV інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу, з урахуванням норм пп. 9.6.4 цього пункту, який регулює аспекти продажу корпоративних прав.

Абзац 1 пп. 9.6.6. п. 9.6. ст. 9 Закону № 889-IV встановлює, що до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного року. Абзац 2 цього ж підпункту Закону про податок з доходів фізичних осіб передбачає, що загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Згідно з пп .9.6.3. п. 9.6. ст. 9 Закону № 889-IV якщо у результаті розрахунку інвестиційного прибутку за правилами, встановленими пп. 9.6.2 цього пункту, виникає від'ємне значення, то воно вважається інвестиційним збитком.

Відповідно до пп. 9.6.1. п. 9.6. ст. 9 Закону № 889-IV облік фінансових результатів операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат.

Враховуючи викладене, вклад (внесок) фізичної особи у вигляді майна (що знаходиться у власності такої особи) до статутного фонду юридичної особи - резидента є придбанням такою фізичною особою права власності на частку (пай) у статутному фонді такої юридичної особи, тобто є витратами, понесеними у зв'язку із придбанням інвестиційного активу, і не є доходом згідно з нормами п. 1.2 ст. 1 Закону № 889-IV та не відноситься до операцій з купівлі-продажу майна відповідно до норм ст.ст. 11,12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

З огляду на викладене, правильним є висновок суду першої інстанції, що донарахування ТОВ «Датли»податковим повідомленням рішення від 03 жовтня 2011 року № 0001551705 податку з доходів фізичних осіб є неправомірним, а саме повідомлення-рішення - незаконним.

Отже, внесок фізичної особи у вигляді майна, яке знаходиться у його власності, до статутного фонду юридичної особи -резидента є придбанням такою фізичною особою права власності на частку у статутному фонді такої юридичної особи, тобто є витратами, понесеними у зв'язку з придбанням інвестиційного активу, і не є доходом у розумінні норм пункту 1.2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 № 889.

Крім того, така операція не належить до операцій з купівлі-продажу майна.

Разом з тим колегія суддів приймає до уваги доводи позивача, що відповідно до Листа Комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики від 15.10.2009 р. № 04-27/936, згідно з прямими нормами Закону N 889 вклад (внесок) фізичної особи у вигляді майна (що знаходиться у власності такої особи) до статутного фонду юридичної особи - резидента є придбанням такою фізичною особою права власності на частку (пай) у статутному фонді такої юридичної особи, тобто є витратами, понесеними у зв'язку із придбанням інвестиційного активу, і не є доходом згідно з нормами пункту 1.2 статті 1 Закону та не відноситься до операцій з купівлі-продажу майна відповідно до норм статей 11 та 12 Закону N 889.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що доводи відповідача, що внесення фізичною особою рухомого майна у статутний фонд юридичної особи є прямою інвестицією, яка передбачає придбання корпоративних прав юридичної особи та статус податкового агента щодо вартості такого майна для відповідної юридичної особи спростовані вищезазначеним.

Зважаючи на викладене, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва не підлягає задоволенню.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині скасування податкових повідомлень-рішень суд першої інстанції погодився з доводами відповідача, що позивачем порушено ст. 2 Закону про розрахунки в іноземній валюті, так як ненадходження у встановлені строки на рахунок позивача виручки у іноземній валюті за надані експортні послуги є порушенням вимог Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", зарахування ж зустрічних однорідних вимог у сфері зовнішньоекономічної діяльності суперечить валютному законодавству, а відтак нарахування позивачу штрафних санкцій за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності здійснено податковим органом обґрунтовано та в межах чинного законодавства України.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що:

1) Між Позивачем та нерезидентом юридичною особою «MULTI MAKOPLOD DOOEL»укладено контракт №01-10 від 22.04.2010 року на поставку фруктів.

На виконання даного контракту Позивачем була здійснена оплата товару на загальну суму 30 930, 00 Євро (322 520, 48 грн.). Товар від даного нерезидента не надходив, відповідно, станом на 05.10.10 року дебіторська заборгованість за цим контрактом складала відповідну суму платежу Позивача.

До відповідного контракту сторонами укладено дві додаткові угоди № 1 від 10.09.2010 року та від 04.10.2010 року.

Між Позивачем та нерезидентом юридичною особою «BRONTEX LIMITED»укладено контракт №01-10 від 22.04.2010 року на поставку фруктів.

Оплату по цьому договору Позивач не здійснював - станом на 05.10.10 кредиторська заборгованість за цим контрактом складала 542602,33 Євро (5 507 413, 60 грн.). До відповідного контракту сторонами укладено чотири додаткові угоди №1 від 08.06.2010 року, б/н від 01.10.2010 року, № 2 від 29.10.2010 року, № 3 від 30.11.2010 року.

Згідно договору про переуступку боргу № 05/10-2010 від 05.10.10 року було переведено борг з «MULTI MAKOPLOD DOOEL»на «BRONTEX LIMITED»в сумі 30 930, 00 Євро (322 520, 48 грн.).

Між Позивачем та нерезидентом юридичною особою «BRONTEX LIMITED»укладено Угоду № 3 від 06.10.2010 року про проведення взаємозаліку зустрічних однорідних вимог на суму 30 930, 00 Євро (322 520, 48 грн.).

2) Між Позивачем та нерезидентом юридичною особою «AYTURG BILISIM INS. GIDA TEM. PETROL URUNLERI SAN. LTD/ STI»укладено контракт №01-10 від 22.04.2010 року на поставку фруктів.

На виконання даного контракту Позивачем була здійснена оплата товару на загальну суму 20 000,00 дол. США (158 270, 00 грн.). Товар від даного нерезидента не надходив, відповідно, станом на 02.03.11 року дебіторська заборгованість за цим контрактом складала відповідну суму платежу Позивача.

До відповідного контракту сторонами укладено дві додаткові угоди №1 від 10.01.2011 року та від 25.02.2011 року.

Між Позивачем та нерезидентом ЧП ОСОБА_3 укладено контракт №01-10 від 22.04.2010 року на поставку фруктів. ЧП ОСОБА_3 поставлено товару за цим контрактом на суму 41 600, 00 дол. США (329 476, 25 грн.).

Оплату по цьому договору Позивач не здійснював - станом на 02.03.11 року кредиторська заборгованість за цим контрактом складала 41 600, 00 дол. США (329 476, 25 грн.). До відповідного контракту сторонами укладено додаткову угоду №1 від 25.02.2011 року.

Згідно договору про переуступку боргу № 02/03-2011 від 02.03.11 року було переведено борг з «AYTURG BILISIM INS. GIDA TEM. PETROL URUNLERI SAN. LTD/ STI І»на ЧП ОСОБА_3 в сумі 20 000,00 дол. США (158 270, 00 грн.).

Між Позивачем та нерезидентом ЧП ОСОБА_3 укладено Угоду № 4 від 03.03.2011 року про проведення взаємозаліку зустрічних однорідних вимог на суму 20 000, 00 дол. США (158 270, 00 грн.).

3) Між Позивачем та нерезидентом юридичною особою «AGROFIRMA UZ FRUIT AND VEGETABLE EXPORT»укладено контракт № 010/08 від 29.06.2010 року на поставку фруктів. На виконання даного контракту Позивачем була здійснена оплата товару на загальну суму 15 600, 00 дол. США (123 229, 08 грн.).

Товар від даного нерезидента не надходив, відповідно, станом на 01.10.2010 року дебіторська заборгованість за цим контрактом складала відповідну суму платежу Позивача. До відповідного контракту сторонами укладено три додаткові угоди б/н від 19.07.2010 року, від 19.08.2010 року та від 25.08.2010 року.

Між Позивачем та нерезидентом юридичною особою «AGROFIRMA UZ FRUIT AND VEGETABLE EXPORT»укладено контракт №010/08-ЕХ від 29.06.2010 року на поставку фруктів. «AGROFIRMA UZ FRUIT AND VEGETABLE EXPORT»поставлено товару за цим контрактом на суму 14 432,00 дол. США (113 900, 23 грн.).

Оплату по цьому договору Позивач не здійснював. Сторонами підписано акт від 20.09.2010 року про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 14 432, 00 дол. США (113 900, 23 грн.). Станом на 01.10.2010 року дебіторська заборгованість по вищевказаному контракту № 010/08 від 29.06.2010 року- 1 168, 00 дол. США (9 238, 76 грн.).

Між Позивачем та нерезидентом підприємцем ОСОБА_13 укладено контракт №01-10 від 22.04.2010 року на поставку фруктів. ОСОБА_13 поставив товару за цим контрактом на суму 20 920,00 дол. США (164 504,88 грн.). Оплату по цьому договору Позивач не здійснював. До відповідного контракту сторонами укладено додаткову угоду № 1 від 27.09.2010 року.

Згідно договору про переуступку боргу № 01/10-2010 від 01.10.2010 року було переведено борг з «AGROFIRMA UZ FRUIT AND VEGETABLE EXPORT»на ОСОБА_13 в сумі 1 168,00 дол. США (9 238, 76 грн.).

Між Позивачем та нерезидентом ОСОБА_13 укладено Угоду № 2 від 01.10.2010 року про проведення взаємозаліку зустрічних однорідних вимог на суму 1 168, 00 дол. США (9 238, 76 грн.).

4) Між Позивачем та нерезидентом юридичною особою «РОRТО FRUTIS S.А.»укладено контракт №03-10 від 10.12.2010 року на поставку фруктів. На виконання даного контракту

Позивачем була здійснена оплата товару на загальну суму 26 165, 00 Євро (276 987, 84 грн.). «РОRТО FRUTIS S.А.»поставило товару на суму - 23 876, 19 Євро (254 799, 54 грн.).

Станом на 30.05.2011 року дебіторська заборгованість за цим контрактом складала 2 288, 81 Євро (24 693, 97 грн.). До відповідного контракту сторонами укладено три додаткові угоди б/н від 01.03.2011 року, від 11.04.2011 року та від 15.04.2011 року.

Між Позивачем та нерезидентом «PLOMARITIS FRUIT PLOMARITIS GEOR. KONSTANTINOS»укладено контракт №01-10 від 22.04.2010 року на поставку фруктів.

На виконання даного контракту Позивачем була здійснена оплата товару на загальну суму 10 000, 00 Євро (107 028, 35 грн.).

«PLOMARITIS FRUIT PLOMARITIS GEOR. KONSTANTINOS»поставлено товару за цим контрактом на суму 17 563, 95 Євро (329 476, 25 грн.). Станом на 30.05.2011 року кредиторська заборгованість за цим контрактом складала 7 563, 95 Євро (81 607, 46 грн.). До відповідного контракту сторонами укладено додаткову угоду б/н від 06.04.201 Іроку.

Згідно договору про переуступку боргу №30/05-2011 від 30.05.2011 року було переведено борг з «РОRТО FRUTIS S.А.»на «PLOMARITIS FRUIT PLOMARITIS GEOR. KONSTANTINOS»в сумі 2 288, 81 Євро (24 693, 97 грн.).

Між Позивачем та нерезидентом юридичною особою «PLOMARITIS FRUIT PLOMARITIS GEOR. KONSTANTINOS»укладено угоду № б від 31.05.2011 року про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 2 288, 81 Євро (24 693, 97 грн.).

5) Між Позивачем та нерезидентом юридичною особою «Zhangpu Yicai Fruit and Vegetable Co»Ltd укладено контракт б/н від 14.01.2011 року на поставку фруктів. На виконання даного контракту Позивачем була здійснена оплата товару на загальну суму 28 998, 75 дол. США (230 096, 38 грн.).

Товар від даного нерезидента не надходив, відповідно, станом на 05.07.11 року дебіторська заборгованість за цим контрактом складала відповідну суму платежу Позивача.

До відповідного контракту сторонами укладено дві додаткові угоди №1 від 16.05.2011 року та від 14.06.2011 року.

Між Позивачем та нерезидентом юридичною особою «AZFIN LLC»укладено контракт № 01-10 від 22.04.2010 року на поставку фруктів.

На виконання даного контракту Позивачем була здійснена оплата товару на загальну суму 299 00, 00 дол. США (237 262, 95 грн.). «AZFIN LLC»здійснювались поставки товару за цим контрактом. Станом на 05.07.2011 року кредиторська заборгованість за цим контрактом складала 87 688, 50 дол. США (683 970, ЗО грн.).

До відповідного контракту сторонами укладено додаткову угоду № 1 від 20.06.2011 року.

Згідно договору про переуступку боргу № 05/07-2011 від 05.07.2011 року було переведено борг з «Zhangpu Yicai Fruit and Vegetable Co»Ltd на «AZFIN LLC»в сумі 28 998, 75 дол. США.

Між Позивачем та нерезидентом юридичною особою «AZFIN LLC»укладено Угоду № 7 від 06.07.2011 року про проведення взаємозаліку зустрічних однорідних вимог на суму 28 998,75 дол. США.

6) Між Позивачем та нерезидентом юридичною особою «Aslantas Tarim Urunlera LTD»укладено контракт № 01-11 від 20.01.2011 року на поставку фруктів.

На виконання даного контракту Позивачем була здійснена оплата товару на загальну суму 625 080, 00 дол. США (4 938 917, 98 грн.).

Товар від даного нерезидента не надходив, відповідно, станом на 23.05.2011 року дебіторська заборгованість за цим контрактом складала відповідну суму платежу Позивача.

До відповідного контракту сторонами укладено чотири додаткові угоди б/н від 02.02.2011 року, 18.03.2011 року, 18.03.2011 року та від 06.05.2011 року.

Між Позивачем та нерезидентом ЧП ОСОБА_14 укладено контракт №01-10 від 22.04.2010 року на поставку фруктів. ЧП ОСОБА_14 поставлено товару за цим контрактом на суму 320 384, 80 дол. США (2 547 549, 50 грн.).

Станом на 23.05.2011 року кредиторська заборгованість за цим контрактом складала 320 384, 80 дол. США (2 547 549, 43 грн.). До відповідного контракту сторонами укладено додаткову угоду б/н від 27.04.2011 року.

Згідно договору про переуступку боргу № 23/05-2011 від 23.05.2011 року було переведено борг з «Aslantas Tarim Urunlera LTD»на ЧП ОСОБА_14 в сумі 320 384, 80 дол. США (2 547 549,43 грн.).

Між Позивачем та нерезидентом ЧП ОСОБА_14 укладено Угоду № 5 від 24.05.2011 року про проведення взаємозаліку зустрічних однорідних вимог на суму 320 384, 80 дол. США (2 547 549, 43 грн.).

Відповідно до ст. ст. 627, 628 Цивільного кодексу України сторони вільні у виборі виду договору та його умов, а згідно зі статтею 629 цього Кодексу укладений договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»не містить заборони щодо зміни сторонами істотних умов договору, у тому числі його ціни, шляхом підписання додаткових угод до нього.

Зазначений Закон регулює порядок припинення зобов'язань між резидентом і нерезидентом шляхом виконання, проте це не виключає можливості припинити зобов'язання в інший спосіб, зокрема зарахуванням зустрічних однорідних вимог. Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України.

Статті 601, 602 Цивільного кодексу України не містять застереження про неможливість зарахування зустрічних вимог.

Як передбачено вимогами ст. 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", суб'єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладання договору (контракту). Зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України.

Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

У цивільному праві одним із способів припинення зобов'язань є зарахування, при якому погашаються зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, або невстановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги (стаття 601 Цивільного Кодексу України).

Зарахування є односторонньою операцією, для якої достатньо заяви однієї сторони. Проте воно може здійснюватися за згодою обох сторін - у разі підписання ними угоди про припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Відповідно, зарахування вважається вчиненим із дати підписання заяви однією стороною або угоди -обома.

Крім того ст. 512 Цивільного Кодексу України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою.

Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 520 ЦК, боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора.

Ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України передбачає, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Чинне законодавство не передбачає неприпустимість заміни сторони за зобов'язаннями в зовнішньоекономічному договорі, не містять прямої заборони проведення операцій з переведення боргу за такими договорами.

Крім того, відповідно до п.п. 3.5 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 p. N 136, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28 травня 1999 р. за N 338/3631, у разі повернення резиденту коштів, що були перераховані на адресу нерезидента за імпортним договором у зв'язку з тим, що взаємні зобов'язання за цим договором частково або повністю не виконані, резидент самостійно передає банку, який за дорученням резидента здійснив платіж на користь нерезидента, копії документів, які однозначно підтверджують повернення коштів (за умови, що кошти повернуто на рахунок резидента в іншому банку). Відповідальність за порушення цієї умови покладається на резидента.

З довідки, наданої позивачем вбачається, що всі сплачені кошти повернуто на рахунок резидента.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обставин при прийнятті спірних рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідачем були порушені принципи обґрунтованості й розсудливості (пункти 3 та 6 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, не довів правомірність прийняття спірних рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, внаслідок чого позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки не правильно застосував норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин.

Аналогічна позиція висвітлена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21 лютого 2012 року у справі за позовом Приватного підприємства «Укрпалетсистем»до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ст. 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва не підлягає задоволенню, разом з тим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Датли»обґрунтована та підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва -залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Датли" -задовольнити

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2012 року -скасувати в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва від 04 жовтня 2011 року №0001292202, №0001282202.

В іншій частині постанову -залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 29 травня 2012 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.