Ухвала

від 10.12.2013 по справі 2а-15685/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" грудня 2013 р. м. Київ К/9991/40372/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

при секретарі: Сватко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 30 січня 2012 року

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2012 року

у справі №2а-15685/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Датли» (надалі - ТОВ «Датли»)

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва (надалі - ДПІ у Солом'янському районі м. Києва)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом, в якому поставлено питання про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Солом'янському районі м.Києва №0001551705 від 03.10.2011р. та №0001292202, №0001282202від 04.10.2011р.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 30.01.2012р. позов було задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м.Києва №0001551705 від 03.10.2011р. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2012р. рішення суду першої інстанції було скасовано в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень ДПІ у Солом'янському районі м.Києва №0001292202 та №0001282202 від 04.10.2011р. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Додатковою постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2012р. доповнено резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2012р. вказавши наступне: «В цій частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04 жовтня 2011 року №0001292202, № 0001282202». В іншій частині постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2012 року залишити без змін.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

У письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судом надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, ТОВ «Датли» просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції - без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, податковим органом була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Датли» з питань дотримання вимог податкового законодавства та повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб, державного мита, податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та правильності заповнення податкового розрахунку 1-ДФ за період з 21.08.2009р. по 31.03.2011р.

За результатами перевірки складено акт №9415/23-02/36629910 від 15.09.2011р., у висновках якого зазначені порушення позивачем наступних вимог:

- п.1.2, п.1.15 ст. 1 ; пп.4.2.12 п.4.2 ст. 4 ; ст. 12 ; пп.«а» п.17.2 ст. 17 ; пп.«а» п.19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» ;

- ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» ;

- п.1 ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю».

На підставі вказаного акта прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0001551705 від 03.10.2011р. та №0001282202, №0001292202 від 04.10.2011р.

Надаючи оцінку обставинам у справі, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з актом оцінки та приймання-передачі майна №1 від 18.08.2009р., яке вноситься учасниками для формування статутного капіталу ТОВ «Датли», громадяни ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 здійснили майнові внески до статутного капіталу підприємства позивача у вигляді певного переліку майна, закріпленому в цьому акті. Прийняла відповідне майно довірена особа позивача Шепель І.М.

Згідно акта оцінки та приймання-передачі майна №2 від 18.08.2009р., яке вноситься учасниками для формування статутного капіталу ТОВ «Датли», довірена особа позивача Шепель І.М. передала вищевказане отримане майно в повному обсязі директору позивача ОСОБА_1, який прийняв відповідне майно у власність ТОВ «Датли».

Пунктом 1.2. статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» визначено, що дохід - це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у визначених випадках протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Відповідно до абз.6 пп.9.6.2 п.9.6 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» операції з внесення платником податку коштів та майна до статутного фонду юридичної особи-резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права вважаються придбанням інвестиційного активу.

В свою чергу інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу, який регулює аспекти продажу корпоративних прав. Дане положення врегульоване пп.9.6.2 п.9.6 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»

Приписи абз.1 та абз.2 пп.9.6.6 п.9.6 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» обумовлюють наступне. До складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного року. Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Якщо в результаті розрахунку інвестиційного прибутку за встановленими правилами виникає від'ємне значення, то воно вважається інвестиційним збитком (пп.9.6.3 п.9.6 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» ).

Згідно пп.9.6.1 п.9.6 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» облік фінансових результатів операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат.

Таким чином, вклад фізичної особи у вигляді майна, що знаходиться у власності такої особи до статутного фонду юридичної особи-резидента є придбанням такою фізичною особою права власності на частку - пай - у статутному фонді даної юридичної особи. Тобто це витрати, які понесені у зв'язку з придбанням інвестиційного активу, а не дохід, який передбачений п.1.2 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та не відноситься до операцій з купівлі-продажу майна.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку щодо неправомірного донарахування позивачеві податку з доходів фізичних осіб податковим повідомленням рішення №0001551705 від 03.10.2011р.

Стосовно вказаного порушення відповідачем ТОВ «Датли» Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» необхідно зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в перевіряємому періоді позивач виконав ряд господарських операцій, які пов'язані зі зовнішньоекономічною діяльністю.

Так, між ТОВ «Датли» та нерезидентом юридичною особою «MULTI MAKOPLOD DOOEL» 22.04.2010р. було укладено контракт №01-10 на поставку фруктів.

На виконання вказаного контракту позивачем здійснена оплата товару, але товар від даного нерезидента не надходив, тому станом на 05.10.2010р. дебіторська заборгованість за цим контрактом складала відповідну суму платежу позивача.

Разом з тим, до даного контракту сторони уклали дві додаткові угоди від 10.09.2010р. та від 04.10.2010р.

Крім того, ТОВ «Датли» та нерезидент юридичної особи «BRONTEX LIMITED» уклали контракт №01-10 від 22.04.2010р. на поставку фруктів.

Оплату по цьому договору позивач не здійснював.

До вказаного контракту сторонами укладено чотири додаткові угоди №1 від 08.06.2010р., б/н від 01.10.2010р., № 2 від 29.10.2010р. та №3 від 30.11.2010р.

Згідно договору про переуступку боргу №05/10-2010 від 05.10.2010р. було переведено борг з «MULTI MAKOPLOD DOOEL» на «BRONTEX LIMITED».

06.10.2010р. ТОВ «Датли» та нерезидент юридичної особи «BRONTEX LIMITED» уклали угоду №3 від про проведення взаємозаліку зустрічних однорідних вимог.

Поряд з цим між ТОВ «Датли» та нерезидентом юридичною особою «AYTURG BILISIM INS. GIDA TEM. PETROL URUNLERI SAN. LTD/ STI» було укладено контракт №01-10 від 22.04.2010р. на поставку фруктів.

На виконання даного контракту ТОВ «Датли» була здійснена оплата товару, проте товар від зазначеного нерезидента не надходив, і відповідно станом на 02.03.2011р. дебіторська заборгованість за цим контрактом складала повну суму платежу за неотриманий товар.

До вказаного контракту сторони уклали дві додаткові угоди №1 від 10.01.2011р. та від 25.02.2011р.

В той же час, 22.04.2010р. позивач та нерезидент ЧП ОСОБА_5 уклали контракт №01-10 на поставку фруктів. ЧП ОСОБА_5 поставлено товар за цим контрактом.

Втім, оплату вказаної поставки ТОВ «Датли» вчинив шляхом переуступки боргу по контракту №01-10 від 22.04.2010р. із «AYTURG BILISIM INS. GIDA TEM. PETROL URUNLERI SAN. LTD/ STI».

Отже, згідно договору про переуступку боргу №02/03-2011 від 02.03.2011р. було переведено борг з «AYTURG BILISIM INS. GIDA TEM. PETROL URUNLERI SAN. LTD/ STI І» на ЧП ОСОБА_5.

В подальшому, 03.03.2011р. ТОВ «Датли» уклав угоду №4 з нерезидентом ПП ОСОБА_5 про проведення взаємозаліку зустрічних однорідних вимог.

Між тим, позивачем та нерезидентом юридичною особою «AGROFIRMA UZ FRUIT AND VEGETABLE EXPORT» 29.06.2010р. було укладено контракт №010/08 на поставку фруктів.

На виконання даного контракту ТОВ «Датли» була здійснена оплата товару, але товар від зазначеного нерезидента не надходив, тому станом на 01.10.2010р. дебіторська заборгованість за цим контрактом складала відповідну суму платежу ТОВ «Датли».

До вказаного контракту сторонами укладено три додаткові угоди б/н від 19.07.2010р., від 19.08.2010р. та від 25.08.2010р. за умовами яких, в разі не поставки товару, попередня (авансова) оплата має бути повернута позивачеві.

Також, між ТОВ «Датли» та нерезидентом юридичною особою «AGROFIRMA UZ FRUIT AND VEGETABLE EXPORT» укладено контракт №010/08-ЕХ від 29.06.2010р. на поставку фруктів.

«AGROFIRMA UZ FRUIT AND VEGETABLE EXPORT» поставила товар за цим контрактом. Оплату за договором №010/08-ЕХ від 29.06.2010р. позивач не здійснював. Сторонами підписано акт від 20.09.2010р. про зарахування зустрічних однорідних вимог. Станом на 01.10.2010р. дебіторська заборгованість по вищевказаному контракту №010/08 становила певну суму.

22.04.2010р. ТОВ «Датли» та нерезидент підприємець ОСОБА_6 уклали контракт №01-10 на поставку товару (фруктів). Втім, оплату по цьому договору ТОВ «Датли» не здійснював.

До відповідного контракту між сторонами укладено додаткову угоду №1 від 27.09.2010р.

Згідно договору про переуступку боргу №01/10-2010 від 01.10.2010р. було переведено борг з «AGROFIRMA UZ FRUIT AND VEGETABLE EXPORT» на підприємця ОСОБА_6.

Позивач та нерезидент підприємець ОСОБА_6 підписали укладену угоду №2 від 01.10.2010 р. про проведення взаємозаліку зустрічних однорідних вимог.

Крім того, між ТОВ «Датли» та нерезидентом юридичною особою «РОRТО FRUTIS S.А.» укладено контракт №03-10 від 10.12.2010р. на поставку фруктів. На виконання даного контракту позивачем була здійснена оплата товару. В свою чергу «РОRТО FRUTIS S.А.» поставило товар на іншу суму, саме тому станом на 30.05.2011р. дебіторська заборгованість за цим контрактом складала певну суму.

До відповідного контракту сторонами укладено три додаткові угоди б/н від 01.03.2011р., від 11.04.2011р. та від 15.04.2011р., про те, що в разі не поставки товару, попередня (авансова) оплата має бути повернута позивачеві.

В той же час, ТОВ «Датли» та нерезидент «PLOMARITIS FRUIT PLOMARITIS GEOR. KONSTANTINOS» уклали контракт №01-10 від 22.04.2010р. на поставку фруктів. На виконання даного контракту позивачем була здійснена оплата товару.

До вказаного контракту сторонами укладено додаткову угоду б/н від 06.04.2011р., оскільки товару (фруктів) було поставлено більше ніж сплачено позивачем, нерезидент «PLOMARITIS FRUIT PLOMARITIS GEOR. KONSTANTINOS» отримав право вимагати, а ТОВ «Датли» зобов'язання здійснити повну оплату.

Згідно договору про переуступку боргу №30/05-2011 від 30.05.2011р. було переведено борг з «РОRТО FRUTIS S.А.» на «PLOMARITIS FRUIT PLOMARITIS GEOR. KONSTANTINOS».

Таким чином, між ТОВ «Датли» та нерезидентом юридичною особою «PLOMARITIS FRUIT PLOMARITIS GEOR. KONSTANTINOS» укладено угоду №6 від 31.05.2011р. про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Поряд з цим, ТОВ «Датли» та нерезидент юридичної особи «Zhangpu Yicai Fruit and Vegetable Co» Ltd уклали контракт б/н від 14.01.2011р. на поставку фруктів. На виконання даного контракту позивачем здійснено передплату.

Товар від даного нерезидента не надходив, тому станом на 05.07.2011р. дебіторська заборгованість за цим контрактом складала відповідну суму платежу ТОВ «Датли».

До даного контракту сторонами укладено дві додаткові угоди №1 від 16.05.2011р. та від 14.06.2011р., на підставі яких у нерезидента виник обов'язок повернути аванс.

Проте, на підставі контракту №01-10 від 22.04.2010р., який укладений між ТОВ «Датли» та нерезидентом юридичною особою «AZFIN LLC» на поставку фруктів, позивачем була здійснена оплата товару, а нерезидент «AZFIN LLC» здійснив поставку товару за цим контрактом на іншу суму.

Згідно договору про переуступку боргу №05/07-2011 від 05.07.2011р. було переведено борг з «Zhangpu Yicai Fruit and Vegetable Co» Ltd на «AZFIN LLC».

Між ТОВ «Датли» та нерезидентом юридичною особою «AZFIN LLC» укладено угоду №7 від 06.07.2011р. про проведення взаємозаліку зустрічних однорідних вимог.

Окрім цього, позивачем та нерезидент юридична особа «Aslantas Tarim Urunlera LTD» уклали контракт №01-11 від 20.01.2011р. на поставку фруктів, оплата за яким повністю сплачена ТОВ «Датли».

Проте, тому що товар від даного нерезидента не надходив, відповідно, станом на 23.05.2011р. дебіторська заборгованість за цим контрактом складала відповідну суму платежу позивача.

До вказаного контракту сторонами укладено чотири додаткові угоди б/н від 02.02.2011р., 18.03.2011р., 18.03.2011р. та від 06.05.2011р.

Також, між ТОВ «Датли» та нерезидентом ПП ОСОБА_7 укладено контракт №01-10 від 22.04.2010р. на поставку фруктів. ПП ОСОБА_7 поставив товар за цим контрактом.

Станом на 23.05.2011р. кредиторська заборгованість за цим контрактом складала відповідну суму.

До даного контракту сторонами укладено додаткову угоду б/н від 27.04.2011р.

Згідно договору про переуступку боргу №23/05-2011 від 23.05.2011р. було переведено борг з «Aslantas Tarim Urunlera LTD» на ПП ОСОБА_7.

До того ж позивач та нерезидент ПП ОСОБА_7 уклали угоду №5 від 24.05.2011р. про проведення взаємозаліку зустрічних однорідних вимог.

Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» не містить заборони щодо зміни сторонами істотних умов договору, в тому числі його ціни шляхом підписання додаткових угод до нього. Він регулює порядок припинення зобов'язань між резидентом і нерезидентом шляхом виконання, проте не виключає можливості припинити зобов'язання в інший спосіб, зокрема зарахуванням зустрічних однорідних вимог. Зовнішньоекономічний договір може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України.

В свою чергу Цивільний кодекс України не містить застереження про неможливість зарахування зустрічних вимог.

В силу приписів ст.6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб'єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору/контракту, мають бути здатними до укладання договору відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладання договору.

Зовнішньоекономічний договір/контракт складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України.

Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів/контрактів, крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Відповідно до ст.601 Цивільного Кодексу України один із способів припинення зобов'язань є зарахування, при якому погашаються зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, або невстановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування вимог є односторонньою операцією, для якої достатньо заяви однієї сторони. Проте такі операції можуть здійснюватися за згодою обох сторін - у разі підписання ними угоди про припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Відповідно, зарахування вважається вчиненим із дати підписання заяви однією стороною або угоди - обома.

Статтею 512 Цивільного Кодексу України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок наступного:

- передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

- правонаступництва;

- виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);

- виконання обов'язку боржника третьою особою.

Кредитор може бути замінений у зобов'язанні також в інших встановлених законом випадках.

Згідно ст.520 Цивільного кодексу України, боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора.

Положення ч.1 ст.513 Цивільного кодексу України передбачають, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчинюється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

При цьому, чинне законодавство не передбачає неприпустимість заміни сторони за зобов'язаннями в зовнішньоекономічному договорі, і не містять прямої заборони проведення операцій з переведення боргу за такими договорами.

Окрім цього, в силу приписів пп.3.5 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України, в разі повернення резиденту коштів, що були перераховані на адресу нерезидента за імпортним договором у зв'язку з тим, що взаємні зобов'язання за цим договором частково або повністю не виконані, резидент самостійно передає банку, який за дорученням резидента здійснив платіж на користь нерезидента, копії документів, які однозначно підтверджують повернення коштів (за умови, що кошти повернуто на рахунок резидента в іншому банку). Відповідальність за порушення цієї умови покладається на резидента.

Матеріалами справи підтверджено, що всі сплачені кошти повернуто на рахунок резидента.

Отже, судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 30 січня 2012 року в не скасованій частині та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

О.В. Вербицька

---

О.В. Муравйов