Постанова

від 23.05.2012 по справі 2а-742/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-742/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Донець В.А.

Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"23" травня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Літвіної Н.М.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2011 року у справі за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України до Київської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення Київської міської ради від 02.04.2009 року № 223/1279, -

В С Т А Н О В И В:

Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного комітету України із земельних ресурсів звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Київської міської ради від 02.04.2009 року № 223/1279 «Про передачу громадянину ОСОБА_2 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1».

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 31.10.2011 року позовні вимоги задовольнив в повному обсязі.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, представник третьої особи -ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

В суді першої інстанції було встановлено, що рішенням Київської міської ради від 02.04.2009 року № 223/1279 громадянину ОСОБА_2 надано у приватну власність земельну ділянку площею 0,1 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1. При прийнятті рішення, суд виходив з того, що відведення земельної ділянки здійснено за рахунок території, включеної до Програми розвитку зеленої зони міста Києва, затвердженої рішенням Київради від 19.07.2005 року № 806/3381 та лісових земель Дніпровського лісництва комунального підприємства «Дарницьке лісопаркове господарство». Рішення Київської міської ради прийнято з порушенням вимог Кабінету Міністрів України № 610-р від 10.04.2008 року, яке видано з метою недопущення фактів порушення інтересів держави і суспільства під час відчуження та зміни цільового призначення ділянок лісового фонду.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду та зазначає наступне.

Статтею 57 Лісового кодексу України встановлено, що Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України. Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання для житлової, громадської і промислової забудови провадиться переважно за рахунок площ, зайнятих чагарниками та іншими малоцінними насадженнями. Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок здійснюється за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища.

Надання земельних ділянок у власність зацікавленим особам при необхідності їх вилучення або зміни цільового призначення здійснюється в порядку визначеному ст. 118, 121, 151 Земельного кодексу України.

Згідно ст. 151 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок провадиться за погодженням з відповідними територіальними органами виконавчої влади з питань лісового господарства (у разі вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення), а також за погодженням з відповідними державними природоохоронними органами та землекористувачами, в користування яких знаходяться відповідні земельні ділянки лісогосподарського призначення.

Пунктом 4 статті 20 Земельного кодексу України встановлено, що зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Наведені норми вказують на те, що надання у власність зацікавленим особам земельних ділянок лісогосподарського призначення при необхідності їх вилучення або зміни цільового призначення потребує прийняття відповідних рішень про надання таких земельних ділянок з боку органів місцевого самоврядування та здійснюється цими органами за попереднім погодженням з територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища, а також з землекористувачами.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 року № 610-р «Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками»з метою недопущення фактів порушення інтересів держави і суспільства під час відчуження та зміни цільового призначення земельних лісових ділянок Мінприроди, Мінагрополітики, Міноборони, Держкомлісгоспу та Держкомзему зобовязано до законодавчого врегулювання питань запобігання зловживанням у цій сфері зупинити прийняття рішень про надання згоди на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення. В Розпорядженні вказано, що зазначені органи зобов'язані подати у триденний строк Кабінетові Міністрів України пропозиції про внесення змін до Земельного та Лісового кодексів України стосовно удосконалення процедури розпорядження ділянками.

Згідно із статтею 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності народу України. Від імені народу України права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Держава забезпечує захист усіх суб'єктів права власності і господарювання.

Відповідно до статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 41 Конституції України визначено, що використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.

Згідно статті 2 Земельного кодексу України та статті 2 Лісового кодексу України фізичні особи та юридичні особи, є суб'єктами земельних та лісових відносин та повинні здійснювати свою діяльність відповідно до Конституції України та законів України.

Згідно із статтею 3 Лісового кодексу України лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Статтею 27 Лісового кодексу України встановлено повноваження Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин.

На момент прийняття Кабінетом Міністрів України Розпорядження КМУ № 610-р його діяльність регулювалась нормами Закону України «Про Кабінет Міністрів України»в редакції від 21 грудня 2006 року № 514-V.

Аналіз чинного законодавства свідчить про те, Кабінету Міністрів України не надано повноважень зупиняти дії Законів України.

Крім цього, законами України дія норм Лісового та Земельного кодексів України в частині погодження органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища зміни цільового призначення земельних лісових ділянок не зупинялась та іншим чином не припинялась.

Таким чином, Кабінет Міністрів України? приймаючи Розпорядження КМУ № 610-р фактично зупинив реалізацію наведених положень Лісового та Земельного кодексів України, тобто унеможливив реалізацію прав юридичних осіб та громадян на набуття прав на земельні ділянки.

Згідно із статтею 53 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції та законів України видає постанови і розпорядження, обов'язкові для виконання. Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України. Акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень Кабінету Міністрів України.

Стаття 56 цього Закону, передбачено, що постанови Кабінету Міністрів України, що визначають права і обов'язки громадян, набирають чинності не раніше ніж з дня їх опублікування. Розпорядження Кабінету Міністрів України набирають чинності з моменту їх прийняття.

Розпорядження КМУ № 610-р за своєю правовою суттю є нормативним актом, оскільки фактично розповсюджує свою дію на невизначене коло осіб, у тому числі фізичних осіб. Вказаним Розпорядженням зобов'язано Мінприроди, Мінагрополітики, Міноборони, Держкомлісгоспу та Держкомзему зупинити прийняття рішень про надання згоди на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення до законодавчого врегулювання питань запобігання зловживанням у цій сфері, тобто на невизначений час та до настання невизначеної події, яка не може вважатися такою, що неминуче настане.

Крім цього, Розпорядженням КМУ № 610-р зазначені органи зобов'язані подати у триденний строк Кабінетові Міністрів України пропозиції про внесення змін до Земельного та Лісового кодексів України, стосовно удосконалення процедури розпорядження ділянками.

Як зазначалося, Розпорядження КМУ № 610-р було прийнятно 10.04.2008 року.

Разом з тим, 16 вересня 2008 року Верховною Радою України прийнято Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву»N 509-VI, яким внесено зміни у низку законів України, зокрема до Законів України: «Про основи містобудування», «Про архітектурну діяльність», «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про планування і забудову територій», «Про державний контроль за використанням та охороною земель», «Про оренду землі»та інших, а також до Земельного та Цивільного кодексів України. Зазначені зміни направлені на впорядкування забудови територій, яка полягає в розміщенні та здійсненні будівництва нових об'єктів, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкування існуючих об'єктів містобудування, розширення та технічного переоснащення підприємств.

Даним Законом ст. 151 Земельного кодексу України, яка визначає порядок погодження питань, пов'язаних з вилученням (викупом) та вибором земельних ділянок викладено у новій редакції.

Зокрема п. 7 цієї редакції врегульовано, що відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування згідно із своїми повноваженнями направляє заяву (клопотання) про вибір місця розташування земельних ділянок у разі вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення чи водного фонду на розгляд до відповідних територіальних органів виконавчої влади з питань лісового або водного господарства, а також до природоохоронних, органів.

Зазначеної статтею визначений перелік документів, які додаються до заяви та строки розгляду заяв.

Крім цього, статтею 23 Закону України «Про планування і забудову територій»в редакції наведеного закону передбачено, що розміщення об'єктів містобудування на території населених пунктів та за їх межами здійснюється відповідними органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень шляхом надання містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки згідно із затвердженою містобудівною документацією, регіональними або місцевими правилами забудови.

Регіональні правила забудови приймаються за погодженням з відповідними органами містобудування та архітектури, охорони культурної спадщини, земельних ресурсів, природоохоронними, санітарно-епідеміологічними органами та є обов'язковими до виконання.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що таким чином питання про прийняття рішень про надання згоди на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення, зазначене у розпорядженні КМУ № 610-р, вже врегульовано на законодавчому рівні.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування їх посадові особи зобов'язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 9 КАС України, встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вишу юридичну силу.

Також колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

У Розпорядженні Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 року № 610-р «Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками»зазначається, що у разі порушення інтересів держави і суспільства під час відчуження та зміни цільового призначення земельних лісових ділянок, відкликати раніше надані згоди на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення. Вони відкликаються у разі, коли місцевими органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування не прийнято відповідні рішення або коли за результатами перевірки встановлено, що такі рішення прийняті з порушенням вимог законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі доручення заступника Київського міського голови - секретаря Київської міської ради від 02.10.2007 року № 225-032-7996 товариством з обмеженою відповідальністю «Стафед»розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1.

Вказаний проект землеустрою погоджено: Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - лист Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 02.10.2008 року № 19-12604 (висновок 07-1871-В) за умови внесення змін до рішення Київської міської ради від 19.07.2005 року № 806/3381 «Про затвердження Програми розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста»та Генерального плану розвитку міста Києва в частині переведення земельної ділянки з території лісів та лісопарків до території садибної житлової забудови; Київською міською санітарно-епідеміологічною станцією - лист від 03.11.2008 року № 92211 (висновок від 27.10.2008 року № 1690); Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в місті Києві - лист від 20.02.2008 року № 05-08/1385 (висновок 05/247); Головним управлінням охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - лист від 02.02.2009 року № 551; Київським науково-методичним центром по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій - експертне заключення від 17.12.2007 року № 9614; Київським комунальним об'єднанням зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд»- лист від 17.10.2007 року № 2273; комунальним підприємством «Дарницьке лісопаркове господарство»- лист від 10.10.2007 року № 628; Київським обласним управлінням лісового та мисливського господарства - лист від 19.12.2007 року № 01-04/3, відкликаний листом від 29.12.2008 року на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2008 року № 610-р «Про деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками».

Таким чином, перед прийняттям рішення Київською міською радою, третьою особою -ОСОБА_2 було вчинено ряд дій відповідно до чинного законодавства України, на підставі яких приймалось рішення Київської міської ради від 02.04.2009 року № 223/1279.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що суд порушив вимоги матеріального і процесуального закону, внаслідок чого постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової, якою в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 197, 199, 202, 205, 206 та 207 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 -задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2011 року -скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України -відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Літвіна Н. М.

Файдюк В.В.