Ухвала

від 05.06.2013 по справі 2а-742/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" червня 2013 р. м. Київ К/9991/41351/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Конюшка К.В.

суддів Гончар Л.Я.

Гордійчук М.П.

при секретарі: Левіній А.А.

за участю

прокурора: Чубенка В.В.

представника позивача: Сьомочкіної О.С.

представника відповідача: Палія Є.В.

третя особа: неприбуття

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2012 року

у справі № 2а-742/11/2670

за позовом заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України

до Київської міської ради

третя особа ОСОБА_4

про визнання протиправним та скасування рішення

В С Т А Н О В И В :

У січні 2011 року заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного комітету України із земельних ресурсів звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Київської міської ради від 02.04.2009 № 223/1279 «Про передачу громадянину ОСОБА_4 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул. Літинській, 18 Дніпровського району у м. Києві».

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2011 позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2012 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення про відмову у позові.

Не погоджуючись зі вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, заступник прокурора міста Києва оскаржив його у касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просив скасувати вказаний судовий акт з мотивів порушення апеляційним судом норм матеріального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно не врахував відсутність позитивних висновків Держуправління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві, Київського обласного управління лісового та мисливського господарства щодо зміни цільового призначення спірної земельної ділянки. Також касатор зазначає, що відповідач не мав права затверджувати ОСОБА_4 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без наявності позитивного висновку обов'язкової державної експертизи цього проекту землеустрою.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_4 звернувся до Київської міського голови з заявою №х-19744 від 02.10.2007 про надання йому безоплатно у приватну власність земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку на вул. Літинській у Дніпровському районі міста Києва.

На підставі доручення заступника Київського міського голови секретаря Київської міської ради від 02.10.2007 №225-032-7996 Товариством з обмеженою відповідальністю «Стафед» розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на вул. Літинській у Дніпровському районі.

Вказаний проект землеустрою погоджено Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відповідно до листа Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 02.10.2008 №19-12604 (висновок 07-1871-В) за умови внесення змін до рішення Київської міської ради від 19.07.2005 №806/3381 «Про затвердження Програми розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста» та Генерального плану розвитку міста Києва в частині переведення земельної ділянки з території лісів та лісопарків до території садибної житлової забудови; Київською міською санітарно-епідеміологічною станцією згідно з листом від 03.11.2008 №92211 (висновок від 27.10.2008 №1690); Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в місті Києві відповідно до листа від 20.02.2008 №05-08/1385 (висновок 05/247); Головним управлінням охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що підтверджується листом від 02.02.2009 №551; Київським науково-методичним центром по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій - експертне заключення від 17.12.2007 №9614; Київським комунальним об'єднанням зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» відповідно до листа від 17.10.2007 №2273; Комунальним підприємством «Дарницьке лісопаркове господарство» - лист від 10.10.2007 №628; Київським обласним управлінням лісового та мисливського господарства згідно з листом від 19.12.2007 №01-04/3, який відкликаний листом від 29.12.2008 на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 №610-р «Про деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками» .

Розглянувши проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, Київська міська рада прийняла рішення «Про передачу громадянину ОСОБА_4 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на вул. Літинській, 18 у Дніпровському районі міста Києва» від 02.04.2009 №223/1279, яким відповідно до статей 81 , 116 , 118 , 121 Земельного кодексу України вирішено:

затвердити містобудівне обґрунтування щодо внесення змін до містобудівної документації та визначення параметрів будівництва садибного житлового будинку, господарських будівель і споруд на на вул. Літинській, 18 (пункт 1);

внести зміни до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затверджених рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804, а саме: територію в межах, визначених зазначеним містобудівним обґрунтуванням, перевести з території лісів та лісопарків до території садибної житлової забудови (пункт 2):

внести зміни до Програми розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста, затверджених рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 №806/3381, виключивши з переліку розподілу лісових площ по землекористуваннях станом на 01.01.2003 (таблиця 15), земельну ділянку відповідно до містобудівного обґрунтування, затвердженого пунктом 1 цього рішення (пункт 3);

зарахувати частину лісових земель площею 0,10 га в кварталі 28 виділу 40 Дніпровського лісництва Дарницького лісопаркового господарства до земель запасу житлової та громадської забудови, вилучивши їх з категорії земель лісового фонду (лист-згода Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» від 17.10.2007 №148-2273, комунального підприємства «Дарницьке лісопаркове господарство» від 10.10.2007 №628 та Київського обласного управління лісового та мисливського господарства від 19.12.2007 №01-04/3398) (пункт4);

затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на вул. Літинській, 18 у Дніпровському районі (пункт 5);

передати громадянину ОСОБА_4, за умови виконання пункту 7 цього рішення, у приватну власність земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на вул. Літинській, 18 за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови (пункт 6).

За результатами проведення перевірки додержання вимог земельного та містобудівного законодавства в місті Києві, яка проводилась міжвідомчою робочою групою на виконання розпорядження Президента України від 23.06.2010 №956/2010-рп «Про створення міжвідомчої робочої групи з аналізу стану додержання законодавства у сфері земельних відносин» прокуратурою міста Києва 19.07.2011 принесено протест на оспорюване рішення відповідача, який відповідач залишив без задоволення.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюване рішення прийнято відповідачем неправомірно, оскільки попередньо не було проведено обов'язкової державної експертизи проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки. Крім того, рішенням відповідача неправомірно змінено цільове призначення спірної земельної ділянки без погодження територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив переважно з того, що розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 №610-р «Про деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками» має меншу юридичну силу, ніж чинні на момент прийняття оспорюваного рішення закони та Земельний кодекс, відповідно до положень яких відповідач і прийняв рішення від 02.04.2009 № 223/1279.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає такий висновок суду апеляційної інстанції помилковим з огляду на таке.

Судом першої інстанції установлено, що відповідно до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затверджених рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804, територія, на якій розташована спірна земельна ділянка за функціональним призначенням належить до території лісів та лісопарків.

Згідно з Програмою комплексного розвитку зелених зон міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень у центральній частині міста, затвердженої рішенням Київради від 19.07.2005 №806/3381 вказана земельна ділянка увійшла до переліку зелених зон та її віднесено до земель лісів Дніпровського лісництва КП «Дарницьке лісопаркове господарство», що підтверджується реєстром земельних ділянок чергового кадастрового плану (витяги з бази даних Державного земельного кадастру від 15.10.2007 та від 24.11.2008).

Таким чином, до прийняття оспорюваного рішення цільове призначення спірної земельної ділянки було визначене як землі лісогосподарського призначення відповідно до пункту «е» частини першої статті 19 Земельного кодексу України .

Відповідно до положень статті 20 Земельного кодексу України (у чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень (частина перша). Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою (частина друга). Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства (частина четверта).

Такі ж вимоги щодо зміни цільового призначення земельної лісової ділянки передбачені нормами статті 57 Лісового кодексу України (у чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції). Зокрема, частина третя статті 57 цього Кодексу встановлює, що зміна цільового призначення земельних лісових ділянок здійснюється за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища.

Крім того, частина друга статті 57 Лісового кодексу України передбачає, що зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання для житлової, громадської і промислової забудови провадиться переважно за рахунок площ, зайнятих чагарниками та іншими малоцінними насадженнями.

Як установлено, Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в місті Києві надано висновок № 05/248 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який, проте, не містить погодження щодо зміни цільового призначення земельної ділянки. При цьому, спірна земельна ділянка відведена за рахунок площ, зайнятих деревами хвойних і листяних порід, міськими лісами (висновок Державного управління охорони навколишнього природного середовища в місті Києві №05/247 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки).

Київським обласним управлінням лісового та мисливського господарства також надано висновок від 19.12.2007 №01-04/3398, у якому є посилання на статті 20 Земельного кодексу України та 57 Лісового кодексу України , однак відповідно до змісту цього висновку було погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки і не міститься жодного твердження стосовно зміни цільового призначення земельної ділянки.

Разом з тим, вимоги щодо отримання позитивного висновку Київського обласного управління лісового та мисливського господарства містяться у висновках Державного управління охорони навколишнього природного середовища в місті Києві та Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд», де передбачено, що при невиконанні цих вимог вони вважаються недійсними.

Таким чином, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що при зміні цільового призначення спірної земельної ділянки не дотримано вимог зазначених нормативно-правових актів щодо погодження зміни її цільового призначення. Відповідно, передача земельної ділянки у приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд відбулась без дотримання викладених вимог земельного та лісового законодавства.

Крім того, відповідно до абзацу сьомого статті 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» від 17.06.2004 №1808-IV проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок особливо цінних земель, земель лісогосподарського призначення підлягають обов'язковій державній експертизі.

Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 03.12.2004 №391 затверджена «Методика проведення державної експертизи землевпорядної документації», відповідно до положень якої організація і проведення державної експертизи здійснюється: Держкомземом; Республіканським комітетом по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим (Рескомзем АР Крим); обласними головними управліннями Держкомзему; Київським міським головним управлінням Держкомзему; Севастопольським міським головним управлінням Держкомзему.

Пунктом 4.1.1 вказаної Методики передбачено. Зокрема, що обов'язкова державна експертиза (первинна, повторна та додаткова) проводиться щодо проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок (у тому числі цільове призначення яких не змінюється) з особливо цінних земель, земель природоохоронного призначення, оздоровчого та рекреаційного призначення, земель водного фонду (крім ведення рибогосподарської діяльності на території площею до 20,0 га), земель лісогосподарського призначення, історико-культурного призначення.

Відповідно до пункту 11 «Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 №677 , після одержання позитивного висновку державної експертизи проект відведення земельної ділянки розглядається сільською, селищною, міською радою, районною, Київською та Севастопольською міською держадміністрацією, затверджується ними або в установленому порядку подається до інших органів, до повноважень яких належить надання у користування або передача у власність земельних ділянок.

Як установлено судом першої інстанції, обов'язковий позитивний висновок державної експертизи проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у третьої особи у даній справі був відсутній.

Таким чином, приймаючи оспорюване рішення, Київська міська рада діяла всупереч викладеним вимогам чинного земельного та лісового законодавства України, а тому таке рішення правомірно було скасоване судом першої інстанції.

Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги заслуговують на увагу та підтверджуються вище переліченими нормами права, у зв'язку з чим наявні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2012 в даній справі скасувати, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 жовтня 2011 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.