Рішення

від 05.06.2012 по справі 33/101

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 33/101 05.06.12 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом заступника прокурора Оболонського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до товариства з обмеженою відповідальністю «АвтоНафта»

про розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки

Представники сторін:

від прокурора: не з'явився.

від позивача: ОСОБА_1 -представник за довіреністю № 225-СК-836 від 22.05.2012 року.

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Оболонського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «АвтоНафта»про розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням Київської міської ради V11 сесії XX1V скликання прийнято рішення від 15.07.2004 року № 421/1831 про продаж земельної ділянки відповідачеві для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправного комплексу на перетині вулиць Вишгородської та Резервної в Оболонському районі м. Києва.

На підставі вказаного рішення 30.09.2004 року між Київською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю «АвтоНафта»укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки за кадастровим № 8000000000:78:096:0039 площею 0,3342 га на перетині вулиць Вишгородської та Резервної в Оболонському районі м. Києва, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрований в реєстрі за № 994.

16.03.2005 року відповідачем отримано державний акт на право власності на вказану земельну ділянку.

Разом з тим, рішенням Київської міської ради 11 сесії V1 скликання від 30.10.2008 року № 591/591 відмінено рішення Київської міської ради від 15.07.2004 року № 421/1831 та запропоновано відповідачеві надати згоду на розірванні договору купівлі-продажу та повернути земельну ділянку Київській міській раді.

Станом на теперішній час земельна ділянки не повернута Київській міській раді. З огляду на вищевказане позивач просить розірвати договір купівлі-продажу та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку та зобов'язати відповідача повернути вказану земельну ділянку Київській міській раді.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.03.2011 року порушено провадження у справі № 33/101, розгляд справи призначено на 05.04.2011 року.

У судове засідання 05.04.2011 року з'явились представники сторін. Представник відповідача подав клопотання про залишення позову без розгляду.

Представники позивача заперечували проти заявленого клопотання.

Суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду у зв'язку з його необгрунтованістю. Представник позивача подав усне клопотання про зупинення провадження по справі. .

Представники позивача не заперечували проти заявленого клопотання.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.04.2011 року зупинено провадження у справі № 33/101 до вирішення пов'язаної з нею справи № 2а-2233/11/2670 за позовом заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства охорони навколишнього природного середовища України до Київської міської ради, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «АвтоНафта»про визнання протиправним та скасуванням рішення Київської міської ради від 23.12.2010 року.

15.05.2012 року до відділу діловодства господарського суду м. Києва від товариства з обмеженою відповідальністю «АвтоНафта»надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, оскільки ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2012 по справі 2а-2233/11/2670 залишено без змін постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.06.2011 року, якою відмовлено в задоволення адміністративного позову заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства охорони навколишнього природного середовища України до Київської міської ради, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «АвтоНафта»про визнання протиправним та скасуванням рішення Київської міської ради від 23.12.2010 року.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.05.2012 року поновлено провадження у справі № 33/101, розгляд справи призначено на 05.06.2012 року.

У судове засідання 05.06.2012 року представник відповідача та прокуратури не з'явилися, вимоги ухвали суду від 21.05.2012 року не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Представник позивача у судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Рішенням Київської міської ради V11 сесії XX1V скликання прийнято рішення від 15.07.2004 року № 421/1831 про продаж земельної ділянки відповідачеві для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправного комплексу на перетині вулиць Вишгородської та Резервної в Оболонському районі м. Києва.

На підставі вказаного рішення 30.09.2004 року між Київською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю «АвтоНафта»укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки за кадастровим № 8000000000:78:096:0039 площею 0,3342 га на перетині вулиць Вишгородської та Резервної в Оболонському районі м. Києва, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрований в реєстрі за № 994.

П. 1.1. вказаного договору купівлі продажу земельної ділянки передбачено, що продавець на підставі рішення Київської міської ради від 15.04.2004 року за № 421/1831 продав, а покупець купив земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:78:096:0039) площею 0,3342 га на перетині вулиць Вишгородської та Резервної в Оболонському районі м. Києва, у межах, які перенесені у натуру (на місцевість) і зазначені у технічній документації земельної ділянки.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

16.03.2005 року відповідачем отримано державний акт серії КВ № 128989 на право власності на вказану земельну ділянку та зареєстровано в Київській філії ДП «Центр державного земельного кадастру про Державному комітеті України по земельних ресурсах»від 01.03.2007 року.

Разом з тим, рішенням Київської міської ради 11 сесії V1 скликання від 30.10.2008 року № 591/591 відмінено рішення Київської міської ради від 15.07.2004 року № 421/1831 та запропоновано відповідачеві надати згоду на розірванні договору купівлі-продажу та повернути земельну ділянку Київській міській раді.

З огляду на вищевказане позивач просить розірвати договір купівлі-продажу та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку та зобов'язати відповідача повернути вказану земельну ділянку Київській міській раді.

Однак, рішенням Київської міської ради V11 сесії V1 скликання від 23.12.2010 року № 443/5255 скасовано рішення Київської міської ради від 30.10.2008 року № 591/591.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2012 по справі 2а-2233/11/2670 залишено без змін постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.06.2011 року, якою відмовлено в задоволення адміністративного позову заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства охорони навколишнього природного середовища України до Київської міської ради, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «АвтоНафта»про визнання протиправним та скасуванням рішення Київської міської ради від 23.12.2010 року № 443/5255.

Таким чином, рішення Київської міської ради V11 сесії XX1V скликання від 15.07.2004 року № 421/1831 про продаж земельної ділянки відповідачеві для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправного комплексу на перетині вулиць Вишгородської та Резервної в Оболонському районі м. Києва не скасовано і є чинним.

Розділ 9 договору купівлі продажу регулює зміну умов договору та його розірвання.

Відповідно до ч.1 статті 188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно ч.1 статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 2 статті 651 ЦК України передбачає, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 4 статті 188 ГК України, у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.1 ч.1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч. 7 статті 193 ГК України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Оскільки, позивач не довів, що настало істотне порушення договору відповідачем та будь які інші випадки, встановлених договором або законом для розірвання договору, тому вимоги позивача щодо розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки від 13.09.2004 року який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрований в реєстрі за № 994 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Вимоги позивача про скасування державного акт на право власності на земельну ділянку та зобов'язання відповідача повернути вказану земельну ділянку Київській міській раді є взаємопов'язані з основною вимогою, в якій судом відмовлено, тому вимоги позивача про скасування державного акт на право власності на земельну ділянку та зобов'язання відповідача повернути вказану земельну ділянку Київській міській раді є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними Відповідно до статті 44 ГПК України (чинного на дату звернення позивача з позовом до суду), судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України (чинного на дату звернення позивача з позовом до суду), витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст.ст. 33, 34, ст. 44, 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.М.Мудрий

Дата підписання рішення: 12.06.2012 року.