Постанова

від 06.06.2012 по справі 2а/0570/13524/2011

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2012 р. Справа № 2а/0570/13524/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 16 год. 00 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Чучка В.М.

при секретарі Піскурєвій Ю.А.

за участю представників: позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 11.05.2012 року № б/н), відповідача - ОСОБА_2 (довіреність від 21.05.2012 року № 4086), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Донецький хлібокомбінат» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 26546/10/23-113-628 від 28.07.2011 року, -

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство «Донецький хлібокомбінат» (далі - ВАТ «Донецький хлібокомбінат», товариство, позивач) до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Ленінському районі м. Донецька, відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 26546/10/23-113-628 від 28.07.2011 року

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач необґрунтовано дійшов висновків у акті перевірки від 14 липня 2011 року № 1793/23-1/00378112 про заниження у лютому 2011 року товариством задекларованого податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 1 075 000,00 грн., оскільки коригування цього податку у наведеному розмірі проведено позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року. Також позивач вважає, що відповідачем неправомірно встановлено нікчемним правочин, укладений між ВАТ «Донецький хлібокомбінат» та його контрагентом - приватним підприємством «Гамма Н», тому як господарська операція між підприємствами підтверджена первинними документами. У зв'язку з зазначеним, позивач у судовому порядку просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 28 липня 2011 року № 26546/10/23-113-628.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.

Відповідачем позовні вимоги не визнані, в матеріалах справи наявні заперечення на позов у яких зазначено про безпідставність заявлених позовних вимог. Заперечення обґрунтовані тим, що ТОВ «Донецький хлібокомбінат» безпідставно включено до податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 1 075 400,00 грн. по податковій накладній від 24.02.2011 року № 4159, не зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим порушено вимоги п. 11 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України. Стосовно встановлення перевіркою нікчемним правочину між позивачем та його контрагентом, то такий висновок зроблений податковим органом на підставі довідки від 18.05.2011 року № 26/160/37288351, отриманої від Державної податкової інспекції у м. Алчевську, з якої вбачається відсутність у приватного підприємства «Гамма Н» трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей, що у своїй сукупності доводить про неможливість ведення господарських операцій. Таким чином, відповідач вважає вимоги позивача необґрунтованими з наведених вище підстав та такими, що задоволенню не підлягають.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до Довідки АБ № 285051 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) відкрите акціонерне товариство «Донецькій хлібокомбінат» зареєстроване виконавчим Донецької міської ради 29.12.1995 року, дата та номер останньої реєстраційної дії - 05.08.2010 року за № 12661070008006296, ідентифікаційний код - 00378112, місцезнаходження - 83062, м. Донецьк, Ленінський район, вул. 1-а Олександрівка, буд. 1А. Види діяльності за КВЕД (Класифікація видів економічної діяльності), які має право здійснювати ВАТ «Донецький хлібокомбінат»: «15.81.0 Виробництво хліба та хлібобулочних виробів», «15.82.0 Виробництво сухарів, печива, пирогів і тістечок тривалого зберігання», «52.24.0 Роздрібна торгівля хлібом, хлібобулочними та кондитерськими виробами», «51.38.0 Оптова торгівля іншими продуктами харчування», «60.24.0 Діяльність автомобільного вантажного транспорту».

З матеріалів справи та пояснень сторін судом встановлено, що в період з 01.06.2011 року по 07.07.2011 року ДПІ у Ленінському районі м. Донецька проведено документальну планову виїзну перевірку ВАТ «Донецький хлібокомбінат» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року, про що складений акт від 14.07.2011 року № 793/23-1/00378112 (надалі за текстом - акт від 14.07.2011 року № 793).

Згідно висновку акту від 14.07.2011 року № 793 ДПІ у Ленінському районі м. Донецька встановлено, що ВАТ «Донецький хлібокомбінат» порушено п. 188.1 ст. 188. п. 198.3 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість всього на суму 1 086 963,00 грн., у тому числі: у січні 2011 року в сумі у розмірі - 11 563,00 грн., у лютому - у розмірі 1 075 000,00 грн., у березні 2011 року - у розмірі 400,00 грн.

Перевіркою виявлено й інші порушення, але які не є предметом розгляду даної адміністративної справи, тому судом не розглядається.

1. Щодо заниження податку на додану вартість (ПДВ) на суму у розмірі 11 563,00 грн.

В ході проведення документальної планової перевірки позивача відповідачем встановлено, що ВАТ «Донецький хлібокомбінат» продано окремі об'єкти основних фондів 1 групи ТОВ «Торговий дім «Золотий Урожай» (перелік об'єктів наведений на стор. 15-16 акту від 14.07.2011 року № 793) на загальну суму 6 563 584,18 грн. (у тому числі, ПДВ у розмірі 1 312715,84 грн.), про що виписані податкові накладні від 28.01.2011 року з № 228 по № 251. Договір продажу цих фондів посвідчений нотаріально 28.01.2011 року за реєстраційними номерами № 939622 та № 939624.

При цьому, як вбачається з акту від 14.07.2011 року № 793 основні фонди реалізовані за ціну меншу ніж їх балансова вартість - 2 020 361,00 грн. (у тому числі, ПДВ - у розмірі 404 072,20 грн.). Таким чином, перевіркою встановено, що ВАТ «Донецький хлібокомбінат» порушено п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, що призвело до збитку в сумі 54 062,00 грн., відповідно сума ПДВ склала у розмірі 11 563,00 грн.

З пояснення позивача вбачається, що вартість необоротних активів відчужених за договорами № 939622 та № 939624 від 28.01.2011 року визначена в договорах та узгоджена сторонами. Відповідно до вартості зазначеної в договорах ВАТ «Донецький хлібокомбінат» задекларував податок на додану вартість у січні 2011 року.

Разом з цим, як слідує з пояснень представника позивача, спір з приводу грошових сум - продажу та балансової вартості активів, наведений на стор. 15-16 акту від 14.07.2011 року № 793, та щодо продажу активів за ціною нижчою, ніж балансова вартість, між сторонами відсутній.

Згідно із ст.7 Закону України від 3 грудня 1990 року № 507-XII «Про ціни та ціноутворення» вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Порядок відображення у податковому обліку платника податку операцій з продажу основних фондів визначено підпунктами 8.4.3 та 8.4.4 п.8.4 ст.8 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997 року, Закон № 334 чинний у І кварталі 2011 року - у момент виникнення спірного питання).

Підпункт 8.4.3 п.8.4 ст.8 Закону № 334 визначає, що у разі виведення з експлуатації окремих об'єктів основних фондів групи 1 у зв'язку з їх продажем балансова вартість групи 1 зменшується на суму балансової вартості такого об'єкта.

Сума перевищення виручки від продажу над балансовою вартістю окремих об'єктів основних фондів групи 1 та нематеріальних активів включається до валових доходів платника податку, а сума перевищення балансової вартості над виручкою від такого продажу включається до валових витрат платника податку.

Згідно приписів п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України (в редакції станом на 23.12.2010 року, діючий у січні 2011 року) у разі постачання необоротних активів, у тому числі в разі їх самостійної ліквідації, переведення з виробничих у невиробничі, переведення з використання в оподатковуваних операціях для використання в неоподатковуваних, база оподаткування визначається виходячи з їх балансової вартості на момент їх постачання.

Отже, у правовідносинах з приводу оподаткування не має правового значення ціна необоротного активу, встановлена сторонами у цивільно-правовому договорі, а база оподаткування податком на додану вартість визначається виходячи із балансової вартості такого активу.

Таким чином, суд дійшов висновку про правомірність встановленого порушення, тому позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 28.07.2011 року № 26546/10/23-113-628 в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 11 563,00 грн. задоволенню не підлягають.

2. Відносно заниження податку на додану вартість на суму у розмірі 1 075 000,00 грн.

Судом встановлено, що ВАТ «Донецький хлібокомбінат» (покупець) укладено з товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Золотий Урожай» (продавець, надалі за текстом - ТОВ «ТД «Золотий Урожай») договір від 23.02.2011 року № 23/02/11-об про продаж тістомісильних машин (товар). Асортимент, кількість та ціна товару визначені сторонами додатково, що відображається у рахунках-фактурах та накладних на товар, а також у додатках (специфікаціях) до цього договору. Оплата на поставлений товар здійснюється шляхом 100% передплати. Строк дії договору з моменту його підписання сторонами та до повного виконання сторонами своїх обов'язків (т.1 (а.с. 48-49).

На виконання умов зазначеного договору ТОВ «ТД «Золотой Урожай» поставлено ВАТ «Донецький хлібокомбінат» тістомісильні машини SP 240E у кількості 8 одиниць на загальну суму 6 450 000,00 грн., у тому числі, ПДВ на суму 1 075 000,00 грн., про що виписана податкова накладна від 24.02.2011 року № 4159 (т.1 а.с. 51).

Суму податку на додану вартість у розмірі 1 075 000,00 грн. ВАТ «Донецький хлібокомбінат» включено до складу податкового кредиту за лютий 2011 року, що відображено у реєстрі отриманих податкових накладних за лютий 2011 року, податковій декларації за лютий 2011 року з податку на додану вартість від 19.04.2011 року (з пояснення представника позивача зазначена податкова декларація була подана до ДПІ у Ленінському районі м. Донецька в електронному вигляді 16.03.2011 року) та додатку 5 до цієї податкової декларації «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» (т.1 а.с. 46-47, 192, 194).

Оплата за тістомісильні машини проведена у лютому 2011 року, що підтверджено наступними платіжними дорученнями: від 24.02.2011 року № 5421 на суму 300 000,00 грн. (у т.ч., ПДВ - 50 000,00 грн.), від 23.02.2011 року № 5409 на суму 1 850 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 308 333,33 грн.), від 23.02.2011 року № 5418 на суму 1 900 000,00 грн. (у т.ч., ПДВ - 316 666,67 коп.), від 24.02.2011 року № 5419 на суму 1200 000,00 грн. (у т.ч., ПДВ - 200 000,00 грн., від 24.02.2011 року № 5420 на суму 1 200 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 200 000,00 грн.) (т.2 а.с. 13-17).

В ході перевірки встановлено, що ВАТ «Донецький хлібокомбінат» в порушення п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України включено до складу податкового кредиту суму по податковій накладній від 24.02.2011 року № 4159, не зареєстрованій в електронній базі Єдиного реєстру податкових накладних.

Згідно п. 11 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить:

понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року;

понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року;

понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року;

понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246. Цей Порядок визначає механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї (далі - податкова накладна та/або розрахунок коригування), до Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Реєстр) платників податку на додану вартість - продавців товарів (послуг), звіряння даних, що містяться у виданих платникам такого податку - покупцям товарів (послуг) податковій накладній та розрахунку коригування з відомостями, які містяться у Реєстрі.

Приписами п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше двадцяти календарних днів, наступних за датою їх виписки.

Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Згідно п.3 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних якщо продавець складає розрахунок коригування до податкової накладної, що підлягає реєстрації, до Реєстру в обов'язковому порядку вносяться також відомості, що містяться у такому розрахунку.

У судовому засіданні представник позивача не заперечував проти отримання від ТОВ «ТД «Золотий урожай» незареєстрованої податкової накладної від 24.02.2011 року № 4159, а також не надав підтвердження про внесення до Єдиного реєстру податкових накладних розрахунку від 17.03.2011 року «Коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 24.02.2011 року № 4159». При цьому, позивачем не надано до податкового органу скарги на ТОВ «ТД «Золотий урожай» відповідно до вимог наведеної норми Податкового кодексу України.

Позивач зазначає, що в подальшому ним з'ясовано, що тістомісильні машини не підходять для виробничого процесу та не можуть бути встановлені і використані для виробництва хліба у виробничих приміщеннях ВАТ «Донецький хлібокомбінат», оскільки ці виробничі приміщення та інженерні мережі не відповідають технологічним властивостям передплаченого обладнання, та може привести к аварійним ситуаціям. У зв'язку з цим, ВАТ «Донецький хлібокомбінат» відмовився від придбання цього обладнання (тістомісильних машин), а ТОВ «ТД «Золотий урожай», відповідно, повернув отриману передплату - 6 450 000,00 грн. (у т.ч., ПДВ у розмірі 1 075 000,00 грн.). На підставі зазначеного, ТОВ «ТД «Золотий Урожай» надав коригуючу накладну від 31.03.2011 року № 6177, а ВАТ «Донецький хлібокомбінат» у податковій декларації за березень 2011 року зменшив податковий кредит на суму ПДВ 1 075 000,00 грн. шляхом коригування показника рядка 16 та 16.1 цієї декларації, а також відобразив це у розділі ІІ «Коригування податкового кредиту» додатку 1 до декларації з ПДВ за березень 2011 року. Таким чином, як зазначає позивач, зменшення податку на додану вартість не відбулося, тому вважає безпідставним та неправомірним встановлення ДПІ у Ленінському районі м. Донецька заниження позивачем податку на додану вартість на суму у розмірі 1 075 000,00 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що позивачем невірно здійснено у березні 2011 року коригування суми ПДВ у розмірі 1 075 000,00 грн. Так, цю суму було відображено позивачем у рядку 10 податкової декларації з ПДВ за березень 2011 року у складі податкового кредиту у загальній сумі 1 583 702,00 грн. та перенесено до рядка 17 «Всього податкового кредиту» у розмірі 997 027,00 грн. зменшену на суму рядку 16 «Коригування податкового кредиту» у розмірі 586 675,00 грн. Позитивне значення між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту відображається у рядку 25 та розраховується шляхом зменшення значення рядка 9 на рядок 17. Сума, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками звітного періоду відображається у рядку 25 та розраховується шляхом зменшення значення рядка 18 на рядок 21. У рядку 18 позивачем визначено суму у розмірі 10 071.00 грн. та перенесено до рядка 25 у тому ж розмірі, оскільки значення рядка 21 дорівнює «0».

Замість цього, з урахуванням відсутності права на формування податкового кредиту за незареєстрованою податковою накладною позивач мав відобразити у рядку 10 податкової декларації з ПДВ за березень 2011 року суму 508 702,00 грн. (1583702,00 грн. - 1075000,00 грн.), далі зменшити рядок 16 у розмірі 586 675,00 грн. та відобразити у рядку 17 - «-77 973,00 грн.». Після цього, рядок 9 (1 007 098,00 грн. збільшити на рядок 17 (оскільки він має від'ємне значення) та відобразити суму у розмірі 1 085 071,00 грн. у рядку 18 з наступним перенесенням її до рядку 25.

Проаналізувавши наведене суд дійшов висновку, що ДПІ у Ленінському районі м. Донецька правомірно встановлено, що ВАТ «Донецький хлібокомбінат» порушено вимоги п. 201.10 Податкового кодексу України, а тому позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 28.07.2011 року № 26546/10/23-113-628 в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 075 000,00 грн. задоволенню не підлягають.

3. Стосовно заниження податку на додану вартітсть на суму у розмірі 400,00 грн.

З матеріалів справи судом встановлено, що ДПІ у Ленінському районі отримано від державної податкової інспекції у м. Алчевську Луганської області (надалі - ДПІ у м. Алчевську) акт перевірки приватного підприємства «Гамма Н» (надалі - ПП «Гамма Н» від 18.05.2011 року № 26/160-37288351. Цією перевіркою, як зазначено у акті від 14 липня 2011 року № 1793/23-1/00378112, встановлено порушення ч. 1, 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Гамма Н» при придбанні та наступному продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.ст. 662, 655 та 656 Цивільного кодексу України.

Відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період березень 2011 року, які підпадають під визначення норм та вимог Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», чим порушено наступні норми даного Закону: п. 1.3 ст. 1, п.6.4 ст. 6, пп. 7.2.1, пп. 7.2.3, пп. 7.2.4 п. 7.2, п. 7.3 ст. 7, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 - правочини визнано «нікчемними».

В ході перевірки ПП «Гамма Н» не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств-постачальників у періоді березень 2011 року, що свідчить про те, що правочини між ПП «Гамма Н» з підприємствами-постачальниками, та далі по лацюгах постачання, не мали мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до ч. 1, 2 ст. 215, ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повьязані з їх недійсністю.

Таким чином, ПП «Гамма Н» у березні 2011 року здійснювала діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням та наданням податкової вигоди при «ймовірному» придбанні - продажу товарів від постачальників з ознакою «фіктивності» та подальшому продажу по ланцюгу постачання підприємствам - набувачам «податкової вигоди», збільшивши як суми податкових зобв'язань, так і суми податкового кредиту березень 2011 року, з метою прикриття власної незаконної діяльності, організації та створення ряду фіктивних субьєктів господарювання, та нанесенням шкоди Державі в особливо великих розмірах. Перевіркою не встановлено факти придбання-продажу до покупців «штучного» кредиту, а встановлено умовність, вирогідність, фіктивність ведення фінансово-господарських операцій, щ робить дані правочини «нікчемними» (т.1 а.с. 29-31).

Отже, враховуючи те, що ДПІ у м. Алчевську встановлено, що угоди, укладені з ПП «Гамма Н» є нікчемними, ДПІ у Ленінському районі м. Донецька дійшов висновку, що ВАТ «Донецький хлібокомбінат» не мало право формувати податковий кредит за такими угодами.

Таким чином, ДПІ у Ленінському районі м. Донецька встановлено, що на порушення п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України ВАТ «Донецький хлібокомбінат» включило до складу податкового кредиту березня 2011 року ПДВ з вартості за нікчемними угодами з ПП «Гамма Н», у сумі 400,00 грн.

З матеріалів справи в тому числі вбачається, що ВАТ «Донецький хлібокомбінат» придбав у ПП «Гамма Н» шестерні до дежеопрокидів (далі - товар) на суму 2400,00 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 400,00 грн. Оплата за цей товар підтверджена платіжним дорученням від 17.03.2011 року № 5555 (т.2 а.с. 18). Продавцем виписана позивачу податкова накладна від 17.03.2011 року № 39 (т. 1, а.с. 60). Сума податку на додану вартість у розмірі 400,00 грн. включена позивачем до податкового кредиту за березень 2011 року.

Факт придбання наведених товарно-матеріальних цінностей підтверджується видатковою накладною від 23.03.2011 року № 32301 (том 1, а.с. 59), а також показаннями допитаного у якості свідка ОСОБА_3, який пояснив, що з 2001 року по даний час працює у ВАТ «Донецькій хлібокомбінат» інженером з матеріально-технічного забезпечення та особисто отримав вказані вище шестерні разом з супровідними документами від ПП «Гамма Н», та здав їх на склад.

Юридичний факт використання наведених шестернів у господарський діяльності підтверджується вимогою про списання від 29.03.2011 року № 101, та актом від 31.03.2011 року № 6 (т. 1, а.с. 146-147).

Висновки відповідача відносно визнання зазначеного правочину нікчемним, суд вважає помилковими та безпідставними з огляду на таке.

Виходячи з правової позиції Вищого адміністративного суду, викладеній у листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, в податкових відносинах не може застосовуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо

правильності складення та достовірності первинних документів.

Частина перша ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з частиною другою ст. 215 ЦКУ недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦКУ недійсними, зокрема, є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст. 71 ЦКУ, правочин, що порушує публічний порядок.

Зокрема, перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Як слідує з правової позиції Верховного суду України із цього питання, викладеної у Постанові Пленуму від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України ); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК, у відповідності до Постанові Пленуму від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Вина дістає вияв у намірі порушити публічний порядок з боку осіб, які вчиняють такий правочин. При цьому немає значення, чи такий намір був у однієї сторони правочину, чи він мав місце у обох чи більше учасників договору.

Водночас, умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин.

При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Відповідні обставини повинні бути відображені в мотивувальній частині судового рішення про визнання недійсним правочину як такого, що вчинений юридичними особами із завідомо суперечною інтересам держави та суспільства метою. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Також відповідно до ст. 234 ЦКУ фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 207 ГКУ господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми суд дійшов висновку, що питання про недійсність правочину має бути встановлене судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Разом з тим, податкові органи мають право звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних

сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України. Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено пунктом 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Під час розгляду цієї справи судом встановлено, що правочин між позивачем та його контрагентом не віднесений законом до нікчемних, оскільки відповідач у судовому засіданні ніяким чином не пояснив та не обґрунтував чим саме цей правочин порушує публічний порядок: які саме права і кого порушені, яким майном та хто заволодів (знищив) у результаті їх вчинення, та не довів наявності складу господарського правопорушення у діях позивача в частині наявності вини (умислу на заволодіння чужим майном), хоча відповідно до ст. 71 КАСУ він як суб'єкт владних повноважень має довести суду правомірність своїх доводів та заперечень.

При цьому, з відповідним позовом про визнання правочину між позивачем та його контрагентом відповідач не звертався і, відповідно, відсутні судові рішення із цього приводу; кримінальні справи у відношенні посадових осіб позивача та/або його контрагенту за вказаним правочином, та/або за фактом скоєння злочину не порушувалися, із цього приводу також відсутні судові рішення (вироки).

Таким чином суд вважає, що відповідач, встановлюючи факт нікчемності правочину між позивачем та контрагентом, фактично керувався лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці договори очевидно суперечать інтересам держави та суспільства, не підкріплена жодними належними та допустимими доказами, в тому числі і усними поясненнями.

Виходячи із правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в інформаційному листі від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на наведені вище доводи та докази судом не приймається у якості доказу нікчемність укладеного позивачем з контрагентом правочину посилання на отримання від іншого ДПІ (у даному випадку - ДПІ у м. Алчевську) акту перевірки по постачальнику ПП «Гамма Н».

Отже, суд дійшов висновку, що ВАТ «Донецький хлібокомбінат» правомірно сформовано податковий кредит по постачальнику ПП «Гамма Н», а тому податкове повідомлення-рішення від 28.07.2011 року № 26546/10/23-113-628 в частині зменшення позивачу податкового кредиту в сумі 400,00 грн. не ґрунтується на нормах законодавства та підлягає скасуванню в цієї частині.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Згідно ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952 р. № ETS N 009 кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Нормами ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав, а отже позов підлягає частковому задоволенню згідно змісту постанови.

Оскільки адміністративний позов задоволено частково суд, у порядку ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, присуджує судові витрати, здійснені позивачем, відповідно до задоволених вимог. Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню з Державного бюджету України судові витрати (судовий збір) у розмірі 1,70 грн. (одну грн. 70 коп.).

Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158 - 163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов відкритого акціонерного товариства «Донецький хлібокомбінат» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 26546/10/23-113-628 від 28.07.2011 року - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби № 26546/10/23-113-628 від 28.07.2011 року в частині нарахування відкритому акціонерному товариству «Донецький хлібокомбінат» платежу з податку на додану вартість на суму 401,00 грн., в т.ч. основного платежу в розмірі 400,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1,00 грн.

В задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України (розрахунковий рахунок 31112095700005 - Державний бюджет Калінінського району м. Донецька, ЄДРПОУ - 34687090, МФО - 834016, Банк - Головне управління Казначейства України у Донецькій області) на користь відкритого акціонерного товариства «Донецький хлібокомбінат» (вул. 1-а Олександрівка, 1-а, м. Донецьк, ЄДРПОУ 00378112; п/р 26009962485543 в ПАО «ПУМБ» м. Донецька, МФО 334851) 1,70 грн. (одну грн. 70 коп.) судових витрат.

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено в присутності представників сторін 06.06.2011 року. Повний текст постанови виготовлений 11.06.2011 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги.

В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, з подачею копій апеляційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Суддя Чучко В.М.