Ухвала

від 23.05.2012 по справі 34/478а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" травня 2012 р. м. Київ К-18047/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку на постанову Господарського суду Донецької області від 05.04.2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.08.2007 року у справі №34/478а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ельбрус ЛТД»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду Донецької області від 05.04.2007 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.08.2007 року, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ельбрус ЛТД»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку задоволено повністю. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення від 30.05.2006 №0000390815/0/14735/10/15-16-23/2, №0000410815/0/14737/10/1516-23/2, №0000400815/0/14734/10/15-16-23/2, №0000380815/0/14736/10/15-16-23/2, від 25.10.2006 №0001020815/2/29637/10/15-16-23/2, №0001030815/2/29638/10/15-16-23/2.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 06.09.2007 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 27.10.2008 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Господарського суду Донецької області від 05.04.2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.08.2007 року та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5, п.п. 15.1.1 п. 15.1 ст.15, п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі-Закон України №2181-ІІІ), п. 4.1 Положення про порядок нарахування, терміни сплати і подання розрахунку акцизного збору, затвердженого наказом ДПА України від 19.03.2001 №111, та керуючись ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що спірні штрафні санкції податковим органом застосовано відповідно до підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України №2181-ІІІ за порушення граничних строків сплати акцизного збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції з яким погодився суд апеляційної інстанції виходив з відсутності підстав для застосування штрафних санкцій, передбачених підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України №2181-ІІІ, оскільки податковим органом не доведено факту порушення позивачем граничних строків сплати податку, передбачених саме вказаним Законом, а штрафні санкції застосовані поза межами строку встановленого підпунктом 15.1.1 п.15.1 ст. 15 Закону України №2181-ІІІ.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що висновки судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості позовних вимог не можна вважати такими, що зроблені на підставі повно та всебічно досліджених фактичних обставин справи при належному застосуванні норм чинного законодавства до спірних правовідносин.

Преамбулою Закону №2181-ІІІ визначено, що він є спеціальним законом з питань оподаткування; встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних і фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі у сфері зовнішньоекономічної діяльності; визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.7 ст.17 Закону № 2181-ІІІ встановлена цим підпунктом відповідальність у вигляді штрафу встановлена за несплату платником податків узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом.

Припис пункту 17.1 ст. 17 Закону України №2181-ІІІ кореспондує положенню пп.5.3.1 п. 5.3 ст. 5 цього Закону, яке у свою чергу містить посилання на граничний строк пп.4.1.4 п. 4.1 ст. 4 зазначеного Закону, а цей підпункт установлює, що для його цілей під терміном «базовий податковий період» слід розуміти податковий період, визначений відповідним законом з питань оподаткування.

Згідно ст. 6 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір»акцизний збір сплачується до бюджету у строки, визначені відповідним законом. Центральний податковий орган визначає порядок нарахування сум акцизного збору виходячи з норм відповідного закону з питань оподаткування окремим видом акцизного збору.

Для акцизного збору таким законом є Закон України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби»ч.4 ст. 7 якого встановлений строк сплати акцизного збору Українськими підприємствами - виробниками, що реалізують продукцію після здійснення обороту з реалізації, по алкогольним напоям - на третій робочий день, крім випадків, передбачених ч.20 ст. 7 цього Закону. Пунктом 6 цієї статті встановлений термін подачі розрахунків акцизного збору.

Згідно з підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України №2181-ІІІ за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 1.2 статті 1 названого Закону податкове зобов'язання визначено як зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з пунктом 1.3 цієї ж норми Закону податковий борг (недоїмка) -це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

За визначенням пункту 1.5 названої статті штрафна санкція (штраф) -це плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Пунктом 17.3 статті 17 вказаного Закону встановлено, що сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку про те, що сума штрафних санкцій за змістом Закону України №2181-ІІІ є складовою податкового зобов'язання. А відтак на штрафні санкції поширюється строк давності, встановлений підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону.

Разом з тим, чинне законодавство не містить норми, яка б встановлювала початок перебігу строку для визначення платнику податків контролюючим органом суми податкового зобов'язання за платежем із штрафних санкцій, в тому числі застосованих на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 вказаного Закону.

Оскільки за змістом підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 цього Закону початок перебігу строку давності пов'язаний фактично з днем порушення платником податків податкового законодавства внаслідок декларування заниженої суми податкового зобов'язання, а підпункт 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону диференціює розмір штрафу в залежності від кількості днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, перебіг строку давності для визначення суми податкового зобов'язання зі штрафу, передбаченого цією правовою нормою, починається з дня, наступного за днем сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Правильність такого тлумачення правових норм підтверджується і приписами підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України №2181-ІІІ, за змістом якого штраф за затримку сплати податкового зобов'язання застосовується лише за фактом сплати податкового боргу. У випадку ж обчислення строку застосування штрафу з дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, затримка платником сплати узгодженого податкового зобов'язання понад 1095 днів взагалі унеможливлювала б накладення на такого платника стягнень в порядку підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону.

Таким чином, перебіг 1095-денного строку для застосування штрафів за несвоєчасність сплати податкових платежів починається з дати фактичної сплати податкових зобов'язань.

Отже, з огляду на те, що Закон України №2181-ІІІ є спеціальним законом, що регулює, зокрема, порядок сплати сум податкових зобов'язань, без виключення щодо окремих податків, зборів (обов'язкових платежів) згідно встановленої в державі системи оподаткування, оскільки будь-яких застережень з цього приводу цей Закон не містить, для правильності вирішення даного спору, фактичні обставини справи слід встановлювати з урахуванням вищезазначеного, що судами попередніх інстанцій зроблено не було.

Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку задовольнити частково.

Скасувати постанову Господарського суду Донецької області від 05.04.2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.08.2007 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий:

---

Т.М.Шипуліна Судді:

---

Л.І. Бившева

---

А.М. Лосєв