Постанова

від 05.04.2007 по справі 34/478а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

34/478а

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                                             ПОСТАНОВА

                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

05.04.07 р.                                                                             Справа № 34/478а

09 год.50 хвилин,   м. Донецьк, вул.Артема,157,

                                                                                 зал судових засідань (каб.) №212

     Господарський суд Донецької області у складі  судді  Кододової О.В.  

при секретарі судового засідання Тараненко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Ельбрус ЛТД” м. Донецьк

до відповідача: Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 30.05.2006року №0000390815/0/14735/10/15-16-23/2,№0000410815/0/14737/10/1516-23/2, №0000400815/0/14734/10/15-16-23/2, №0000380815/0/14736/10/15-16-23/2, від 25.10.2006року  №0001020815/2/29637/10/15-16-23/2, №0001030815/2/29638/10/15-16-23/2.

за участю представників сторін:

від позивача – Бабенко Т.О., Оноприєнко Ю.В. (за довіреностями)

від відповідача – Івах Л.А., Гой В.П. (за довіреностями)

СУТЬ СПОРУ:

          Заявлено позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Ельбрус ЛТД” м.Донецьк до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 30.05.2006року №0000390815/0/14735/10/15-16-23/2, №0000410815/0/14737/10/1516-23/2, №0000400815/0/14734/10/15-16-23/2, №0000380815/0/14736/10/15-16-23/2, від 25.10.2006року  №0001020815/2/29637/10/15-16-23/2, №0001030815/2/29638/10/15-16-23/2.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на  те, що згідно пп.15.1.1 п.15.1 ст.15  “Строк давності” Закону України “Про порядок погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-III від 21.12.2000р. зі змінами та доповненнями податковий орган має право  самостійно визначити суму податкових зобов'язань  платників податків, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095дня, наступного за останнім днем граничного строку подачі податкової декларації. Якщо протягом вказаного строку податковий орган не визначає суму податкового зобов'язання, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання. Тобто на думку позивача він вважається вільним від податкових зобов'язань.

Позивач зазначає, що у акті перевірки не має  посилань на наказ як того передбачає  ст.4 Указ Президента України “Про деякі заходи з перегулювання підприємницької діяльності” №817/98 від 23.07.1998р. тільки вищестоящий  контролюючий орган за власною ініціативою може прийняти рішення про перевірку достовірності висновків нижчестоящого контролюючого органу шляхом перевірки документів обов'язкової звітності суб'єкта підприємницької діяльності  або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом. Вищестоящий контролюючий орган вправі прийняти рішення щодо повторної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб контролюючого органу, які проводили планову або позапланову перевірку зазначеного суб'єкта, розпочато  службове розслідування або порушено кримінальну справу. У цьому випадку на думку позивача рішення про перевірку оформляється наказом за підписом Голови.

Відповідач  у запереченнях від 23.01.2007року (вхід.№02-41/2783) посилається на те, що ст.15 Закону України “Про порядок погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлений строк  давності протягом якого податковий орган має право визначити суму податкового зобов'язання. Зазначена норма встановлює строк позовної давності тільки для самостійного визначення суми податкового зобов'язання податковим органом,  не пізніше закінчення  1095 дня наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації. Відтак відповідач вважає, що ним не порушені зазначені норми.

Відповідач зазначає, що згідно до п.1.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових  перевірок з питань дотримання податкового валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005року №327, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. №925/11205, невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Відповідач вказує, що здійснювалась не повторна  перевірка, а виїзна документальна перевірка, що передбачена нормами діючого законодавства як окрема перевірка, яка проводиться на підставі поданих декларацій, звітів та інших пов'язаних  з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів).

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до пункту 2-1 розділу 7 “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін  та дослідивши письмові докази, суд встановив:

Відповідачем 19 травня 2006року була здійснена невиїзна документальна перевірка позивача з питання несвоєчасності сплати до Державного бюджету акцизного збору за період 20.11.2001р. по 10.06.2002р., з 20.03.2003р. по 29.09.2003р., за результатами якої був складений акт перевірки N 173/15-16-23/2 .

В результаті проведеної перевірки відповідачем встановлені порушення з боку позивача :

          - пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України від 20.12.2000р. №2181 “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” зі змінами та доповненнями в частині несвоєчасного погашення податкового зобов'язання з акцизного збору за жовтень 2001року у сумі  3099,2грн. з затримкою уплати зобов'язання акцизного збору на 62 дні, у сумі 94956грн. з затримкою уплати зобов'язання з акцизного збору на 62 дні,  у сумі  69000грн. з затримкою уплати зобов'язання з акцизного збору на 67днів, у сумі 264000грн. з затримкою уплати зобов'язання з акцизного збору на 69днів, у сумі 466000грн. з затримкою уплати зобов'язання з акцизного збору на 70днів, у сумі 73016грн. з затримкою уплати зобов'язання з акцизного збору на 159днів, у сумі 21,12грн. з затримкою уплати зобов'язання з акцизного збору на 164днів, у сумі 100грн. з затримкою уплати зобов'язання з акцизного збору на 167днів, у сумі 201327грн. з затримкою уплати зобов'язання з акцизного збору на 187днів, у сумі 66288,62грн. з затримкою уплати  зобов'язання з акцизного збору на 188днів;

          - пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України від 20.12.2000р. №2181 “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” зі змінами та доповненнями  в частині несвоєчасного погашення податкового зобов'язання з акцизного збору за грудень 2001року у сумі 3099,2грн. з затримкою уплати зобов'язання акцизного збору на 126днів;

          - пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України від 20.12.2000р. №2181 “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” зі змінами та доповненнями  в частині несвоєчасного погашення податкового зобов'язання з акцизного збору за квітень 2002року у сумі 432808,18грн. з затримкою уплати зобов'язання з акцизного збору на 6 днів, у сумі 424534грн. з затримкою уплати зобов'язання з акцизного збору на 7днів, у сумі 76501грн. з затримкою уплати зобов'язання на 11 днів, у сумі 343830,82грн. з затримкою уплати зобов'язання  акцизного збору на 26днів;

          - пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України від 20.12.2000р. №2181 “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” зі змінами та доповненнями  в частині несвоєчасного погашення податкового зобов'язання з акцизного збору  за лютий 2002року у сумі 582127,0грн. з затримкою уплати зобов'язання акцизного збору на 2 дні;

          - пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України від 20.12.2000р. №2181 “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” зі змінами та доповненнями  в частині несвоєчасного погашення податкового зобов'язання з акцизного збору  за червень 2003року у сумі 1176,4грн. з затримкою уплати зобов'язання з акцизного збору на 30днів;

          - пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України від 20.12.2000р. №2181 “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” зі змінами та доповненнями  в частині несвоєчасного погашення податкового зобов'язання з акцизного збору за липень 2003року у сумі 131791,55грн. з затримкою уплати зобов'язання з акцизного збору на 28 днів.

За наслідками перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 30.05.2006р. №0000390815/0/14735/10/15-16-23/2 яким за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання нарахований штраф у розмірі 50 % на суму 171925,97 грн. , №0000410815/0/14737/10/1516-23/2 яким за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання нарахований штраф у розмірі 10 % на суму 185980,10 грн., №0000400815/0/14734/10/15-16-23/2 яким за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання нарахований штраф у розмірі 20 % на суму 179411,04 грн. , №0000380815/0/14736/10/15-16-23/2 яким за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання нарахований штраф у розмірі 10 % на суму 13296,80 грн.  

Позивач не погодився з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями від 30.05.2006року та направив скаргу начальнику СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку №33/1 від 09.06.2006р. Рішенням від 27.06.2006р. №17555/10/15-16-23/2 СДПІ продовжено строк розгляду скарги до 04.08.2006р. Рішенням від 03.08.2006р. №21250/10/15-16-23/2 податкові  повідомлення-рішення від 30.05.2006р. №0000390815/0/14735/10/15-16-23/2, №0000410815/0/ 14737/ 10/ 1516-23/ 2, №0000400815/0/14734/10/15-16-23/2, №0000380815/0/14736/10/15-16-23/2 СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку залишила без змін, а скаргу без задоволення.

Позивач направив  апеляційну скаргу №53-1 від 11.08.2006р. начальнику  Державної податкової адміністрації в Донецькій області  про скасування податкових повідомлень-рішень від 30.05.2006р. Рішенням від 18.08.2006р. №11490/10/25-013-5 ДПА у Донецькій області продовжила строк  розгляду повторної скарги до 11.10.2006р. Рішенням від 04.10.2006р. №14357/10/25-013-5 ДПА у Донецькій області залишила без змін  податкові  повідомлення-рішення від 30.05.2006р. №0000390815/0/14735/10/15-16-23/2, №0000410815/0/14737/10/1516-23/2, №0000400815/ 0/14734/10/15-16-23/2, №0000380815 /0/14736/10/15-16-23/2 про застосування  штрафної санкції за порушення граничних строків сплати акцизного збору та рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку  від 03.08.2006р №21250/10/15-16-23/2, прийняте за результатами розгляду скарги, а скаргу без задоволення та збільшила  суму податкових зобов'язань з акцизного збору  у вигляді штрафних санкцій, застосованих відповідно до пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях від 30.05.2006р. №0000380815/0/14736/10/15-16-23/2 на 12262,13грн., №0000410815/0/14737/10/15-16-23/2 на 33478,22грн.

Позивач направив повторну скаргу №73-1 від 12.10.2006р. Голові  Державної податкової адміністрації України у якій просить скасувати податкові повідомлення-рішення  від 30.05.2006року №0000390815/0/14735/10/15-16-23/2 на суму 171925,97грн., податкове повідомлення-рішення від 30.05.2006р. №0000410815/0/14737/10/1516-23/2 на суму 185980,10грн., податкове повідомлення-рішення  від 30.05.2006р. №0000400815/0/14734/10/15-16-23/2 на суму 179411,04грн., податкове повідомлення-рішення від 30.05.2006р. №0000380815/0/14736/10/15-16-23/2 на суму 13296,80грн. Рішенням від 24.10.2006р. №12046/6/25-02/5  ДПА України продовжила строк розгляду повторної скарги до 10.12.2006р. Рішенням від 31.10.2006р. №12352/6-25-02/5 продовжено строк розгляду повторної скарги позивача до 14.12.2006р. ДПА України рішенням від 08.12.2006р. №13819/6/25-0215 залишила без змін податкові повідомлення-рішення  СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку від 30.05.2006р. №0000390815 /0/ 14735/ 10/ 15-16-23/2, №0000410815/0/ 14737/ 10/ 1516-23/2, №0000400815/0/14734/10/15-16-23/2, №0000380815/0/14736/10/15-16-23/2 з урахуванням рішення ДПА у Донецькій області  від 04.10.2006р. №14357/10/25-013-5, прийнятого за розглядом повторної скарги, а скаргу без задоволення.

Позивач просить  визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 30.05.2006року №0000390815/0/14735/10/15-16-23/2, №0000410815/0/14737/10/1516-23/2, №0000400815/0/14734/10/15-16-23/2, №0000380815/0/14736/10/15-16-23/2, від 25.10.2006року  №0001020815/2/29637/10/15-16-23/2, №0001030815/2/29638/10/15-16-23/2.

Штрафні санкції за податковими повідомленнями рішеннями  були визначені позивачу за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань з акцизного збору, які виникли по деклараціям та розрахункам .

Зазначені зобов'язання були сплачені з прострочкою. Вищенаведене не заперечується сторонами, як не заперечуються фактичні строки сплати податкових зобов'язань, період прострочки в сплаті, та сума  штрафних санкцій, яка могла бути нарахована на підставі п.п. 17.1.7, п.17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі Закон № 2181).

Відповідно до пункту 3 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини,    які    визнаються   сторонами,   можуть   не доказуватися перед судом,  якщо проти цього не заперечують сторони і  в  суду  не  виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Разом з тим, позивач вказує на те, що відповідачу штрафні санкції були нараховані поза строком давності, визначеним ст.15 Закону  № 2181. З доводами позивача суд погоджується з огляду на наступне:

Пунктом 15.1 ст.15 Закону  №2181 встановлено, що податковий орган, за винятком  випадків, визначених п. п. 15.1.2 цього пункту, має право  самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така  податкова декларація була надана пізніше-за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації  не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Судом не приймається до уваги  посилання відповідача на те, що на штрафні санкції, які нараховані  відповідно до п. п. 17.1.7, п.17.1 ст. 17 Закону №2181 не можуть розповсюджуватися правила ст. 15 Закону №2181, оскільки такі санкції  не є податковим зобов'язанням, яке має право визначити  податковий орган у випадках встановлених цим законом, зокрема  його п.п.4.2.2 п.4.2 ст. 4 Закону №2181 за наступних підстав:

Відповідно до п. 1.3 ст.1 Закону №2181 штрафна санкція - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового  зобов'язання  (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами. Відповідно  п. п. 17.1.7, п.17 1 ст. 17 Закону №2181, у разі несплати платником податків узгодженої суми податкового зобов'язання  протягом граничних строків, визначених цим  Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у встановлених розмірах.

Пунктом 17.3 ст. 17 Закону №2181 визначено, що сплата (стягнення) штрафних санкцій,  передбачених статтею 17 цього Закону, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум. Тому при визначенні та сплаті (стягненні) штрафних санкцій по ст. 17 Закону №2181 повинні застосовуватися ті ж самі процедури, які встановлені для визначення, сплати (стягнення) податкового зобов'язання  у тому числі правила ст. 15 цього Закону.

З системного аналізу норм Закону №2181 впливає, що п.п.15.1.1 ст. 15 Закону обмежується 1095 днями право податкового органу самостійного визначення зобов'язання як по сплаті (стягненню) податків так і по штрафних санкціях, у тому числі й тих, що передбачені ст. 17 цього Закону.

З огляду на вищенаведене відповідач безпідставно при прийнятті податкових повідомлень-рішень від 30.05.2006року №0000390815/0/14735/10/15-16-23/2, №0000410815/0/ 14737/ 10/ 1516-23/2, №0000400815/0/ 14734/ 10/ 15 -16 -23/2, №0000380815/0/14736/10/15-16-23/2, від 25.10.2006року  №0001020815/2/29637/10/15-16-23/2, №0001030815/2/29638/10/15-16-23/2 не врахував вимоги ст. 15 Закону №2181, у зв'язку з чим, такі рішення відповідача підлягають  визнанню недійсними.

Податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем у зв'язку з нарахуванням штрафних санкцій на підставі п.п. 17.1.7, п.17.1 ст. 17 Закону №2181 за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань з акцизного збору .

Підпунктом 17.1.7, п.17.1 ст. 17 Закону №2181 передбачені штрафні санкції за несплату узгодженого податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом. Отже, однією з умов застосування санкцій передбачених цією нормою є порушення платником податків граничних строків проведення платежів, встановлених саме Законом  №2181.

Строки сплати акцизного збору (для позивача як виробника та продавця тютюнових виробів та платника акцизного збору на тютюнові вироби) встановлені спеціальними законами , зокрема Законом України  „Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби”.

Згідно ст. 6 Декрету Кабінету Міністрів України „Про акцизний збір” акцизний збір сплачується до бюджету у строки, визначені відповідним законом. Центральний податковий орган визначає порядок нарахування сум акцизного збору виходячи з норм відповідного закону з питань оподаткування окремим видом акцизного збору.

Відповідно до п. 4.1 Положення про порядок нарахування, терміни сплати і подання розрахунку акцизного збору, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 19 березня 2001 року № 111, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2001 року за №295/5486, (далі –Положення 111) платники акцизного збору самостійно обчислюють суму податкового зобов'язання, яку зазначають у розрахунку акцизного збору

Платники акцизного збору не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним, подають до органів державної податкової служби за місцем реєстрації Розрахунок за формою згідно з додатком 1 до Положення 111.

Частиною четвертою ст.7 Закону України „Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби” строк сплати   акцизного збору Українськими підприємствами виробниками, що реалізують продукцію визначений після здійснення  обороту з реалізації, по алкогольним напоям - на третій робочий день, крім випадків, передбачених частиною двадцятою статті 7 цього Закону.  Пунктом 6 цієї  ж статті встановлений термін подачі Українськими підприємствами-виробниками податковим органам  розрахунків суми акцизного збору.

Виходячи з викладеного, та враховуючи приписи  п.п. 17.1.7, п.17.1 ст. 17 Закону №2181, у відповідача не було підстави розповсюджувати дію Закону №2181 в частині застосування фінансових санкцій за порушення строків на дані правовідносини, оскільки строки акцизного збору на алкогольні напої встановлюються  спеціальним законом, а саме  Законом України „Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби”, який згідно преамбулі визначає  особливості   нарахування   та   сплати акцизного   збору,  що  справляється  з  виготовлених українськими виробниками  та ввезених на територію України  алкогольних  напоїв та тютюнових виробів.

Крім того, відповідно до абзацу першого преамбули  Закону №2181 та його  п. 19.6 ст. 19 цей Закон є спеціальним Законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, закони та інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечить нормам цього Закону.

Строки сплати узгодженого  податкового зобов'язання встановлені цим Законом у п.5.3.1 ст. 5 і передбачають обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п.4.1.4. п.4.1. ст.4  цього Закону, для подання податкової декларації.

Підпункт 4.1.4 визначає, що податкові  декларації подаються за базовий  податковий звітний період, що може, зокрема, дорівнювати календарному місяцю, кварталу , року. При цьому, цей підпункт (з урахуванням останнього речення частини другої) пов'язує строк подачі декларації з базовим податковим (звітним) періодом, визначеним відповідним законом з оподаткування, тобто періодом, за який платник податків зобов'язаний звітувати перед податковим органом, шляхом подання декларації з визначенням податкових зобов'язань.

Отже, вищезазначений Закон є спеціальним Законом, який регулює відносини зі сплати податків та нарахованих за їх несплату штрафних санкцій.

Згідно з підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Таким чином спеціальною нормою визначено строк застосування штрафних санкцій за несплату податку  при цьому податковий орган повинен був врахувати строки сплати акцизного збору передбаченого Законом України „Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби”.

Як вбачається із матеріалів справи та не спростовується сторонами відповідач нарахував штрафні санкції за податковим повідомленнями – рішеннями (а.с.12-25)  за період 30.11.2001року по 29.09.2003року на підставі акту перевірки від 19.05.2006року

Суд дійшов висновку, що відповідно до п. 1.5 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" положення цього Закону поширюються лише на штрафні санкції, які справляються з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Основними засадами судочинства відповідно до ст. 129 Конституції України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Одним із принципів ( п.4 ст.7 КАСУ) адміністративного судочинства є  змагальність    сторін,    диспозитивність   та   офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Згідно до п.1ст.11 КАСУ розгляд  і  вирішення  справ  в адміністративних   судах здійснюються  на  засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними  суду  своїх  доказів  і   у   доведенні   перед   судом   їх переконливості.

Відповідно до п.4 ст.70 КАСУ обставини,   які  за  законом  повинні  бути підтверджені певними засобами доказування,  не можуть підтверджуватися  ніякими іншими  засобами  доказування,  крім  випадків,  коли  щодо  таких обставин не виникає спору.

Згідно до приписів статті 86 КАСУ суд  оцінює  докази,  які є у справі,  за своїм внутрішнім переконанням,  що ґрунтується на їх  безпосередньому,  всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.             

Згідно до ст.71 КАСУ кожна  сторона  повинна  довести  ті обставини,  на  яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень,  дій чи  бездіяльності  суб'єкта  владних  повноважень  обов'язок  щодо доказування правомірності  свого  рішення,  дії  чи  бездіяльності покладається    на   відповідача,   якщо   він   заперечує   проти адміністративного позову.

Судом не приймається посилання відповідача на правомірність проведення перевірки ( акт від 19.05.2006року) за наступних підстав:

Відповідно до ст.20   Закону України „Про систему оподаткування” від 25 червня 1991 року 1251-XII контроль за правильністю та своєчасністю справляння  податків і   зборів   (обов'язкових   платежів)   здійснюється   державними податковими  органами  та  іншими  державними  органами  в   межах повноважень, визначених законами.

Пункт 1 статті 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” визначає функції державних податкових інспекцій в районах,  містах без районного поділу,  районах  у  містах, міжрайонних та  об'єднаних  державних  податкових інспекцій, щодо  здійснення   контролю  за  своєчасністю,  достовірністю, повнотою  нарахування  та  сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).  (  Пункт  1  статті  10  в  редакції  Закону N 2322-IV  від 12.01.2005р.).

Згідно ст.13 цього Закону посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України „Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби” контроль за сплатою акцизного збору на території України з алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється державними податковими інспекціями.

Як вбачається із матеріалів справи відповідачем була здійсненна планова комплексна документальна перевірка дотримання вимог податкового і валютного законодавства ТОВ “Ельбрус ЛТД” за період з 01.04.2002р. по 30.09.2003р. результати якої відображені у акті від  16.02.2004року  №52/08-40-3/19378988 (а.с.26 -38). Відповідачем при здійснені цієї перевірки було встановлено заниження акцизного збору на 6600грн за червень 2003року (а.с.38). Порушень щодо строків сплати акцизного збору перевіркою не встановлено.

Стаття 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" ( у попередній редакції, яка діяла на момент перевірки) передбачала, що органи державної податкової служби в установленому законом порядку мають право здійснювати на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності перевірки грошових документів, бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій, товарно-касових книг, показників електронних контрольно-касових апаратів і комп'ютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку із споживачами, та інших документів незалежно від способу подання інформації (включаючи комп'ютерний), пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів.

Відповідачем у порушення зазначеної норми при здійснені перевірки у 2004році не були встановлені порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкових зобов'язань за період з 01.04.2002року по 30.09.2003року.

У податкового органу відсутні повноваження двічі перевіряти один і той же період з 20.11.2001року по 10.06.2002року, з 20.03.2003року по 29.09.2003року, як зазначено у акті від 19.05.2006року №173/15-16-23/2.

Пунктом 4 Указу Президента України від 23.07.98 р. № 817/98 «Про деякі заходи щодо дерегулювання підприємницької діяльності» ( із змінами та доповненнями)  передбачений випадок проведення повторної перевірки , а саме : «вищестоящий контролюючий орган вправі прийняти рішення щодо повторної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності лише в тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб контролюючого органу, які проводили планову або позапланову перевірку зазначеного суб'єкта, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу. Державна податкова адміністрація України вправі прийняти рішення про проведення повторної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності в разі, коли таке рішення оформляється наказом за підписом її Голови». Відповідачем не надано документальних доказів правомірності проведення повторної перевірки.

Відповідно до абзаці 1 пункту 3 статті 2 КАСУ у справах  щодо  оскарження рішень,  дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на   підставі,   у  межах  повноважень  та  у  спосіб,  що передбачені Конституцією  та законами України.

Акт перевірки складений із перевищенням повноважень не може бути належним доказом встановлених порушень. Відповідач  належними доказами не довів правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, з огляду на викладене позов підлягає задоволенню, а спірні податкові повідомлення  - рішення визнанню недійсними.   

Відповідно до ст. 94 КАСУ якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом  владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена вступна і резолютивна  частина у судовому засіданні 05  квітня 2007року в присутності представників сторін.

Керуючись Конституцією України ст. 7  Закону України „Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби”, ст. 6  Декрету КМУ „Про акцизний збір”,                   ст. ст. 1, 4, 5, 15,17  Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, Законом України "Про державну податкову службу в Україні", Указом  Президента України від 23.07.98 р. № 817/98 «Про деякі заходи щодо дерегулювання підприємницької діяльності» ( із змінами та доповненнями), ст.ст.94,159,160,162,163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

                                                      П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Ельбрус ЛТД”                        м. Донецьк  задовольнити повністю .

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку від 30.05.2006року №0000390815/0/14735/10/15-16-23/2, №0000410815/0/14737/10/1516-23/2, №0000400815/0/14734/10/15-16-23/2, №0000380815/0/14736/10/15-16-23/2, від 25.10.2006року  №0001020815/2/29637/10/15-16-23/2, №0001030815/2/29638/10/15-16-23/2.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ельбрус ЛТД” (83059, м. Донецьк, вул. Складська, 3,                                   р/р 26009301530242 в Київському відділенні ПІБ м. Донецька, МФО 334271, ЄДРПОУ 19378988) судовий збір у сумі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова виготовлена у повному обсязі 10 квітня 2007року.

Суддя                                                                                              Кододова О.В.