Постанова

від 14.06.2012 по справі 36/377-7/192

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2012 р. Справа № 36/377-7/192

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіПоліщука В.Ю. (доповідач), суддівЗаріцької А.О., Міщенка П.К, за участю представників: від позивача:ОСОБА_4 -представник (довіреність від 10.01.2012 року); від відповідача:не з'явились; від прокуратури:ОСОБА_5 -старший прокурор відділу Генеральної прокуратури України (посвідчення № 42); розглянувшикасаційну скаргу Управління комунального майна Чернігівської обласної ради, на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 3 квітня 2012 року, та рішенняГосподарського суду м. Києва від 22 вересня 2011 року, у справі № 36/377-7/192, за позовомУправління комунального майна Чернігівської обласної ради (м. Чернігів), до Українського молодіжного аерокосмічного об'єднання "Сузір'я" (м. Київ), за участюпрокуратури міста Києва, про стягнення 25 001 грн. 94 коп., - в с т а н о в и в :

У вересні 2010 року Управління комунального майна Чернігівської обласної ради (далі за текстом -Управління коммайна Чернігівської облради) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Українського молодіжного аерокосмічного об'єднання "Сузір'я" (далі за текстом -УМАКО "Сузір'я") про стягнення заборгованості за час фактичного користування майном після припинення Договору оренди, відповідно до умов Договору оренди № 25 від 29.12.2006 року, стягнення неустойки у сумі 16 647 грн. 70 коп. за невиконання обов'язку щодо повернення майна переданого в орендне користування після припинення Договору оренди, а також 30 грн. 39 коп. -відсотків річних за невиконання грошових зобов'язань за Договором оренди № 25 від 29.12.2006 року. В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на передачу йому Управлінням містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації за Договором уступки вимоги від 01.01.2007 року всіх прав орендодавця за Договором оренди № 25 від 29.12.2006 року, укладеним Управлінням містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації з УМАКО "Сузір'я". Водночас, позивач вказував, що відповідач, в порушення умов Договору оренди (в редакції Додаткової угоди № 1 від 29.12.2006 року), майно з орендного користування не повертає, плату за час фактичного користування майном після припинення Договору оренди не сплачує, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість; заявляючи вимогу про стягнення неустойки позивач послався на положення ч. 2 ст. 625, ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.03.2011 року у справі № 36/377 позов задоволено повністю. Рішення господарського суду першої інстанції мотивовано тим, що вимоги позову є обґрунтованими та підтверджуються належними доказами, а відтак підлягають до задоволення.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2011 року у справі № 36/377 апеляційну скаргу УМАКО "Сузір'я" залишено без задоволення; рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2011 року -без змін. Постанову суду апеляційної інстанції було мотивовано, зокрема тим, що положеннями укладеного сторонами Договору оренди передбачено внесення орендної плати та її розмір, і позивачем доведено порушення відповідачем умов цього Договору щодо звільнення орендованого приміщення та внесення орендної плати, а тому вимоги позову підлягають до задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.08.2011 року у справі № 36/377 скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2011 року та рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2011 року. Справу передано до Господарського суду міста Києва на новий розгляд. Скасовуючи прийняті господарськими судами першої та апеляційної інстанцій рішення та постанову у цій справі, господарський суд касаційної інстанції вказав, що господарськими судами попередніх інстанцій не досліджено питання щодо визначення дійсного власника спірного майна, враховуючи відомості щодо перебування цього майна на балансі Управління містобудування та архітектури Чернігівської облдержадміністрації, а також наявність у справі копії рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2010 року у справі № 21/32 (залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2010 року та постановою Вищого господарського суду України від 06.10.2010 року), яким визнано за державою право власності на пам'ятку архітектури національного значення -Палац О.Рум'янцева-Задунайського (розташований у с. Вишеньки Коропського району Чернігівської області), витребувано вказане майно з володіння Чернігівської обласної ради та передано до державної власності в особі Кабінету Міністрів України (якого не залучено до участі у цій справі). Таким чином, судами попередніх інстанцій не було досліджено питання щодо можливості повернення позивачеві нерухомого майна, що є предметом Договору оренди та можливість застосування до спірних правовідносин положень чинного законодавства про стягнення неустойки за невиконання обов'язку щодо повернення спірного майна після припинення Договору оренди.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.09.2011 року у справі № 36/377-7/192 (суддя -Якименко М.М.) в позові відмовлено повністю. Зазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано ст. ст. 4, 5 Закону України "Про охорону і використання пам'яток історії та культури", ст. 3 Закону України "Про охорону культурної спадщини", ст. 20 Закону України "Про кабінет Міністрів України", ст. 5 Закону України "Про управління об'єктами державної власності". Рішення місцевого господарського суду мотивовано, зокрема тим, що Управління коммайна Чернігівської облради не є належним позивачем у справі, оскільки спірне майно у комунальній власності не перебувало, а відтак, підстави для стягнення з відповідача коштів відсутні.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2012 року у справі № 36/377-7/192 (головуючий суддя -Буравльов С.І., судді: Андрієнко В.В., Вербицька О.В.) апеляційну скаргу Управління коммайна Чернігівської облради залишено без задоволення; рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2011 року -без змін. Постанову апеляційного господарського суду обґрунтовано, зокрема, відсутністю підстав для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду, прийнятого з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2012 року та рішенням Господарського суду м. Києва від 22.09.2011 року, Управління коммайна Чернігівської облради звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати зазначені судові рішення і прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги Управління коммайна Чернігівської облради задовольнити повністю. При цьому, заявник посилається на порушення місцевим та апеляційним господарськими судами норм процесуального та матеріального права, зокрема, ст. ст. 174, 193 ГК України, ст. 4 ГПК України, ст. ст. 526, 530, 599, 610, 612, 629 ЦК України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 05.06.2012 року, згідно зі ст. 111 4 ГПК України, касаційну скаргу Управління коммайна Чернігівської облради прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні за участю уповноважених представників сторін.

13.06.2012 року від УМАКО "Сузір'я" надійшов Відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач проти касаційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів - без змін.

В судовому засіданні касаційної інстанції представник позивача касаційну скаргу підтримала за наведених у ній підстав, просила її задовольнити, постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2012 року та рішення Господарського суду м. Києва від 22.09.2011 року скасувати і прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги Управління коммайна Чернігівської облради до УМАКО "Сузір'я" задовольнити повністю.

Представник Генеральної прокуратури України проти касаційної скарги заперечив, просив відмовити у її задоволенні, постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2012 року та рішення Господарського суду м. Києва від 22.09.2011 року залишити без змін, як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

УМАКО "Сузір'я" уповноваженого представника в судове засідання касаційної інстанції не направило, хоча про дату, час та місце розгляду касаційної скарги було повідомлене належним чином. Враховуючи, що учасників судового провадження було повідомлено про те, що не з'явлення їх представників в судове засідання касаційної інстанції не тягне за собою відкладення розгляду справи, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги за відсутності в судовому засіданні уповноваженого представника відповідача.

Заслухавши доповідь судді Поліщука В.Ю., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи встановлено наступні обставини.

29.12.2006 року Управління містобудування та архітектури облдержадміністрації та відповідач уклали Договір № 25 оренди нерухомого майна (далі за текстом -Договір оренди), що належало до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області.

На виконання умов Договору оренди, Управління містобудування та архітектури облдержадміністрації передало, а відповідач прийняв у строкове платне користування нежитлові приміщення в будівлі, що знаходиться за адресою: Чернігівська область, Коропський район, с. Вишеньки (палац П.О. Рум'янцева-Задунайського), вул. Центральна, б. 45, у складі: приміщення, які знаходяться на 1 та 2 поверсі вищевказаної будівлі, загальною площею - 431, 8 м 2 , що має окремий вхід.

29.12.2006 року сторони за Договором оренди підписали Акт прийому-передачі майна комунальної власності області, розташованого за адресою: вул. Центральна, б. 45, с. Вишеньки, Коропського району, Чернігівської області.

Умовами п. 10.1 Договору оренди сторони передбачили його дію з 29.12.2006 року по 27.12.2007 року включно.

01.01.2007 року Управління містобудування та архітектури облдержадміністрації та Управління коммайна Чернігівської обласної ради уклали Договір уступки вимоги (далі за текстом -Договір уступки вимоги), за умов якого Управління містобудування та архітектури облдержадміністрації уступило, а позивач прийняв всі права орендодавця за Договором оренди.

Додатковою угодою № 1 від 01.01.2007 року до Договору оренди Управління коммайна Чернігівської обласної ради та УМАКО "Сузір'я" уклали Договір у новій редакції, у зв'язку із прийняттям Рішення обласної ради від 29.11.2006 року "Про надання повноважень Управлінню комунального майна Чернігівської обласної ради щодо укладання договорів оренди приміщень у будівлях, що є спільною власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області". В подальшому сторонами було підписано Додаткові угоди № 3 від 17.12.2007 року та № 4 від 05.06.2008 року, відповідно до яких термін дії Договору оренди продовжувався, останній раз -до 30.04.2009 року.

Листами від 09.02.2009 року (вих. № 03-143), від 24.03.2009 року (вих. № 03-337), від 06.04.2009 року (вих. № 03-387) та від 22.05.2009 року (вих. № 03-548) позивач повідомив відповідача про припинення Договору оренди № 25 від 29.12.2006 року, у зв'язку із закінченням строку його дії та запропонував відповідачу прийняти участь у конкурсі на право оренди нежитлових приміщень.

30.04.2009 року закінчився строку дії Договору оренди.

Договір оренди нерухомого майна на новий термін з відповідачем не укладався.

Оскільки після закінчення строку дії Договору оренди відповідач не повернув орендоване приміщення за актом позивачеві, позивач звернувся до місцевого господарського суду з цим позовом, у якому просив господарський суд стягнути з відповідача плату за час фактичного користування майном після припинення Договору оренди, відсотків річних та неустойки за період з березня 2010 року по травень 2010 року (за який, на думку позивача, відповідач не сплатив йому за фактичне користування приміщенням, що призвело до виникнення заборгованості за вказаний період у сумі 8 323 грн. 85 коп.).

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено з судових рішень у справі № 21/32 матеріально-правовий факт існування права власності держави Україна, а не спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області на нерухоме майно, що було предметом Договору оренди.

Спір у цій справі стосується наявності правових підстав для стягнення з УМАКО "Сузір'я" на користь Управління коммайна Чернігівської обласної ради плати за фактичне користування майном після припинення Договору оренди, а також відсотків річних та неустойки (у зв'язку з невиконанням обов'язку щодо повернення орендованого майна).

З тексту Договору оренди (в редакції Додаткової угоди № 1 від 01.01.2007 року) вбачається, що Управління коммайна Чернігівської обласної ради є орендодавцем майна (Палац О.Румянцева-Задунайського, що розташований у с. Вишеньки Коропського району Чернігівської області), оскільки це майно належало до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області.

З наведеного вище та враховуючи судові рішення у справі № 21/32, місцевий та апеляційний господарські суди вірно встановили, що власником пам'ятки архітектури національного значення -Палац О.Румянцева-Задунайського, що розташований у с. Вишеньки Коропського району Чернігівської області, є держава, і право власності на таке майно ніколи не переходило до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області і держава не уповноважувала Управління коммайна Чернігівської обласної ради розпоряджатись нерухомим майном (у т. ч. передавати його у найм).

В силу цього, правомірним є висновок господарських судів попередніх інстанцій про відсутність підстав вважати, що Управління коммайна Чернігівської обласної ради має право вимоги виконання УМАКО "Сузір'я" зобов'язання по сплаті плати за користування спірним нерухомим майном у заявленому в позові періоді (березень -травень 2010 року), що в свою чергу, виключає наявність правових підстав і для нарахування відсотків річних та неустойки.

За таких підстав, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що господарськими судами першої та апеляційної інстанцій в задоволенні позову відмовлено правомірно.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції також відзначає, що позивач у якості додатку до апеляційної скарги надав копію постанови Вищого господарського суду України від 01.04.2010 року у справі № 40/438 (за позовом Управління коммайна Чернігівської обласної ради до УМАКО "Сузір'я" про стягнення 11 168 грн. 00 коп.), якою залишено без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2010 року, посилаючись на яку вважає, що його права, як дійсного власника майна підлягають захисту у встановлених законом випадках.

Однак, рішенням Господарського суду міста Києва від 07.11.2011 року у справі № 40/438 (залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.01.2012 року (тобто до прийняття апеляційним господарським судом постанови у цій справі) та постановою Вищого господарського суду України від 12.04.2012 року), по результатах перегляду справи по нововиявлених обставинах, рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2009 року у цій справі скасовано, визнано недійсною Додаткову угоду № 1 від 01.01.2007 року до Договору оренди, в задоволенні позову -відмовлено.

Зазначеним рішенням місцевий господарський суд визнав нововиявленими обставини щодо встановлених судовими рішеннями у справі № 21/32 обставин перебування нерухомого спірного майна в державній власності, та визнав з власної ініціативи недійсною Додаткову угоду № 1 від 01.01.2007 року до Договору оренди, оскільки ця Додаткова угода укладена особою, яка не мала права розпоряджатись спірним майном, а відтак -Додаткова угода № 1 від 01.01.2007 року не створює прав і обов'язків, і підстави вважати Управління коммайна Чернігівської обласної ради належним орендодавцем за Договором оренди відсутні.

На ці обставини також звертає увагу УМАКО "Сузір'я" у поданому ним Відзиві на касаційну скаргу.

Враховуючи вказане, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків господарських судів попередніх інстанцій, зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі встановлених ст. ст. 111 5 , 111 7 ГПК України повноважень суду касаційної інстанції.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що під час розгляду справи апеляційним та місцевим господарськими судами її фактичні обставини були встановлені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки господарських судів попередніх інстанцій відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка, доводи скаржника не спростовують обґрунтованості висновків судів попередніх інстанцій, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Управління комунального майна Чернігівської обласної ради залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 3 квітня 2012 року та рішення Господарського суду м. Києва від 22 вересня 2011 року у справі № 36/377-7/192 залишити без змін.

Головуючий суддя: В.Ю. Поліщук судді:А.О. Заріцька П.К. Міщенко