Постанова

від 25.11.2008 по справі 2/65-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

2/65-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 25 листопада 2008 р.                                                                                    № 2/65-07  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Т.Б. Дроботової - головуючогоН.О. Волковицької Л.І. Рогач

за участю представників:

позивачаЗагоруйко А.А., дов. від 30.05.2007р.

відповідача

відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином) Іванов Р.А., дов. від 15.01.2008р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу  Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен банк "Аваль" в особі Херсонської обласної дирекції "Райффайзен банк "Аваль"

на постановуЗапорізького апеляційного господарського суду від 03.09.2008 року

у справі№ 2/65-07 господарського суду Херсонської області

за позовомАкціонерного товариства "Індустріально-експортний банк" в особі філії "Херсонська обласна дирекція АТ "Індекс-банк"

до Селянського (фермерського) господарства "Агротріумф"Товариства з обмеженою відповідальністю “Статер”

простягнення 747369,91грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Херсонської області 13.02.2007р. з позовом про стягнення з відповідачів солідарно грошових коштів в сумі 747369,91грн. (в тому числі 670000грн. заборгованості за кредитом (100000грн. поточної та 570000грн. простроченої заборгованості), 58978,38грн. прострочених відсотків за користування кредитом, 3854,79грн. відсотків за користування кредитом за період з 26.01.2006р. по 05.02.2007р., 13795,61грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту та 741,13грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків) посилаючись на умови кредитного договору.

Позовні вимоги мотивовано невиконанням грошових зобов'язань за боржником за кредитним договором, в зв'язку з чим наявні підстави для солідарної відповідальності за кредитним договором боржника та поручителя за договором поруки, а також для дострокового погашення кредиту в зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань.

Відповідачі не виклали власної позиції щодо  позовних вимог, в зв'язку з чим спір було розглянуто за наявними у справі матеріалами.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 15.03.2007р. (суддя Скобєлкін С.В.) задоволено повністю; стягнуто з Селянського (фермерського) господарства "Агротріумф" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Статер" солідарно на користь позивача грошові кошти в сумі 747369,91грн. (в тому числі 670000грн. заборгованості за кредитом (100000грн. поточної заборгованості та 570000грн. простроченої заборгованості), 58978,38грн. прострочених відсотків за користування кредитом, 3854,79грн. відсотків за користування кредитом за період з 26.01.2006р. по 05.02.2007р., 13795,61грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту та 741,13грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків; 7473,69грн. витрат по сплаті державного мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу).

Судове рішення вмотивовано встановленими обставинами справи щодо наявної у Селянського (фермерського) господарства "Агротріумф" (позичальника) заборгованості за кредитним договором (в тому числі по сумі кредиту та відсоткам за ним), обґрунтованістю розрахунку заявлених до стягнення сум, а також щодо забезпечення Товариством з обмеженою відповідальністю "Статер" зобов'язань позичальника за кредитним договором за договором поруки, статтями 20, 193, 344-348 Господарського кодексу України, що є підставою для захисту порушених прав позивача шляхом стягнення з відповідачів солідарно простроченої заборгованості та дострокового повернення всієї суми кредиту, стягнення відсотків за кредитом та пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 03.09.2008 року (судді: Антонік С.Г. –головуючий, Мірошниченко М.В., Шевченко Т.М.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з мотивів його законності та обґрунтованості.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції послався на презумпцію правомірності договору поруки та іпотечного договору та наявне чинне рішення у справі № 14/339-ПД-07, яким  у задоволенні позову про визнання недійсними вказаних договорів відмовлено; також суд вказав на право позивача обирати, за рахунок якого зі солідарних боржників повинно бути виконано зобовязання.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю “Статер” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення у справі в частині солідарного стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Статер” кредитної заборгованості та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в частині солідарного стягнення з нього кредитної заборгованості Фермерського господарства "Агротріумф".

В обґрунтування  касаційної скарги заявник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норми матеріального та процесуального права, а саме всупереч стаття 35 Господарського процесуального кодексу України судами не враховано встановлені іншими судовими рішеннями факти про відсутність у особи, що уклала договори забезпечення кредитних зобов'язань належної дієздатності не застосовано пункт 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України; до справи не залучено іншого поручителя, що також є відповідальним за даним позовом.

Судами не враховано те, що предмет забезпечення зобов'язань на момент укладення договору поруки не існував, а також зміну розміру забезпечених кредитних зобов'язань 11.06.2006р. (тобто, після укладення договору поруки), що є підставою для припинення поруки за статтею 559 Цивільного кодексу України. частину 1 статті 20, статтю 28 Закону України "Про заставу", статтю 203 Господарського кодексу України та статті 589, 593, 599 Цивільного кодексу України, в зв'язку з чим суди дійшли помилкового висновку про припинення зобов'язань відповідача за договорами застави.

Позивач не надав відзив по суті касаційної скарги, усно в судовому засіданні просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалені по справі судові акти без змін, як прийняті відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідач Селянське (фермерське) господарство "Агротріумф" не скористалося правом на участь представника в даному судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді –доповідача та пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 23.03.2006р. Акціонерним товариством "Індустріально-експортний банк" (банк) в особі філії "Херсонська обласна дирекція АТ "Індекс-банк" та Селянським (фермерського) господарства "Агротріумф" (позичальник) було укладено кредитний договір № 559/1, відповідно до умов якого банк відкриває позичальнику відзивну кредитну лінію у розмірі 420000грн.; за додатковою угодою № 1 від 11.07.2006р. кредитну лінію було збільшено до 670000грн., в рамках яких банк надав позичальнику кредит.

Договором передбачено функціонування кредитної лінії з 23.03.2006р. по 22.03.2007р. з відсотковою ставкою 21% річних.

Умовами договору передбачено, що позичальник зобов'язується забезпечити повне погашення кредиту, відсотків за кредитом та плати за обслуговування кредитної лінії в строки, визначені договором, а в разі порушення позичальником умов кредитного договору банк має право достроково вимагати повернення суми заборгованості за даним кредитним договором (кредиту, відсотків за ним, плати за обслуговування кредитної лінії, пені та штрафів).

В забезпечення зобовязання за даним кредитним договором банк, позичальник та товариство з обмеженою відповідальністю "Статер" (поручитель) уклали договір поруки № 559/1/005 від 07.04.2006р., за яким поручитель на добровільних засадах бере на себе зобовязання солідарно відповідати перед кредитором по зобов'язанням позичальника, які виникають в останнього з умов кредитного договору № 559/1 від 23.03.2006р. та всіх додаткових угод, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому до нього щодо повернення в повному обсязі наданого позичальнику кредиту, сплати відсотків та інших платежів, передбачених кредитним договором.

Задовольняючи позов, суди визнали встановленими фактичні обставини справи, що полягають у порушенні позичальником умов кредитного договору № 559/1 від 23.03.2006р., внаслідок чого станом на 05.02.2007р. заборгованість позичальника становила 747369,91грн. (відповідно до наданого у позові розрахунку позовних вимог); позивач направив позичальнику та поручителя вимоги (претензії) про погашення заборгованості, які залишилися без задоволення.

Враховуючи статті 525, 526, 541, 543, 549 553, 611 Цивільного кодексу України, статті 193 та 230 Господарського кодексу України, умови договору, суди дійшли висновку, що позичальник та поручитель є солідарно зобов'язаними перед банком за всіма нарахованими у позові сумами грошових зобов'язань (в тому числі відсотків, пені).

Проте такий висновок не можна визнати обґрунтованим, оскільки суди першої та апеляційної інстанції не  з'ясували дійсні права і обов'язки сторін стосовно предмету спору, не перевірили усі обставини, що мають значення для справи, чим порушили вимоги статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Так, згідно статей 33, 34, 84 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані довести обставини, на які вони посилаються в підтвердження своїх вимог та заперечень, належними та допустимими доказами, відповідно мотивувальна частина рішення господарського суду повинна містити докази, на підставі яких встановлено істотні обставини справи.

Відповідно до статей 526, 610 Цивільного кодексу України зобовязання підлягає виконанню належним чином відповідно до вимог договору та цього Кодексу; порушенням зобовязання є його невиконання чи неналежне виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у ній є обсяги солідарної відповідальності відповідачів за всіма належними до сплати платежами, а відтак істотною обставиною справи, що підлягає встановленню належними та допустимими доказами, є передбачений умовами договору період, за який мають нараховуватися відсотки за користування кредитними коштами, а також розмір невиконаного позичальником грошового зобовязання протягом конкретного періоду нарахування, відповідно до якого нараховується пеня.

Визнавши встановленими істотні обставини справи, що полягають у наданні банком кредиту позичальнику, суди попередніх інстанцій не з'ясували умови кредитного договору, які визначають період нарахування відсотків за кредитом та не навели жодного доказу, який би свідчив про момент списання коштів з позичкового рахунку позичальника; відповідні докази відсутні у матеріалах справи.

При цьому матеріали справи не містять також жодної письмово викладеної позиції позичальника, що давала б підстави для висновків про реальне одержання коштів за кредитом чи момент такого одержання, а невисунення відповідних заперечень поручителем не звільняє банк від обов'язку довести, скільки та коли було одержано позичальником коштів за кредитним договором.

Також судами не враховано, що, відповідно до частини 1 статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється, зокрема, в разі зміни зобовязання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Виклавши в судових рішеннях умови відповідальності поручителя, передбачені договором поруки, суди попередніх інстанцій не навели своїх правових висновків щодо наявності чи відсутності в договорі поруки від 07.04.2006р. умов про можливе збільшення обсягу відповідальності поручителя без його згоди; всупереч приписам статті 105 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не навів у своїй постанові мотивів, з яких він відхиляє доводи апеляційної скарги про припинення зобовязання за договором поруки за приписами частини 1 статті 559 Цивільного кодексу України.

Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку, що в порушення статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарські суди першої та апеляційної інстанцій не розглянули в судовому процесі всебічно, повно і об'єктивно всі обставини справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 постанови від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Разом з тим, оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають за вище вказаних підстав.

З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України, постанова апеляційної інстанції та рішення господарського суду підлягають скасуванню, а справа -  направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи, господарському суду слід врахувати вищенаведене, та вирішити спір у відповідності до вимог чинного законодавства.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського  процесуального кодексу України,  Вищий  господарський  суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Статер" задовольнити частково.

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 03.09.2008 року у справі № 2/65-07 господарського суду Херсонської області та рішення господарського суду Херсонської області від 15.07.2008 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд господарському суду Херсонської області.

Головуючий                                                                                  Т. Дроботова

Судді:                                                                                             Н. Волковицька

                                                                                                       Л. Рогач