Постанова

від 26.11.2008 по справі 8/593-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

8/593-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 26 листопада 2008 р.                                                                                    № 8/593-07  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГрека Б.М.,

суддів:Жаботиної Г.В.,Уліцького А.М.

розглянувши касаційну скаргуДержавного відкритого акціонерного товариства "Дніпродіпрошахт"

на постановувід 27.08.08 Дніпропетровського апеляційного господарського суду

та на рішеннявід 11.07.08

у справі№8/593-07

господарського судуДніпропетровської області

за позовомпрокурора Дніпропетровського району Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Міністерства вугільної промисловості України

до1. Державного відкритого акціонерного товариства "Дніпродіпрошахт"2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Січінвест"

провизнання недійсним договору

за участю представників сторін

від позивача:Недобой О.В., дов.

від відповідача 1:Павленко О.Г., Усачева Л.Г., дов.

від відповідача 2:у засідання не прибули

від ГПУ:Громадський С.О., посв.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Дніпропетровського району Дніпропетровської області звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства вугільної промисловості України до Державного відкритого акціонерного товариства "Дніпродіпрошахт" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Січінвест" про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору від 27.04.07 купівлі-продажу нерухомого майна бази відпочинку "Оріль", а також застосування наслідків недійсності правочину.

Рішенням від 11.07.08 господарського суду Дніпропетровської області (суддя Дубінін І.Ю.), яке залишено без змін постановою від 27.08.08 Дніпропетровського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Павловського П.П. –головуючого, Чус О.В.,  Швець В.В.), позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Судові рішення мотивовані тим, що оспорюваний договір суперечить вимогам законодавства, і внаслідок його укладення порушені права та інтереси держави.

Ухвалою від 23.10.08 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою Державного відкритого акціонерного товариства "Дніпродіпрошахт", в якій заявлено вимоги про скасування рішення і постанови як таких, що є незаконними і необґрунтованими та винесені з порушенням норм матеріального і процесуального права, а також прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, Державним відкритим акціонерним товариством "Дніпродіпрошахт" відчужено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Січінвест" нерухоме майно –базу відпочинку "Оріль", розташовану на території Кіровської селищної ради, яка перебувала в державній власності та оперативному управлінні ДВАТ "Дніпродіпрошахта", шляхом проведення аукціону, в якому взяли участь два учасники: ТОВ "Компанія Січінвест" та ТОВ "Владест Девелопмент ЛТД", та подальшого укладення оспорюваного в даній справі договору.

Згідно з п.п. 1, 4 Положення про Міністерство вугільної промисловості України, затвердженого постановою КМ України від 02.11.06 №1527, Міністерство вугільної промисловості України (Мінвуглепром) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мінвуглепром відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює відповідно до законодавства управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління.

ДВАТ "Дніпродіпрошахт" було створено шляхом корпоратизації на підставі Указу Президента України "Про корпоратизацію підприємств" від 15.06.93 №210/93 в порядку, визначеному Положенням про порядок корпоратизації підприємств, затвердженим постановою КМ України від 05.07.93 №508, шляхом перетворення Державного проектного інституту "Дніпродіпрошахт" у ДВАТ.

Згідно з Додатком №2 до Розпорядження КМ України від 01.10.05 року  №417-р повноваження з управління корпоративними правами держави в ДВАТ "Дніпродіпрошахт" передано Міністерству вугільної промисловості України. Засновником та власником 100% пакету акцій ДВАТ "Дніпродіпрошахт" є держава в особі Мінвуглепрому.

Листом від 06.06.06 №03/04-02/312 Мінвуглепром повідомило керівника ДВАТ "Дніпродіпрошахт" про відсутність заперечень проти відчуження шляхом продажу основних засобів відповідно до переліку, які обліковуються на балансі цієї особи, в порядку визначеному ст. 75 ГК України, по оціночній вартості, але не нижче залишкової.

Проте 18.10.06, тобто до укладення оспорюваного договору від 27.04.07, набув чинності Закон України "Про управління об'єктами державної власності" від 21.09.06 №185-V. Суди першої та апеляційної інстанцій при вирішенні даного спору керувались положеннями цього закону, виходячи з того, що ним відповідно до Конституції України визначено правові основи управління об'єктами державної власності.

Відповідно до ч. 9 ст. 11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" господарські організації, створені на базі об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації, до виключення їх з переліку об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації, не можуть вчиняти дії стосовно майна, переданого до їх статутного фонду, наслідком яких може бути відчуження майна, у тому числі передача його до статутного фонду інших господарських організацій, передача в заставу тощо.

Як встановлено судами, нерухоме майно бази відпочинку "Оріль" відноситься саме до такої категорії майна та не могло бути відчужено ДВАТ "Дніпродіпрошахт".

Згідно з п. 2 Порядку відчуження об'єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 06.06.07 №803, відчуження майна –це передача права власності на майно юридичним чи фізичним особам за процедурами та у спосіб, що передбачені цим Порядком. Тобто моментом відчуження державного майна є саме дата передачі прав власності на таке майно набувачеві.

Відповідно до ч. 4 ст. 334, ст.ст. 640, 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту державної реєстрації. Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації –з моменту державної реєстрації.

Таким чином, встановивши, що ДВАТ  "Дніпродіпрошахт" є підприємством, яке не підлягає приватизації та не має права вчиняти будь-які дії стосовно відчуження державного майна, переданого до його статутного фонду, суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку про невідповідність вимогам ч. 9 ст. 11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" оспорюваного договору від 27.04.07, укладеного після набрання чинності цим законом.

Крім того, суди надали правову оцінку доводам Мінвуглепрому щодо правомірності відчуження спірного майна відповідно до наданого ним дозволу №03/04-02/312 від 06.06.06 з огляду на п. 6 Порядку відчуження об'єктів державної власності, згідно з яким відчуження майна здійснюється безпосередньо суб'єктом господарювання, на балансі якого перебуває таке майно, лише після надання на це згоди або дозволу (далі –згода) відповідного суб'єкта управління майном, який є представником власника і виконує його функції у межах, визначених законодавчими актами (далі - суб'єкт управління).

В силу частини 2 цієї норми рішення про надання згоди на відчуження нерухомого майна, а також повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання та рухомого складу залізничного транспорту приймається суб'єктами управління лише за погодженням з Фондом державного майна.

До того ж ч. 3 п. 5 Порядку встановлено, що його дія не поширюється на відчуження майна, на яке відповідно до законодавства встановлена заборона на відчуження.

Згідно з п.п. 2.2.1 Інструкції про порядок розпорядження майном підприємств, що належать до сфери управління Міністерства вугільної промисловості України, затвердженої наказом Мінвуглепрому від 07.08.07 №304, на який також посилається міністерство, відчуження майна проводиться безпосередньо підприємством, на балансі якого воно обліковується, з дотриманням вимог, чинних на момент продажу, законодавчих та нормативно-правових актів, а також цієї Інструкції лише після надання згоди (дозволу) Мінвуглепромом, а рішення про надання згоди на відчуження нерухомого майна державних підприємств приймається Мінвуглепромом лише за погодженням з Фондом державного майна України в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Проте при розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій сторонами не доводились обставини погодження з регіональним відділенням Фонду державного майна України в Дніпропетровській області питання щодо відчуження майна бази відпочинку "Оріль".

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Зважаючи на встановлення обставин невідповідності укладеного між відповідачами договору щодо відчуження частини нерухомого майна бази відпочинку "Оріль" від 27.04.07 вимогам закону, а також порушення внаслідок його укладення прав та інтересі держави, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для визнання цього договору недійсним та застосування реституційних наслідків.

Погоджуючись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, судова колегія враховує вимоги ст. 345 ЦК України, розділу ІІ Закону України "Про при ватизацію державного майна", п.п. 2, 8 Положення про порядок подання пропозицій щодо внесення змін до Переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, затвердженого наказом Міністерства економіки, Фонду державного майна, Антимонопольного комітету і Державного комітету статистики від 12.11.99 №133/2142/13/372 (чинного на момент укладання спірного договору).

Отже, судова колегія не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування постанови суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1.          Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.08.08 у справі №8/593-07 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

2.          Дію п. 3 резолютивної частини ухвали Вищого господарського суду України від 23.10.08 у справі №8/593-07 припинити.

Головуючий                                                                                Б.Грек

Судді                                                                                                    Г.Жаботина

                                                                                                    А.Уліцький