Постанова

від 04.12.2008 по справі 2/278-4745

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

2/278-4745

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 04 грудня 2008 р.                                                                                    № 2/278-4745  

Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів:

Головуючогосуддів:Кочерової Н.О.Дунаєвської Н.Г.Барицької Т.Л.

розглянувшикасаційну скаргуТернопільського обласного державно - комунального підприємства "Тернопільтеплокомуненерго"

на постановуЛьвівського апеляційного господарського судувід 04.06.2008

у справі№ 2/278-4745 господарського суду Тернопільської області

за позовомкомунального підприємства "Ланівціводоканал"

доТернопільського обласного державно - комунального підприємства "Тернопільтеплокомуненерго"

простягнення заборгованості в розмірі 80897,35 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Кирильчук К.М. дов. № 128 від 25.11.2008

від відповідача:Цалин О.В. дов. № 1619/01 від 03.12.2008, Їжак Н.П. дов. № 1620/01 від 03.12.2008

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2007 року комунальне підприємство "Ланівціводоканал" звернулося до господарського суду з позовом до Тернопільського обласного державно - комунального підприємства "Тернопільтеплокомуненерго" про стягнення заборгованості в розмірі 80897,35 грн.

В обгрунтування позовних вимог зазначало, що відповідач не виконує своїх зобов'язань по оплаті наданих йому послуг з водопостачання та водовідведення.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 28.02.2008 року (суддя В.О.Колубаєва) стягнуто з Тернопільського обласного державно - комунального підприємства "Тернопільтеплокомуненерго" 72995,18 грн. за послуги та 847,95 грн. судових витрат.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.06.2008 року (судді: Мурська Х.В. –головуючий, Давид Л.Л., Кордюк Г.Т.) рішення місцевого господарського залишено без змін.

Судові рішення мотивовані обгрунтованістю позовних вимог.

В касаційній скарзі Тернопільське обласне державно - комунальне підприємство "Тернопільтеплокомуненерго" просить скасувати постанову апеляційного господарського суду, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 15.10.2004 року комунальне підприємство "Ланівціводоканал" (виконавець) та обласне державно - комунальне підприємство "Тернопільтеплокомуненерго" (споживач) уклали договір № 54 про надання послуг з водопостачання та водовідведення, згідно умов якого виконавець зобов'язується надавати споживачеві послуги з водопостачання та водовідведення, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати послуги на умовах цього договору.

Стягуючи з відповідача 72995,18 грн. заборгованості місцевий господарський суд, з яким погодився і апеляційний, виходили із книги обліку наданих послуг по постачанню води та на водовідведення, наданої позивачем.

При цьому, суди не врахували, що оплата послуг з водопостачання та водовідведення здійснюється на підставі рахунків, що складаються згідно тарифів, що діють у даній місцевості або населеному пункті.

Відповідно до п.12.5  ст.12 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 65 від 01.07.1994 року, що були чинні на той час, рахунок вручається абонентові або пересилається поштою.

З вказаної норми випливає, що на водоканал покладено обов'язок надати споживачу відповідний рахунок для оплати ним спожитих послуг.

Проте, розглядаючи спір по даній справі, господарський суди не з'ясували, на яку суму позивач надав рахунки відповідачу та не витребували доказів, які б свідчили про вручення чи відправлення відповідачу цих рахунків.

Не встановивши такої суттєвої обставини по справі, не можна вирішити правильно спір по суті.

Згідно ст.47 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Стаття 38 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує господарський суд не обмежуватись поданими документами і матеріалами, якщо подані сторонами докази є недостатніми, а й витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.           

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Проте, розглядаючи вказаний спір, суди обох інстанцій на вказане уваги не звернули.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, згідно ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є виключною прерогативою першої та апеляційної інстанції.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Неповне з'ясування обставин справи привело до прийняття рішень, які не можна визнати законними й обґрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, більш ретельніше з'ясувати вимоги позивача і заперечення відповідача, всім доказам дати оцінку в їх сукупності і відповідно до вимог закону і обставин справи вирішити спір.          

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Тернопільського обласного державно - комунального підприємства "Тернопільтеплокомуненерго" задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.06.2008 року та рішення господарського суду Тернопільської області від 28.02.2008 року у справі № 2/278-4745 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий                                                                                    Н. Кочерова

Судді:                                                                                                Н.Дунаєвська  

                                                                                                          Т.Барицька