Постанова

від 30.05.2012 по справі 2а-13025/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2012 р. м. Львів № 2а-13025/11/1370

11 год.28 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сподарик Н.І., за участі секретаря судового засідання Задорожної М.М., представників позивача Суходольської Н.Є., Купецького Ю.Б., представника відповідача Карпина Я.С., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Форкарс»до державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень,

встановив:

Приватне підприємство «Форкарс»(далі -ПП «Форкарс») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про скасування податкових повідомлень - рішень від 09.06.2011 року № 0001652302/19885 та № 0001642302/19884.

У зв'язку із завершенням реорганізації відповідача, згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців, наказу від 16.03.2012 року № 1 на підставі статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) суд замінив відповідача -державну податкову інспекцію у Залізничному районі м. Львова його правонаступником -державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всі операції позивача з контрагентами: ПП «Будівельна фірма Віалекс», ТзОВ «Екопласт-Львів», ПП «Бізнесгруп», ПП «Львівкомфортгруп-К» є реальними, товарними, а висновки відповідача стосовно нікчемності правочинів з контрагентом базуються на припущеннях та не підтверджені належними доказами. Таким чином, вважає, що відповідач прийшов до неправомірних висновків щодо порушення порядку формування податкового кредиту, який передбачає єдиною підставою для формування податкового кредиту - наявність податкових накладних, а порядок формування валових витрат здійснено згідно з вимогами чинного законодавства. Відтак оскаржувані податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню. Представник позивача позовні вимоги підтримала, просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач заперечив позовні вимоги з підстав викладених у письмових запереченнях від 13.02.2012 року. № 9/10-008. Зазначив, що податковий орган діяв у повній відповідності до вимог чинного законодавства та правомірно встановив порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість»та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Під час проведення перевірки позивачем не надано належного документального підтвердження факту здійснення господарської операції з контрагентами, в тому числі товарно - транспортні накладні або шляхові листи, авансового звіту посвідчень про відрядження посадових осіб до Самари з відмітками приймаючої сторони. Відтак, наявність лише отриманих податкових накладних без фактичного здійснення господарської операції (оприбуткування товару, чи його оплата) не може бути підставою для включення визначених у таких накладних сум податку на додану вартість до податкового кредиту Представник відповідача заперечив проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи докази, оцінивши їх в сукупності та встановив наступні фактичні обставини справи:

ПП «Форкарс»зареєстроване Виконавчим комітетом Львівської міської ради 28.04.2009 року за № 14151020000022006, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи. Позивач взятий на облік платника податків до ДПІ у Залізничному районі м. Львова 08.05.2009р. року за № 1453.

Державною податковою інспекцією Залізничному району м. Львова проведено планову виїзну перевірку ПП «Форкарс»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 08.05.2009 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 08.05.2009 року по 31.12.2010 року про що складено акт № 1160/23-2/36500884 від 23.05.2011 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.1, п.2 ст.215, ст.203, ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України , п. 5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.1. п.5.3, 5.4.8. п.5.4, пп.5.3.9. п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року за № 334/94-ВР зі змінами та доповненнями, занижено податок на прибуток всього у сумі 164559 грн., у тому числі за 4 квартал 2009 року в сумі 56517 грн., за 2 квартал 2010 року в сумі 31312 грн., за 3 квартал 2010 року в сумі 76505 грн., за 4 кв.2010 р. в сумі 225 грн.; в порушення п. 1, п.2 ст. 215, ст. 203, ст.216, ст 228 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року № 435, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, пп.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) занижено ПДВ всього на суму 178597,75 грн., в тому числі за жовтень 2009 р. -19521,50 грн.; за листопад 2009 р. -25692,24 грн., за січень 2010 р. -2903,0 грн., за лютий 2010р. -3473,33 грн.; за квітень 2010 р. -16100,73 грн.; за травень 2010 р. -11079,18 грн.; за червень 2010 р. -34226,86 грн.; за липень 2010 р.- 29842,41 грн.; за серпень 2010 р. - 35758,50 грн.

Зокрема, на підставі акта перевірки 23 .05.2011 року відповідачем прийнято:

податкове повідомлення -рішення форми «Р» № 0001642302/19884 , яким відповідно до вимог п.1, п.2 ст.215, ст.203, ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України , п. 5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.1. п.5.3, 5.4.8. п.5.4, пп.5.3.9. п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток вартість в сумі 205698,75 грн., у тому числі основний платіж 164559 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 41139,75 грн.;

податкове повідомлення -рішення форми «Р» № 0001652302/19885, яким відповідно до вимог п 1, п.2 ст. 215, ст. 203 , ст.216, ст 228 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року № 435, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, пп.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 223 247,19 грн. у тому числі основний платіж 178597,75 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 44649,44 грн.

Позивач оскаржив дані рішення до ДПА у Львівській області та ДПА України. За результатами оскарження скаржник одержав рішення про результати розгляду первинних скарг № 22448/10/25-005/1803 від 19.08.2011 року та рішення про результати розгляду скарг від 28.10.2011 року № 1487/6/10-2115, якими оскаржувані податкові повідомлення -рішення залишено без змін, а первинні та повторні скарги ПП «Форкарс»без задоволення.

Не погоджуючись з висновками посадових осіб державної податкової служби та з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями ПП «Форкарс»оскаржило останні у судовому порядку.

Оцінюючи встановлені обставини та доводи сторін суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог з наступних міркувань:

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Згідно п. п. 2.1.1. п. 2.1. ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платниками податку є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Відповідно п. 3.1. ст. 3 цього ж Закону об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Пунктом 5.1. статті 5 цього ж Закону передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п. п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону, до складу валових витрат включаються, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Відповідно до п. п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Суд встановив наступні обставини господарських взаємовідносин позивача з його контрагентами:

Щодо формування валових витрат за період який перевірявся відповідачем, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника позивача між ПП «Форкас» та ПП «Будівельна фірма «Віалекс»09.10.2009 року було укладено договір поставки товарів в усній формі. Відповідно до умов даного договору позивачем придбано у контрагента товар на суму 271282,43 грн., вартість яких ПП «Форкарс»включило до валових витрат у декларації з податку на прибуток за 2009 рік. В матеріалах справи міститься копія накладної № 0169 ПДВ на суму 45 213,75 грн.

При проведенні перевірки використано акт ДПІ у Залізничному районі м. Львова №181/23-2/35528851 від 24.12.2010 р. «Про результати позапланової виїзної перевірки ПП «Будівельна фірма «Віалекс»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 04.11.2010 року», в якому зазначено, що у ПП «Будівельна фірма «Віалекс»відсутні виробничі потужності, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, відсутні спеціалісти, які б проводили роботи відповідно до статутної і ліцензійної діяльності підприємства, що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між даним підприємством та підприємствами - постачальниками і підприємствами - покупцями товарів (робіт, послуг) ПП «Будівельна фірма «Віалекс».

Між позивачем та ТзОВ «Екопласт-Львів»04.05.2010 року було укладено договір поставки № 0405/01 за яким ПП «Форкарс»придбало товарно-матеріальні цінності на загальну суму 511437,57 грн. На підтвердження факту поставки товару позивачем надано видаткові накладні №1930 від 15.08.2010 року, № 1929 від 01.08.2010 року, № 2258 від 22.07.2010 року, № 2249 від 02.07.2010 року, № 0730 від 03.06.2010 року, № 0205 від 05.05.2010 року.

Крім того, при проведені перевірки використано акт ДПІ у Залізничному районі м. Львова № 3315/23-2/33196220 від 30.12.2010 року «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Екопласт-Львів»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 04.11.2010 року», в якому зазначено, що в ході розслідування кримінальної справи №179-0467 ВРКС слідчим відділом податкової міліції ДПА у Львівській області встановлено та повідомлено ДПІ у Залізничному районі м. Львова, про те, що керівник підприємства громадянин Польщі ОСОБА_7 (ідент. код НОМЕР_2), у період з 01.01.2010 року по 13.10.2010 року на території України не перебував. Перевіркою встановлено, що ТзОВ «Екопласт-Львів»не подано декларації по податку на прибуток за: 3 квартали 2009 року по терміну до 09.11.2009 р., 2009 рік по терміну до 09.02.2010 р., півріччя 2010 року по терміну до 09.08.2010 р. У зв'язку із відсутністю документів, посадових осіб ТзОВ «Екопласт-Львів», для перевірки не надано накладні, акти виконаних робіт, товарно-транспортні накладні, довіреності, картки складського обліку, накази на прийняття та звільнення працівників, договори цивільно-правових відносин, оренди складських приміщень та автотранспорту, тобто жодних документів, що свідчать про фактичне здійснення господарських операцій. Вищезазначене підтверджує відсутність фактичного отримання, здійснення робіт, послуг та відвантаження товарів ТзОВ «Екопласт-Львів».(а.с.23-24 том ІІІ).

Проведеною перевіркою встановлено, що ПП «Форкарс»у 2 кварталі 2010 року віднесено до складу валових витрат оплату підприємству «Українська холдингова компанія»за квитки Львів-Москва-Самара, Самара-Москва-Львів згідно накладної № 11 від 26.04.2010 р. в сумі 5069 грн. При проведені перевірки керівнику підприємства надано лист №15904/10/23-2 від 06.05.2011 р. про необхідність представлення всіх бухгалтерських та інших документів, що підтверджують дані податкових декларацій та розрахунків по податках та інших платежах до бюджету. ПП «Форкарс»не надало авансового звіту, посвідчень про відрядження посадових осіб до Самари з відмітками приймаючої сторони, а також будь-яких підтверджуючих документів щодо зв'язку такого відрядження з основною діяльністю такого платника податку - запрошень приймаючої сторони, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; укладеного договору (контракту); інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь особи, яка відряджена стороною, у переговорах, конференціях або симпозіумах, які проводяться за тематикою, що збігається з основною діяльністю платника податку.

Відповідно до п.п.5.4.8 п.5.4 статті 5 Закону №283 до валових витрат включаються витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найм інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат.

Будь-які витрати на відрядження можуть бути включені до складу валових витрат платника податку за наявності підтверджуючих документів щодо зв'язку такого відрядження з основною діяльністю такого платника податку - запрошень приймаючої сторони, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; укладеного договору (контракту); інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь особи, яка відряджена стороною, у переговорах, конференціях або симпозіумах, які проводяться за тематикою, що збігається з основною діяльністю платника податку.

На момент виникнення спірних правовідносин спеціальним законом, що визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету був вище згаданий Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР).

Пункт 1.7 ст.1 Закону № 168/97-ВР зазначає, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до п. п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). (п. п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Підпунктом. 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи документами, передбаченими п.п.7.2.6 цього пункту. Платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами лише у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами.

Щодо формування податкового кредиту позивачем за період перевірки, суд зазначає наступне.

ПП «Форкарс»відобразило у складі податкового кредиту ПДВ з придбаного товару у ПП «Будівельна фірма «Віалекс»на загальну суму 45213,74 грн. На підтвердження даної операції позивачем надано податкові накладні № 0281 від 30.10.2009 року, № 0280 від 28.10.2009 року, № 0279 від 09.10.2009 року, № 0464 від 01.11.2009 року.

Позивачем віднесено до складу податкового кредиту вартість товарів придбаних у ТзОВ «Екопласт Львів»на загальну суму 85239,61 грн., даний контрагент виписав позивачу наступні накладні № 1774 від 15.08.2010 року, № 1773 від 01.08.2010 року, № 264 від 05.05.2010 року, № 0739 від 03.06.2010 року.

Між ПП «Форкарс»та ПП «Львівкомфортгруп-К»01.12.2009 року було укладено договір № 002312 поставки товару. Суму 22477,06 грн. позивачем відображено у складі податкового кредиту ПДВ з придбаних у даного контрагента товарно-матеріальних цінностей. Здійснення господарських операцій з ПП «Львівкомфортгруп-К»позивач підтверджує податковими та видатковими накладними.

В акті ДПІ у Сихівському районі м. Львова від 16.02.2011р. №115/23-209/35383018 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «Львівкомфортгруп-К»з питань правильності формування сум податкового зобов'язання та суми податкового кредиту за період з 10.09.2007 р. по 30.09.2010 р.», зазначено, що ПП «Львівкомфортгруп-К»фактично не здійснювало господарської діяльності, немало у власності та користуванні офісних та складських приміщень та не користувалось земельними ділянками та автотранспортними засобами. Місцезнаходження посадових осіб підприємства невідоме. Вищезазначене підтверджує відсутність фактичного отримання, здійснення робіт, послуг та відвантаження товарів ПП «Львівкомфортгруп-К» (а.с.109-130 том ІІІ).

Щодо включення до податкового кредиту ПДВ з вартості товарів придбаних у ПП «Бізнесгруп»на загальну суму 25667,34 грн. представник позивача зазначив, що правовідносини щодо поставки товару від ПП «Бізнесгруп»до ПП «Форкас»регулювалися умовами договору укладеного в усній формі. З акта перевірки № 1160/23-2/36500884 від 23.05.2011 року вбачається, що відповідачем при перевірці використано акт ДПІ у Франківському районі м. Львова від 21.09.2010 р. №4326/23-4/36828601 «Про результати невиїзної документальної перевірки ПП «Бізнесгруп»з питань правомірності нарахування податку на додану вартість», відповідно до якого господарські операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів (а.с. 80-86 том ІІІ).

З вищезазначених податкових накладних вбачається, що умовою поставки був договір. Проте на підставі якого саме договору (форми) не було зазначено та позивачем не долучено такого до матеріалів справи.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704.

Відповідно до п.п. 1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції: одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Частиною другою та третьою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, акти прийняття виконаних робіт) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, документів, які б підтверджували транспортування зазначених вище товарів (товарно-транспортні накладні, акти приймання-передачі товару, тощо) позивачем до перевірки не надавалось. Також таких документів не було надано позивачем у судове засідання.

Згідно з п. 11 Глави перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженого наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997р., основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Чинним законодавством не передбачена заміна згаданих транспортних документів будь-якими іншими документами, тому здійснення поставки товарів на будь-яких умовах не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік.

Вирішення спору потребує встановлення реальності господарської операції між ПП «Форкарс»та вищевказаними контрагентами. З'ясування наведених обставин має істотне значення для правильної юридичної оцінки дій позивача з питань формування валових витрат та щодо віднесення ним до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди (бюджетне відшкодування з бюджету) є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Позивач доводить господарські операції первинними документами переліченими вище. Суд вважає, що складені ПП «Форкас»з ПП «Будівельна фірма Віалекс», ТзОВ «Екопласт-Львів», ПП «Бізнесгруп», ПП «Львівкомфортгруп-К»документи в сукупності та кожен зокрема не є допустимими доказами господарських операцій, які у них зафіксовані. Наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для здійснення господарської операції, але не очевидним доказом її виконання. Сам по собі факт сплати коштів не є безумовним свідченням виконання господарської операції. Суд звертає увагу і на те, що податкові накладні від імені ТОВ «Екопласт-Львів», ПП «Львівкмфортгруп-К», виписувались однією і тією ж особою ОСОБА_6, який був керівником ТзОВ «Екопласт Львів», а керівником ПП «Львівкомфортгруп-К»був ОСОБА_10 головний бухгалтер ОСОБА_8

З матеріалів справи вбачається неможливість реального виконання господарської операції між позивачем та контрагентами з урахуванням обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для зберігання, транспортування товару тощо, відсутність у підприємств необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської операції в силу відсутності технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо, а також відсутність інших доказів реального виконання господарської операції, При цьому, виключно обставини щодо розрахунку за товар не можуть братися судом як доказ реального виконання господарської операції. Судом взято до уваги, що розслідуванням у кримінальній справі № 179-0467 встановлено, що від імені ТОВ «Екопласт Львів», ПП БФ «Віалекс» документально оформлювались неіснуючі операції купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей, послуг, робіт, після чого дані документи передавались замовникам цих послуг -реально діючим підприємствам для їх відображення в бухгалтерському та податковому обліку з метою незаконного формування податкового кредиту і валових витрат, заниження своїх податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, а також здійснення операцій щодо незаконного переказу безготівкових коштів, перерахованих з рахунків цих підприємств на рахунки фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності для зняття готівкою.

Так, судом встановлено, що відносно посадової особи ПП «Будівельної фірми Віалекс»ОСОБА_9Сихівським районним судом м.Львова слухалася кримінальна справа № 1-104/11, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.27,ч.3ст. 28, ч.2 ст. 205 КК України. Дану посадову особу звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст.ст. 1,6 Закону України «Про амністію у 2011 році»за злочин, передбачений ч.2 ст. 205 КК України із закриттям кримінальної справи у вказаній частині. (а.с. 21 том ІІІ).

Отже, закриття кримінальної справи з нереабілітуючих підстав свідчить про доведеність вини вказаної особи в фіктивному підприємництві.

Перевірками по контрагентах позивача встановлено проведення операцій, що спрямовано на здійснення операцій з отримання (надання) податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту. Платник податку мав лише намір одержати податкову вигоду виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат.

Враховуючи наведене, висновок податкового органу про неправомірне включення ПП «Форкарс»до складу валових витрат сум та формування податкового кредиту є обгрунтованим.

Закріплений у ч.1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею цього Кодексу.

Оцінюючи рішення відповідача на відповідність ч. 3 ст. 2 КАС України, суд вважає, що вони були прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України; з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено. За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а у позові слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 94 КАС України відшкодування судових витрат позивачеві, якому відмовлено у позові, не передбачено.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163,167 КАС України, суд -

постановив:

В задоволені позову відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 01 червня 2012 року.

Суддя Сподарик Н.І.